Повість про Вітовта

Микола Жарких

Група «Вітовтових» літописів має виразну спільну рису – на початку їх уміщено досить обширну «Повість про Вітовта» (ППВ). Вона починається словами «У князя Гедиміна було 7 синів» і закінчується словами «І раділа йому вся земля Литовська і Руська».

Всього ми маємо 13 її списків (Віт1Л – Віт7Л, Лит1Л – Лит2Л, Лит4Л – Лит7Л). Загальна порівняльна таблиця виглядатиме занадто громіздко, тому ми спочатку порівняємо списки «Вітовтового» літопису, а потім займемось списками «Литовського» літопису.

В цьому та в наступних розділах буде багато порівняльних таблиць, нудних і важких для перегляду. Тому можу порадити читачам метод гайдарівського героя – «таблицы и картинки пропускаю, а в пролетарскую суть вникаю». Можна спочатку ознайомитись із висновками, а потім по мірі цікавості заглиблюватись в аналіз, який веде від текстів джерел до цих висновків.

Висновки

1. Найдавніший і найкращий текст «Повісті про Вітовта» (ППВ-1) міститься у Віт1Л. Він потребує тільки невеликих доповнень у зіпсованих місцях з пізніших списків і має бути основним текстом ППВ для вжитку в історичних дослідженнях.

2. Первісний текст ППВ написано у Вільні невдовзі після вокняжіння Вітовта в 1392 р., можливо, наприкінці 1392 – 1393 рр. Для нього було використано трохи раніший (кінець 1389 р.) «Меморіал Вітовта». Обидва твори написані одним автором.

3. Місцем написання ППВ-1 можна досить упевнено вважати Вільно.

4. Ідейна спрямованість твору – обгрунтування династичних прав Вітовта на владу у Великому князівстві Литовському. Його прихід до влади розглядається як досягнення певного ідеального стану держави.

5. Джерельна вартість первісного тексту досить висока.

6. Характерними стилістичними ознаками первісного тексту є послідовне зв’язне оповідання про події, повна відсутність абсолютних дат, відсутність біблійних цитат і взагалі згадок про бога та релігію.

7. Пізніше на основі ППВ-1 була створено список ППВ-2, який ліг в основу частини збережених списків, зокрема Віт3Л. Слідів свідомого редагування тексту ППВ-2 не має.

8. На основі Віт6Л було написано протограф ППВ-3, котрий було написано одночасно з повістю «Баснословний початок Литви» (БПЛ) і тим самим автором. Зміни в тексті ППВ-3 зроблено для узгодження з текстом БПЛ, тому час написання цієї редакції співпадає з часом написання БПЛ – 1 пол. 16 ст., можливо, від 1519 до 1539 років.

9. Список ППВ у Лит5Л містить запозичення з якогось пізнього (4 чв. 15 ст. чи 1 пол. 16 ст.) московського літопису. Похідний від нього список Лит6Л містить оповідання про похід Ольгерда на Москву – високої літературної вартості, але історично недостовірне.

10. Всі доповнення пізніших списків до тексту ППВ-1 слід вважати псуванням первісного тексту; використовувати їх в історичних дослідженнях не слід.

11. Загальний напрямок розвитку ППВ у кінці 14 – 16 ст. – це поступовий перехід від літописного жанру (колекції відносно достовірних згадок про минулі події) до жанру історичного (цікаве, захоплююче оповідання про минулі події, без огляду на достовірність). Етапи цього розвитку можна представити так: ВітЛ → ранні «литовські» літописи → Лит6Л → Лит1Л → Стрийковський → Лит8Л, Густинський літопис.

12. «Повість про Вітовта» як окремий твір виділена в даній роботі вперше. Попередні дослідники помилково виділяли як окремі твори початок ППВ (до втечі Вітовта, епізоди 1 – 55) та кінець ППВ + ДВ. Тому вони не могли переконливо пояснити ані мети написання цих творів, ані часу їх появи.

13. Додатковим аргументом на користь існування ППВ як окремого твору є її список у складі Новгородського літопису Дубровського – опублікований ще в 1907 р., але належно не оцінений.