Андріївська церква:
не боюсь я нікого, навіть бога самого
Микола Жарких
4 червня 2008 р. з 13 до 14 години у приміщенні Спілки письменників України (вул. Банкова, 2) проходив круглий стіл на тему "Збереження Андріївської церкви в Києві".
Головував на засіданні голова Православного братства ім. Андрія Первозваного А.В. Гудима. У своєму виступі він окреслив ситуацію, яка склалася у зв'язку з намаганням деяких кіл передати Андріївську церкву зі складу Національного заповідника "Софія Київська" у повне відання Української Автокефальної Православної Церкви. Хоча у справі задіяні дуже високі посадові особи, в наявних документах ніде не вказана мета цієї реформи та законні підстави для її здійснення. Складається враження, що пам'ятка стала просто розмінною монетою у взаємних розрахунках політичних сил.
Архітектор-реставратор М.Г. Дегтярьов, який брав особисту участь у реставрації Андріївської церкви, наголосив, що існуючі релігійні громади, надто УАПЦ, не мають змоги фахово спрямовувати реставраційні та консерваційні роботи на пам'ятках. Прикрий досвід з Києво-Печерської лаврою ми вже маємо.
Перший заступник голови Українського товариства охорони пам'яток М.Т.Пархоменко відзначив, що за останні роки центр Києва системно спотворений новобудовами. Новобудови обступають і Андріївську церкву. Так, нині ведеться надбудова будинку по вул. Десятинній, 12, і ніхто не може сказати, до якої висоти планують піднести цю споруду. Існують також плани відбудови Десятинної церкви, ущільнення забудови Андріївського узвозу. "Якщо за Л.Д. Кучми ми ще збирались в Адміністрації Президента і могли висловлювати свої міркування щодо недоцільності будівництва Десятинної церкви, то до нинішньої влади ми свою думку донести не можемо" – зауважив М.Пархоменко.
Головний архітектор Національного заповідника "Софія Київська" О.Г. Самойленко наголосила, що заповідник налагодив складну і коштовну систему стеження за станом Андріївської церкви (моніторингу її стану). Ця система коштовне те тільки за грошовими витратами, але й за кількістю залучених фахівців найвищої кваліфікації. На підставі об'єктивних даних моніторингу розробляються реставраційні завдання і плануються заходи по збереженню храму. Нам відомі приклади, коли церковні установи створюють науково-дослідні та реставраційні підрозділи й утримують їх своїм коштом, але УАПЦ до таких не належить. Передати храм цій громаді – означає зруйнувати сформовану систему її охорони, не створивши нічого взамін.
Завідувач музеєм "Андріївська церква" Ж.Г. Литвинчук дуже переконливо показала, що з 2001 року, коли почалось спільне використання храму музеєм та громадою УАПЦ, доля часу, коли храм працює як музей, неухильно зменшується і на сьогодні становить заледве три години на день. Решту часу храм відкритий для служб УАПЦ, на яких не буває постійних відвідувачів (церква не має своїх парафіян). Релігійні відправи проводяться перед туристами, яких є доволі на Андріївському узвозі. Бридко слухати звинувачення з боку представників церкви, буцімто музейники привласнюють гроші за квитки, екскурсії та кошти каси для пожертв. Такі люди не можуть собі уявити, що ці кошти проходять через бухгалтерський облік і витрачаються в суворій відповідності до статутних завдань Заповідника, основне з яких – забезпечення збереження пам'яток.
Всі присутні погодились з думкою, що законодавча і нормативна база для охорони пам'яток в нашій країні є, і проблема полягає в тому, щоб змусити корумповане чиновництво дотримуватись цих норм.
В роботі круглого столу брали участь представники преси і телебачення. Виступаючи відповіли на запитання кореспондентів.