Неясні назви

Микола Жарких

Угромська тьма

Об’єкт № 74 має варіанти назви: Угромская тьма (1513), Ѡхромова тма (1514), Ѡхрому із тьмою (1532), Охура со тмою (1535, 1541). Інваріантом є тільки «тьма». Скелет назви – -(г|х)р-м-. В ярлику 1520 р. перекладач, не змігши розібрати назву, поставив на здогад буряків «Туровский вес повет».

Пошук по ГРАК-у за шаблоном

[word="{AV}гр{AV}м.*"]

дає 3.2 тис. відповідників, серед яких Аграм (стара назва Загреба у Хорватії) і назви з основою Угрюм-, зокрема 9 сіл Угрюмово в центральній Росії. До числа дальших відповідників можна віднести річку Угра та топоніми, утворені від основи угри (угорці).

Далі, пошук по ГРАК-у за шаблоном

[word="{AV}хр{AV}м.*"]

дає 6 тисяч відповідників, серед яких маємо село Охрамієвичі Корюківського району Чернігівської області та топоніми від основи Охрим- / Охрім-: 2 села Охрімівка і 2 села Охрімівці (все в Україні), також Охрімову Гору в Житомирі. В Росії єдиним відповідником є назва Яхрома – три річки неподалік Москви і похідні від гідроніма назви поселень.

Отже, улов не густий, і немає переконливих відповідників. Хіба що думати про якийсь зв’язок даної назви з рікою Угра.

Інша можливість полягає в тому, що ця «тьма» не позначала територію, а групу людей (як Яголдаєва тьма). Загубити цілий повіт («тьму») – це, на мій погляд, занадто.

Мушач

Мушач – умовна назва загадкового об’єкта № 74 із ярликів. Вона примітна тим, що кожен ярлик дає свій варіант її написання, серед них немає повторень: Muschiczmy hrod (1461), Mussalcz (1472), Мушач (1507), Мушал (1513), Мушен (1514), Мумыш (1517), Мышен город (1520), Мамыш (1535), Момыш (1541). В ярликах 1532, 1539 і після 1541 року цієї незрозумілої для перекладачів назви немає.

Ці назви можна звести до двох скелетів: м-ш-(л|н|ч) та м-м-ш.

Пошук по ГРАК-у за шаблоном

[word="М{AV}ш{AV}л.*"]

показав 21 тисячу відповідників, тому довелось його скоротити до

[word="М{AV}ш{AV}л.?"]

який дає 19 тисяч відповідників, із них 15 тисяч дає французьке за походженням ім’я Мишель / Мішель. Із решти в 4 з гаком тисячі – арабське прізвище Машаль / Мешаль / Мішаль, мозамбікський борець зі світовим імперіалізмом Самора Машел, турецька журналістка Мешале Толу, українське прізвище Мишула / Мішула. Топонімів немає взагалі. Одним словом, нічого цікавого і корисного для нашої вузької теми. Ані в одній мові цей скелет непродуктивний.

Далі, шаблон

[word="М{AV}ш{AV}н.?" & !lemma="Машина"]

дає 5 тисяч відповідників. Тут маємо село Мишин Коломийського району Івано-Франківської області, Мішен десь у Канаді, Мушина в Новосончівському повіті Малопольського воєводства Польщі, Мушина Гребля Новосанжарського району Полтавської області. Також маємо село Мошни в Черкаському районі й області.

Далі, шаблон

[word="М{AV}ш{AV}ч.*"]

дає всього 512 відповідників, топонім тут тільки один – «наш» Мушач. Дуже близько сюди підходить і розібраний вище Мужеч, хоча в його написанні дзвінке ж ніколи не перемінялось на глухе ш.

Далі, шаблон

[word="М{AV}м{AV}ш.*"]

дав близько 500 відповідників. Тут маємо татарське село Мамашай (Орлівка) біля Севастополя, урочище Мамиш в с. Слабин Чернігівського району і області [про нього є згадка в дисертації: Армашевська Т. В. Географо-топонімічний аналіз території Чернігівської області. – К.: 2015 р. Приклади з дисертації включено до ГРАК-у, а самої дисертації у вільному доступі нема], також село Джага-Мамиш (Сухоріччя) у Симферопольському районі АР Крим, Мамішларі в Грузії.

Висновок простий і прикрий: в сучасній топоніміці немає ніяких слідів оцього об’єкту – ані в одному з варіантів його назви. Навіть гіпотетична локалізація його неможлива.

Кудар

Для загадкового об’єкту № 75 маємо в ярликах варіанти назви Kudar horod (1472), Ходоров (1507), Федоров-город (1513), Ѳедоров-городок рекомо ѡстров (1514), Жекумо город ѡстрый (1517), Ѳедоров город ракун стура (1520), Ѳедорково аркуде острое (1532), Остура (1535, 1541). В ярлику 1461 р. і пізніх ярликах цієї злощасної назви нема.

Здається, маємо тут дві назви – одну зі скелетом (к|х|ф)-д-р, а другу зі скелетом -ст-р, при чому в перекладах спочатку опускали другу назву, потім намагались подати обидві, а в кінці стали опускати першу.

Слово Кудар відносно поширене в Україні як прізвище, походження якого мені невідоме. Можливо, воно походить він етноніма кударці (осетини Південної Осетії). В топонімії слово непродуктивне, але все ж таки маємо село Кударі в Охтирському районі Сумської області. Також у Франції є містечко Кудар (Coudehard – мало що не Кудеяр!).

Особове ім’я Федір надзвичайно продуктивне в топонімії, маємо сотню або й більше назв з такою основою. Але характерно, що серед них немає простої назви Федоров / Федорів (ці слова виступають виключно як прізвища), не кажучи вже про який-небудь Федоро-град.

Простонародна форма імені Федір – Ходор менше продуктивна в топонімії, але маємо 7 сіл з такою основою, всі в Україні. Серед них я хочу звернути особливу увагу на місто Ходорів у Жидачівському районі Львівської області. Довідник подає, що в давнині він звався Ходорів став (Ходоростав) [Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa: Druk «Wieku», 1880, t. 1, s. 610], і це дає нам скелет х-д-р-в?-с-т-в, з якого при перекладі могли створити Ходорів / Федорів острів.

Недоліком такої елюкубрації є відносна віддаленість цього Ходорова від територій, котрі входили до ВКЛ (або на які претендувало ВКЛ).

Якщо ж реконструювати назву як Федорів город та / або Острів, то ми стикаємось із надзвичайною поширеністю всіх трьох слів у топонімії, що робить будь-які припущення безнадійними.

Інші загадкові назви

Маємо в ярликах ще такі загадкові назви як Midzass (42-1461) або Barzass (42-1472) – хіба що думати про Збараж? У пізніших ярликах цієї назви нема.

В назві Mychalsko (49-1461), як я уже зазначав, з бідою можна побачити Мосальськ, також у назві Mobutulsko (50-1461) – Любутськ, назва якого сильно варіюється у ярликах. Так само і назву Ratuznisko (54-1461) можна з натяжкою прийняти за Ратунь, а Alibsko (55-1461) – з іще більшим зусиллям вважати за Козельськ, який іде в ярликах одразу після Ратуня.

Назву Kulminsko (62-1461) Д. Колодзейчик [D. K., s. 532] пропонує вважати зіпсованим Волконськом (57), і з цим слід погодитись.

Щодо назви Saschonar (63-1461) ніяких припущень виставити не можна. Назва Turapkie (76-1461) не дуже ясна. В пізніших ярликах на цьому місці стоїть зрозумілий Псков, але Turapkie – це ніякою мірою не Псков, хіба що Торопець у Тверській області.

Отже, ярлик 1461 р. містить цілих 7 незрозумілих назв.

Далі, ярлик 1472 р. містить назву Tukluscze (34-1472), яку з бідою можна вважати за Лосичі (22а), поставлені на цьому місці в пізніших ярликах. Незрозуміле Hrirusko (40-1472) в пізніших ярликах заступлено зрозумілим Курськом. Так само незрозуміла назва Jaskub (53-1472) в пізніших ярликах замінена на Ратунь / Ратно.

Назва Lubow (58-1472) заступлена пізніше Волконськом, але ясно, що це не Волконськ, хіба що річка Любовша в Орловській області (від сусіднього в переліку Спаша (59-1472) це 200 км на південь. Нагадаю, що Донець згідно поданого вище тлумачення знаходиться у 105 км на схід від Волконська).

Інша можливість полягає в припущенні, що Lubow – це не розпізнаний перекладачем Любеч (48-1535, 48-1541). Але назва Любеч зустрічається зрідка і на іншому місці в переліку, до того ж немає впевненості, що вона сама не є ще одним прикладом ілюзорної ясності.

Назва Czynamir (61-1472) ніяких припущень не викликає.

Отже, ярлик 1472 р. містить 6 незрозумілих назв.

Ярлики 1507, 1513, 1514, 1520, 1532, 1539, 1541, 1552, 1560 рр. не містять незрозумілих назв (тут я не рахую зіпсовані варіанти назв, розібрані вище).

Ярлик 1517 р. містить незрозумілу назву Пашина (81-1517) – попри те, що в ньому зазначений Испаш (59-1517). Маємо 15 поселень такої назви (переважно в європейській частини Росії, переважно маленькі деревні). Не думаю, що в ярлику згадана котрась із цих деревень. Маємо запис «Rezanskie państwo» (79-1472), і може бути, що що пашина – це зіпсоване і не розпізнане панство або якесь інше визначення, приточене до Рязанського Переяславля (80-1517).

Ярлик 1542 р. містить унікальні назви. Ostreho (31-1542) хочеться читати як Острог або Остер. Але слідом іде так само загадкове Olenisko (32-1542), в якому з великим зусиллям можна побачити зіпсований Глинськ (17а) або – із не меншим зусиллям – зіпсоване Олесько. Але це – тільки дуже слабкі здогади. Маємо загадкову назву Jewnini (82-1541), поставлену між Будулою-Путивлем та Синячем. В інших ярликах в цій позиції стоїть Бирин, що мало схоже на Jewnini.

Ярлик 1574 р., який містить багато зіпсованих назв, містить назву Тмεнсара (23б-1574) на тому місці, де найближчий до нього ярлик 1560 р. подає Chotmislen-Хотмизьк. Уламок «тумена Сарая»?

Таким чином, за кількістю неясних назв ярлики можна поділити на три хронологічних групи – рання (15 ст.) містить найбільше таких назв, середня (1507 – 1541 рр.) – найменше, у пізній (1542 – 1574 рр.) число неясних назв знову збільшується паралельно з іншими ознаками поганого розуміння переліків.