Україна в описі

М.І.Жарких

В Україні Макарій та Павло перебували відносно недовго, десь 4 % часу своєї мандрівки (3.5 місяці з 82), і ніде не робили тривалих зупинок. Найдовше вони зупинились в Києві – на два тижні, що не до порівняння з кількамісячним перебуванням у тих же Яссах. Обидві зустрічі з Богданом Хмельницьким були короткими і носили характер засвідчення пошани. При зустрічі в Богуславі в 1654 р. Хмельницький дав обід на честь Макарія; про зустріч у Чигирині в 1656 р. не подано ніяких подробиць. Ніяких урочистих богослужень, які проводив Макарій в інших країнах (у тій же Молдавії), для Хмельницького він не робив.

Разом з тим не можна не помітити, що в описі Україні приділено значно більше уваги – 10.7 % від загального обсягу (102 сторінки з 951, рахуючи за перекладом Муркоса). Опис містить детальні відомості про топографію і природні умови країни, про її господарство, звичаї населення, про перебіг воєнних та політичних подій.

Дуже ретельно Павло занотовує кількість парафій у кожному місті та їхні назви. Нерідко ці згадки є унікальними свідченнями існування церков, переважна частина яких була знищена в добу Руїни. Так само ретельно записані особливості архітектури, опорядження цих храмів. Не пропускає Павло нагоди описати укріплення та інші споруди, які він бачив під час подорожі. Всього Павло описав 63 міста й села на території 6 областей сучасної України (Вінницької, Київської, Одеської, Сумської, Черкаської та Чернігівської), що робить його важливим краєзнавчим джерелом.

Як уже відзначалось, для території України віддалі в милях вказано майже скрізь. Це свідчить, що в нашій державі на той час були добре усталені й виміряні транспортні маршрути, яким мало що не вистачало до перетворення на регулярне поштове сполучення. Здається, на цю обставину дослідники не звертали раніше уваги, а вона варта уваги, тим більше що спирається не на враження мандрівника, а на об’єктивні дані його щоденника.

Значний інтерес становить нарис історії України, викладений Павлом у вигляді двох глав (3 – 4) 4-ї книги. Цей нарис не пов’язаний безпосередньо з подорожжю і являє собою унікальний в масштабах цілого твору вставний епізод. Павло вмістив його на самому початку мандрівки Україною, між описами Дмитрашківки та Гарячківки Вінницької області. Звичайно, збирав він ці відомості деінде (в Києві? в Густині?).

Цей історичний нарис розпадається на три частини: давня історія (від хрещення Володимира до переходу краю під владу поляків); історія козаків (кін. 16 – 1 пол. 17 ст.); історія війн Богдана Хмельницького. Він містить ряд дуже характеристичних подробиць, які мають слугувати орієнтирами при пошуках відповідного джерела:

• князя Володимира охрестив імператор Василь Македонянин;
• московського царя Михаїла Федоровича названо дідом нинішнього царя Олексія;
• поляки, вводячи унію, спалили митрополита та одинадцять єпископів;
• характерні помилки у хронології, і т.д.

Як не дивно, жоден з дослідників, хто писав про Павла і використовував його записки, не зацікавився цим нарисом – якими джерелами користався Павло, де і в кого він їх отримав, що привніс свого у бачення подій. Все це – завдання наступних дослідників.

Отже, цей опис становить надзвичайно цінне джерело для пізнання всіх сторін життя України в добу Богдана Хмельницького.

У своєму описі Павло зробив такий ліричний відступ:

Я написав усю цю розповідь, укладання і запис якої були б багатьом не під силу! Все моє бажання полягає в тому, щоб за життя спорудити собі пам’ятник, щоб пізніше знайшовся хтось, хто сказав би: «Нехай помилує його Бог!» (Муркос, т. 3, с. 30)

Можна вважати, що його бажання здійснилось: він таки спорудив собі пам’ятник власними руками, і не один наш сучасник згадує його добрим словом.

Я висловлюю вдячність Дмитру Вортману, який порадив мені зайнятись цієї темою та надав матеріали.

При роботі над статтею я використав е-копію перекладу Муркоса, за що треба подякувати Прінстонському університету (США), який надав свій примірник для сканування, компанії Google (США), яка виконала сканування, і серверу (Німеччина), з якого я безкоштовно завантажив ці скани. Пророцтво Тараса Шевченка – ми пізнаємо свою історію тільки тоді, коли нам її розкаже «німець» – справдилось в даному випадку на 300%. Ані Україна, ні Росія не здатні своїми силами забезпечити своє суспільство тією інформацією, якої воно (суспільство) потребує.

25 листопада 2010 р., у Києві.