Церкви і монастирі
Микола Жарких
Згадок про парафіальні церкви у ВС небагато, але вони можуть становити цінність з огляду на загальну бідність звісток про наше церковне життя у 17 ст.
В заголовках розділів маємо згадки титулів мирян-служителів церкви: священика (розділи 259, 456, 508), клірика (277), ієрея (334, 343, 442, 547, 638-3-3, 908, 1045, 1059, 1180, 1192, 1195, 1246, 1253, 1375-2-3, 1400, 1409, 1412, 1422, 1435), диякона (340, 1011, 1336). Відомий нам з Печерського синодика титул священноієрей майже повністю вийшов з ужитку (729, 875, 1327), його заступив, мабуть, титул протопопа (382, 1173, 1180, 1337, 1409, 1412) та / або пресвитера (729). Один раз згадано ієрея і намісника (1192) – можливо, ще один синонім до протопопа.
Протопопів згадано, окрім Києва, у Мені (1173), Прилуках (1180), Лохвиці (1409), Харкові (1412).
Маємо згадки про жінок / удів священиків, яких у ВС звуть попадями (1168, 1231).
В поминальних переліках у поточній частині ВС ми маємо 1466 імен духовенства, з них 354 (24 %) – білого і 1112 (76 %) – чорного. В цілому духовенство складає 10.3 % загального числа імен, що трохи більше для аналогічного показника ПС (7 %). Для білого духовенства маємо такі титули:
Титул | Число імен |
Диякон | 6 |
Ієрей | 345 |
Намісник | 1 |
Священноієрей | 10 |
Можна зробити висновок, що у парі ієрей / священноієрей популярність останнього титула знижується. У ПС на одного священноієрея припадало 2.3 ієрея, а у ВС – аж 34.5! Разом з тим в поминальних переліках немає жодного протопопа – вони згадуються тільки в заголовках. Здається, цей титул все ще вважався жаргонним, розмовним.
Маємо згадки конкретних церков (за межами Києва): у селі Карів (на Львівщині, 470), у Пустогороді (на Сумщині, 1327), Спаської в Полтаві (1253), Михайлівської у Немирові (на Вінничині, 1400).
Монастирі (за межами Києва) згадані такі: Межигірський (310?, 661, 878), Добромильський (на Львівщині, 314), Макошинський (на Чернігівщині, 319), Ладинський (жіночий, на Чернігівщині, 507, 595), Густинський (на Чернігівщині, 522), Сумський (605), Вінницький (жіночий, 627; можливо, він же згаданий як Немирівський жіночий – 1197), Почаївський (640), Брагинський (жіночий, в Білорусії, 692, 1414), Мгарський (на Полтавщині, 693, 1132), Баркалабівський (жіночий, в Білорусії, 779, 784, 1319), Лаврівський Онуфріївський (на Львівщині, 876, 1091, 1194, 1339), Батуринський (жіночий, на Чернігівщині, 923, 1076-10-5, 1310), Батуринський (Крупицький, чоловічий – 1312) Полтавський (жіночий, 1060, 1247, 1266), Будиський (жіночий, у Великих Будищах на Полтавщині, 1060, 1147), Глухівський (жіночий, на Сумщині, 1233), Чернилявський (на Львівщині, 1278).
Всього маємо 10 чоловічих монастирів (16 згадок) та 8 жіночих (19 згадок). Як бачимо, тенденція переважання згадок жіночих монастирів, дуже виразна в межах Києва, проявляється і тут. Ці згадки часто містять імена ігуменів (ігуменій) і потрібні для доповнення каталогу настоятелів П. М. Строєва, котрий останні 180 років з невідомої мені причини не поповнювався.
Згадано новий скит (619) – мабуть, десь поблизу Києва, назва якого ще не устоялась (Китаївський? Голосіївський?) та скит біля Борогодчан (837), у якому легко пізнається Манявський скит.
Жодного монастиря з території Росії у ВС взагалі не згадано (така собі «віковічна дружба народів-братів» у світлі конкретного джерела).
В поминальних переліках маємо такі титули чорного духовенства:
Титул | Число імен |
Архідиякон | 1 |
Архієпископ | 1 |
Архімандрит | 1 |
Єпископ | 8 |
Ігумен | 4 |
Ігуменя | 2 |
Ієродиякон | 35 |
Ієромонах | 206 |
Ієросхимонах | 15 |
Інок (чол.) | 78 |
Інока (жін.) | 78 |
Інокиня | 392 |
Митрополит | 2 |
Монах | 170 |
Патріарх | 4 |
Рясофорник | 8 |
Священноінок | 2 |
Схимник (чол.) | 45 |
Схимниця (жін.) | 51 |
Схимонах (чол.) | 21 |
Схимонаха (жін.) | 2 |
Тут також бачимо значні новації проти ПС. Як уже відзначалось на прикладі Печерської лаври, у ВС ми спостерігаємо падіння популярності титула інок на користь монаха. Якщо в ПС ми мали тільки одного (!) схимонаха на 558 чоловіків-ченців, то у ВС маємо 412 титулів зі складовою монах на 601 ченця, тобто 76 %. Титул ієромонах повністю витіснив старий титул священноінок, який у ВС взагалі не вживається.
Також і серед жінок ми маємо двох схимонахинь, хоча ще не маємо просто монахинь; але титул іноки витісняється титулом інокині.
В ПС ми мали 558 ченців (66 %) на 293 черниці (34 %). У ВС ми маємо 601 ченця (53 %) на 525 черниць (47 %), тобто маємо відносне зростання числа черниць, частина яких черед чернецтва практично дорівнює частині серед усього населення.
У ПС маємо 137 схимників (26 %) від загального числа 558 ченців; у ВС – відповідно 81 (13 %) із 601 черня. Отже, маємо виразне падіння частини схимників черед ченців.
Для черниць маємо у ПС 122 схимниці (42 %) із загального числа 293 черниць. У ВС – 53 (10 %) із 525 черниць. Маємо велике падіння частини схимниць, істотно більше, ніж серед чоловіків.