Аналіз варіантів «Литовського» літопису

Микола Жарких

Співвідношення списків

Починаємо, як завжди, із з’ясування залежності списків.

Ця робота в даному випадку простіша, ніж деінде. Списки Лит2Л, Лит4Л – Лит7Л всі в очевидний спосіб залежать від Віт6Л:

(19) В цьому епізоді опущено згадку про два роки, упродовж яких підносився Войдило.

(22) Комтур систематично (але помилково!) зветься ліфляндським.

(30) Кейстут шле до Вітебська двох панів з військом (помилково замість двох гінців до війська).

(32) Кейстут залишає Вітовта в Литві (не у Вільні); тут ЛитЛ ще далі погіршують текст Віт6Л, додаючи до Вітовта – Корибута, який із ворога Кейстута перетворився на його союзника.

(33) Пропущена згадка про повішення Войдили.

(34) Пропущена згадка про Ганулеву чадь; до того ж списки Лит4Л, Лит5Л, Лит7Л далі погіршують текст, заміняючи міщан віленських на панів віленських.

(53) Опис помсти Ягайла за смерть Войдила сильно скорочено.

(57) Ягайло дає Вітовту Луцьк, Волинь і Поділля (Поділля не було у більшості списків ВітЛ).

(67) Семен-Лінгвен помилково перетворився на Семена Лінгвеновича.

(68) Віт6Л помилково подає, що кн. Юрія убили; в Лит2Л, Лит4Л, Лит5Л маємо варіацію – зрубили.

(73) Пропущена назва містечка, де сталась битва.

(85) Пропущена кінцівка: Ми ж повернемось на попереднє.

Таким чином, ми маємо 12 епізодів, де зазначена група «литовських» літописів слідує за Віт6Л. Простою мовою, майже всі особливі написання Віт6Л, якими він відрізняється від інших «Вітовтових» літописів, повторено тут.

Але «литовські» списки ППВ походять від Віт6Л не безпосередньо, а через спільний протограф, який ми назвемо ППВ-3. Він характеризується такими спільними для всієї групи написаннями, відмінніми від Віт6Л:

(1) Немає переліку синів Гедиміна.

(1-а) Вставний епізод з дочкою Ганною.

(4) Пропущено визначення Ольгерда як батька короля (окрім Лит6Л).

(5 + 6) В розподілі уділів пропущено Євнута та Кейстута, вони перенесені в епізоди 8-а – 8-в.

(8) Любарт отримує Волинь із рук Гедиміна, а не за дочкою волинського князя, як було у ВітЛ. Оскількі всі ЛитЛ мають на початку статтю «Баснословний початок Литви» (БПЛ), в якому Гедимін завойовує Волинь (БПЛ, епізод 76), то це виправлення виглядає цілком логічним. Можемо сміливо твердити, що ППВ-3 написана тим же автором, що й БПЛ.

(8-а – 8-д) Вставка в текст Віт6Л, написана автором БПЛ. Вставний характер підкреслив сам автор, завершуючи свою розповідь словами «повернемось до попереднього». Запис про заснування Нових Трок цілком подібний до записів БПЛ про заснування міст.

(10) На противагу ВітЛ, де Ольгерд зовсім не поспішає до Вільна скидати Євнута, в ППВ-3 Ольгерд швидко прибуває (окрім Лит6Л).

(39) Ягайло не займає Троки.

(58) Король Владислав замість Казимира (зовсім помилково!).

(68) У битві князя Юрія зрубали.

(73) Пропущено ім’я Вігонта.

(75) Пропущено титул кн. Гліба Святославича – Смоленського.

(76) Цілком пропущено кн. Василя Костянтиновича.

(77 + 78) Іван Тета та Лев Плаксич об’єдналися в одного Івана Львовича.

(80) Зіпсовано зміст епізоду, так що стає геть неясним, кого вбили.

(90) Трохи змінена формула вокняжіння, опущено на столі дядька свого Ольгерда і батька свого Кейстута.

Отже, існування ППВ-3 спирається на 16 характерних епізодів, і на основі наведених спостережень можна досить упевнено реконструювати його текст.

Наступним нашим кроком буде виявлення спільних читань Лит5Л та Лит6Л:

(18) Дано дату смерті Ольгерда – 1377 р., і число років його княжіння – 12 (помилково, але послідовно, внаслідок помилкового датування в Лит5Л епізоду 10 1365 роком – замість 1345).

Таким чином, спільних рис – власне тільки одна, але це повторення характерної помилки, і думаю, що це не могло виникнути незалежно.

Разом з тим Лит6Л показує немало відмінностей від Лит5Л. Більшість із них – це просто описки (4, 7, 8-г, 19, 25, 43, 50, 83, 89). Є невеликі скорочення (31, 36, 41, 42, 43, 80). Частина – це відновлення написань Віт6Л (10, 34, 63, 65, 66). Найістотнішими є доповнення (14, 14-а, 15, 84)

(14) Перелік синів Ольгерда в Лит5Л досить подібний до поданого у великоруських літописах (РогЛ, СимЛ та пізніші) і загалом не викликає заперечень. Натомість перелік Лит6Л – це суцільна фантастика, навіть не наукова.

(14-а) Оповідання про війну Ольгерда з Дмитром Московським складено досить зручно і гладко, має незаперечну літературну цінність. Але його історична, джерельна цінність – нульова.

(15) Перелік синів Кейстута – так само фантастичний, як і Ольгерда.

(84) В цьому епізоді кн. Андрій Дмитрович (реальний) запозичений з Віт6Л, а от Андрій Володимирович (вигаданий) – з Лит5Л, більше такої вигаданої особи ніде нема. Отже, тут маємо другу спільну рису з Лит5Л.

Список Лит7Л не показує ніяких виразних спільностей з іншими. Читання «Юрія поранили» (68), подібне до Лит6Л, могло виникнути незалежно під дією тих самих міркувань, що й поправка в Лит6Л. Інші особливості цього списку – індивідуальні описки.

Список Лит1Л займає серед «литовських» літописів таке саме положення, як Віт7Л – серед «Вітовтових»: це особлива редакція. Початок її слідує за Лит6Л (особливі епізоди 14, 14-а, 15 перенесені в Лит1Л; в епізоді 18 запозичено дату). Але починаючи з епізоду 22 текст Лит1Л переходить на ВітЛ! Спробуємо визначити, який саме список ВітЛ був використаний:

Ми бачимо, що з 10 епізодів, у яких Лит1Л виразно слідує за ВітЛ, 8 ми бачмо у Віт4Л (можливо, у Віт4Л були й епізоди 22, 43, але нині на цих місцях лакуни). Лит1Л повторює такі унікальні читання Віт4Л, як на третей неделе (68) та Вейшишки (73). Отже, можемо не мати сумніву, що кінець Лит1Л переписано з Віт4Л.

Окрім того, ППВ у варіанті Лит1Л має численні вставки й особливості, до розгляду яких ми повернемось у спеціальному розділі, присвяченому цій особливій редакції.

Наші спостереження можна підсумувати у вигляді наступної стемми:

Стемма «Повісті про Вітовта» за списками
«Литовського» літописа

Джерела

Ми бачимо, що зміни, введені до ППВ-3 у порівнянні до давніших текстів ППВ, пов’язані з БПЛ, а саме з її «Ердівіловою» редакцією, котра за моїми спостереженнями є первісною. Обидва тексти читаються в одному наборі списків – Лит2Л, Лит4Л, Лит5Л, Лит7Л. Тому можна повторити – ці статті написані однією людиною.

Пізніше інший писар склав «Немоносову» редакцію БПЛ, яка відбилась у Лит6Л. Йому ж, на мою думку, треба приписати і ті значні зміни, які пороблені у ППВ за списком Лит6Л.

Отже, основним джерелом ППВ для «литовських» літописів була ППВ з «Вітовтових» літописів, але текст першоджерела послідовно погіршувався, як то завжди буває в рукописній традиції.

Які ж додаткові джерела використані для доповнень?

Звістка про шлюб Ганни Гедимінівни (1-а) безперечно запозичена з письмового джерела. Це видно з того, що це – єдина датована звістка у ППВ-3. Очевидно, що усна традиція передати номер року не може (вот этих проклятых названий годов хоть убей не помню…). Длугош [Jana Długosza Roczniki czyli kroniki sławnego królestwa Polskiego. – Warszawa: 2009, ks. 9, s. 162] подає цю подію під 1325 р., називає її нареченим сина короля Владислава Локотка – королевича Казимира (майбутнього короля Казимира 3-го), пояснює, що Ганна – це її християнське ім’я (яке ім’я вона мала до хрещення – невідомо, Альдону вигадав М. Стрийковський), пояснює політичні мотиви, якими керувався польський король – словом, показує свою обізнаність із предметом. Зрештою, дату 1325 р. містить , доведений до 1340 р., тобто джерело, сучасне самій події.

Ту саму дату – 1325 р. і ті самі обставини ми бачимо і у Меховського [Chronica Polonorv[m]. – Kraków: 1519, ] – єдиному на той час друкованому джерелі, яким міг скористатись автор ППВ-3 (хроніка Ваповського, доведена до 1535 р., не була в той час надрукована, а збережена частина рукопису починається з 1380 р.; хроніка Кромера була надрукована в 1555 р., тобто пізніше появи ППВ-3).

Дивна особливість цього запису полягає в тому, що він поданий з помилковою датою 1320 р. (в Лит6Л дати нема, в Лит1Л – 1323 р. (і тут оригінальність!). В Лит1Л та Лит2Л наречений зветься Казимир Владислав Локоток, в інших 4 списках – Владислав, син Казимира (Владислав Локоток справді був сином Казимира). Тобто можна сказати, що звістка сильно перекручена, можливо, ця приписка в протографі була пошкоджена і погано прочитувалась.

Інших слідів знайомства з хронікою Меховського в ППВ-3 немає, тому питання її використання в литовському літописанні на матеріалі одного ППВ не можна вирішити. Залишається припустити, що автор ППВ-3 таки бачив хроніку Меховського, але не розібрався в латинському тексті, і звідти пішла плутанина з іменем нареченого.

Звістка про жінку Кейстута Біруту є продовженням фантазій БПЛ, і не більше. Ніяких джерел для цього не було потрібно, тільки власна фантазія. Відповідно до запровадженої нами класифікації імен в БПЛ ми повинні віднести Біруту до числа фантастичних імен, вигаданих автором БПЛ (які ніде більше не зустрічаються). Тому й саму Біруту, яка виникає на сторінках літопису через 150 чи 200 років після події, треба занести до числа фантазій. От Андрій Болконський з’явився на Бородінському полі всього через 50 років після битви, а й то його вважають вигаданою особою, і мають в цьому слушність.

Лит5Л показує обізнаність із московським літописом. Перелік синів Ольгерда, в якому Свитригайло поставлений після Коригайла і Лугвенія, вказує не використання якогось пізнього літопису – Єрмолінського (1481 р.), Типографського (1489 р.) або ще пізніших (докладніше про редакції цього переліку – в окремому нарисі).

Із цього ж джерела запозичено ще дві дати в Лит5Л. При цьому дата змови проти Євнута, котра в московських літописах правильно датована 6853 роком, тут помилково датована 6873 р. Я думаю, писар невірно розібрав дату SΩНГ, прийнявши її за SΩОГ, звідси і зсув на 20 років. Цей зсув, у свою чергу, потягнув за собою помилковий підрахунок числа років правління Ольгерда – 12 (1377 – 1365 = 12). Дата смерті Ольгерда – 1377 рік – також запозичена з московського літописання (Длугош, наприклад, її не знав і не подав).

Обидві дати є в згаданих московських літописах, та й у пізніших, і встановити, який конкретно літопис використав автор Лит5Л, не вдається.

В Лит6Л заведено цілком фантастичні переліки синів Ольгерда та Кейстута, джерело яких мені невідоме. Також в цьому літописі міститься дуже ефектне, але цілком фантастичне оповідання про похід Ольгерда на Москву. Воно є результатом творчості автора Лит6Л, джерел для цього не потрібно ніяких, окрім назви Москва, імені князя Дмитро і самого факту війни Ольгерда. Все це можна було узяти зі згаданих московських літописів, але понад це оповідання Лит6Л не містить ніяких конкретних деталей, котрим рясніють літописи-джерела. Більше того – в оповідання Ольгерд приступає до Москви на Великдень, тоді як насправді обидва походи (і 1368, і 1370 років) відбулися в листопаді, і на це є чіткі вказівки в літописах-джерелах.

Але автору оповідання ходило не про історичну достовірність деталей, а про художній ефект (ради красного словца не пожалею и отца), і перенос події на Великдень цього ефекту досягає.

Про роботу автора Лит1Л зі своїми джерелами я буду говорити в розділі, присвяченому цьому літопису.

Оцінка

Основний текст ППВ зазнає в «литовських» літописах псування; джерельна вартість доповнень незначна, всі конкретні факти запозичені з відомих джерел, а все, що перевищує ці запозичення, слід вважати вигадками.

Отже, залишається в силі наша рекомендація – використовувати в історичних дослідженнях текст Віт1Л.

Слід знати, що це один пізній список ППВ міститься у Новгородському літописі Дубровського (1539 р.) [ПСРЛ, 2004 г., т. 43, с. 265 – 269]. Але ми не будемо пхати весь сир в один вареник і відкладемо його розгляд до розділу «Вплив на сусідів».