Логотип персонального сайта М.Жарких
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історія / Монографії / Терехтемирів / Літопис / 1766 – 1800 рр.

Терехтемирів

Літопис

1766 – 1800 рр.

Микола Жарких

(1) 1770 р. Карта Канівського староства

В каталозі карт є згадка про таку карту 1770 р.:

Mapa szczególna krain zawierajaczego starostwa Kaniowskie, Bohuslawskie, Korsunskie, Traktymirówskie etc. Спеціальна карта земель, що складають староства Канівське, Богуславське, Корсунське, Трактимирівське та ін. Російський державний військово-історичний архів, ф. 846, оп. 16, спр. 20061, 20440 [Карти і плани в джерелознавчих студіях Лідії Пономаренко. – К.: Академперіодика, 2012 р., с. 419]

(1) 1771 р. Перелік закордонних монастирів
Переяславської єпархії

Цей перелік використав у своїй праці В.Пархоменко [Очерк истории Переяславско-Бориспольской епархии (1693 – 1785 гг.) в связи с общим ходом малороссийской жизни того времени. – Пл. : 1908 г., с. 16], з посиланням на архів Синоду за 1771 р., спр. 326. На думку дослідника, цей перелік 11 монастирів складено бл. 1769 р., і в ньому значиться Терехтемирівський Успенський монастир.

Але В.Пархоменко помилився, коли писав: «Ці монастирі були визнані за належні до Переяславської єпархії трактатом Росії з Польщею на початку 1768 р.» Цей Варшавський трактат укладено 13 (24) лютого 1768 р. [Полное собрание законов Российской империи с 1649 г. – Спб.: 1830 г., , с. 448 – 471]. Стаття 3 стосувалась свободи віри. Вона деталізована в обширному «Сепаратному акті», в якому в артикулі 2-у, параграфі 15-у значиться: монастирі мають зіставатися при тій релігії, до якої вони зараз належать (с. 461). Цей трактат було негайно ратифіковано і вписано до конституції Варшавського сейму, ухваленої 22 лютого (5 березня) 1768 р. [Volumina legum. – SPb.: 1860, t. 7, s. 250 – 315, наш пункт на с. 269]. Ніякого конкретного переліку монастирів там немає.

(1) 1775 р.

В Терехтемирівському монастирі оселився польской комендант Йосиф Циндлевський та індуктор, що доглядав прикордонні караули, з військовою командою. Вони зайняли всі келії, а ченцям лишили місце у поварні [Так подано у статті: Ластовський В. Трахтемирівський та Канівський монастирі у 18 ст. – Пам’ять століть, 1997 р., № 6, с. 145 – 148, без вказівки на конкретне джерело].

(1) 1775 р. Опис м. Києва

В цьому описі читаємо: «Мельничное ж каменье достают покупкою из-за границы польской, из местечка Трехтимирова» [Географическое описание г. Киева, сочиненное В.И.Новгородцевым. – Описи Київського намісництва 70-80-х рр. 18 ст., К., Наукова думка, 1989 р., с. 61].

Аналогічну інформацію подає пізніший опис: «Торг нарочитой ведут жерновами, которые получают из польского местечка Терехтемирова» [Історичний та географічний опис Київського намісництва 1787 р. – Описи Київського намісництва 70-80-х рр. 18 ст., К., Наукова думка, 1989 р., с. 207].

Ця звістка дослівно повторена в наступному описі [Скорочений особливий опис Київського намісництва 1787 р. – Описи Київського намісництва 70-80-х рр. 18 ст., К., Наукова думка, 1989 р., с. 305].

(1) 1776 р., 24 вересня (5 жовтня).
Указ Переяславської консисторії

Указ Переяславської консисторії для ігумена Іринарха – захищати Терехтемирівський монастир від уніатів усіма можливими засобами. [Центральний державний історичний архів України, ф. 180, оп. 1, спр. 8, арк. 4 – 4 зв.; подаємо за статтею: Ластовський В. Трахтемирівський та Канівський монастирі у 18 ст. – Пам’ять століть, 1997 р., № 6, с. 145 – 148].

(1) 1781 р. Перелік сіл Терехтемирівської сотні

Цей перелік опубліковано [Опис Київського намісництва 1781 р. – Описи Київського намісництва 70-80-х рр. 18 ст., К., Наукова думка, 1989 р., с. 101 – 102]. Він містить села Стовпяги, Ячники, Підсінне, Андруші, Козинці, В’юнище, деревні Гречаники, Городище, слободи Карань, Полуботківську та 9 хуторів.

(1) 1781 р. Наказ Переяславської консисторії

Наказом Переяславської консисторії начальником Терехтемирівського монастиря призначено ієромонаха Феоксіта. На місці він з’ясував, що всі будинки зайняті польською командою, а братії та послушників немає. Феоксіт повернувся до Переяслава. [Центральний державний історичний архів України, ф. 180, оп. 1, спр. 10а, арк. 1 – 2; подаємо за статтею: Ластовський В. Трахтемирівський та Канівський монастирі у 18 ст. – Пам’ять століть, 1997 р., № 6, с. 145 – 148].

(1) 1783 р. Подорож І.Мюнца

У 1781 – 1783 рр. Іоган Генрик Мюнц здійснив подорож землями Польщі та України, під час якої вів записки французькою мовою та робив зарисовки. В його альбомі має бути вид Терехтемирова з перевозом, рисований з натури, та якийсь опис містечка [Rulikowsky E. Trechtemirów. – Słownik geograficzny Królewstwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. – Warszawa: 1892, t. 12, s. 458].

Цей твір було опубліковано [Jana Henryka Müntza podróże malownicze po Polsce i Ukrainie (1781-1783) : album ze zbiorów Gabinetu Rycin BUW, oprac. Elżbieta Budzińska. – Warszawa : Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego, 1982. – 354 s.], але я поки що не зміг скористатись цим виданням.

(1) 1787 р., 1 (12 вересня) Звіт В.Садковського

В ході ревізійної поїздки єп. Віктор Садковський 1 вересня 1787 р. відвідав Терехтемирівський монастир. Виявилось, що в будинках містилась польська митниця, а два ченці (один з них звався настоятелем) жили у печері під горою, неподалік монастиря. Єпископ подав прохання про відновлення монастиря власнику Терехтемирова князю Понятовському, але без успіху [Состояние украинских церквей и православного духовенства в конце 18 века, по донесению св. Синоду от Виктора, епископа переяславского, коадъютора митрополии Киевской. – Киевские епархиальные ведомости, 1873 г., № 5, с. 137 – 138].

(1) 1789 р.

В січні 1789 р. уніати, скориставших від’їздом намісника монастиря до Переяслав, зайняли монастир [Опис. Киев. С.М.Е. стр. 271 – Похилевич Л. Сказания о населённых местностях Киевской губернии. – К. : тип. КПЛ, 1864 г., с. 593].

(1) 1792 р.

В селі налічувалось 34 двори, біля 300 жителів [Похилевич Л. Сказания о населённых местностях Киевской губернии. – К. : тип. КПЛ, 1864 г., с. 592].

(1) Кінець 18 ст.

Князь Станіслав Понятовський продав село Плахоцькому; Плахоцький продав село Івану Павловичу Гудим-Левковичу, нащадки якого володіли ним принаймні до 1861 р. [Похилевич Л. Сказания о населённых местностях Киевской губернии. – К. : тип. КПЛ, 1864 г., с. 591; Rulikowsky E. Trechtemirów. – Słownik geograficzny Królewstwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. – Warszawa: 1892, t. 12, s. 458].

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2018 М.І.Жарких

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 810

Модифіковано : 16.01.2016

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.