Логотип персонального сайта М.Жарких
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історія / Монографії / Дві традиції літописання… / «Вітовтів» літопис / Повість про Вітовта / Меморіал Вітовта

Дві традиції літописання
Великого князівства Литовського

«Вітовтів» літопис

Повість про Вітовта

Меморіал Вітовта

Микола Жарких

У випадку «Повісті про Вітовта» нам трапився дуже рідкісний випадок, – ми маємо дипломатичний документ, який був прототипом літописного тексту.

Записка, названа «Меморіалом», або «Скаргою Вітовта» (МемВ), збереглась у копійній книзі договорів Тевтонського ордену. Нині ця книга зберігається у Берліні [Geheimes Staatsarchiv Preußischer Kulturbesitz. Сигнатура XX. HA, OF, Nr. 1b, арк. 22b – 24b]. Вона була виявлена німецьким вченим Т. Гіршем і надрукована ним у 1863 році [Scriptores rerum Prussicarum. Bd. 2. Leipzig, 1863. S. 711 – 714].

Цей твір, написаний дуже важкою для нас середньою верхньонімецькою мовою, став приступнішим завдяки новому білоруському перекладу Олега Ліцкевича [Ліцкевіч А. У. «Мемарыял Вітаўта» – першая хроніка Вялікага княства Літоўскага. – Беларуская думка, 2009 г., № 2, с. 92 – 96].

Хоча ще Станіслав Смолька [Smolka S. . – Pamiętnik Akademii umiejętności, 1889, t. 8, s. 44 – 49] розглянув його і вказав на близькість до ППВ, цей твір не мав щастя в історіографії літописання Великого князівства Литовського, тому, я думаю, не зашкодить розглянути його текст ще раз.

Оскільки текст ВітЛ докладніший, ми беремо його за основу, щоб побачити, чого не було у МемВ (зазначимо, що слово «скорочення» в таблиці не означає утворення одного тексту з іншого, а тільки менший об’єм повідомлення):

Епізод Віт1Л МемВ
1 7 синів Гедиміна: Монтивид, Наримонт, Ольгерд, Євнут, Кейстут, Коріат, Любарт Нарамонт, Олкгирд, Євнутій, Кестутий, Люборт
2 Монтвид отримав Кернів (?) та Слонім Карачів та Слонім
3 Наримонт отримав Пінськ +
4 Ольгерд (батько короля) отримав Крево і за жінкою – Вітебськ + [названо тільки Вітебськ]
5 Євнут сів у Вільні великим князем + [поставлено перед 4]
6 Кейстут отримав Троки + +
7 Коріат отримав Новгородок +
8 Любарта прийняв волинський князь на всю землю Волинську +
9 Ольгерд і Кейстут домовляються скинути Євнута + +
10 Ольгерд з Вітебська не встиг, і гонець Кейстута застав його у Крево + [скорочено]
11 Кейстут віддає велике князівство Ольгерду + +
12 Євнуту дали Заслав Жаславль
13 Ольгерд і Кейстут правили у згоді до кінця життя + +
14 У Ольгерда було 12 синів +
15 У Кейстута було 6 синів +
16 Ольгерд найбільше любив Ягайла, а Кейстут – Вітовта, і вони домовились, що їх сини будуть на своїх місцях +
17 Ягайло і Вітовт за життя батьків були у великій дружбі +
18 Коли Ольгерд помер, Кейстут визнав Ягайла на його місці + [Тут докладніше:] Кейстут був могутній, а Ягайло – юний, і Кейстут не скористався своєю перевагою, але виконав волю Ольгерда і посадив Ягайла у Вільні
19 Войдило був слугою Ольгерда, а за Ягайла, упродовж понад 2 років, піднісся +
20 Ягайло віддав за Войдила рідну сестру Марію +
21 Войдило укладає таємний союз з німцями проти Кейстута + [Сказано інакше:] нема згадки про Войдилу, сам Ягайло укладає таємний договір проти Кейстута
22 Остродський комтур Гунстин попереджає Кейстута Острозький кунтур
23 Кейстут повідомляє Вітовта про зраду, Вітовт не вірить +
24 Ягайло дав Полоцьк Скиргайлу, і той обложив Полоцьк +
25 Кейстут вдруге розповідає Вітовту про свої підозри, Вітовт знову не вірить і їде у Дорогичин +
26 Кейстут захоплює у Вільні Ягайла, добуває таємні грамоти і шле гінця до Вітовта + [Скорочено:] Кейстут захоплює Вільно і Ягайла, про грамоти нема мови
27 Гонець застав Вітовта у Городні і той за один день прибув до батька +
28 Кейстут показує Вітовту таємні грамоти і віддає Ягайлу його отчину – Вітебськ та Крево + [Скорочено:] тільки передача Ягайлу Вітебська та інших земель, якими володів його батько.
29 Ягайло дає клятву, що буде послушним Кейстуту і їде до Крева, а далі до Вітебська + [Інакше:] Ягайло дає клятву і листи
30 Кейстут послав двох гінців – до війська Скиргайла і до полочан +
31 Військо повернулось до Вільни, а Скиргайло поїхав в Ліфляндію Лифлянты
32 Кейстут лишив у Вільні Вітовта і пішов до Новгородка Сіверського на кн. Корибута + [Скорочено:] Кейстут пішов у похід
33 По дорозі Кейстут наказав повісити Войдилу, а Ягайлу – з’єднатися зі своїм військом +
34 Ягайло змовився з віленськими міщанами і зі слугами Гануля +
35 Вітовт від’їхав до Трок +
36 Ягайло захоплює Вільну + +
37 Вітовт шле гінця до Кейстута під Новгородок Сіверський +
38 Пруський маршалок приходить на допомогу Ягайлу +
39 Вітовт відступає в Городно, Ягайло займає Троки + [Скорочено:] Ягайло займає Троки
40 Кейстут з Городні відправляє свою жінку до Берестя, сподіваючись на кн. Януша Мазовецького +
41 Кейстут залишає Вітовта в Городні, а сам їде до Жемайтії + [Скорочено:] Кейстут їде до Жемайтії
42 Кн. Януш, забувши добро, захоплює Дорогичин та Мельник, воює біля Сурожа, Кам’янця і Берестя Сараж
43 Вітовт з’єднався з Кейстутом на ріці Вілії за 2 милі вище Ковна, і вони облягають Троки +
44 Ягайло з допомогою німців і ліфляндців іде проти Кейстута + Нема німців, тільки ліфляндці
45 Оце вже втретє Ягайло користається з допомоги німців +
46 Коли війська зблизилися, від Ягайла прибули посли – схиляти Вітовта до миру + [Скорочено:] Ягайло послав Скиргайла послом
47 Вітовт вимагає в заручники Скиргайла, їде в табір Ягайла і укладає перемир’я +
48 Кейстут і Вітовт, покладаючись на клятву Ягайла, розпускають війська + +
49 Ягайло запрошує Кейстута та Вітовта у Вільно для остаточної угоди +
50 У Вільні Кейстута скували і послали у Крево, а Вітовта затримали +
51 На п’яту ніч слуги Ягайла – Прокша, Білик (Мостів брат), Кучук, Лисиця Жибентяй – задушили Кейстута + [Скорочено:] убили Кейстута і його жінку
52 Ягайло посилає Вітовта з жінкою до Крева, щоб їх там пильнували + [Скорочено:] Вітовта вкинули в тюрму
53 Ягайло помщає смерть Войдила +
54 Вітовтова княгиня допомагає чоловікові утекти, перебравшись у жіночий одяг +
55 Вітовт тікає до Прусії, зустрічається у Марієнбурзі з магістром і починає війну проти Литви Марьине граде [Тут доповнено:] Вітовт прийняв католицтво
56 Ягайло з матір’ю перебував у Вітебську, а Скиргайло – у Троках, і вони не могли ставити опору Вітовту +
57 Тоді Ягайло викликав Вітовта з німців і дав йому Луцьк з усією Волинню і литовську отчину + [Інакше:] Ягайло обіцяв повернути Вітовту його батьківський спадок [мабуть, Троки], але не дотримав слова і віддав його Скиргайлу, котрий не нашої, а руської віри
58 В цей час помер краківський король Казимир, не маючи синів, а тільки дочку Ядвігу кроковский
59 Ляхи прислали до Ягайла, щоб він охрестився у римську віру, оженився з Ядвігою і став королем +
60 Ягайло, порадившись з матір’ю, братами, князями й боярами, поїхав до Кракова + [Інакше:] Ягайло зайняв Краків, і потім в Любліні записав спадщину Кейстута Скиргайлу, а Вітовту дав руську землю, яка належала Любарту [тобто Волинь]
Скиргайло погрожував Вітовту. Вітовт же був у них [Ягайла та Скиргайла] як невільник, і навіть не міг віддати свою дочку за того, за кого хотів, бо вони боялись, що у Вітовта з’являться союзники. І Ягайло позабирав маєтки у всіх родичів та друзів Вітовта

Порівняння показує, що текст МемВ значно стисліший (36 епізодів, яких не було у МемВ, з’являються у ППВ) і більше сконцентрований на основній темі – кривд, які зазнав Вітовт від Ягайла. Це, мабуть, відповідало завданню меморіала – пояснити керівництву Тевтонського ордену, чому Вітовт піднімає війну проти Литви.

«Меморіал» написано раніше за «Повість про Вітовта»; він послужив для «Повісті» джерелом. Стиль «Меморіалу» відповідно до його мети – це промова Вітовта, написана від його особи; він зовсім не подібний до стилю «Повісті». Але можна не мати сумніву, що обидва твори написані однією людиною: важко припустити, щоб у почті вигнанця Вітовта знайшлось одразу два русини-письменники.

А відмінність стилю сама по собі нічого не доводить. Досить порівняти поему Шевченка «» з його . Якщо не знати, хто автор повісті, то можна легко припустити, що це якийсь епігон зробив слабку й безпорадну переробку енергійної талановитої поеми.

Коли було написано «Меморіал»? Остання подія, згадана в ньому – це прибуття Ягайла до Кракова (початок 1386 р.). Наступні події – спроба Вітовта захопити Вільну (ППВ, епізод 71 – звичайно датується ) та віддання дочки Вітовта за московського князя. Княжна Софія прибула до Москви 1 грудня 1390 р. (СимЛ, 6998 р.), вінчання відбулось 9 січня 1391 р.

Оскільки віддаль від Марієнбурга до Москви (морем до Риги, далі через Псков, Новгород і Твер) – бл. 1600 км, одна тільки дорога могла зайняти близько 2 місяців (27 км на добу). Отже, з Марієнбурга поїзд нареченої відправився не пізніше 1 жовтня, а переговори московських послів у Марієнбурзі треба класти на вересень 1390 р.

Сватання московського князя не відбилося в «Меморіалі». Скарга Вітовта на те, що йому не дозволяють віддати дочку за того, за кого він, Вітовт, хоче, аби він не придбав собі друзів – стосується ранішого часу, якихось раніших проектів віддання Софії за представника литовської знаті, який реально міг допомогти Вітовту.

Проти такого компромісного варіанту, як віддання за московського князя, я думаю, Ягайло та Скригайло не заперечували б, бо воювати за інтереси Вітовта московський князь не мав ані бажання, ані реальної змоги.

Отже, час створення «Меморіалу» можна визначити як кінець 1389 – 1 половина 1390 року, і скоріше – кінець 1389 р., ближче до часу прибуття Вітовта до Марієнбурга і зустрічі його з магістром, під час якої й був використаний «Меморіал».

Саме час створення «Меморіалу» є вирішальним аргументом на користь його первинності по відношенню до «Повісті». Якщо припустити зворотнє – що «Меморіал» є скороченням «Повісті» – ми будемо змушені віднести час його створення на кінець 1392 р. або пізніше. Але від того часу, як Вітовт зірвав з Орденом і повернувся до Вільно, його відносини з Орденом були стабільно погані, і не видно, з якої нагоди він міг би скаржитись Ордену на Ягайла, а тим більше заносити цю скаргу особисто. Понад те – після заручин Софії Вітовтівни було б дивним скаржитись на те, що її заміжжю перешкоджають.

Мені важко погодитись із припущенням О. Ліцкевича, що «Меморіал» був результатом стенографічного запису усної промови Вітовта (хоча це – прекрасний сюжет для історичного роману). По-перше, стенографування чи скоропису на пергаменті не буває. На пергаменті кожну літеру треба вимальовувати. По-друге, головне, текстуальна близькість «Меморіалу» до «Повісті» (очевидна попри всі переклади з мови на мову) говорить нам, що автор «Повісті» мав перед очима текст «Меморіалу», отже, якась його копія залишилась у писаря Вітовта. По-третє, переклад з руської мови оригіналу на німецьку мову збереженої копії теж потребував часу і роботи з письмовим оригіналом.

Варіативність написання назви Вітебськ, яку Ліцкевич вважав наслідком запису з усної мови, сама по собі не може бути вирішальним аргументом (наприклад, ім’я Святослав у Віт3Л теж записано в трьох варіантах – ППВ, 63 – 66).

Але Ліцкевич має повну рацію, називаючи «Меморіал» першою хронікою Литви. Це справді перша спроба історичної аргументації політичних претензій, яку ми в значно більше розвиненій формі побачимо в «Повісті про Вітовта».

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2018 М.І.Жарких

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 287

Модифіковано : 9.02.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.