Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Імена єпископів

Микола Жарких

Велику підтримку вірогідності ПВК дає один грецький документ, який зберігається у Римі, у бібліотеці Ватікана (колекція грецьких рукописів, № 840). Нам варто запам’ятати цей номер – він нам ще знадобиться!

Російський історик (німецького роду) Василь Едуардович Регель (1857 – 1832), під час своєї поїздки до Риму (десь у 1884 – 1888 роках) оглянув цей збірник (за його міркуваннями, 15 ст.) і виявив у ньому серію записів про призначення руських єпископів у 2 чверті 14 ст. [слідуючи Б. Л. Фонкичу (як далі), буду скорочено називати їх «Записками Регеля», ЗР] Вони написані на аркушах 9 звор. та 10, почерком, відмінним від інших частин рукопису.

Ці записи були опубліковані (в російському перекладі) і прокоментовані російським істориком Василем Григоровичем Васильєвським (1838 – 1899) [Васильевский В. Г. Записи о поставлении русских епископов при митрополите Феогносте в ватиканском греческом сборнике. – Журнал Министерства народного просвещения, 1888 г., т. 255, № 2 (февраль), с. 445 – 463]. Грецький текст був опублікований трохи пізніше самим Регелем [Analecta Byzantino-Russica / ed. W. Regel. – Petropoli: 1891, p. 32 – 38 (коментар), – 56 (грецький текст)].

Всього тут маємо 13 записів за 1328 – 1347 роки. Щодо його походження слід погодитись із думкою Васильєвського, що Феогност подав ці записи до константинопольського патріарха з метою показати, що він не на словах тільки, а й на ділі є адміністратором всієї Руської митрополії, і її не можна ділити на частини (а такі експерименти тривали упродовж всього 14 ст. і далі, аж до фактичного поділу в середині 15 ст.).

Порівняння переліків єпископів виглядає так:

ПВК (С1С-8) Записи кодексу 840
Григорій Полоцький Григорій Холмський – № 1 (травень 1328 р.); № 2 (травень 1328 р.); № 4 (6 грудня 1331 р.); № 5 (квітень 1332 р.); № 12 (25 серпня 1331 р.); № 13 (19 вересня 1335 р.)
Афанасій Володимирський № 1 (травень 1328 р. – призначений єпископом); № 4 (6 грудня 1331 р.); № 5 (квітень 1332 р.); № 12 (25 серпня 1331 р.); № 13 (19 вересня 1335 р.)
Федір Галицький № 2 (травень 1328 р. – призначений єпископом); № 3 (13 жовтня 1329 р.); № 4 (6 грудня 1331 р.); № 5 (квітень 1332 р.); № 12 (25 серпня 1331 р.); № 13 (19 вересня 1335 р.)
Марко Перемиський № 1 (травень 1328 р.); № 2 (травень 1328 р.); № 5 (квітень 1332 р.); № 12 (25 серпня 1331 р.)
Іван Холмський

Таким чином, існування і активність єпископів Афанасія, Федора і Марка в потрібний нам час підтверджується кількома записами про їх участь у призначенні нових єпископів, і розподіл їх столів також співпадає з ПВК.

Розбіжності пов’язані з Іваном Холмським, якого не знає наше грецьке джерело, та Григорієм Полоцьким. В усіх 13 записах немає ні одного полоцького єпископа, і можна думати, що церковна влада Феогноста на Полоцьк не поширювалась. Це – незаперечна помилка, вину за яку Васильєвський складав на літописця [с. 455]. Я теж так думаю – ми маємо ПВК у списках 1-ї третини 15 ст., коли пам’ять про цих єпископів уже згасла (якщо взагалі колись була), і писар міг помилитись у переписуванні невідомих йому імен, або рукопис, з якого він переписував, був у цьому місці пошкоджений.

Отже, грецький запис № 12 говорить нам про вибір і призначення Василя архієпископом Великого Новгорода – тобто про центральну подію ПВК. Дата в записі – 25 серпня 6839 р., 14-го індикту – повністю відповідає даті С1С-7 – у серпні, на день св. апостола Тита (він припадає якраз на 25 серпня). Більше того, кандидатами на престол запис називає «ієромонаха Арсенія, Василя ієромонаха, Лаврентія архімандрита» [с. 452] – і в ПВК ми бачимо кандидатом Арсенія (С1С-10 – 13).

Співпадіння дат та імен учасників події взаємно зміцнює довіру як до ПВК, так і до грецьких протокольних записів.