Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Висновки

Микола Жарких

Падіння Києва в 1482 році знаменувало собою певний поворот в історії східної Європи, бо тут багато що трапилось уперше:

– уперше напад татар на територію сучасної України набув міжнародного розголосу (на просторі від Риму до Холмогор – 3000 км та Пермі – 3500 км) і відбився у багатьох джерелах;

– уперше кримські татари пішли в похід під проводом самого хана;

– уперше татари наважились напасти на великий потужно укріплений замок, центр воєводства;

– уперше татари захопили центр воєводства Великого князівства Литовського;

– уперше маємо виразне свідчення потужного впливу Москви на литовсько-кримські відносини;

– уперше Великое князівство Литовське змушене було якось ворушитись через події на своєму південному кордоні.

Той факт, що Менглі-Гірей наважився вибратись із Криму у похід (бодай короткочасний), говорить, що він почувався на своєму престолі досить упевнено і не надто боявся (всупереч тому, що часто пишуть), що вороги скористаються його відсутністю і висунуть нового хана.

Падіння Києва показало всім зацікавленим сторонам воєнну слабкість Великого князівства Литовського, що займало великі території, котрі воно не здатне було захистити.

Падіння Києва показало також, що у східній Європі з’явилась нова політична сила – Кримське ханство, здатна істотно впливати на перебіг воєнних і політичних подій у регіоні.

Івану 3-у сподобалось воювати проти Литви руками кримських татар, і в наступні роки він постійно заохочував Менглі-Гірея нападати на володіння Великого князівства Литовського в Україні.

Для міждержавних відносин це був значний тактичний успіх Москви, котра зуміла допекти своєму ворогу чужими руками. Але стратегічно Кримське ханство було справжньою скринькою Пандори, і от Москва необережно її відкрила, показавши дорогу на північ. Однак цією дорогою можна було дійти не тільки до Києва, але й до Москви, і в 1571 році онук Менглі-Гірея спалив столицю онука Івана 3-го, тимчасового союзника Криму. І з того часу Москва мститься кримським татарам скрізь, де може їх запопасти, аж до нашого часу включно:

От того, что в кузнице

Не было гвоздя.

Якщо київська подія не привела до безпосередніх територіальних змін, то переважно з тієї причини, що татари уявляли собі, як можна грабувати «татарську границю», а не уявляли собі, як можна нею управляти. Але всі зацікавлені сторони прийняли до уваги виявлену слабкість, і уже ближчими роками почалося обгризання території Великого князівства Литовського на користь сусідів – Москви та Польщі. Якщо Москва захоплювала території Великого князівства як явний ворог, то Польща захоплювала території того самого Великого князівства як друг і союзник.

Але кожна держава існує до того часу, поки вона захоплює території своїх сусідів швидше, ніж сусіди устигають захопити її територію. І слід дивуватись не тому, що Великое князівство Литовське зникло з політичної карти в 1795 році, а скоріше тому, що воно проіснувало цілих три століття від 1482 року.