Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Назва

Микола Жарких

Назва відома з 16 ст.; в джерелах вона зафіксована у багатьох фонетичних варіантах – повноголосному Те[р|л]е[х|в]темирів (навіть Черехчимирів та Терехтирів) та неповноголосному Тр[а|е][х|к|]т[а|е|и|о]мирів. Найбільш стійкою частиною є друга основа темир, натомість перша основа є дуже варіативною.

Питомою українською формою назви слід вважати повноголосну – Терехтемирів.

Переконливого пояснення назви в літературі немає.

Першим торкнувся цього питання Л.Похилевич [Сказания о населённых местностях Киевской губернии. – К. : тип. КПЛ, 1864 г., с. 590]. Він навів два варіанти: три темира в татарські часи жили тут => Трехтемиров; якісь володарі з’їздилися тут трактувати про мир (рос. трактовать о мире) => Трактомиров.

Обидва пояснення – типові народні етимології, які не зважають на наукову топоніміку. До того ж назва Трактомиров, прийнята як офіційна в урядовій документації та на географічних картах, виникла на початку 19 ст. і є спотворенням оригінальної назви, а тому й не може бути основою для етимології.

Наступний здогад висловив у 1889 р. Петро Лебединцев:

Вероятно, здесь была одна из греческих колоний, на что указывает и древнейшее название этой местности Телевтемиров, которое значит: конечный, стоящий на краю, на конце чего-нибудь. [П. Л. К статье г. Беляшевского. – КС, 1889, № 1, с. 214].

Це пояснення повністю нестійне, 1, тому що форма Телевтемиров вигадана самим Лебединцевим, у джерелах не відома; 2, якщо назва справді етимологізувалась з грецької мови, то мали б бути подібні назви в самій Греції, а таких немає.

В.Фоменко у своїй замітці [Чому Трахтемирів? – Архіви України, 1970 р., № 5, с. 35] писав:

‘Місце стоянки Тимура (Тимур-Ленга, в кін.14 ст.)’ = ‘турук Тимур’ => ‘Теруктемирів’ => ‘Трахтемирів’.

Тимур-Ленг, зруйнувавши фортецю Доган-Гечіт біля Берислава (Збірник Тизенгаузена, т. 2, с. 121 – 125) і переслідуючи військо Керим-Берди ібн Тохтамиш-а, пішов вгору Дніпром. Коло Ворскли його зустрів Вітовт і був розбитий. Після перемоги військо Т.-Л. стояло, імовірно, на правому березі Дніпра, на місці Т. Аналогічно ‘Ас-турук-кан’ = ‘житло біля води’, ‘Тму-турук-кан’ = ‘житло на низу річки’.

На вказаних сторінках збірника персидських матеріалів до історії Золотої Орди містяться витяги із «Книги перемог» Нізам ад-Діна Шамі, а саме розділи: «Оповідання про похід Тимура на Дешт-і-Кипчак через Дербент» [1395 р.], «Оповідання, як Тимур вирядив мірзу Міраншаха та мірзу Мухамед-Султана проти черкесів», «Оповідання про похід переможних прапорів в бік володінь Синда та Хіндустана» [1398 р.], «Похід Тимура після повернення з Хіндустана в бік Іраку та Азербайджана» [1399 – 1400 рр.]

1. Ніякої згадки про «фортецю Доган-Гечіт» в цьому тексті немає.

2. Ніякої згадки ані про самого Керим-Берди, ані про переслідування його війська в цьому тексті немає.

3. Тимур-Ленг воював на території північного Прикавказзя в 1395 р., а Вітовт ходив проти татар на Ворсклу в 1399 р. Вітовт зазнав поразки від Тимур-Кутлука, а не від Тимур-Ленга.

Може, досить помилок на 1 (одну!) сторінку тексту замітки? Висновок: ця замітка є повністю фантастичною, зв’язок між володарями на ім’я «Тимур» і топонімом Терехтемирів не доведений.

Попри свою фантастичність, ця «побудова» потрапила на сторінки книги Вітольда Бобинського [Bobiński W. Województwo Kijowske w czasach Zygmunta III Wasy. – Warszawa: 2000, s. 222], так що її критика видається мені своєчасною.

Наступну спробу зробив Б.Рибаков на маргінезі своєї праці про язичництво [Язычество древней Руси. – М.: 1988 г., с. 53, 55 + список імен богів з коренем Тарх/Тарг – с. 77 – 78]:

Не является ли уникальное и неэтимологизируемое название «Трахтемирово» реминисценцией культа Таргитая. Возможность растягивания на два с половиной тысячелетия фольклорной памяти вполне подтверждается наличием в фольклоре образа древнего седого царя-богатыря Тарха Тараховича, соседа степной Бабы Яги.

Це пояснення непереконливе з наступних причин:

1. Сам цей Тарх Тарахович відомий у фольклорі дуже мало (наскільки я знаю, єдиний запис казки з цим іменем був зроблений аж у Красноярському краї, на Єнисеї). Багатющі записи українського фольклору такого персонажа не знають. Це промовляє за локальним і пізнім походженням тексту; ознакою стародавнього сюжету є широкий географічний ареал його побутування.

2. Слабо віриться у можливість переходу складу Тарх в Терех – нехай філологи мене збештають, коли не так.

3. Це пояснення стосується тільки першої половини назви, залишаючи без уваги другу.

На мою думку, пояснення мусить виходити з виразної відантропонімної форми назви (двір чи хутір якогось Терехтемира). Ім’я Терехтемир досить очевидно складається з двох татарських слів Терек + Темир, в яких кінцеве к перед наступних глухим т перейшло в х (так, як нормативне доктор переходить у народне дохтор).

Обидві частини мають прості значення: терек – здоровий (так подає ), темир – залізо. Разом має означати «залізне здоров’я», «людина із залізним здоров’ям». Обидві частини часто зустрічаються в татарських іменах, таких як Іштерек, Байтерек; Куштемир, Токтемир і т.д.

[Зауважу на маргінезі, що наш фразеологізм «залізне здоров’я», можливо, є калькою цього татарського виразу-імені. Не називають же міцне здоров’я ані кам’яним, ані дубовим, ані сталевим…

Також слід зауважити, що в загальних словниках тюркських мов слова терек – «здоровий» немає. подає значення «срібляста тополя»; подає терэк – підпора, тере – живий (при здоров’ї); кримсько-татарські словники подають значення або просто . Отже, подані міркування щодо значення цього імені є лише припущеннями, які потребують перевірки фахівцями з тюркських мов.]

Неповноголосна форма Трахтемирів є, на мою думку, виявом адаптації української форми до польської вимови (так, на наш Володимир поляки кажуть Влодзімеж, на Теребовлю – Тшембовля). В найдавніших польських документах (1590, 1596 рр., див. Літопис), ця назва дана у повноголосному варіанті, але дуже перекручена, тому що була незвична для вуха польських писарів. Неповноголосна форма з’являється в 17 ст., і саме вона вважається нині канонічною (в офіційній документації, на географічних картах і навіть у Шевченка: «»). Інші форми слід вважати фонетичними варіантами або викривленнями основною назви.

Пов’язувати цього Терек-Темира з кимось із відомих історичних діячів не випадає. Але щодо часу виникнення географічної назви можна зробити деякі припущення.

За особистим свідченням Плано Карпіні (1246 р.), у Каневі знаходилась резиденція золотоординської адміністрації. Якщо ми прокреслимо коло радіусом 60 км з центром в Каневі, то в ньому ми побачимо такі цікаві географічні назви, як Балики (нині частина с. Балико-Щучинка Кагарлицького району), Кагарлик (районний центр Київської обл.), Карапиші (Миронівський район), Таганча (Канівський район), Черкаси (обласний центр), Балаклія (Смілянський район) – на правому березі Дніпра. Є такі назви і на лівому березі Дніпра: Келеберда (Канівський район), Каратуль (Переяславський район), Деньги (Золотоніський район). Можливо, сюди треба долучити назви Гельмязів (Золотоніський район), Іркліїв (Чорнобаївський район), Коврай (Золотоніський район), Чорнобай (районний центр Черкаської обл.). Всі ці імена – можливо, татарського походження (ця гіпотеза потребує фахової перевірки). Щодо назв Кагарлик, Каратуль, Деньги це походження є безсумнівним, слово Черкас / Черкес означає не тільки представника народу черкесів, але й татарське власне ім’я, добре відоме у Золотій Орді та Кримському ханстві.

Отже, можна припустити, що ця група власних назв відбиває процес заселення Канівщини у золотоординський час, від 1240 до 1362 р. Пізніше Канівщина входить у сферу політичного впливу відновленого Київського князівства. У цьому контексті можна припускати виникнення поселення Терехтемирів у 2 пол. 13 – 1 пол. 14 ст.

В 2016 р. новий погляд на походження назви Терехтемирова висловив К. Тищенко:

Випадково помічена схожість ґотського власного імені з Астурії Tractemirus з топонімом Трахтемирів спонукала до пошуків інших таких аналогій серед пізньоантичних імен, і знайшовся цілий їх неосвоєний масив. Про ґотів у минулому як Наддніпрянщини (черняхівська культура), так і Піренейського півострова (вестґотське королівство) історики знають, але мовний слід їх був у нас засвідчений лише у словнику (буква, буквар, лихвар, мито, князь, полк тощо). А тепер на зміну гіпотезам з опертям на словники прийшли з історичних документів 180 ґотських імен реальних осіб, і основа, і формант яких повторені у топонімах-репліках Наддніпрянщини. Головний висновок книги – вдалося довести, що топонімія досі документує входження Наддніпрянщини до мовно-культурного простору пізнього Риму й раннього середньовіччя. Тепер це стає науковою підставою шукати й інші ознаки контактів тієї доби [Тищенко К.М. . – Сіверщина в історії України, 2016 р., вип. 9, с. 126].

Ну що тут можна сказати? З одного боку, К. М. Тищенко – доктор філологічних наук, відомий фахівець з етимології (на відміну від мене). З другого боку, стійкість наукових поглядів К. Т. теж давно відома. Ми вже бачили, як він пояснював топоніми України з литовської, кельтської, генуезької (далебі, так!) і тепер – з готської мови. Так що можна бути певним, що на наступному етапі студій ми почуємо від К. Т. щось іще цікавіше.

А з третього боку… Мені, відставному фізику-теоретику, трохи соромно пояснювати філологам, що:

1, висхідною українською формою назви є повноголовна Терехтемирів.

2, неповноголосна форма Трехтемирів є полонізмом, похідним від повноголосною форми (порівняйте Золочів – Злочув, Перемишль – Пшемишль, Теребовля – Тшембовля і так далі). Форма Трахтемирів є похідною від цього полонізма. Отут вам уся етимологія цих форм.

3, для пояснення назви треба починати з базової, висхідної форми, а не з похідних від неї.

4, готи залишили територію сучасної України в 4 ст., а назва Терехтемирів з’являється у 16 ст., тобто через 1 200 (одну тисячу двісті) років після того, як за готами і слід простиг. А від Астурії до Терехтемирова – 3 000 (три тисячі) кілометрів. Гіпотеза мусить пояснити, як готське слово подолало цю віддаль у часі та / або просторі.

Наразі можна констатувати тут справді «випадкову схожість», не більше.

Доповнено 3 листопада 2018 р.