Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Четвертий кит

М.І.Жарких

Переліченими трьома джерелами вичерпуються датовані писемні звістки, які йдуть від сучасників створення собору. Н.Нікітенко вважає необхідним додати до них четверте джерело – Іларіонове «Слово про закон і благодать». Оскільки Н.Нікітенко вважає «Слово» каменем, що його відкинули будівничі, вона кладе його як наріжний камінь своєї концепції. Тому розглянемо детально всі нюанси цього предмету.

Давньоруський твір, який скорочено звуть «Словом про закон і благодать», зберігся у незвичайно великій кількості списків. О.М.Молдован у своїй книзі 1984 року використав 52 списки (Молдован А.М. Слово о законе и благодати Илариона. – К. : Наукова думка, 1984 г.). Найдавніший із збережених фрагментів датується 2 пол. 13 ст., решта списків більш пізнього походження, в основному 15 – 16 ст.

В науковий обіг твір було введено О.В.Горським, якому пощастило знайти збірник середини 15 ст. з кількома творами Іларіона (нині цей збірник переховується в Державному історичному музеї в Москві, Синодальне зібрання, № 591). В 1844 році ці тексти були ним опубліковані в повному обсязі.

Вивчення текстів привело дослідників до наступних висновків :

1. «Слово» побутувало у трьох редакціях, з яких найдавніша і найповніша дійшла у єдиному списку (вищезгаданому Син-591). Десь у 12 ст. первісна редакція зазнала скорочення, з неї було вилучено історичні відомості про Ярослава Мудрого (власне те, що нас цікавить найбільше). Утворена таким чином друга редакція використовувалась в літургійній практиці як похвала князю Володимиру, пам’ять якого відзначалась по церквах 15 липня. Третя редакція утворена з другої за рахунок вставок богословського змісту.

2. Жоден список «Слова» не містить імені автора; думку, що автором був митрополит Іларіон, висловив О.Горський на підставі складу збірника Син-591. Ця думка одностайно прийнята в науці.

3. Жоден список «Слова» не містить дати написання. Хронологічні рамки створення «Слова» вказав О.Горський : не раніше 1037 року (згадка про Софійський собор) і не пізніше 1050 року (серед живих згадана княгиня Ірина-Інгигерда, яка померла в 1050 році). З того часу було декілька спроб звузити датування твору. Зокрема, М.М.Розов вважав, що «Слово» було проголошене 26 березня 1049 р. у церкві Благовіщення на Золотих воротах (Розов Н.Н. Синодальный список сочинений Илариона – русского писателя 11 в. – Slavia, 1963, № 2, s. 147 – 148).

Прочитаємо тепер уривки з твору, які містять, окрім похвальних слів, якісь історичні дані :

Давньоруський текст Український переклад В.Крекотня
Добръ же зело и веренъ послухъ сынъ твои Георгіи, его же сътвори Господь наместника по тебе твоему владычьству, не рушаща твоих уставъ, нъ утвержающа, ни умаляюща твоему благоверію положеніа, но паче прилагающа, не сказаша, нъ учиняюща. Иже недоконьчаная твоа наконьча, акы Соломонъ Давыдова, Вельми добрим і вірним свідком його є також син твій Георгій [це християнське ім’я Ярослава], що його Господь зробив наступником твоєї [князя Володимира] влади. Він не порушує твоїх уставів, а утверджує їх, не умаляє заслуг твого благовір’я, а ще приумножує їх, не спотворює, а довершує те, що було недокінчене тобою, як Соломон по Давиді.
иже дом божіи великыи святыи его премудрости създа на святость и освященіе граду твоему, юже съ всякою красотою украси: златомъ и сребромъ, и каменіемь драгыимъ, и съсуды честныими. Яже церкви дивна и славна всемъ округъниимъ странамъ, яко же ина не обрящется въ всемь полунощи земнеемь ото въстока до запада. Він храм великий святий Божій Премудрості воздвиг на святість і освячення городу твоєму і всілякою красою його прикрасив, золотом, і сріблом, і камінням дорогим, і потирами та дискосами дорогоцінними, так що церква та стала дивом і славою на всі навколишні країни, бо іншої такої не знайдеться по всій півночі земній од сходу до заходу.
И славныи градъ твои Кыевъ величьствомъ, яко венцемь обложилъ, предалъ люди твоа и градъ святеи, всеславніи скореи на помощь христіаномъ святеи богородици, еи же и церковь на Великыихъ вратех създа въ имя первааго господьскааго праздника — святааго Благовещеніа, да еже целованіе архангелъ дасть Девици, будеть и граду сему. Къ онои бо: «Радуися обрадованаа! Господь с тобою», къ граду же: «Радуися, благоверныи граде! Господь с тобою». Він славний город твій Київ величчю, як вінцем, обклав і доручив людей твоїх і город святій всеславній, скорій до помочі християнам Святій Богородиці, їй він і церкву на великих воротях звів на честь першого Господського празника — Святого Благовіщення, аби благословення, що його архангел дав дівиці, було і городу сьому. До неї ж бо мовилось: «Радуйся, обрадувана, Господь з тобою!». До города ж: «Радуйся, благовірний городе, Господь з тобою!»
Въстани, о честнаа главо, от гроба твоего! […] Въстани, виждь чадо свое Георгіа, […] Къ сему же виждь и благоверную сноху твою Ерину, виждь вънукы твоа и правнукы: како живуть, како храними суть господемь, како благоверіе держать по предаянію твоему. Како въ святыа церкви чястять, како славять Христа, како покланяются имени его. Встань, о чесная голово [тобто Володимир], з гробу твойого, встань! […] Поглянь на чадо своє Георгія! […] Поглянь же ще і на благовірну невістку твою Ярину ! Поглянь на онуків твоїх і правнуків, як живуть, як хранить їх Господь, як благовір’я держаться, заповіданого тобою, як у святі церкви учащають, як славлять Христа, як поклоняються імені Його! […]
Паче же помолися о сыне твоемъ, благовернемъ кагане нашемъ Георгіи, въ мире и въ съдравіи пучину житіа преплути и въ пристанищи небеснааго заветріа пристати, невредно корабль душевны и веру съхраньшу, и съ богатеством добрыими делы, безъ блазна же богомъ даныа ему люди управивьшу, стати с тобою непостыдно пред престоломъ вседръжителя бога и за трудъ паствы людіи его пріати от него венець славы нетленьныа съ всеми праведныими, трудившиимися его ради. Помолися ще за сина твойого, благовірного кагана нашого Георгія, щоб він у мирі й у здоров’ї вир життя сього переплинув і до пристані небесного безвітряного спокою пристав, неушкоджено корабель душевний і віру зберігши, і з багатством добрих діл, нехибно Богом доручених йому людей управивши, став разом із тобою без сорому перед престолом Вседержителя Бога і за труд випасу людей Його прийняв од Нього вінець слави нетлінної з усіма праведними, які трудилися заради Нього!