Листи квітня 1514 р.

Микола Жарких

10 квітня 1514 р. Наказ короля набрати військо

Sigismundus, Rex, Andree de Koszczelyecz, Castellano Vojnicensi, Thesaurario Regni.

Український переклад

Mgce. sincere nobis dilecte.

Indigemus equitibus armigeris gravis armature ac etiam peditibus celeriter contra hunc nostrum hostem, cum quo bellum gerere cogimur.

Mittimus igitur ad tuam Sinceritatem Iwaszkonem, thesaurarium curie Mg. ducatus Lithuanie cum pecunia, que rotmagistris peditibus et equitibus erit distribuenda. Qui autem rotmagistri tam pedites quam equites esse debent, tua Sinceritas ex regestro hic incluso videbit, comperietque, quantum seu quot pedites ac equites quilibet rotmagistrorum in sua comitiva habere debeat.

Scripsimus jam ad aliquos, ut ad tuam Sinceritatem vadant pro pecuniis celerius, ut se citius expediant; ad alios vero tue Sinceritati literas mittimus, ut pro eis quanto celerius mittat, quoniam, ubi degant, nos nescimus, sed tua Sinceritas facilius, ubi sint, comperiet. Nam vellemus, ut cito pecunia eis distribueretur, ut prima feria post ascensionem Dni. se in Brzescze ad conscriptionem congregarent. Et ita eis erit imponendum et mandandum.

Dabit autem Sinceritas tua nunc pro prima vice super singulum equum equitibus per quatuor florenos, quatuordecim scotis computatos, et circa conscriptionem dabitur florenus unus similiter super singulum equum; nam ad quartale anni more solito per decem florenos super equum quemlibet eis solveraus. Sed precipiendum est eis: ut bonos equos habeant et familiam bonam et armatam, quibus boni equi eunuchi in numerum sagittariorum conscriberentur;

peditibus vero S. tua dabit super singulum peditem per duos florenos, scotis quatuordecim computandos, et circa conscriptionem in Brzescze eodem tempore ut equitibus dabitur super singulum peditem unus florenus.

Et tunc etiam litere indemnitatis tam equitibus quam peditibus dabuntur. Et precipiat tua S. omnibus: ut bonas pixides manuales, secures, halbartas habeant.

Sed quoniam thesaurarius noster lithuanicus istuc cum pecunia seu moneta lithuanica adveniet, pro qua, nisi haberetur in subsidium polonica, vix commode possent serviles suscipi, ideoque nobis hoc modo facere visum est:

ut tua S. servilibus in Podoliam ad defensionem regni transituris det partem monete polonice et majorem lithuanice, quoniam in Podolia facilius recipitur moneta lithuanica quam moneta regni.

Et ita tua S. poterit dare procul dubio hominibus, qui ad hanc lithuanicam necessitatem conduci debent, medietatem in moneta polonica et medietatem in lithuanica, et ut ita omnino faciat tue S. mandamus. Nam qui in Podoliam mittentur solummodo pro prima vice indigebunt pecunia polonica et dum in Podalia [!] stipendiandi erunt, satisfaciet eis pecunia lithu[a]nica.

Sed ante omnia tuam Stem. hortamur et mandamus: ut curet magnopere, ut ea susceptio hominum celeriter fiat, et si quis horum rotmagistrorum, quos descripsimus, deesset, vel infirmitate detineretur, tua S. alios in locum talium suscipiat, tamen videat, ut valentes sint.

Sic factura pro gratia nostra.

Dat. Vilne X Aprilis.

Rotmagistri contra Moscos conscripti

Equites

Janussius Swirczewski 230

Capitaneus Lukoviensis 200

Iskrziczki 200

Humborgk 200

Joannes Borathinski 200

Alter Borathinski 200

Chrczonowski 200

Vgiesdzki 200

Doluski 200

Secignewski 200

Cetrzicz 100

Daumbrowski 100.

Pedites

Starecz pedites 200 equos V

Boboleczki 200 equites III

Iskra 200 IIII

Kulhani 200 III

Kanya 200 III

Suchodolski 200 III

Zebridowski 200 III

Ziwott 200 III

Czistowski 200 III

Pripieski 200 III

Spergalldt pedites. [AT 3, № 73, p. 66 – 67].

Король Сигізмунд – Андрію з Косцельця, каштеляну войницькому, скарбнику королівства.

Найвидатніший, щиро нами улюблений!

Ми потребуємо озброєних вершників важкої кінноти, а також піхотинців, і то швидко, проти цього нашого ворога, з яким ми змушені вести війну.

Тому ми надсилаємо до твоєї мості Івашка, скарбника двору Великого князівства Литовського, з грошима, які мають бути розподілені ротмістрам піхоти та кінноти. Хто саме має бути ротмістрами, як піхоти, так і кінноти, і скільки піхотинців та вершників кожен ротмістр повинен мати у своїй компанії, твоя мость побачить із доданого тут реєстру.

Ми вже написали до декого [з командирів], щоб вони йшли до твоєї мості за грішми якнайшвидше, щоб швидше зібратися; до інших же ми надсилаємо листи твоїй мості, щоб ти якнайшвидше послав за ними, оскільки ми не знаємо, де вони перебувають, але твоя мость легше дізнається, де вони. Бо ми бажаємо, щоб гроші були їм швидко розподілені, щоб вони зібралися на конскрипцію [огляд] у Бересті у першу середу після Вознесіння господнього [= 31 травня 1514 р.]. І це має бути їм накладено і наказано.

Твоя мость тепер надасть за першу виплату вершникам по чотири флорини на кожного коня, рахуючи по чотирнадцять скойців [scotis]. А під час конскрипції буде видано по одному флорину також на кожного коня; бо за квартал року, за звичайним порядком, ми платили їм по десять флоринів на кожного коня. Наказати їм: щоб вони мали добрих коней і добру та озброєну свиту, серед яких [ті, що мають] добрих меринів, мають бути записані в число стрільців з луків [sagittariorum].

Твоя мость дасть піхотинцям по два флорини на кожного піхотинця, рахуючи по чотирнадцять скойців. А під час конскрипції у Бересті, в той же час, що й вершникам, буде видано по одному флорину на кожного піхотинця.

І тоді ж будуть видані грамоти про недоторканість як вершникам, так і піхотинцям. І нехай твоя мость накаже всім: щоб вони мали добрі рушниці, сокири та алебарди [pixides manuales, secures, halbartas].

Але оскільки наш литовський скарбник прибуде сюди з литовськими монетами, а без допомоги польської [монети] навряд чи можна було б зручно найняти serviles [людей на службу], тому нам здалося доцільним вчинити так:

Твоя мость тим, хто вирушає до Поділля для оборони королівства, нехай видасть частину польської монети і більшу частину литовської, оскільки у Поділлі литовська монета приймається легше, ніж монета королівства.

Таким чином, твоя мость, безсумнівно, зможе видати людям, яких слід найняти для цієї литовської потреби, половину польською монетою і половину литовською, і ми наказуємо твоїй мості зробити саме так. Бо ті, хто будуть відправлені до Поділля, потребуватимуть польської монети лише вперше, а коли вони будуть найматися в Поділлі, їх задовольнить литовська монета.

Але понад усе ми закликаємо і наказуємо твоїй мості: докласти великих зусиль, щоб цей набір людей відбувся швидко, і якщо когось із цих ротмістрів, яких ми описали, не вистачатиме, або він буде затриманий хворобою, твоя мость нехай найме інших замість таких, але подбай, щоб вони були спроможними.

Так вчиниш заради нашої милості.

Дано у Вільно, 10 квітня [1514; перелік імен не потребує перекладу].

Примітки

Скоєць (scotis), згаданий у документі – це польська лічильна одиниця, реальних монет таких не існувало.

Видно, що рахунок жалування був тільки на квартал, три місяці, а не на всю кампанію, котра могла тривати й більше.

Грамоти про недоторканість мабуть стосуються маєтків та інших судових справ, розгляд яких завжди відкладався до повернення шляхтичів з воєнної служби.

В той же день, 10 квітня 1514 р., король написав окремо до Януша Свірчевського, повідомляючи, що потребує його служби і викладаючи у сильному скороченні лист до Костелецького [AT 3, № 74, p. 67]. Того ж дня було розіслано згадані листи до ротмістрів [зразок: AT 3, № 75, p. 68].

29 квітня 1514 р. Реєстр виплат на військо

[№ 389-1] [Ин]дык(т) 2, апрель 29 д(е)нь, у Кракове.

Пан Иван, подскаръбеи [дворн]ыи Великого Князьства Литовъского, [тут мало стояти: з паном Костелецьким, підскарбієм Корони Польської, але писар випадково пропустив ім’я і дописав його після титулу:] [подскарбий] зем[ский] Коруны Полское с паном Костелецъким давали пенязи на [служе]бъных перед самым паном Костелецъким, и тыи […] [п]енязи былы отбиваны. А фас было чотыры, а сумою в тых [чотыр]ех фасах знашли чотыры тысячы коп и девеносто коп [и] чотыры копы, и двадцат грошей, и полпята гроша.

[№ 389-2] Инъдыкъ[т] 2. Отъправованы ротъмистры у Кракове з росказаня г(о)с(по)д(а)ря короля его милости.

Пану Янушу Свирщовъскому дано на трыдцать коней триста золотых, по десяти золотых на конь, а золоты по двадцати грошей и по два гроши.

Старосте луковскому дано на двесте коней чотырыста золотых, а в Литьве дано ему чотыры ж ста золотых.

А Слижыцъкому дано на двесте коней, по чотыры золотых на конь, ино то осмъсоть золотых.

Гунъбуръку дано на двесте коней, по чотыры золотых на конь, ино то осмъсот золотых.

Анъдрею Буратыньскому дано на двесте коней, по чотыры золотых на конь, ино то осмьсоть золотых.

Яну Буратыньскому дано на двесте коней по чотыры золотых на конь, ино то осмъсоть золотых.

Миколаю Хрещоновъскому дано на двесте коней, по чотыры золотых на конь, ино то осмь[сот] золотых.

Станиславу Гинъку дано на двесте коней, на конь по чотыр[и зо]лотых, ино то осмъсоть золотых.

Долузъскому дано на двесте коней, по чотыры золотых на [конь], ино то осмъсот золотых.

Сецыкъновъскому дано на двесте коней, по чотыры золо[тых] на конь. ино то осмъсот золотых.

Цетрыцу дано на сто коней, по чотыры золотых на кон[ь].

Лущовъскому на местъце Дубровъского дано на сто коне[й, по чо]тыры золотых на конь, ино то чотыриста золо[тых].

Ротъмистры тыи, которыи на пешии брали etс.

Баболецькому дано у Вилни на двесте драбов, а тут пода[но] у Кракове. А на тры кони дано ему у Вильни.

Шторцу на двесте драбов и на пять коней властъных тут нич[ого] не дано, бо у Вильни все взял.

Искра на двесте драбов взял у Вильни по одному золотому, а т[ут] взял по другому. А на пять коней дано ему у Вилни.

Шымъку Кулгавому дано на двесте драбов по два золотых а на тр[и] кони взял по чотыры золотых.

Суходольскому дано на двесте драбов по два золотых, на тр[и] кони взял по чотыры золотых.

Зебрыдовъскому дано на двесте драбов по два золотых, на [3] кони дано по чотыры золотых.

Сивоху дано на двесте драбов по два золотых, а на тры [кони] по чотыры золотых дано.

Чистовъскому дано на двесте драбов по два золотых, на [3] кони по чотыры золотых.

Ерониму Пятьровъскому на местъце кони дано на двес[те] драбов по два золотых, на тры коны по чотыры золотых.

Пременьскому дано на двесте драбов по два золотых, на тры кони по чотыры золотых.

[…]днык две тисячы коней н шестьдесят коней и чоты[ри кони с др]абъскими коньми, а пешых две тисячы.

[Вс]их пенязей, што вышьло на них, на конъных и на пешых, и с тым [… ка]к Костелецъки доложыл, чотыры тисячы коп и сто коп […] коп грошей и осмь коп грошей.

[№ 389-3] [На пам]ять, как будучы у во Къданьску, г(о)с(по)д(а)р король его м(и)л(о)сть [рачил по]слать до Витебъска люди на роботу з волости з Ли[твы… с Бе]лицы 40 чоловеков, з Василишок и з Маръкова по д[…]ти ч(о)л(о)в(е)ков, с Перелому и с Ожы 40 ч(о)л(о)в(е)ков, из Радун [,..чоловеко]в.

[№ 389-4] [За росказ]аньем г(о)с(по)д(а)ря н(а)шого короля Жыкгимонъта его м(и)л(о)сти як […] городничий виленьский дал есьми пороху до Смоленьска [дел]ъничого и гаковъничъного, ручъничъного шестьдесят [каме]ии, а салетры шестьдесят каменей, а серы десят каменей, свинъцю шестъдесят каменей без полкаменя. Воземшы в пана Авърама, подскаръбего, и повезъли тое все татарове […] на […]му до Смоленьска, и подати мають пану Михайлу Басе, хо[ру]жому смоленьскому. И пошли тыи речы вси з Вилни [в] день св(е)того Николая.

[№ 389-5] [И]нъдыкъ[т] 2, м(е)с(е)ца ноябр(я) 23 д(е)нь.

И с Кракова до Вильни [по]рохов прывезено:

[До] тарасниць 15 бочок, до гаковъниць 12 бочок, до руч[ни]ц 3 бочъки.

[То]го всего пороху 30 бочок и салетъры осм бочок, [такж]е после того зо Къданьска салетьры 12 бочок пры[везе]но.

Тому всему пороху и салетре росход:

[До С]моленьска и до Полоцъка 18 бочок пороху ваги, до Смоленьска 7 каменей дано, а до Полоцка 20 каменей ваги, а еже до Смоленска салетры у шести бочках ваги 60 каменей дано. А серы виленьское давное своей 90 каменей дано. А пан Авърам, подскарбей, свинцу 60 каменей дал. А весь тот порох и салетъру, и свинец дали в руки хоружому смоленскому, пану Михайлу Басе.

А до Полоцъка пороху дано ваги 20 каменей, а серы давно[и] своей 10 каменей дано. А пан Авърам свинъцу 60 каменей дал. А то все дано мещаном полоцъким в руки.

Тых же порохов пану Юръю Немировичу на Крычов дано бочечъка пороху ваги польтретя каменя. А в мене еще остало тых порохов 11 бочок, а салетры еще остало в мене 12 бочок. А потом еще с Кракова прывезено гаковъниц полътретьяста да две, а кулек железъных чотыры бочечъки.

Тых гаковъниц дал есьми до Смоленьска сто гаковниц, а кулек бочечъку, в личбу пять тисячей да 100. А тыи гаковъницы и кульки дано в руки хоружому смоленскому, пану Михайлу Басе.

До Полоцъка дал есьми 40 гаковъниц пану Кгаштовту, воеводе полоцкому.

А на Крычов пану Юрю Немировичу дал есьми 10 гаковъниц.

Ещо воеводе смоленьскому, пану […] на его город на Д[у]бровъну дал есьми тры гаковъницы. А в мене еще тых гаковъниц остало сто без одъное.

З миром зыидем, Г(о)с(по)д(а)рю, помоломъмо за молитов с(ве)тых от(е)ц н(а)шых, з миром озыидем [LM 7, № 389, s. 642 – 644].

Примітки

Слід знати, що 7-а книга записів Литовської метрики, з якої узято цей і наступний документи, має досить складну структуру. У тому вигляді, як вона дійшла до нас і надрукована – це зібрання досить пізнього походження. Перша частина містить дипломатичне листування; друга частина – це власне книга записів, яка містить надання і пожалування короля Сигізмунда, більш-менш у хронологічному порядку, аж до 1539 року. Третя частина містить такі самі пожалування, тільки не упорядковані за хронологією; також вона містить деякі фінансові документи з перших двох десятиліть 16 ст. і деякі інші документи (зокрема, великий список полонених у битві під Оршею москалів).

Під однією шапкою «документа № 389» записано п’ять документів різного змісту, складених у різний час в різних місцях різними людьми.

Запис 389-5 складено у Вільні 23 листопада 1513 р., мабуть віленським городничим. Він фіксує надходження боєприпасів із Польщі (Кракова та Гданська) до Вільна і подальший розподіл частини запасів по фортецях на сході Великого князівства Литовського (Полоцьк, Смоленськ, Кричів, Дубровна).

Камінь був одиницею ваги (Енциклопедія історії України – 13 кг; Вікіпедія – 11..15 кг). Не заглиблюючись у метрологію, орієнтовно приймаю камінь = 13 кг.

Бочка містила 10 каменів, отже, десь 130 кг. Насипна густина чорного пороху становить 0.9 – 1 г / куб. см (Вікіпедія), або до 1 кілограма на літр об’єму. Звідси місткість бочки має становити 130..145 літрів. Густина кристалічної калійної селітри – 2.1 г / куб. см (Вікіпедія), її насипна густина (у вигляді дрібних часточок), звичайно, менша; орієнтовно можна прийняти знову 1 г / куб. см.

Для виробництва чорного пороху потрібні деревне вугілля, селітра та сірка. Сірку було діставати найважче і вона була найціннішою. Селітру, теоретично кажучи, можна було видобувати і в самому ВКЛ (в документі з 7 листопада 1514 р. є згадка про видобування селітри). Деревне вугілля можна було випалювати скрізь, де була деревина; дефіциту воно не складало (традиційний спосіб цього випалу описав Іван Франко у своєму ранньому оповіданні «Вугляр»).

З документу видно, що тоді розрізняли порох для гармат (тарасниць), гаківниць і ручниць (рушниць). В чому була різниця – з документу не видно, мабуть, при використанні зброї вживали рецепт пороха, рекомендований самим виробником. Типово порох містив 75 вагових % селітри, 15 % вугілля і 10 % сірки. Всього в документі згадано 100 каменів сірки (1300 кг), що давало можливість виробити на місцях 13 тон пороху – аби там були люди, які вміли цей порох робити (здається, на той час виробництвом пороху займались самі гармаші). Це було значно більше, ніж було надано готового пороху. 20 бочок селітри (десь 2.6 тони) мало би вистачити на виробництво 3.5 тон пороху.

З Кракова було привезено 252 гаківниці. Може бути, що вони там і вироблялись. Із них городничий 153 розподілив по прикордонних містах, а 99 завбачливо залишив у столиці. Там і вони, і запас пороху теж могли знадобитись.

Гаківниця – вогнепальна зброя проміжного калібру – більшого, ніж у рушниць, але меншого ніж у справжніх гармат. Для стрільби її підвішували на гак, звідси назва. Утримувати таку важку зброю просто в руках було неможливо. Різні енциклопедії подають їх калібр у межах 15 – 30 мм, у Польщі найбільш поширеним був, кажуть, калібр 20..25 мм. Я умовно приймаю калібр 20 мм.

Об’єм круглої кулі такого калібру – 4.2 куб. см, а вага залізної кулі – 33..34 грами (свинцева куля такого ж калібру важила б 47..48 грам). 5100 куль, згаданих у документі, мали об’єм заліза 21.5 літр (куб. дм) і з урахуванням густини упаковки (50 %, не більше 74 %) ці кулі могли уміститись у діжечці об’ємом 45 – 50 літрів; але важили ці кулі 170 кг або близько 13 каменів.

Окрім оцих готових куль, в документі згадано дві партії свинцю по 60 каменів. З них можна було відлити по 15 тисяч куль у Смоленську й Полоцьку. Разом з готовими кулями це давало десь 35 тисяч куль, приблизно 225..230 на одну гаківницю.

Гармати, призначені для руйнування оборонних споруд, я думаю, стріляли кам’яними та / або залізними ядрами – м’який свинець для цього не годився. Не знаю, чи в той час гармати стріляли картеччю – засобом проти живої сили ворога.

Чи було цієї вогнепальної зброї й запасів мало чи достатньо чи багато? Треба порівнювати з іншими подібними даними. Люстрації українських замків зазначають дуже малу кількість вогнепальної зброї: в 1545 році в Луцькому замку виявлено 31 придатну до бою гаківницю, 250 куль до них, дві діжки пороху; у Брацлавському замку – 28 гаківниць, 220 куль, 14 каменів пороху (неповні 1.5 діжки) [LM 561, с. 145, 228 – 229].

Таку кількість зброї люстратори вважали малою, і на цьому тлі розглянуті приготування слід вважати досить значними.

Запис 389-4 складено так само у Вільні трохи пізніше, 6 грудня 1514 р. Це розписка у виконанні одного з розпоряджень віленського городничого – в частині відправки пороху і його складових до Смоленська. Дізнаємось, що доставка була покладена на татар, які мали свої поселення біля Вільна. Оце перша згадка про литовських татар у цій війні.

Запис 389-3 складено у Вільні. Тут записано наказ короля – надіслати робітників для роботи у Вітебську, всього понад 100 чоловік. Робітників викликали із сучасної Гродненської області: від Василишок до Вітебська – 380 км, від Перелома – 440 км (так само від Ожі, нині – Гожі), від Білиці – 360 км, від Радуня – так само 360 км, від Маркова – 250 км (ну, якщо це те саме Марково, що згадане в документі).

Бачимо, що всі ці місця зовсім не близькі до Вітебська, робітникам треба було йти до нього до двох тижнів, тобто цю роботу не можна було вважати звичайною городовою повинністю (працювати на найближчий замок). Це було завдання, що виходило за рамки усталених повинностей, тому й знадобилось окреме розпорядження. Документ не вказує, що мали робити ці люди, але можна здогадуватись, що був ремонт укріплень (та / або мостів).

Коли це було? Король віддав це розпорядження, перебуваючи у Гданську. Наразі я знайшов тільки одну виразну вказівку на приїзд Сигізмунда до Гданська, яка належить до 1526 року [AT 8, p. 2; + запис про в’їзд короля до Гданська 17 квітня 1526 р. – № 26, p. 40 – 41]. Мабуть і розглядуваний наказ 389-3 було віддано тоді; якщо так – він не належить до війни 1512 – 1514 рр., але цікавий в іншому плані. Він показує, як відбувався ремонт великих державних фортець, для чого не вистачало сил місцевих жителів.

Запис 389-1 складено у Кракові 29 квітня 1514 р. литовським підскарбієм Іваном та коронним підскарбієм Андрієм Костелецьким. Останній був добре відомим і обіймав посаду підскарбія в 1509 – 1515 рр. З литовського боку названо підскарбія дворного Івана Андрійовича («Iwachno Andreiowicz tesaurario curiae et tenutario Velunensi» виступав свідком у 3 документах 1510 року [LM 8, № 525 – 527, s. 376 – 380]).

Отже, два підскарбії перелічили гроші у чотирьох «фасах» (мішках?) і нарахували 4094 копи 24 ½ гроша = 245 664 ½ грошів. Лічба із точністю до півгроша показує, що були монети різних номіналів. Це буди литовські гроші, важчі й дорожчі від польських, і рахуючи по 22 гроша в золотому, виходило 11 166 ½ золотих, які виступають далі як лічильна одиниця, не як монета.

Це були гроші з литовського державного скарбу, призначені на набір польських найманих вояків на литовську службу.

Наступний запис 389-2 складено так само у Кракові в останніх числах квітня або на початку травня 1514 р. Він містить перелік 11 командирів кінних загонів, які мали разом скласти 2 000 вершників (9 загонів по 200 чоловік і 2 загони по 100). На кожного кінного вояка виділялось 4 золотих, разом – 8 000 золотих.

Далі перелічено ще 10 командирів піших загонів (командири прямо названі ротмістрами, а вояки – драбами; тому можна самі загони звати ротами). На пішого вояка виділялось 2 золотих, і додатково командиру на три коня – 12 золотих (мабуть для самого командира і двох його вістових / ординарців). Отже, на одну роту йшло 412 золотих. Частина цих коштів уже була виплачена у Вільні, а тут було виплачено решту, десь 3 500 золотих.

Окремо Янушу Свірчевському як командиру цілого війська було виплачено 300 золотих на 10 коней. Я думаю, це були коні не тільки для самого Януша, але й для його помічників (знову – ординарців).

Отже, разом було витрачено близько 11 800 золотих, навіть трохи більше, ніж було привезено грошей. Думаю, частина виплати була відкладена до прибуття до Литви.

Сила була зібрана досить показна; як і передбачав король, чотирьох командирів довелося замінити іншими.