Андріївська церква:
а Мурий їсть собі та й їсть…

Микола Жарких

30 липня 2008 р. з 13 до 14-30 години у приміщенні Спілки письменників України (Банкова, 2) відбувся круглий стіл на тему «Андріївська церква : хто за і хто проти». Вів засідання голова Братства св.Андрія Первозваного А.В.Гудима. Серед учасників – заступник директора Національного заповідника «Софія Київська» кандидат історичних наук І.Є.Марголіна, зав.відділом «Андріївська церква» Ж.Г.Литвинчук, доктор історичних наук А.Л.Зінченко, кандидат історичних наук І.М.Преловська, доктор наук Д.В.Степовик, мистецтвознавець М.Г.Дегтярьов.

На початку засідання А.В.Гудима поінформував присутніх (серед яких були численні кореспонденти газет і телебачення), що номінація Андріївської і Кирилівської церков до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО наразі відхилена. На його думку, візит Вселенського патріарха Варфоломія підсилив тиск в напрямку передачі Андріївської церкви на баланс УАПЦ. Він також повідомив, що після минулого Круглого столу було написано лист до Міністра регіонального розвитку та архітектури В.Куйбіди за підписом народних депутатів і лист до Прем'єр-міністра Ю.Тимошенко. На цей останній лист надійшла відповідь з Державної служби охорони культурної спадщини. Служба не бачить нічого надзвичайного у передачі церкви релігійній громаді, і застерігає тільки, щоб був укладений охоронний договір з цією громадою.

Зав.відділом «Андріївська церква» Ж.Г.Литвинчук повідомила, що 26 липня представники УАПЦ вимагали від неї, щоб було демонтовано шість інформаційних щитів музею, які повідомляють про історію, архітектуру і мистецьку цінність церкви. Ці представники вимагали також, щоб з церкви було знято охоронну дошку пам'ятки архітектури (при цій нагоді нагадаємо, що наявність охоронних дошок на пам'ятках є вимогою Закону України про охорону культурної спадщини). Представники УАПЦ вимагали також зняти картини «Проповідь апостола Андрія» та «Вибір віри князем Володимиром». Ці картини знаходяться в церкві з 1867 року з благословення київського митрополита Арсенія, а нинішні «ревнителі православія» вимагають їх прибрати, бо це, мовляв, не ікони.

Литвинчук повідомила також про досвід використання храмів в Італії : по-перше, кожен визначний храм має години, визначені для відвідування туристами; по-друге, в таких храмах скрізь є інформаційні стенди, з яких можна довідатись про історію споруди і наявні мистецькі пам'ятки. По-третє, свічок у храмах здебільшого не палять – замість цього запалюють електричні ліхтарики-імітатори. І все це зустрічає повне розуміння з боку духовенства та вірників церкви.

Доктор історичних наук А.Л.Зінченко вважає, що справа Андріївської церкви – це частина загальної церковної політики в державі. Українську автокефальну православну церкву підтримують ті люди, які хочуть церкви справді автокефальної і справді української. Але нинішня УАПЦ відмовляється від свого автокефального статусу і підлягає сильним впливам із-за кордону.

Заступник директора Заповідника І.Є.Марголіна пояснила, що відмова з боку ЮНЕСКО щодо номінації Кирилівської і Андріївської церков не є остаточним рішенням. Заповідник буде додатково опрацьовувати документи, щоб врахувати зроблені зауваження, і буде знову номінувати ці пам'ятки до Списку всесвітньої спадщини. Вона закликала засоби масової інформації підтримати Заповідник у цій роботі і в боротьбі за Андріївську церкву.

М.Г.Дегтярьов відзначив, що йому, як співавтору проекту реставрації Андріївської церкви, боляче дивитись на нові тріщини, які розбивають давні мармурові підвіконня. Влада планує побудову мистецького центру на Парковій алеї нижче Андріївської церкви, ущільнення забудови Андріївського узвозу. Більше того – розробляється план побудови елітного житлового комплексу на віддалі 70 метрів від Кирилівської церкви. І висоту він матиме всього в три рази більшу за церкву. Невже це можна назвати «опікою» держави над пам'ятками ? Треба звертатись в міжнародні суди з позовами про захист пам'яток.

Доктор наук Д.В.Степовик наголосив : найкраща оборона – це наступ. Тому на кожне зафіксоване порушення з боку «користувачів» Андріївської церкви треба подавати в суди. На жаль, серед діючих в Україні церков дуже мало є таких, котрі вболівають за збереження спадщини. Переважна частина історичних церков передана у відання Московського патріархату; в той же час Українська православна церква Київського патріархату не претендує на такі споруди.

А.В.Гудима в заключному слові подякував виступаючим за надану інформацію. Наша влада зробила з Андріївської церкви заставну вартість у своїх інтригах. Але подарунками не можна добитись любові, надто від тих людей, які ненавидять Україну. Ми не допустимо збиткування над спадщиною нашого народу і просимо журналістів привертати увагу до цієї проблеми, допомогти збереженню Андріївської церкви.