Печерське містечко
Микола Жарких
Довкола Києво-Печерської лаври в 17 ст. (і до 1706 р.) розрослось досить значне поселення, котре у ВС прямо іменується Печерським містечком (розділи 583, 656, 705, 941, 945, 960, 984, 1016, 1062) подекуди – просто містечком (572, 733, 775, 808, 915, 935, 1030), або просто Печерським (843, 1277, 1345-5, 1392) чи навіть містечком тутейшим (862, 869)
Воно не мало магдебурзького устрою, і жителі його, у відповідності до висловленого вище спостереження, звались не міщанами, а обивателями (377, 524, 580, 606, 667, 715, 735, 736, 787, 788, 821, 852, 914, 1093 – всього 14 згадок), тутейшими (377, 524, 580, 715, 850, 914), зрідка – жителями (815, 1392).
Про управління містечка ВС не дає багато звісток. Мабуть, сюди треба прикласти згадку про комісара (1313), в якому я схильний бачити адміністративний чин. Маємо не дуже ясну згадку інокині Євфимії війтової Печерської (575) – удови по війту та черниці, але як розуміти визначення Печерської? Чи її чоловік був війтом у Печерському містечку, чи в якомусь іншому місті (Києві), а Печерський – це назва її монастиря?
Про заняття жителів містечка також не маємо рясних даних – згадано крамаря (689) та купця (850).
Наприкінці існування містечка в ньому було 5 парафіальних церков [Описание Киево-Печерской лавры / [Евгений (Болховитинов)], К., 1826 г., с. 65], з них у ВС маємо згадки про священика Спаського (638-3-3) і про старицю зі шпиталю Спаського (810). Оскільки при обох згадках немає вказівки населеного пункту, я вважаю, що вони стосуються Спаської церкви на Печерську (які нині звуть ). Коли згадано було іншого ієрея Спаського – писар ВС уточнив, що це в Полтаві (1327).
На території містечка знаходився жіночий монастир, який у ВС іменується Печерським паненським монастирем (379, 556, 568, 676, 847, 946, 947, 956, 958, 959, 1076-6-1, 1127, 1188, 1283, 1292, 1376 – всього 16 згадок), Печерським дівочим монастирем (495, 538, 1281) або просто Печерським монастирем (тут згадано черниць, не ченців: 489, 564, 668, 685, 778, 798, 885, 1076-4-2, 1175, 1191, 1287, 1295, 1375-2-27, 1393, 1428 – всього 15 згадок), паненським монастирем (920, 1338, 1345-1, 1345-10, 1345-11). Черницею монастиря була мабуть стариця тутейша (765). Слід підкреслити – щодо цього монастиря жодного разу не вжито назву , котра прийнята в сучасній науковій та довідковій літературі.
Більшість черниць монастиря іменувалась інокинями. Маємо згадки про схимницю Анастасію – ігуменю Печерську (129), іноку Домникію – ігуменю Печерського монастиря паненського (129), панну Феодосію Солтанівну, ігуменю святої обителі Печерської (573). Враховуючи, що перші дві згадки походять з історичної частини (отже, належать до 1 пол. 17 ст.), можна було би очікувати значно більше імен ігуменій. Ці згадки слід використати при складанні переліку ігуменій, до якого наука наразі ще не дійшла.
З ВС видно, що в монастирі були також схимниці (1376), стариця послушниця (958), просто послушниця (1295), також послушниці мирські (538). Із назв, що позначають спеціальні обов’язки, бачимо пономарку (533), крилошанку (568), проскурню (946), інокиню шпитальну (798) та просто шпитальну (668). З останнього можемо зробити висновок, що в монастирі був власний шпиталь, яким опікувались черниці.
Серед черниць монастиря відзначена одна грекиня (1292).
В цілому велика кількість згадок жіночого монастиря у ВС показує, що монастир мав особливі зв’язки саме з печерою св. Антонія, де вівся синодик. Може бути, що в жіночому монастирі власного синодика не було.
Маємо у ВС цілий ряд згадок топонімів, котрі не вдається упевнено локалізувати, і можна думати, що це власне мікротопоніми, котрі позначають невідомі нині мікрооб’єкти:
– Огородне (593, 695, 698, 702, 777, 866, 836, 1008), Городне (458). Цікаво, що з цією назвою пов’язані тільки жінки, і то найбільше – стариці, з дещо незвичною формулою (стариця від Огородного, замість очікуваного з / із). Чи це має позначати якийсь зв’язок з Печерським жіночим монастирем? Маємо також згадку про Огород Печерський, з нього послушник (1076-9-3) – може бути, що це щось окреме, належне власне до лаври.
– Берег (565, 844, 901) – є села такої назви (далеко від Києва), але тут може бути і київський мікрооб’єкт;
– шпиталь (596, 799, 1227), шпиталь печерний (916, 1375-2-9), шпиталь в містечку Печерському (799). Окрім ясної згадки про шпиталь Спаський (як вище) та чітких вказівок на шпиталі при обох монастирях, маємо ще отакі не досить виразні згадки; можливо, вони стосуються уже названих шпиталів, а можливо, малось на увазі щось інше. Так чи інакше, шпиталів на Печерську (разом з монастирськими) було кілька;
– Крига шпитальна (1280) і навіть град Крига (1302). Можу тільки повторити власне (слабке) припущення про хутір Мриги біля Києва;
– Полик під Печерським (657) – мабуть, якесь маленьке поселення на схилі Дніпра.
З назв такого роду упевнено визначається тільки Солона Гірка (891, 1066), позначена на плані Києва 1695 р. на схилі Дніпра нижче Верхньої лаври; ще нижче, ближче до берега, позначена слобода – можливо, згадана у ВС слобідка Печерського монастиря (1179). Інші назви ще чекають свого пояснення.
За межами містечка, але територіально близько знаходився Пустинно-Миколаївський монастир, в якому згадано ігумена Германа (129), ієромонаха Григорія (938) та монаха Макарія (1287-1), постриженика цього монастиря – і тільки.
Отже, з числа київських чоловічих монастирів ми маємо у ВС згадки про Михайлівський Золотоверхим, Микільський Пустинний та Софійський (всього 6 згадок), а геть не маємо згадок про монастирі Видубицький, Братський та Кирилівський.
Натомість для жіночих монастирів маємо 47 згадок Печерського, 11 – Михайлівського, 10 – Флорівського, 2 – Іорданського, разом 70 згадок. Всі ці спостереження слід використати при з’ясування стосунків між київськими монастирями в 2 пол. 17 ст.