Напад татар 1473 року

Микола Жарких

Наступний напад татар занотований у Длугоша одним реченням під 1473 роком: татари спустошили околиці Мощаниці (Muszczeniec) біля Києва і забрали в неволю 700 чоловік [Jana Długosza Roczniki czyli Kroniki sławnego Królestwa Polskiego. Ks. 12, 1462-1480. – Warszawa: 2009, ].

– невелика річка у Лугинському та Овруцькому районах Житомирської області, доплив Норині. На ній (було) розташовано два села такої ж назви – , ближче до витоку, належало до Лугинського району і знято з обліку в 2001 р.; , ближче до гирла, належало до Овруцького району і формально з обліку не зняте, але відселене в 1997 р. внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Від Києва ця територія віддалена на 170 км на північний захід, а від Житомира – на 115 км на північ. Так далеко в лісову зону татари ще не заходили.

Нагадаю, що в 1469 році татари навідались до Київщини і «відмітили відрядження» грабунками біля Чуднова і Житомира. «Хоробра литва» в особі православного київського князя Семена Олельковича ніяк себе у цій пригоді не виявила, неначе її зовсім не існувало.

Але князь Семен помер на початку 1471 року, і з цієї нагоди король призначив начальником Київщини його дівера (брата жінки) – католика Мартина Гаштовта з титулом київського воєводи.

Ну, католицька литва, як відомо, ще хоробріша за литву православну, і от тепер ми бачимо, що при наступному нападі татар уже вона нічим себе не виявила – так, ніби її це не стосувалось.

Реформа управління Київщиною ніяк не вплинула на оборону, і це, як скоро побачимо, мало свої наслідки.

Коли саме стався цей напад – зміркувати важко, бо у Длугоша запис механічно приточено до параграфа про війну перського султана Узун-Хасана із турками. Це нічого не дає для детальної хронології події.