Чорний город і Білий город
Микола Жарких
Чорний город, як ми бачили з надання 1442 р., знаходився при впадінні Дністра у море. Єдиним помітним середньовічним поселенням, яке тут відоме, було золотоординське – молдавське – турецьке місто, сучасний Білгород-Дністровський. Розглядувана слов’янська назва «Чорний город» є відповідником латинської / італійської назви Mauro castro, відомої з портоланів уже з 14 ст. Напрямок перекладу тут неясний, можливо, обидві назви є незалежними перекладами з якоїсь третьої мови.
Проти тотожності Чорного города і сучасного Білгорода-Дністровського стоїть тільки те, що білий – то не чорний (а чорний – то не білий).
Щоб подолати це утруднення, Ф. Петрунь висунув припущення про існування окремого Чорного города на східному березі Дністровського лиману, напроти Білгорода [Петрунь Ф. О. бозько-дністрянського степу. – Східний світ, 1928 р., № 5, с. 157 – 159]. З часом це припущення перетворилось на аксіому, котра не викликає жодних сумнівів:
В добу Середньовіччя у нижній течії Дністра існували розташовані навпроти один другого два міста (відповідно на лівому й правому березі річки) – Чорний город (Черн) і Білий Город (Білгород) [Скочиляс І. Аспрокастрон-Білгород – кафедра Галицької митрополії у XIV ст. – Ruthenica (Київ), 2009 р., , с. 124].
Ну, і на карті, складеній С. Полеховим, бачимо проти Білгорода – Черноград [Полехов С. В. «». Датировка и публикация. – Древняя Русь. Вопросы медиевистики, 2014 г., № 4 (58), с. 125].
Опозиція білий / чорний в українській топоніміці справді існує. Найвідоміші приклади – річки Білий Черемош і Чорний Черемош, села Білі Ослави та Чорні Ослави (в 4 км від Білих Ославів; все – Івано-Франківська область), Білогородка та Чорногородка (в 24 км від Білогородки, в Київській області; між ними ще й Ясногородка є). Але в загальній масі топонімів з частинами білий / чорний ці опозиції становлять незначний відсоток. Наприклад, маємо село , а немає села Чорнобожниця, маємо село , а не маємо села Білорудка, і так далі.
Натомість треба звернути увагу, що історичні джерела знають або Чорний город, або Білий город, і не знають їх обох (одночасно й поруч).
Наприклад, Ян Длугош у географічному вступі до своєї Хроніки зазначив: Дністер впадає у нижнє Чорне море біля Білгорода (Album Castra) [Ioannis Dlugossi Annales seu Cronicae incliti Regni Poloniae. Liber 1/2, Varsaviae, 1964, ]; і далі повторив: впадає в Евксинське море біля Білгорода (Album Castrum) [там само, ].
Також при описі подій 1412 р., викладаючи умови поділу Молдавії між імператором Сигізмундом і королем Ягайлом (це був чи не перший проект в цій справі), зазначено, що Білгород має дістатись Ягайлу (Ferernar alias Belegrod) [Ioannis Dlugossi Annales seu Cronicae incliti Regni Poloniae. Lib. 10-11, 1404-1412, Varsaviae, 1997, ]. Мало зрозумілу назву Ferernar дослідники поправляють на Fejervar, тобто той самий Білий город, тільки угорською мовою (fejer – білий, var – укріплення; в Угорщині свій Престольний білий город є – Székesfehérvár).
Портолани, нагадаю, знають тільки Чорний город і не знають Білого. Якщо мені не вірите – подивіться спеціальну працю [Гордеев А. Ю., Терещенко А. А. Топонимия побережья Чёрного и Азовского морей на картах-портоланах XIV-XVII веков. 2-е издание. – К.: 2017 г., , с. 390 – 391], там переглянуто 394 портолани і зібрано 334 назви цього міста – все варіації на тему maurocastro. Я вважаю цю ясну за значенням назву первісною, а варіації без виразного значення – її псуванням.
На користь одночасного існування Чорного та Білого городів як окремих об’єктів Ф. Петрунь знайшов два свідчення: А, «карту Миколи Кузанського 1450 р.»; Б, карту Г. Боплана 1648 р.
А. Розгляд першої карти (детальніше – нижче) показав, що картограф мав дуже слабке уявлення про територію сучасної України. На ній аж два Києва зображено – будемо й на цьому наполягати? Думаю, картограф знав про існування в цьому районі обох назв, і накреслив їх як умів. Його карта – важливе джерело для історії картографування території сучасної України, але ніяке джерело для ситуації 15 ст.
Б. значно краще відображає території України, якщо брати її в цілому. Але розглядуваний куточок показує малу компетентність картографа в цьому регіоні, котрий лежав на периферії його генеральної карти і в якому він не бував. А саме:
1, Дністровський лиман показано у формі трикутника, який розширяється у бік моря. Коса, яка відділяє лиман від моря, не показана взагалі.
2. Між початком лимана й гирлом Кучургана (на віддалі, що приблизно дорівнює довжині лиману) показано два великих коліна Дністра – одне вигнуте на північний схід, а друге – на південний захід. Насправді Дністер робить тут багато дрібних колін (довжиною не більше 3 км), які в масштабі карти не можна було б відобразити, але генеральний його курс ніяких великих колін не показує.
На нижньому Дністрі показано брід Маяк (Mayak B.). На північ від нього нанесено Чорне городище (Czarne H.), з умовним знаком городища. Воно позначене й на пізніших картах, залежних від Боплана. На 1767 р. маємо напис Нове Чорне (Iegni Czarne) біля поселення Татар-Казан на березі річки Busau, доплива Дністра.
Слід «чорного» топоніма в цьому районі можна побачити в описі Ф. де Волана (1792 р.):
В 3 верстах от этой деревни [Делакау] находится выход двух лощин, Чорна и Чорница […] Покойный Е. В. Князь фельдмаршал намеревался разместить здесь армянский город [Описание земли Едисан. – В кн.: Наследие Ф. П. де-Волана. – Одесса: 2002 г., с. 115].
Оскільки опис іде в цьому місці вгору Дністром, назване місце точно відповідає сучасному місту Григоріополь, а Делакеу – село, що примикає до нього з півдня. Ніяких залишків старовини в цьому місці автор не зазначив, хоча він виявляв до них цікавість.
Остаточно вважаю, що Чорне городище Боплана – картографічний фантом, наслідок помилкового тлумачення топоніма «чорний», котрий існував у цьому районі.
Щоб ніхто не думав, буцімто я вибираю тільки зручні для мене дані, а пропускаю незручні – додам ще дві карти, про які Ф. Петрунь не знав, а які зазначені у Гордеєва й Терещенка.
В. Дослідники твердять, що на карті, яку накреслив (1520 – 1580) в 1580 р., позначено czenouarde + moncristo [Гордеев А.Ю., Терещенко А.А. op. cit., с. 390, 393]. Цей португальський картограф накреслив багато карт, зокрема, й таких, де показано Чорне море. Що ж ми на них бачимо?
Я знайшов східної частини Середземного моря і Чорного моря 1570 р., аналогічний 1575 р., . На жаль, всі вони у низькій роздільній здатності, дрібні написи не читаються, тому я не можу ані підтвердити, ані спростувати сказане у Гордеєва й Терещенка.
Але те, що на них можна побачити, не робить враження великої компетентності картографа у східній Європі. Так, на першому портолані на території правобережної України стоїть Угорщина (VNGRIA), нижче – Белград (BELGRADO, мабуть назва країни), а вище (десь у сучасній Білорусії) – Буда (BVDA, теж, мабуть назва країни). Позначено Дніпро та його «дельту» (як на давніших італійських портоланах), але не позначено дельту Дунаю. Береги Криму покрито дрібними півостровами.
Портолан 1575 р. загалом близький до попереднього, тільки напис BELGRADO перенесено північніше (умовно – в Білорусію), а напис BVDA – ще північніше, близько до північного полярного кола. Уздовж західного берега Чорного моря поставлено напис Туреччина (TORQVIA).
На карті 1580 р. напис VNGRIA пересунуто на захід, більше-менше до сучасної Угорщини, два написи TVRQIA поставлено уздовж західного берега Чорного моря та на правобережній Україні.
Польща на цих картах взагалі не позначена. Одним словом, це явний крок назад у порівнянні з давнішими італійськими портоланами – як щодо східної Європи в цілому, так і спеціально щодо північно-західного Причорномор’я. Вважати ці карти актуальним на 4 чв. 16 ст. зображенням даної території не випадає.
Г. Портолан Атлантичного океану, який накреслив Roiz Pascal (Pascoal) в 1633 році. Про цього картографа жодна енциклопедія не знає, здається, він був португалець. Вказано, що на ній позначено bealigrode + mocastro [Гордеев А.Ю., Терещенко А.А. там само]. На я без проблем прочитав bealigrode, mocastro знайти не можу. Але навіть якщо ця назва там справді є – це не доводить існування двох різних міст, а тільки дає дві назви одного міста, як то часто бачимо на картах 17 – 18 ст., у того ж Боплана. Компетентність картографа у нашому регіоні слабка, на карті не позначено навіть Дунай, а тим більше немає Дністра. Картографу ходило зобразити всю Америку, весь Атлантичний океан, всю Африку, всю Європу і західну частину Азії – ось його масштаб. Природно, що Чорне море, по якому європейці все одно тоді не плавали, не становило для нього великого інтересу.
Загальна проблема усіх давніх карт з позначенням Білгорода-Дністровського – в тому, що картографи не мали якісного опису цієї території й тому переносили помилки давніших карт на свої новіші карти, подекуди додаючи до цього свої власні уявлення (теж помилкові). Тому карти з позначенням Чорного і Білого городів як незалежних об’єктів слід вважати помилковими.
А от джерело, яке фіксує назви Чорний город та Білий город як синоніми для одного об’єкта, існує. Це подорожні нотатки фламандського рицаря-дипломата (1386 – 1462), який в 1421 р. здійснив поїздку до Польщі, Молдавії, Криму й Константинополя. Він – не частий у нашій історії гість, котрий особисто побував у Білгороді і записав його назву: Mancastre ou Bellegard [: voyageur, diplomate et moraliste. – Louvain: 1878, p. 59]. Я присвятив цій його поїздці спеціальну розвідку [Жарких М. І. Де був і що бачив Жильбер де Ланнуа у 1421 році. – К.: 2020 р.] і дійшов висновку, що опис поїздки – не щоденник, а спогади, записані після 1450 р. Географічні назви в цьому описі діляться на дві групи: або такі, що без проблем ототожнюються із сучасними об’єктами, або такі, що взагалі не надаються до коментування. Монкастро-Білгород належить до перших.
Але як одне місто могло бути одночасно і Чорним і Білим? Я думаю, що це назви окремих частин одного міста, протиставлених за принципом верхнє / нижнє, північне / південне, прибережне / рівнинне, або за переважанням населення певної національності (ну, наприклад, в Москві Білий город – це частина території міста). Стара назва Mauro Castro могла позначати якусь генуезьку осаду, і тому для генуезців усе місто було Чорним городом; природно, що після падіння генуезького впливу на Чорному морі ця назва почала виходити з ужитку і витіснилась назвою іншої частини – Білим городом (різними мовами).
Нещодавно окрему статтю чорному городу присвятила Ольга Білецька [Белецкая О. «, ubi Dniestr fluivius dictus mare intrat…» (Черный город в XIV-XVI вв.). – Стародавнє Причорноморʼя, 2021 р., вип. 13, с. 48 – 56].
Ця стаття, на відміну від моїх дилетантських писань, що виходять з видавництва «Сам-Пан-Видав», обставлена всіма ознаками справжньої вченості: була доповідь на читаннях пам’яті П. О. Каришковського, далі стаття уміщена у збірнику за матеріалами читань, і цей збірник має двох рецензентів (обидва – доктори наук), редакційну колегію з 11 (одинадцяти) душ (із них шість докторів наук), ще й рекомендацію до друку від Одеського університету. Знай наших!
У статті читаємо:
Черный город, как предполагают исследователи (Януш Куртыка, Дариуш Колодзейчик), был указан в ярлыках XIV–XV вв. [с. 48]
Если «Черн», названный в «Списке городов русских дальних и близких», это исследуемый нами Черный город, то, наверное, это и есть самое раннее его упоминание. В пользу такого предположения может быть несколько фактов. Во-первых, речь идет о городах. Во-вторых, он указывается сразу после «на усть Днестра над морем Белъгород». Следующий документ XIV в., в котором мог упоминаться Черный город, это ярлык хана Тохтамыша великому князю литовскому Витовту. Поскольку существование этого документа выведено лишь гипотетически, то упоминание об этом городе тоже является условным [c. 50].
Мої любі, вивчайте матеріальну частину! Хоча б таку [Жарких М. І. «Список руських городів»: ясне й неясне. – К.: 2024 р.] Не існує ніяких ярликів 14 ст., і це було добре відомо і без ніякого Миколи Жарких, але все ж таки можу порадити свою роботу [Жарких М. І. Географія кримських ярликів 15 – 16 ст. – К.: 2024 р.]. Справжні укріплення (городи) складають тільки 42 % з об’єктів «Списку», а решта – об’єкти інших типів, включаючи незаселені урочища.
І от маємо висновок:
Если в этих двух документах (в ярлыке и в «Списке…») речь шла о Черном городе, то тогда можно говорить о его существовании в XIV в. [с. 51].
Згідно правил науки, статтю треба читати до першої виявленої помилки – далі все точно буде помилковим, бо залежить від першої помилки. На прикладі цих трьох цитат це видно цілком ясно: можна було полишити цю статтю уже після першої.
… Ну от, не встиг поставити крапку після слова «першої», як мені в очі впав наступний шедевр: «на более поздней карте Г. Л. де Боплана и Н. Самсона (1674)» [с. 53, 54].
Веб-адреса, вказана в статті, вже не діє, але це пусте, ось ця карта тут: , і в анотації до неї вказано майже правильно: «Карта составлена картографами Гийоми Ле Вассером де Бопланом (Guillaume Le Vasseur) и Николя Сансоном (Nicolas Sanson)» («картографами Гийоми» – це відмінювання по-одеські, по-російськи було би «картографами Гийомом»). Зрештою, пані автор, якщо вже показала своє знайомство із Мережею (велика необережність з її боку!), могла і до Вікіпедії зазирнути, де зазначений .
Вивчайте, мою любі, навіть не матеріальну частину, а просто буквар, абетку, бо без цього вам зась до матеріальної частини.