Листи червня 1514 р.
Микола Жарких
Я, здається, виразно просив – не розповідати Трампу про той єдиний відносно надійний спосіб зробити Америку знову великою, який знаю я.
Але він якось про цей спосіб дізнався і почав діяти в його дусі, розпочавши війну проти Венесуели і погрожуючи поширити її на Кубу та Іран, не забуваючи про Гренландію.
Чи вийде щось із цих агресивних спроб – покаже майбутнє, а я тільки нагадаю: я виразно говорив про світову війну, а не про дрібні локальній війни, як у Гренаді чи Кувейті.
Ну і обіцянка Трампа, що США будуть правити у Венесуелі аж до «безпечного переходу влади» говорить, що система наступати на давно відомі граблі не змінилась. 20 років США керували Афганістаном, аж поки забезпечити перехід влади від Талібану до Талібану (4 січня 2026 р. о 8:10).
Лист Петра Томіцького до Бернарда Ваповського
У короткому листі до Бернарда Ваповського, який перебував у Римі, Томіцький зокрема писав:
[…] De reditu Majestatis regie in Poloniam nescio vobis scribere, quum nunc primum bellum oriri et ingravescere videtur. Obsidetur Smolensko et Mtas. regia parat exercitum adversus hostem, non Lithuanorum solum et mercenariorum militum, sed etiam Tartarorum, quorum supra decem milia nobis suppetiatum veniunt […] [AT 3, № 113, p. 90].
Щодо повернення королівської величності до Польщі, я не знаю, що вам писати, оскільки війна, здається, щойно починається і загострюється. Смоленськ обложений, і королівська величність готує армію проти ворога – не лише литовців та найманих воїнів, але й татар, яких понад десять тисяч прибувають нам на допомогу [AT 3, № 113, p. 90].
Лист Петра Томіцького до Яна Любранського
Із цього листа цитую тільки належне до московської війни:
Petrus Tomiczki, Episcopus Premisliensis, Joanni Lubranski, Epo. Posnaniensi […]
Venit dux Michael cum mille equitibus ad eos, qui castrum Smolensk obsident, a quibus nulla fit violenta oppugnatio, capti sunt nonnulli, occisi quam plurimi irruptionibus nostrorum partim ex Smolensk partim ex Orscha.
In Smolensk factum est denuo jusjurandum ab omnibus auctore Vladica illo, tutari arcem ad extremum usque vite discrimen et proditores, si qui essent, pendere.
Mtas. vero regia parat adversus hostem exercitum Lithuanorum et mercenariorum militum, qui jam mature ad nos tendunt, filius etiam imperatoris Tartarorum Achmet Soltan venit cum decem milibus in auxilium nobis et adhuc prede causa plures sperantur.
Itaque spes bona est nobis in divina clementia et justicia reg. Mtis., quod hostis iste castigari et coerceri poterit.
De domino Sandomiriensi et adventu Pisonis nihil adhuc auditur, qui si veniet poterit jam honestius, instructis aciebus nostris, pacem tractare […] [AT 3, № 80, p. 70]
Петро Томіцький, [наречений] біскуп перемиський – до познанського біскупа Яна Любранського […]
Прибув князь Михайло [Глинський] із тисячею кіннотників до тих, хто облягає замок Смоленськ. Жодного сильного штурму не відбувається. Чимало [ворогів] були захоплені, і дуже багато вбито під час наших набігів, частково зі Смоленська, частково з Орші.
У Смоленську усі знову склали присягу за намовою того владики, що будуть захищати фортецю до останньої небезпеки для життя, а зрадників, якщо такі будуть, повісять.
Королівська величність готує проти ворога армію литовців та найманих воїнів, які вже швидко прямують до нас. Також прибуває Ахмат султан, син татарського імператора, із десятьма тисячами нам на допомогу, і очікується прибуття ще більшої кількості [татар] заради здобичі.
Отже, у нас є добра надія на Боже милосердя і справедливість Королівської Величності, що цей ворог може бути покараний і приборканий.
Про пана сандомирського [Христофора Шидловецького] та прибуття Пізона поки нічого не чути. Якщо він прибуде, то зможе краще вести мирні переговори, коли наші війська будуть вишикувані […]
Про Ахмата сказано, що він venit (third-person singular present / perfect active indicative of veniō). І тут постає трудність перекладу. Якщо present відповідає нашому теперішньому часу недоконаного виду (прибуває), то perfect відповідає нашому доконаному виду (прибув). Оскільки більших деталей не зазначено, думаю, що це тільки поголоска, і перекладаю як прибуває.
Лист Петра Томіцького до Христофора Шидловецького
Із цього листа цитую тільки належне до московської війни:
Petrus Tomiczki, Eps. Premisliensis, Christophoro de Schidlowyecz, Castel. Sandom. Regni Polonie Vicecancellario […]
De rebus dominii hujus hec nunc summa est. Venit nuper dux Michael cum M. equitibus ad eos, qui castrum Smolensko obsident, aufugeruntque huc nonnulli ab eo, nescio tamen verene an explorandi causa, qui referunt, adventare post eum ducem Danielem Sczenie, supremum campiductorem ducis Moscovie, cum mediocribus tormentis bellicis, ac demum ad hanc dominicam proxime futuram venturum ducem ipsum Moscovie cum validissimo exercitu eo animo, ut castrum Smolensko intercipiat, quod a nonnullis fugitivis intellexit esse paucis admodum hominibus munitum, deinde ut apud Berezinam castra ponerent et incursiones huc faceret: si vero Mtas. regia proficisceretur adversus eum, concederet ad fines suos et illic eam expectaret.
Conscripti sunt his diebus milites mercenarii in Brzescze et tendunt versus Mynsko, ubi nobilitas hujus dominii convenire deberet pro festo S. Joannis Baptiste; sed segniter id agit et, ut video, si possent his militibus arcere hostem, quoquo modo continerent se domi, ita est hec gens vel timida vel rerum suarum negligens.
De profectione vero Mtis. regie ad bellum, id multo incertius est ut qui nulla fiant preparamenta. Non scribo aliis ista preter vram. Mgciam. que mores hujus gentis plane exploratos habet; proinde hec a me secretius suscipere dignetur.
Profectus fuit. ex mandato regie Mtis. cum peditibus suis Spergalldt versus Smolensk, sed audiens, hostes jam illud obsedisse substitit in Orscha, unde aliquotiens erumpens adversus eos, qui predandi gratia vagabantur, ad duo milia profligavit effecitque, ut deinceps tam libere non discurrant […] [AT 3, № 81, p. 71 – 72].
Петро Томіцький, [наречений] біскуп перемиський – до Христофора із Шидловця, каштеляна сандомирського, віце-канцлера Королівства Польського […]
Суть новин щодо цього володіння [Великого князівства Литовського] зараз така: нещодавно князь Михайло [Глинський] прибув з тисячею вершників до тих, хто облягає замок Смоленськ, і деякі втекли звідти сюди, я не знаю, чи справді, чи з метою розвідки. Вони повідомляють, що слідом за ним [Глинським] наближається князь Данило Щеня, верховний командувач московського князя, з середніми гарматами (mediocribus tormentis bellicis), а нарешті наступної найближчої неділі прибуде сам московський князь із найсильнішою армією з наміром захопити замок Смоленськ, який, як він дізнався від деяких втікачів, обсаджений дуже невеликою кількістю людей, а потім розташуватися табором біля Березини і здійснювати набіги сюди; якщо ж королівська величність вирушить проти нього, він відступить до своїх кордонів і чекатиме його там.
Цими днями в Бересті були записані жовніри-найманці, і вони прямують до Мінська, де мала б зібратися шляхта цього володіння [ВКЛ] на свято Іоанна Хрестителя [24 червня]; але вона діє мляво, і, як я бачу, якщо вони зможуть цими вояками відігнати ворога, вони якимось чином утримають свою землю, настільки цей народ або боязкий, або нехтує своїми справами.
Що ж до вирушення королівської величності на війну, то це ще більш невизначено, оскільки ніяких приготувань не робиться. Я не пишу цього нікому іншому, крім вашої мості, яка добре знає звичаї цього народу; тому нехай ви зволите прийняти це від мене більш таємно.
Шпергальт (Spergalldt), за наказом королівської величності, вирушив зі своїми піхотинцями до Смоленська, але, почувши, що вороги вже обложили його, зупинився в Орші, звідки, здійснивши кілька вилазок проти тих, хто вештався заради грабежу, він розгромив близько двох тисяч і домігся того, що відтепер вони не розбігаються так вільно […]
Ці три листи Томіцького не датовані, загально їх можна датувати часом від 20 травня 1514 р., коли до Вільна дійшли перші звістки про прихід москалів під Смоленськ – і до 24 червня 1514 р., котре ще має наступити. Я розташував ці листи у поряду зростання подробиць з війни. Третій лист написаний мабуть після 4 червня, коли найманці мали би зібратись у Бересті.
18 червня 1514 р. Лист короля Сигізмунда
до Яна Любранського
Цей лист в основному присвячений справам Польщі та Прусії. Наприкінці король додав кілька слів про московську війну:
Sigismundus, Rex, Joanni Lubranski, Episcopo Posnaniensi […]
Filius imperatoris przekopensis, qui se nostrum filium nuncupavit, nobis in auxilium versus Kioviam venit, cujus adventus nobis gratus est, et credimus quod proficuus erit.
Jam exercitus comparatos congregamus et in hostem dirigemus, de nostro vero transitu cum eodem exercitu contra Moscum adhuc ambigui sumus […]
Datum Vilne XVIII Junii [AT 3, № 164, p. 117 – 118].
Король Сигізмунд – Яну Любранському, єпископу познанському […]
Син перекопського імператора, який назвав себе нашим сином, рухається в бік Києва нам на допомогу; його прибуття нам приємне, і ми віримо, що воно буде корисним.
Зараз ми збираємо підготовлені війська і направимо їх проти ворога, але щодо нашого переходу з цим військом проти московита, ми досі сумніваємося […]