Київ
Микола Жарких
Добре відомо, що на території сучасного Києва у 2 пол. 17 ст. існувало три поселення, кожне зі своєю юрисдикцією:
– Київ у стислому значенні – місто на магдебурзькому праві, котре територіально охоплювало сучасний Поділ (але слова Поділ у ВС ми не побачимо!);
– Верхній Київ – фортеця московського гарнізону, де урядували московські воєводи. вона територіально збігалась з межами стародавнього «города Ярослава». Там знаходились також монастирі – Софійський (резиденція митрополита) і Михайлівський Золотоверхий;
– Печерськ, який у свою чергу можна поділити на три частини – Києво-Печерську лавру, Печерський жіночий монастир та Печерське містечко. Про них у ВС маємо багато звісток, тож будемо говорити окремо.
Більше всього звісток маємо про місто (Поділ). Тут можна повторити значну частину того, що писалось про міщан. Маємо згадки про міщан київських (розділи 390, 409, 585, 660, 662, 671, 689, 696, 703, 831, 961, 1259, 1285, 1323), війтів (523, 525), бурмистрів (526, 1224, 1267, 1368), райців (1178, 1285), але не маємо жодного лавника.
Звичайно, 8 згадок представників міського самоуправління на 120 років (1570 – 1690 рр., починаючи від війта Кирила Мефодійовича з 1570 р., з розділу 525) – це дуже й дуже мало. Якщо припустити спрощено, що одночасно діяли 6 лавників і 6 райців, 1 війт і 1 бургомістр, то маємо 14 осіб; за вказаний час мали би змінитись 5 – 6 їх складів, отже, 70 – 84 особи, і тільки 1 / 10 частина з них потрапила до ВС.
Далі маємо для Подолу згадки про Флорівський жіночий монастир (617, 631, 860, 881, 892, 909, 957, 1128, 1182, 1268). В розділі 1334 Флорівський монастир виступає як топографічний орієнтир для визначенням місця проживання. Два рази згадано Йорданський жіночий монастир (604, 628), один раз – парафіальну церкву св. Бориса і Гліба, у якій був пресвитер (729).
Для верхнього Києва переважне число згадок у ВС стосується Михайлівського Золотоверхого монастиря (ченці чоловіки та жінки – 323, 621; черниці жінки – 432, 781; 835, 1154 1166, 1208, 1243, 1345-7; 1375-2-36). Їх дуже показова особливість – тільки у двох розділах (323, 621) згадані не тільки черниці, але й ченці. Решта розділів згадує тільки черниць, і в розділі 835 прямо названий Михайлівський паненський монастир.
Існування жіночого монастиря при Золотоверхому чоловічому монастирі не є ніяким секретом, він згадується в роботах з історії Києва (інколи – як Іоано-Богословський монастир; цієї назви немає у ВС). Але неясно, чому його черниць вписували до лаврського синодика, і чому у ВС немає жодного імені ігуменій цього монастиря?
Софійський монастир згадано у ВС тільки один раз (1139), бачимо в ньому намісника (тобто заступника митрополита, котрий управляв монастирем).
Маємо також виразну згадку про Десятинну церкву (1337), при ній – протопопа городового Київського Десятинной пресвятої богородиці. Мабуть, в цій же церкві служив Ієрей верх-київський (547).
Московський гарнізон, котрий дислокувався у верхньому Києві, у ВС практично не представлений. Ми вже бачили запис роду воєводи кн. Ф. Ф. Волконського (78), але більше жоден воєвода у ВС не записаний, хоча вони змінювались досить часто. Можливо, сюди треба поставити поминання Іоакима стрільця, жилець київський (1210) – це якщо вважати слово стрілець російським воєнним званням. Але може бути і так, що це назва професії (мисливця, чи щось подібне).
Також у ВС бачимо деякі назви місцевостей, котрі увійшли у склад великого сучасного міста:
– поминання раби божої Анни Федорівни Григорієвої з Преварки (658); тут ми маємо варіант назви Пріорка – поселення, котре належало пріору київського домініканського монастиря. Цей пріор утік з Києва ще в 1648 році, а лишилась і досі.
– менш виразним є запис з Безняков (681). Такої точно назви нині не існує, можливо, тут маємо дещо спотворену назву , хоча це село входило до володінь Лаври і назва його мала би бути добре знайомою.