Літопис «Авраамки» (1223 – 1248 рр.)

Микола Жарких

Пізній новгородський літопис «Авраамки» (ЛА) [ПСРЛ, 1889 г., т. 16; 2018 г., т. 44], доведений до 1469 р., подає відомості за 1 пол. 13 ст. у сильному скороченні, запозичуючи їх в основному з Н1ЛМІ, але доповнюючи з інших джерел [Авраамка переписав частину кодексу, в якому міститься цей літопис, але не мав стосунку до складання чи переписування останнього. Тому його ім’я – в лапках]. Тому тут ми бачимо дві згадки про битву на Калці – один раз під 6731 роком, а вдруге – під 6732 р. Обидва оповідання кардинально скорочені, до того ж без розуміння тексту. Так половецький князь Котян перетворився на Акотяна, до того ж – тестя Мстислава Чернігівського [стб. 49]. У цій помилці писар ЛА не винуватий – він запозичив її з (Кар-16).

Ми бачимо в ЛА сліди Лаврентіївського літопису (Лавр-39 – народження Бориса Васильковича), Рогозького літописця (Рог-3 – дослівне співпадіння звістки про татар під Козельськом).

Маємо й унікальні звістки по нашій темі:

(ЛА-1) В лето 6747 [1239]. Взяли татары Переяславль марта 3. В том же году взяли татары Чернигов октября 18, и ходили до Игнача креста.

Оцих точних дат ми не бачимо в давніх літописах, але й тут писар щось наплутав, бо похід татар до (в напрямку Великого Новгорода) відбувся в 1238 році, орієнтовно у березні – квітні, а не у 1239-у, як в ЛА. Це ставить під сумнів компетентність автора ЛА у справі походу Батия, а це, в свою чергу, захитує нашу довіру до його «точних дат». Я думаю, у джерелі ці дати стосувались чогось іншого (можливо, локальних новгородських подій), а при недбалому скороченні штучно «прилипли» до звісток з південної Русі.

Подібні до (ЛА-1) дані містяться у Псковському 1-у та Псковському 3-у літописах [я щиро вдячний Роману Хауталі, котрий звернув мою увагу на ці літописи].

В Тихановському списку Псковського 1-го літопису читаємо:

(П-1) В лето 6732. Бишася суздальцы с татары на Калках и избиша татарове суздальцев месяца мая 31 день […]

(П-2) От Калков до потрясения земли 8 лет […]

[Записів за 6733 – 6737 рр. нема, наступна річна стаття – 6738 р.]

(П-3) В лето 6738. Индикта 3. Месяца мая в 14 день бысть затмение в солнцы, в 3 час дни […]

(П-4) От потрясения земли до взятия Рязанского и Володимирского от татар 50 лет.

(П-5) И по Рязанском взятии на другое лето Переславль Руский взят бысть в средокрестныя недели месяца марта в 3 день.

[Далі в Тихановському списку йде фрагмент про події 6851 – 6856 рр., який потрапив не на місце. Далі продовжується стаття 6738 року:]

(П-6) Того же лета, на осень, град Чернигов взят бысть от татар от царя Батыя, месяца октября во 18 день, во вторник.

(П-7) В лето 6747. Князи черниговскии Михаил и Феодор убиени быста в татарах от царя Батыя.

(П-8) А на другое лето град Киев пленен бысть от безбожных татар, от злочестивого царя Батыя, месяца ноября в 19 день, в понедельник.

(П-9) От взятия Киевского до числа Руския земли 18 лет.

(П-10) В лето 6746. Прииде царь Батый ратию и силою татарскою на землю Рускую, и плениша грады многи, и идоша до Игнаца хреста, и ту возвратишася.

(П-11) В лето 6748. Приидоша немцы швеяне в реку Неву, и победи их князь Александр с мужи новгородцы. [Псковские летописи / А. Н. Насонов. – М.: 1941 г., т. 1, с. 11 – 13 = ПСРЛ, 2005 г., т. 5, вып. 1, с. 11 – 13.]

Подібний, де в чому відмінний текст міститься у Строєвському списку Псковського 3-го літопису:

(П-12) В лето 6732. Бишася суздальцы с татары на Калках, и избиша суздальцев мая 31 день. […]

(П-13) А от Калков до потрясения земли 8 лет […]

[Далі статей за 6733 – 6737 рр. немає.]

(П-14) В лето 6738. Индикта 3, месяца мая 14, бысть знамение в солнци, в 3 час дне […]

(П-15) А от потрясения земли до взятья Рязанского и Володимирского от татар 8 лет.

(П-16) А по Рязанском взятии на лето Переславль Руский взят бысть в средокрестныя недели в четверг, месяца марта в 3 […]

(П-17) Того же лета и Чернигов взят бысть на осень, месяца октября 18 во вторник.

(П-18) В лето 6736 […] В лето 6741 […] В лето 6742 […]

(П-19) В лето 6746. Прииде царь Батый ратью и с силою татарскою на землю Рускую, и поима грады, и идоша и до Игнаца креста, и ту воспятишаяся.

(П-20) В лето 6748. Приидоша свея в Неву, и победи а Александр Ярославич с новогородци […]

(П-21) Того же лета Киев взять бысть, ноября 19, в неделю.

(П-22) А от взятья Киевского до числа Руской земли 18 лет. [Псковские летописи / А. Н. Насонов. – М.: 1955 г., т. 2, с. 78 – 80]

Наскільки процитовані тексти можуть бути джерелами для подій 2-ї чверті 13 ст.?

Зі стемми списків псковських літописів, складеної Насоновим [т. 1, с. 63] видно, що спільним протографом Тихановського і Строєвського списків був гіпотетичний спільний протограф усіх псковських літописів. Тихановський список є досить пізнім (17 ст.) і дефектним, хоча генеалогічно він поставлений найближче до спільного протографа. Строєвський список 1556 року також є дефектним.

Не вдаючись у питання філіації псковських літописів, розглянемо зміст процитованих фрагментів.

1. Рік і день битви на Калці (П-1, П-12) подано так, як у Н1ЛСІ. Але «суздальці» – це власний здобуток псковського літописця. Якщо вважати цей запис джерелом, то доведеться повністю переглянути всі погляди – хто ж і з ким бився на Калці, відкинувши ранні розлогі повісті. Так, звичайно, ніхто не робить, і всі мовчки відкидають оцю «джерельну звістку».

Можливо, для псковського літописця всі русини ділились на «ми» (псковичі), «вони» (новгородці) та «суздальці» (всі інші русини, які не мали постійних зносин зі Псковом). Така елюкубрація могла би пояснити даний запис, але вона не може надати йому джерельної ваги.

2. Потрясіння землі за розрахунком (П-2, П-13) мало би бути в 6740 році. Тут безспірно мається на увазі землетрус, описаний в Лаврентіївському літописі . Тут псковський літописець помилився в числі років, і до того ж самого запису про землетрус в літописі немає.

3. Запис про затемнення сонця (П-3, П-14) запозичено із Лаврентіївського літопису, і датовано так само як в ЛЛ. Вдосконалення полягає у зазначенні індикту, і він вирахуваний правильно. Але позначення років індиктами (елементом вересневого літочислення) – це пізня риса. У великоруському літописанні вересневе числення починає впроваджуватись від середини 15 ст.

Затемнення спостерігалось у Владимирі, а чи бачили його у Пскові (750 км західніше) – я не маю охоти з’ясовувати. Літературне походження запису і так очевидне.

Запис про землетрус іде в статті ЛЛ 6738 року перед записом про затемнення. Оскільки першого в псковському літописі немає, це говорить, що при використанні ЛЛ у гіпотетичному псковському протографі текст скорочувався і псувався.

4. Лічба років у (П-4) помилкова, бо відносить падіння Рязані до 6790 року. Насонов вірно зауважив, що це – описка Тихановського списку: писар прийняв літеру И (8) за літеру Н (50). Так можна пояснити походження екзотичної дати, але це псує репутацію даного списку як джерела.

В (П-15) лічба років теж помилкова, хоча й не так грубо. Тут виходить, що падіння Рязані було в 6748 році, а не в 6745, як подає ЛЛ і як приймають всі дослідники. Знову бачимо, що історики мовчки відмовляються від такої «джерельної звістки».

5. Запис про падіння Переяславля (П-5, П-16) формально знаходиться в статті 6738 року, але слід думати, що між (П-4) та (П-5) є лакуна невідомого обсягу, яка йде під протографа, бо так само вона є і між (П-14) та (П-15). І в цій лакуні пропало і позначення року для (П-5).

Але і відносна хронологія (П-5, П-16) теж суперечить іншим, давнішим і авторитетнішим літописам. Татари здобули Рязань в грудні 1237 (6745) р., тому «на другое лето» – це 1238 (6746) рік, який почався 1 березня. В ЛЛ рік події – 1239 (6747), число не зазначене. Місяць і число запозичені із (ЛА-1), день тижня – четвер – правильно вирахуваний для 1239 р. (3 березня 6738 р. – неділя, не четвер). Тобто в цьому записі маємо одразу дві помилки – і з абсолютною, і з відносною хронологією.

6. Для запису про падіння Чернігова можна повторити все те, що й про Переяславль – помилка в абсолютній хронології, помилка у відносній хронології (осінь «того ж року» мала би бути 6746-го), день запозичено із (ЛА-1) і правильно вирахувано день тижня – вівторок – для 18 жовтня 1239 (6747) року.

7. Запис про загибель князя Михайла (П-7) містить цілу купу помилок і пізніших нашарувань. Дата 6747 р. суперечить раннім авторитетним літописам, які подають 6754 р. І цю «джерельну звістку» численні історики, які писали і пишуть про князя Михайла Всеволодовича, мовчки ігнорують і навіть не згадують про неї. Прийняти цю дату – означає ще раз зруйнувати всю систему уявлень про хід подій 2-ї чверті 13 ст., а що занадто – то не здраво.

Далі, псковський літописець не мав зеленого поняття про князя Михайла і його боярина Федора (виходить, численні проложні і літописні сказання про їх загибель залишились йому невідомими). Тому він підвищив у чині Федора до князя і написав у множині / двоїні «князи… убиени быста». Ще одна підстава зробити революцію в поглядах на 13 ст.!

Далі, іменування Батия «царем» – відносно пізня риса тексту. Н1ЛСІ титулує Батия «цісарем», не царем.

8. Падіння Києва (П-8) на другий рік після 6747 року дає нам нарешті правильну абсолютну дату – 6748-й рік, але помилкову відносну – другий рік після загибелі Михайла був би 6755-й. Правильну абсолютну та відносну дату маємо в (П-21). 19 листопада 6748 р. – понеділок, так що в (П-8) дата вирахувана правильно, а в (П-21) – помилково.

9. Згідно ЛЛ татарський перепис тривав два роки: в 6765 р. – в Суздальській, Рязанській та Муромській землях, в наступному 6766 р. – в Новгороді. Якщо думати, що згадка (П-9, П-22) стосується Новгорода, то проміжок 18 років вирахувано правильно. Але самої згадки про перепис в псковських літописах немає.

10. Запис про похід Батия (П-10) має правильну дату 6746 р., але поставлений не на місці – після запису 6747 р. Запис (П-19) такої помилки не має. Але в цілому послідовність подій татарської навали подана у псковських літописах зовсім помилково: напад на Рязань ⇒ Владимир ⇒ Переяславль ⇒ Чернігів (аж тут згадано, що напали татари) ⇒ вбивство Михайла ⇒ Київ ⇒ похід до Ігнача хреста.

Вважаю, що всі записи із «точним зазначенням» дня і місяця подій стосувались інших, невідомих нам подій, котрі при нещадному некваліфікованому скороченні та перекомпоновці давніших текстів відірвались від своїх місць і довільно приліплені до подій татарського нашестя. У дивний спосіб бачимо тут далеке відлуння ЛЛ (в новгородському літописанні немає ані землетрусу, ані затемнення).

В цілому розглянуті записи утворюють зону плутанини в тексті обох літописів, і тільки починаючи із запису про битву на Неві (П-11, П-20) хронологія і послідовність подій вирівнюється.

Користатись цією плутаниною і навіть її фрагментами ніякою мірою не можна. Уявіть собі стакан із каламутною водою. Вона мало прозора і для пиття явно не придатна. Але якщо зачерпнути її ложечкою, то в малому об’ємі вона видасться прозорішою і начебто кращою. Однак це візуальне враження помилкове: якщо вода непридатна у великому об’ємі, то так само непридатна і в малому. Треба просто її вилити і набрати нову, чистішу.

Так можна пояснити, чому не слід користуватись унікальними даними псковських літописів, котрі самі по собі (в малому об’ємі) не збуджують підозрінь.

Повернемось тепер до літопису «Авраамки».

Згадка про загибель Мстислава Рильського є в обох відзначених джерелах (Лавр-44, Рог-5), тільки в ЛА випало визначення Рильський.

Так само невдале поєднання інформації з різних джерел бачимо і далі:

(ЛА-2) В лето 6753 [1245]. Царь Батый убил князя Андрея Мстиславича [= Рог-8] и Михаила Киевского. А князь Ярослав преставился у Батыя.

(ЛА-3) В лето 6755 [1247]. Убит был в Орде князь великий черниговский, и Федора, боярина его, за веру Христову убили.

(ЛА-4) В лето 6756 [1248]. Преставился князь великий Ярослав в Орде.

І тут маємо пізні риси: іменування Батия – царем, а князя Михайла – Київським та великим. Князь Ярослав помер не у Батия, а в Монголії, і т. д.

Таким чином, літопис «Авраамки» подає для нашої теми невелику поживу, і то сумнівної якості.