Листи травня 1514 р.

Микола Жарких

13 травня 1514 р. Наказ Янушу Свірчевському

Sigismundus, Rex, Janussio Swirczewski.

Generose etc.

Servilibus ex regno nostro conducendis hic in Lithuania nobis servituris constituimus conscriptionis tempus in Brzescze prima dominica post festum ascensionis domini prox volumus autem, ut tu eosdem conscribas, et ideo tibi mandamus: ut illuc in Brzescze ad predictum terminum te omnino conferas, ne quid in hac re negligenter committatur.

Sis autem in conscribendis equis cautus, conscribas bonos, validos, malos vero non patiaris intermisceri, potius enim valentes valachos in defectu equoroрum conscribas.

Explete enim debent hac vice esse et conscribi duo milia equorum et duo milia peditum quibus quidem istic post conscriptionem pecunie distribuentur.

Habebis informationem subinde, quorsum eosdem deducere debeas. – Sic facturus pro gratia nostra.

Datum Vilne XIII Maji [AT 3, № 122, p. 94].

Король Сигізмунд – Янушеві Свірчевському.

Шляхетний, і т. д.

Для найманців із нашого королівства, які мають служити нам тут, у Литві, ми встановили час конскрипції [запису на службу] у Бересті на першу неділю після найближчого свята Вознесіння Господнього. Ми бажаємо, щоб ти провів їхній призов, і тому наказуємо тобі: обов’язково вирушити туди, до Берестя, до вказаного терміну, щоб у цій справі не було допущено жодної недбалості.

Будь же обережним під час призову коней: записуй добрих, сильних, а поганих не дозволяй домішувати. Навіть краще записуй сильних меринів за браком коней.

Цього разу мають бути повністю укомплектовані та записані дві тисячі коней та дві тисячі піхотинців, яким тут, після конскрипції, будуть розподілені гроші.

Ти невдовзі отримаєш інформацію, куди саме ти повинен їх відвести. Так вчиниш заради нашої милості.

Дано у Вільно, 13 травня [1514].

Вознесіння було 25 травня 1514 р.; найближча неділя після нього – 28 травня.

19 травня 1514 р. Лист Петра Томіцького
до Христофора Шидловецького

Із цього листа цитую тільки те, що належить до моєї вузької теми:

Petrus Tomiczki, Eps. Premisliensis, Christophoro de Schidlowyecz, Castellano Sandomiriensi, Regni Polonie Vicecancellario […]

Expectamus cum magna alacritate dominum Jacobum Pisonem, qui a rev. dno. cardinali strigoniensi mittitur in Moscoviam, ut nos tandem confecta aliqua pace educat ex Egipto […]

Datum Vilne XIX Maji [AT 3, № 128, p. 97].

Петро Томіцький, [наречений] біскуп перемишльський – Христофору із Шидловця, каштеляну сандомирському, віце-канцлеру Королівства Польського […]

Ми з великим нетерпінням очікуємо пана Якуба Пізона, який надсилається велебним паном кардиналом Стригонійським [Томасом Бакоцем] до Московії, щоб він нарешті вивів нас з Єгипту [= звільнив від важкої війни], уклавши якийсь мир.

Лист важливий для нас тим, що має точну дату – і з нього видно, що на той час у Вільні ще не знали про наступ москалів.

20 травня 1514 р. Наказ короля набрати військо

Sigismundus, Rex, Andree de Kosczelyecz, Cast. Vojnicensi, Thesaurario Regni.

Український переклад

Magnifice sincere nobis dilecte.

Ad magnam necessitatem majores vires comparare congerereque et armare opus est, mittimus itaque tue Sinceritati in manus pecuniam pro suscipiendis iterum mille sexcentis armatis armature gravis hominibus et pro mille peditibus. Jam itaque tua Sinceritas celerius proclamare faciat istic et in locis opportunis, ut pro recipiendo stipendio confluant.

Mittimus autem tue Sinceritati rotmagistros tam equites quam pedites descriptos, inter quos descripsimus Nicolaum Gnoyenski dandum super trecentos equos, nam nobis plurimum commendatus est, et Dambrowski super ducentos. Si vero alter istorum se servitio implicare noluerit, tua Sinceritas comitivam pro Gnoyenski designatam in duas partes duobus rotmagistris dividat et similiter eam, quam Dambrowski habere deberet.

Casu vero, quo aliquis aliorum descriptorum rotmagistrorum stipendium recipere et se servitio implicare nollet, tua S. pro arbitrio suo alios quoscunque idoneos et valentes suscipiat.

Conscriptioni vero terminum tua S. pro festo S. Petri et Pauli apost. in Junio proxime futuro in Brzeszcze assignet et tua S. omnibus mandet sicut prius, ut bonos equos et familiam bene armatam ac pro majori parte hastas cum banderiis habeant. Valachi boni poterint eisdem conscribi sed tamen insessores sint et habeantur bene armati, pedites autem pixides bonas manuales habeant.

Scribimus rotmagistris designatis, quod tue Sinceritati certas eis literas mittimus ipsis cito transmittendas, aliis vero jam hinc scripsimus. Ventura est pecunia ad tuam Sinceritatem die vel duobus post Pentecostes.

Igitur tua S. faciat majorem quam potest diligentiam si istic est habita cum magnifico Nicolao de Camenecz, pal. cracoviensi,. intelligentia, ut citius et boni et apti homines suscipiantur.

Vellemus etiam libenter scire si tua S. jam aliquas gentes ad Podoliam susceperit, presertim quod nobis scribitur ex Braczlaw, duo milia Turcorum cum septingentis Tartaris in campos, ut insidientur dominiis nostris, exivisse in campisque esse.

Et cum tua S. pecuniam distribuerit e vestigio nobis regestra mittat sigillata ut prius. Circa conscriptionem vero dabitur cuilibet super equum unus florenus et litere indemnitatis. Confidimus, quod tua S. sicuti in omnibus solet, sic in hoc negotio nobis fideliter inserviet.

Datum Vilne XX Maji.

Rotmagistri equitum.

Gasper Maczyeyowski 200 equites.

Nicolaus Gnoyenski 300

Kozmirowski 200

Dambrowski 200

Vyelczynski 200

Gisiczki 200

Glambowski 200

Russyeczki 100

Rotmagistri peditum.

Krzikawski 200 pedites

Borunieczki 200

Bistrzegiewski Oczko 200

Rapata 200

Bernard 200

[AT 3, № 131, p. 99 – 100].

Король Сигізмунд – Андрію з Косцельця, каштеляну войницькому, скарбнику королівства.

Видатний, щиро нами улюблений!

Для великої потреби необхідно збирати, накопичувати та озброювати більші сили. Тому ми надсилаємо у розпорядження твоєї мості гроші для додаткового найму тисячі шестисот озброєних вершників важкої кінноти та тисячі піхотинців. Отже, нехай твоя мость швидше оголосить тут і у відповідних місцях, щоб [найманці] збиралися для отримання платні.

Ми надсилаємо твоїй мості список ротмістрів як кінноти, так і піхоти. Серед них ми визначили [загін] Миколая Гноєнського на триста коней, бо він нам дуже рекомендований, а Дамбровського – на двісті. Якщо ж хтось із них відмовиться від служби, твоя мость нехай розділить призначене для Гноєнського на дві частини для двох ротмістрів, і так само те, що мав би мати Дамбровський.

У випадку ж, якщо хтось із інших описаних ротмістрів не захоче отримувати платню і залучатися до служби, твоя мость нехай найме інших здібних і сильних людей на свій розсуд.

Термін для конскрипції твоя мость нехай призначить у Бересті на свято святих апостолів Петра і Павла наступного червня, і твоя мость нехай накаже всім, як і раніше, щоб вони мали добрих коней і добре озброєний почет, і щоб більшість мала списи з прапорцями. Можна зараховувати [тих, що мають] добрих меринів, але вони мають бути вершниками і вважатися добре озброєними. Піхотинці ж повинні мати добрі рушниці.

Ми пишемо призначеним ротмістрам, що надсилаємо твоїй мості певні листи для них, які мають бути їм швидко передані, а іншим ми вже написали звідси. Гроші прибудуть до твоєї мості через день або два після П’ятидесятниці.

Отже, твоя мость нехай проявить якнайбільшу старанність, аби ти там [у Кракові] досягнув порозуміння з видатним Миколаєм з Кам’янця, краківським воєводою, щоб швидше були найняті добрі та здібні люди.

Ми також хотіли б знати, чи найняла твоя мость вже якісь війська для Поділля, особливо тому, що нам пишуть із Брацлава, що дві тисячі турків із сімомастами татарами вийшли в поля, щоб влаштувати засідку в наших володіннях, і вони перебувають у полях.

І коли твоя мость розподілить гроші, негайно надішліть нам реєстри, запечатані, як і раніше. Під час конскрипції ж буде видано по одному флорину на кожного коня та листи про недоторканність.

Ми впевнені, що твоя мость, як і у всіх справах, вірно послужить нам у цій справі.

Дано у Вільні, 20 травня [1514].

День П’ятидесятниці в 1514 р. припадав на 4 червня, день св. Петра і Павла – 29 червня.

І з цього листа не видно, щоб король знав про прихід москалів під Смоленськ.

20 травня 1514 р. Лист Петра Томіцького
до Яна Любранського

В цьому довгому листі Томіцький писав про довгий ряд політичних і придворних справ, і між іншим зазначив і новину з війни:

Petrus Tomiczki, Episcopus Premisliensis, Joanni de Lubbrancz, Epo. Posnaniensi

[…] Dnum. Nicolaum Firley, palatinum lublinensem, sua Mtas. hic retinebit, eo quod iterum Moscovie dux castrum Smolensko obsedit, ad cujus audaciam cohibendam ex contributione incolarum terre istius conduxit Mtas. sua mercenariorum militum ad septem milia et parat exercitum adversus ipsum, habemusque spem in Deo, quod audaciam et perfidiam ejus retundet, nec id absque longo tempore fieri poterit […]

Dat. Vilne XX Maji [AT 3, № 133, p. 102].

Петро Томіцький, [наречений] біскуп Перемишльський, Яну з Любранця, біскупу Познанському.

[…] Пана Миколая Фірлея, люблінського воєводу, його величність затримає тут, оскільки московський князь знову обложив замок Смоленськ, і для приборкання його зухвалості його величність найняв на кошти контрибуції жителів цієї землі близько семи тисяч найманих воїнів і готує проти нього армію. Ми маємо надію на Бога, що він [король] придушить його [московита] зухвалість та віроломство, але це має зайняти тривалий час […]

Дано у Вільні, 20 травня [1514].

Якщо порахувати два накази А. Костелецькому – мали би бути 6 600 найманців, так що Томіцький досить точно зазначив чисельність.

23 травня 1514 р. Лист короля Сигізмунда
до Миколая Кам’янецького

Sigismundus, Rex, Nicolao de Camenecz, Palat. et Capit. Cracoviensi.

Mgce. sincere nobis dilecte.

Jam octo dies sunt, quod Moscoviensis exercitus arcem Smolensko obsidione cinxit, actio igitur serio agenda ingruit, ideoque domini Lithuani promissa auxilia a vobis poscent et nos nihil audimus in rem fieri, ut promisso satisfiat.

Det itaque operam Sinceritas tua, ut aliquid fiat, ne sibi illudi existiment et fiat error novissimus pejor priore. Nam id nos desideramus, ut inter vos maneat optima voluntas, nec ignoramus, tue Sinceritati etiam eandem esse sententiam. Adjuvet preterea istic S. tua, ut homines huc mittendi majori celeritate, qua fieri potest, suscipiantur et expediantur. Sic factura ob nostram complacentiam.

Datum Vilne XXIII Maji [AT 3, № 134, p. 103].

Король Сигізмунд – Миколаю з Кам’янця, воєводі й старості краківському.

Видатний, щиро нами улюблений!

Вже вісім днів, як московське військо оточило замок Смоленськ облогою, отже, справа обертається серйозно. Тому литовські пани вимагатимуть обіцяної допомоги, а ми нічого не чуємо, – чи щось робиться для виконання обіцяного.

Нехай же твоя мость докладе зусиль, щоб щось було зроблено, аби вони [литовці] не вважали себе обманутими, і щоб остання помилка не була гіршою за попередню. Бо ми бажаємо, щоб між вами зберігалася найкраща воля, і ми знаємо, що твоя мость дотримується тієї ж думки. Крім того, нехай твоя мость допоможе там, щоб люди, які мають бути надіслані сюди, були найняті та відправлені з якомога більшою швидкістю. Так вчините заради нашого задоволення.

Дано у Вільно, 23 травня [1514].

24 травня 1514 р. Лист короля Сигізмунда
до Луки з Гурки

Sigismundus, Rex, Luce de Gorka, Cast. Posnaniensi et Capitaneo generali Majoris Polonie.

Magnifice sincere nobis dilecte.

Suscepimus impensa Mg. ducatus Lithuanie serviles pedites et equites non paucos, ut adversus hostem exercitum validum comparemus; eosdem autem serviles pro parte conscribi faciemus post decem dies in Brzeszcze et subinde ad loca opportuna transferemus.

Heri vero nobis nunciatum est, quod validus exercitus Moscoviensis ad obsidendam arcem nostram Smolensko jam applicuerit, sed speramus in dno. Deo, quod ipsa arce hostis non potietur.

Et interea etiam gentes hic congregabimus et exercitui servilium jungemus. Speramus etiam, quod vos quoque ubi opus fuerit inde nos non deseretis. Sub hac autem nostra occupatione et ab regno absentia tua S., prospiciat, ut illic omnia quieta et tranquilla sint.

Hortamur etiam tuam Sinceritatem: ut telonei nostri novi commodis faventer provideat ubi a nosstro [!] teloneatore requisita fuerit, sicuti de eadem confidimus.

Datum Vilne XXIV Maji [AT 3, № 136, p. 104].

Король Сигізмунд – Луці з Горки, каштеляну познанському та генеральному старості Великої Польщі.

Видатний, щиро нами улюблений!

Ми найняли за рахунок Великого князівства Литовського чимало найманців – піхоти та кінноти, щоб зібрати сильне військо проти ворога. Ми накажемо провести конскрипцію цих найманців частково через десять днів у Бересті і невдовзі переведемо їх у відповідні місця.

Вчора ж нам повідомили, що сильне московське військо вже прибуло, щоб обложити наш замок Смоленськ, але ми сподіваємося на Господа Бога, що ворог не заволодіє цим замком. А тим часом ми зберемо тут війська і приєднаємо їх до армії найманців.

Ми також сподіваємося, що Ви там також не залишите нас, коли буде потреба. Під час цієї нашої зайнятості та відсутності у королівстві, нехай твоя мость подбає про те, щоб там усе було спокійно та мирно.

Ми також закликаємо твою мость: сприяти вигодам нашого нового мита, коли про це попросить наш митник, як ми на це сподіваємося.

Дано у Вільно, 24 травня [1514].

24 травня 1514 р. Наказ про мобілізацію

Жикгимонт, божю милостью король польский, великий князь литовский, руский, княжа пруское, жомоитский и иных.

Наместником нашим и тивоном по двором нашим Виленского повета по Ошменьской стороне – медницкому, ошменьскому, кревскому, марковскому, – и кнезем, и паном, и княгиням, и паням вдовам, и бояром, и дворяном нашим, которыи в тых поветех именья свои мают, и слугам путным тых поветов.

Што есми первей сего писали до вас, ажбы есте были поготову на службу нашу, на войну, и держали кони сытыи и зброи чисты, и как другим листом нашим вас обошлем и кажом на который рок а котором местьцу быти, ажбы есте конно а збройно там на тот рок были.

Ино поведаем вам, што ж тыми разы пан воевода смоленский и зо владыкою, и зо всими поддаными нашими земли Смоленьское писали до нас, иж люди неприятеля нашого московского пришедши под замок наш Смоленьск по светом Николе по тыйдень, и замок наш облягли, а инших дей своих людей наш неприятель в землю нашу глубей шлет, хотячи панства наши казити и пустошити.

Ино мы вам, всем подъданым нашим, даем ведати, иж хотячи паньства отчизны нашое и всих замъков наших украинных Великого Князьства Литовского боронити и тому нашему неприятелю отпор чинити, бога оземши на помоч, вжо хочом [!] на конь усести.

А про то вам, всим врадником нашим, и теж подъданым нашим тых поветов приказуем, ажбы вы, врядники наши, кождый со своим поветом того часу, ничого не мешкаючы на кони вседали и до Менска тягнули на рок, на день светого Ивана.

А вы бы, кнези и паны и вдовы, людей своих к тому року там послали, вжо не ждучи другого приказанья и обсыланя листом нашим, и были бы есте там у Менску к тому року на светого Ивана день конечно, а инако бы есте не вчинили.

И жадною мерою в том ся не сплошили, бо то вам приказуем под ласкою нашою и под тым нашим каранем, которое есмо на том сойме прошлом виленском зо всими паны радами нашими, и теж зо всими землями, подъдаными Великого князьства Литовского установили, хто бы службы нашое и року умешкал, тогды тот мел там каран шиями и имени.

Писан в Вилни мая 24 день, индикт 2 [LM 7, № 159, s. 303 – 304].

Примітки

День св. Миколи (весняний) – 9 травня, а тиждень по ньому – 16 травня. Десь тоді ворог з’явився перед Смоленськом. День св. Івана (Хрестителя) – 24 червня. На збір війська було дано один місяць.

Останній «минулий сейм» відбувся у Вільні у січні – лютому 1514 р. Але можливо, тут говорилось про сейм у Бересті влітку 1511 р., де розглядалась організація війська [LM 8, № 409, s. 308 – 309] та / або давніше рішення сейму в Новогрудку в червні 1508 р. [LM 8, № 399, s. 299 – 301].

Окрім цього загального листа до урядників (сказати б, універсала), листи такого змісту були розіслані до Трок, Гродна, Більська, Дорогичина, Берестя, Володимира, Волинської землі, Новогрудка, Кам’янця [Литовського], Мінська, Жемайтської землі, земель довкола Вільна; окремо були надіслані листи до деяких князів і митрополита (він мав вислати своїх людей) [LM 7, № 160, s. 304]. Показово, що війська зі східної границі, включаючи Київщину, до Мінська не скликались.

26 травня 1514 р. Такса купівлі харчів для війська

У Вильни. М(е)с(е)ца мая 26 д(е)нь, инъдыкъ[т] 2.

На память пану Янушу Свиръщовъскому, как мають служебъныи пожывенье куповать идучы дорогою

за вола – 40 грошей,

за яловицу – 20 грошей,

за вепъра – 15 грошей,

за барана – 6 грошей,

за трое куров – грош,

за двое гусей – грош,

за копу жыта старого – 6 грошей,

за копу жыта нового 4 грошей,

за копу овъса – 3 грошей,

за бочъку жыта – 8 грошей.

А кроме того инъшыи стравъны речы купити, а силою не брати и не халупити etc. [LM 7, № 390, s. 644].

Цю таксу оплат можна порівняти з подібною трохи ранішою таксою 1508 р. [LM 8, № 399, s. 300] (лічба у литовських грошах):

Бачимо, що виплати помітно підвищились. В яких грошах записана такса? Думаю – в литовських, бо купівлі мали відбуватись у Великому князівстві Литовському. Навряд чи за 6 років від 1508 р. гроші могли знецінитися так сильно. Скоріше можна думати, що край уже був пошарпаний і до певної міри виснажений попередньою війною, тому за ті самі харчі слід було би платити більше.

26 травня 1514 р. Лист короля Сигізмунда
до царя Менглі-Гірея

Наступні 4 листи короля я наводжу повністю.

Тые листы посланы Ромоданом, толмачом, з Вильни, мая 26 день, Индикт 2

Великое Орды великому ц(а)рю Мендли Кгирею, брату нашому милому, поклон от Жикгимонта, Божю м(и)л(о)стью короля полского и великог(о) кн(я)зя литовского, руског(о), кнежати пруског(о), жомоитского и иных.

Што есмо первей сего до тебе, брата нашого, через послов наших неодинова усказывали черес гонцов наших и твоих писывалн, жадаючи тебе, иж бы еси брат наш водле обетницы и слова его царског(о) помоч нам вчинил на неприятеля нашог(о) великог(о) кн(я)зя московског(о). Как же вьглянувши есмо в ярлыки твои записные, которыи еси к нам прислал Килдшом а Авкгуштыном под золотыми печатьми, и теж в лист твой, к тобе есмо, брату нашому, твоего слугу Мамуша и с толмачом нашим Томашком послали и в листе нашом писали, напоминаю[чи] и жадаючи тебе, брата нашого, иж бы еси того [дотримався і – пропуск в тексті?] войско сынов своих з людми нашими [!] великими в земли того нашого неприятеля послал. Как же еси, брат наш, черес тые свои послы в листе своем к нам писал, иж ничого не мешкаючы войско свое, люди великие в землю того нашог(о) неприятеля мел послати.

Ино, брате, не рекучи войско твое в земли его тое весны не было, але от тебе, брата нашог(о), черес посла нашего ани пак черес гонцов твоих и до того часу есмо жадног(о) ведома не мели.

И ты, брат наш, можеш сам порозумети, што ужо весна минает, а лето наставает, а кождый, хто мает з неприятелем своим дела делати, вжо починаеть, а про то поведаем тобе, брату нашему, иж мы, видячи невиньное кровирозлитье подданых наших, и хотячи мъстити обиды нашое и несправедливое его присяги, Бога оземъши на помоч, сами своею парсуною со всими поддаными нашими на конь всили есмо, и напротивку тому нашему неприятелеви потягнули, и маем быти на Друцких полях на день светог(о) Яна конечно.

А и перъвей того року хотели есмо на том местцу быти и там ся дале к границам того нашого неприятеля приближати, але для великое а долгое зимы не могли есмо борздо ся поспешити.

А как скоро о твоем войску услышим, иж з другое стороны на того нашего непрыятеля в его землю потягнут, мы того ж часу, Бога оземши на помоч, зо всими войски нашими потягнем и будем кривды и обиды нашое мъстити, сколко нам Бог милосердный поможет.

А тебе, волног(о) царя, брата нашого, жадаем и просим, и напоминаем, абы еси, бачачи нинешний наш потребный час, подле своего приреченя и присеги своее, которую ж еси нам присягнул на Вышнего Бога, вжо велел без мешканья сыном своим и войску своему на конь всисти и тягнути просто в землю того нашого неприятеля, великого князя московского, а тыи обетницы свои, которую ж еси нам своим царьским словом по тыи вси лета прирекал, вжо ныне вчинкам попелнил.

Где ж мы, бачачи присягу и обетницу твою и ц(а)рьское твое слово, не вонтпим, и будучи в надеи помочи твоее, брата нашого, на того нашого неприятеля, Б(о)га оземши на помоч, потягнули есмо.

А мы, брате, как перво сего есмо тебе, брата нашого, приятеля не искали, так и теперь не ищем, а слово свое и обетницу, и присегу како есмо первей сего тобе держали, так и тепер хочем держати и полнити у правде неотменьно. А тых твоих послов, с Кильдиша а Авкгуштына, с тыми впоминъки по там роце положоном у дву албо в трех неделях, бо ни для чого есмо не задержали тых твоих послов, к тобе на тот рок послати [писар при копіюванні пропустив оцю фразу – вона мала йти після в трех неделях; він дописав її, коли зауважив пропуск], нежели ожидаючи от тебе, брата нашог(о), водле твоего писаня, посла нашег(о) або которого гонъца, а однако ж хотячи слову своему досыть вчинити, ач колвек ведомо от тебе, брата нашог(о), так долга не маючи, тых твоих послов су впоминки вжо есмо отпустили, и к тобе послали. Чого ж вжо ты, брат наш, будь певен, и мы слову своему справедливому и обетници досыт вчинили и вперед, аж дасть Бог, тобе, брату нашому, будем то польнити.

И такжо к тобе, брату нашому, тот наш лист написавши и гонца нашого отправивши прибег к нам гонец з замку нашого украинъного Смоленъска, поведаючи, иж тот неприятель наш московский люди свои под замок наш Смоленъск прислал. Мы, скоро то въслышавши, того ж часу зо всими подьдаными нашими напротивку тому нашому неприятелеви потягнули есмо и, Бога оземши на помоч, панства и отчизны нашое, и тых замков наших украинных, и обиды нашое наперед с помочъю Божою, а к тому с помочю и посиленем людми брати и приятелев наших, будем ему мстити и отпор ему чинити, сколко нам Бог милый поможет.

А тебе, брата нашог(о), тым то листом нашим другий раз напоминаем, иж бы еси, брат наш, вглянул в тыи присяги, которыи иж еси по своей доброй воли нам на Вышнего Б(о)га присяг, и на свои обетници ся роспометал [!], которыми ж еси нам на стокрот ся обецовал, вжо тых часов вчинком пополнили, и бачачи оный наш потребный час сынов своих з великим своим войском в землю того нашого неприятеля московского послал. Нехай бы ужо з Божиею помочю и всидьши на конь дело наше делали и тому неприятелю нашому посполь з нами, з Божею помочю кривды нашое мъстили.

А мы, брате, не рекучи обетницы нашою и впоминки хотим тобе полнити, але наперед слову своему досыт учинивши надто ещо хочем везде с тобою, братом нашим, на всякого неприятеля своего быт заодин.

И естли ты, брат наш, сынов своих з людми своими в землю того нашого неприятеля пошлеш, нам бы еси через гонца нашого або своего о том ведать дал, а мы вжо, брате, вкраинным врадником нашим и теж послом, которыи там при тобе есть, науку дали, абы они с твоим войском в землю нашого неприятеля пошле в тую сторону, где бы было нам ку помочи. Как же они есть тому добре звидоми, а и словом тым нашим послом, которыи на тот час при тобе есть, казали есмо тобе, брату нашому, от нас о том мовити, и ты бы, брат наш, им верил.

Писан у Вильни мая 26 день, индикт 2. [LM 7, № 158.1, s. 298 – 299].

26 травня 1514 р. Лист короля Сигізмунда
до царевича Мехмет-Гірея

Лист до Махмет Кгирея солътана, сына Менъдли Кгирея, цара перекопъского etc.

От Жыкгимонта, Божю м(и)л(о)стью короля польского, великого князя литовског(о), руского, кнежати пруског(о), жомоитского и иных.

Брату нашому Магмет Кгирей солтану, с(ы)ну Мендли Кгирея, ц(а)ря перекопского, поклон.

Што еси, брат наш, писал до нас, черес посла своего Авъкгустына даючи нам знати братство и приязн свою, и хочеш нам быт помоцон на неприятеля нашого московского и сам ты, брат наш, своею перьсуною, и з братьею, и з детми своими, з великим войском своим нам ку помочи в землю того нашого неприятеля полецил ся тягнуть.

Ино мы первей сего гоньцом отца твоего и нашим гоньцом писали до тебе, брата нашого, с тое обетницы и воли доброе братъское велико дякуючи.

А про то и тыми разы тебе, брата нашого, напоминаем и жадаем, иж бы еси подьле слова своего правдивого и обетницы, которыи еси нам прирекал, тых часов вчинъком пополнил и отца своего на то приводил, ажьбы ты, брат наш, того часу вжо на конь всел з братьею и з детьми, и з великим людом своим, и просто в землю того нашого неприятеля тягнул, бо вжо, брате, того приреченья твоего, которое еси нам неодинова прирекал, вказует великая потреба, абы было вжо то и вчинъком попелнено.

А поведаем тобе, брату нашему, што вжо есмо на конь всили и маем быти на Друцких полях о светом Яне, заисто з Божью помочью кривды и обиды нашое, и невиньное крови розлитья подьданых наших будем ему, неприятелю нашому, мстити и отпор чинити, колько намь Бог милый поможет.

А ты бы, брать наш, чинячи досыть слову и обетьницы своее, што наборздей ку границам в землю того нашого неприятеля поспешил ся з братею и з детьми, и зо всими людьми своими.

А то для того, абыхмо мы о твоем войску слышачы, а ты о нашом, тым борздей быхмо зо всими моцами нашими в землю того нашого неприятеля з одиое стороны, а мы з другое втягнувши, з Божей помочы дело наше делали. Бо сам ты, брат наш, порозумей, коли то вчиниш, то вжо нам слово и обетницу свою пополниш.

И коли дасть Бог, слово и приреченье твое на том станет, мы на чом отцу твоему, ц(а)рю Меньдли Кгирею, и тобе, брату нашому, слово нашо мовили, то и полнили, и вперед, аж даст Бог, во всем будем полнити неотменьно. А надьто во всякой потребе твоей хочем тобе, з доброю волею помятаючи [!] твою приязнь и братъство, быти помоцни.

А послов отца твоего, брата нашого, зу [!] впоминъки к нему, брату нашему, и к тобе вжо есмо отправили и послали, и вжо ничого не мешкаючи с тыми впоминъки они во отца твоего и в тебе, брата нашог(о), будет.

Такъже, как вжо нам сесь наш лист до тебе справивши и гонъца до ойца твоего и до тебе, брата нашого, отправивши, ино в тот час прибег до нас гонец [с] Смоленска, поведаючи, што люди того н(а)шого неприятеля под замок наш Смоленъск пришли.

И мы вжо зо всими нашими войском на конь всели и напротивко тому нашому неприятелеви потегнули есмо.

А про то и другий раз тым листом нашим тебе напоминаем и жадаем велико, штобы сам своею головою и з брать[е]ю, и з детьми своими, з людми великими на конь всиль, и просто в землю того нашого неприятеля што наборздей тягнул и дело нашо дялал [!], а тым слову и обетници своей досыть вчинил.

Мы такьже у твоей потребе хотим тобе помоцни быти, бо ты, брат наш, сам к нам в листе своем выписал, иж, коли час приятелю приязнь вказывати, тогды ее потреб вказати. А то для тое причины ты бы, брат наш, нам помоцон был. Коли потреба твоя будеть, абыхмо мы тою ж мирою приязнь нашу тобе, брату нашему, всказывали.

Такъже до украинъных врадников наших писали есмо, и навчили послов наших, абы они с тобою, братом нашим, как нам ку помочи выедеш, в землю того нашог(о) неприятеля тягнули, а к тому и словом тым нашим послом, которыи на тот час при отцы твоем и тобе, брате нашом, есть, казали есмо от нас тобе, брату нашому, мовити, и ты бы, брат наш, им верил.

П[и]сан у Вильни мая 26 д(е)нь, индик(т) 2. [LM 7, № 158.2, s. 300 – 301].

26 травня 1514 р. Лист короля Сигізмунда
до литовських послів у Криму

Лист до п(а)на Станислава Скинъдера а до п(а)на Григоря Исаевича Громыки

Жикгимонт, Божю м(и)л(о)стью король и великий кн(я)зь.

Наместнику остринскому, пану Станиславу Скиндерю а писарю нашому, ключънику виленьскому, наместнику свислоцкому, пану Григорю Исаевичу Громыце, и дворянину нашему, пану Федку Вл(а)д(ы)це.

Поведаем вам, иж з ласки Божей поспол с королевою нашею ее м(и)л(о)стью на тот час есмо в добром здоровъи.

Што есмо перъвей сего до вас широко писали тым тольмачом нашим Томашком, которого есмо послали з гонъцом царевым, и выпись з листа нашего писаного до царя к вам послали, науку вам даючи, абысте, порозумивши с того нашого писанъя, ц(а)рю от нас мовили, штобы он подле присягу [!] своей и обетъници был нам на того нашого неприятеля московского помоцон, и вжо бы, ничого не мешкаючи, велел сыну своему Магъмет К[г]иреи сольтану и инъшим своим детем на конь всисти со всим своим войском, и просто тягнути в з[е]млю московского.

Ино от тых часов и до сихъмест от ц(а)ря, брата нашого, жадного гонъца есмо не видели, а от вас, послов наших, такъже жадного отпису и ведома нам не было. И дивуем ся тому, што ся в том деет, естли бысте мели вымову, иж не мели ким отпису о тамошнем положеньи к нам вчинити, и кн(я)зь Адрагъман ещо з весны вышол з Орды, и недалеко от Черкас в поли лежит, а к нам неоднокроть гонъцов своих присылал, где бы вы могли через его гонъци листы свои, веданъе даючи нам або врядником нашим украинным, посылати.

А мы, ждучи от ц(а)ря и от вас ведома, тых послов царевых с упоминъки позадержали есмо, иж на тот рок положоный там не могут быти, а однако ж слову нашему досыть чинечи, а от царя вести и гонъца не дожидаючи, тых его послов, Келдыша а Авъкгустына, с упоминъки до царя вжо выправили и послали есмо, а наперед гонъца царева и с толъмачом нашим Ромоданом до царя, брата нашого, послали есмо. И листы наши до царя и до царевичов писали есмо, жадаючы, иж бы они нам безьумешканую помоч вчинили на того нашого непрыятеля московского. А с тог(о) листа нашого, до царя писаного, выпис послали есмо до вас в сем нашом листе.

Вы с того писанъя нашого порозумевши напередь ц[а]ря и Магьмет К[г]иреи солътана, и Ахмат солътана, и иных царевичов и внуков его от нас велико жадали, абы ц(а)рь детей своих з великим своим войском в нинешний наш потребный час без умешканъя и без жадное вымовы в землю того нашого неприятеля послал, а слову бы своему и обетници, и присязе досыть вчинил.

Бо поведаем вам, иж тот неприятель наш московъский вжо люди свои под замок наш Смоленъск прислал, а мы ни для чого так борзо напротивку ему не потягънули, нежли ждучи веданъя а войска царева, а к тому ожидаючи помочи от брата нашого короля вгорского и от инших приятелей наших, и теж людей наших немалое сумы с панъства нашого Коруны Полъское.

А вед же хотя не мяли есмо веданъя о помочи брата нашег(о) цареви [!], мы, Б(о)та Сотворителя оземши на помочь а нашу справедливость, вжо есмо на конь всели и зо всими моцами нашими как Короны По[ль]ское, так и Великог(о) Кн(я)зьства Литовского, и з людми прибылыми, напротивко тому нашему неприятелеви потягнули есмо, хотячи ему отпор чинити и обиды нашое, и невинъное крови розлитья подьданых наших мстити, колъко нам Бог милый поможет.

И маем сами нашею парьсуною быти зо всими нашими войски в Борысове на день светого Яна конечно, а служебъны наши Короны Полское и иныи подьданые наши вжо есть напереде, и положили ся на Рши.

Такъже писал к нам воевода киевский, пан Андрей Немерович, иж кн(я)зь Абъдрагман с тыми малыми людми, которыи с ним з Оръды вышли, и теж с козаки добрицкими и о[ч]аковскими посел [!? посполь?] с ним и с паном Остафьем Дашковичом пошли в землю неприятеля нашого московского воевати. Ино мы ся выстерегаем, ижьбы тая помоць царева черезь кн(я)зя Адрагмана такъже нам не стала, как минулого году.

Про то ажьбы е[с]те о тои помочи его што наболей порозумивши, будет ли або не будет, тым борздей бы есте, как могучи нам ведати давали, и тамошним приятелем нашим, с кого бы есте добрую приязнь порозумели, мовили, естли ц(а)рь на так свою твердую присягу о обетницю в нынешней потребъный час нам помочи не вчинит, тогды не рекучи мы, але и инъшим г(о)с(по)д(а)ри, как мают ему верити, и увидит ся ль вам за подобно, бачачи тамошний час, тое слово мовити, то покладаем на розум ваш.

Такъже и слышали есмо, иж кн(я)зь Адрагман тых часов, идучи к нам ку помочи, проводил через поле послов царя турецкого и неприятеля нашого московского. И вы бы о том ся достаточне доведывали и к нам отписывали, которым обычаем царь тых послов до того нашого неприятеля отпустил, и теж неприятель наш московский свои послы до царя присылает ли.

И што ж колве во дворе будучи порозумеете ку шкодному панъству наших, о том бы есте врядником нашим украинъным частокрот ведати давали.

Такъже естли царь войско свое в землю того нашого неприятеля нам ку помочи пошлет, а з вами бы которого с тым своим войском хотел послати, и ты бы, пане Станиславе, подле перъвое нашое науки з войском царевым в землю того нашого неприятеля пошол.

А к тому, естли бы хотел царь внука своего подле первого своего писаня к нам послати, и ты бы, п(а)не Громыко, с тым внуком его до нас ехал.

Пак ли ж бы цар вас обеюх хотел з войском своим в землю тог(о) нашого неприятеля послати, и вы бы обадьва з войском его там в землю неприятельскую ехали.

А што ся дотычет впоминков, которые есмо тым толмачом нашим цару и царевичом, и иншим прияте[ле]м нашим послали, то есмо, все на список пописавши, и то в сем нашом листе зашивши послали.

А жадаем вас, ажьбы есте, таи при цари будучи, наши дела [с] пильностъю справовали и всякое речи нашое пилне смотрели, и стерегли, а мы вас за вашу службу не хочом, дали Бог, ни в чом опустити, и хочом вам ласкою и жалованем нашим г(о)с(по)д(а)рьским то памятовати.

П[и]сан у Вилни мая 26 д(е)нь, индик(т) 2. [LM 7, № 158.3, s. 301 – 302].

такъже нам не стала, как минулого году – король іронічно пригадує похід Абд ур-Рахмана на Сіверщину в травні – червні 1513 р.

хотел царь внука своего… к нам послати – здається, ця ідея не отримала розвитку.

31 травня 1514 р. Лист короля Сигізмунда
до царя Менглі-Гірея

Тот лист Ромондан же понес

Великое Орды великому царю Менъдли Кгирею, брату нашому, от Жикгимонъта, Божью м(и)л(о)стъю короля полског(о), великого кн(я)зя литовского, руского, кн(я)жати пруского, жомоитского и иных поклон.

Што есмо до тебе, брата нашого, толъмача нашого Ромодана з гонъцом твоим послали и в листех наших писали, поведаючи тобе, иж неприятель наш великий кн(я)зь московский люди свои под замок наш Смоленъский прислал, мы то услышавши, со всими нашими моцами на конь есмо всели и, Б(о)га оземши на помоч, напротивку тому нашему неприятелеви потягнули.

А наперед отправили есмо некоторую суму войска нашего, которыи ж люди наши на Ръши положили ся.

По отехани гонъца твоего третий денъ к нам прислали поведаючи, иж с тыми людьми неприятеля нашого московского битву мели, и ласкою Божою две тисячи москвич наголову поразили, и трех его воевод убили, на имя Василя Ивановича Шадрина а Игнатя Салтыкова, а Андрея Ивановича, и инших многих языков живых поймали. И [после?] тое битвы прислали к нам ч(о)л(о)в(е)ка доброго, постелника его [великого князя Василя?] на имя Рагафея Иванова сына Ширяева, который жо нам поведил запевна, иж тот неприятель наш частокрот послов своих з великими впоминъки посылает до Нагайское Орьды.

И ты бы, брат наш, сам того побач, на кого тот неприятель нашь Оръду Нагайскую подыймаеть, к тобе, брату нашему, послав своих со своими несправедливыми словы, и с присягою частокрот присылает и мерит ся, а з другое стороны нагаичов на тебе, брата нашого, направяет.

А нашу, брате, приязнь и правду можеш добре бачить, иж мы слово наше и твердо ест братство и приязнь у правде тобе ховаем, бо на свите не может быти лепшого великим г(о)с(по)д(а)рем, одно один другому правду свою ховати и твердо держати.

А про то жадаем тебе, брата нашого, ажбы еси, бачачи нашь нинешний потребный час, царевичов своих без умешканъя з войском своим великим в землю того нашого неприятеля нам ку помочи послал, а слову своему царскому и обетницы, и присязе досыть вчинил, бо, брате, неприягели наши убачивши, иж мы ласкою Божею с одного ся им будем боронити, не будут мети смилости руки своее и подьносити на тебе, брата нашого, и на нас.

А в той жо речи казали есмо тобе, брату нашему, словом мовити послом нашим, которыи при тобе есть.

П[и]сан у Вильни мая 31 д(е)нь, индик(т) 2. [LM 7, № 158.4, s. 302 – 303].