Логотип персонального сайта М.Жарких
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історія / Енциклопедія історії України / Успенський собор в давньоруському Галичі

Енциклопедія історії України

Успенський собор в давньоруському Галичі

Микола Жарких

Успенський собор в давньоруському Галичі – найвизначніша пам’ятка архітектури Галицького князівства.

Собор уперше згаданий у літописі під 1187 р. у зв’язку з похованням у ньому галицького князя Ярослава Володимировича (Осмомисла). Пізніші літописні згадки закінчуються 1254 роком. В 14 – 16 ст. собор поступово руйнувався, в 16 ст. з каміння його руїн побудовано каплицю св. Василя на південно-західному розі давнього собору та нову церкву Успіння – на захід від нього.

Місце давнього собору було повністю забуте, й історики 2 пол. 19 ст. висловлювали різні припущення щодо нього.

В 1890 р. польський історик О.Чоловський висловив припущення, що давньоруський Галич – це городище у сучасному селі Крилос. Рештки храму відкрив український археолог Я. Пастернак, який досліджував його в 1936 – 1938 роках. Ці дослідження дали остаточну відповідь на питання про розташування давньоруського Галича та його собору. Найвизначнішою знахідкою було відкриття в 1937 р. білокам’яного саркофагу, який вважається гробівцем князя Ярослава.

Наступні археологічні дослідження проводились в 1974 – 1976 рр. (В. Ауліх), 1992 – 2000 рр. (Ю. Лукомський).

Від собору збереглися фундаменти, незначні рештки надземних частин стін та невеликий фрагмент підлоги. Собор орієнтований апсидами строго на схід. Довжина його – 37.5 м, ширина – 32.4 м (припускають, що в основу плану був покладений квадрат зі священним розміром 100 футів – десь 31..32 м). Зі сходу собор мав три півциркульних апсиди, з півночі, заходу та півдня ядро собору оточене суцільним поясом галерей. Фундаменти цих галерей не поступаються за потужністю фундаментам ядра. На цій підставі припускають, що галереї були двоповерховими.

Собор будувався довго і важко. План його змінювався три рази. На першому етапі (орієнтовно, в часи князя Володимира Володаревича, тобто перед 1152 роком) планувалась побудова шестистовпної базиліки (подібної до собору 1 пол. 12 ст. в угорському місті Печ). На другому етапі (орієнтовно, в правління князя Ярослава Володимировича) собор було добудовано як шестистовпний храм хрестовокупольної системи. Після цього, десь в кінці 12 – 1 пол. 13 ст., собор зазнав значних руйнувань (з невідомої причини), після яких він був відбудований як чотиристовпний з нартексом.

Фрагменти черепиць та свинцю, знайдені під час розкопок, вказують на спосіб влаштування покрівель собору. Але для з’ясування характеру його верхньої частини бракує фактичних даних. Припущення про завершення однією чи п’ятьма банями, про наявність башт над західним фасадом, про другий поверх галерей спираються тільки на аналогії.

Уламки декоративних елементів, знайдені під час розкопок, досить виразно засвідчують опорядження собору в романському стилі (аркатурний пояс, капітелі та консолі півколонок, профільовані тяги). Найвизначнішою пам’яткою скульптурного декору є блок із рельєфом змія, який пізніше вмуровано в інтер’єрі Успенської церкви 16 ст.

При розкопках знайдено кам’яні блоки, вкриті залишками фрескового розпису. Цей розпис було виконано після останнього ремонту собору, тобто десь у 1 пол. 13 ст.

Розкопками відкрито залишки стін, які відходять від собору на північ та на південь. Припускається, що собор був з’єднаний з князівським палацем переходами на рівні хорів (як у Боголюбовському замку). Ці погано збережені залишки потребують подальшого дослідження.

В 1996 р. в колах галицьких «патріотів» виникла ідея відбудови давнього собору. В 1999 році розпочались будівельні роботи, в ході яких значну частину фундаментів, збережених упродовж семи століть, було зруйновано і на їх місці закладено нові стрічкові залізобетонні фундаменти. В тому ж 1999 р. новобудова була зупинена, нині в стадії обговорення перебувають більш скромні плани консервації та музеєфікації автентичних решток храму.

Література

Бевз М., Бевз В., Лукомський Ю., Петрик В. Успенський собор Давнього Галича: проблеми дослідження, збереження та консервації. – Пам’ятки України, 2001 р., № 4, с. 30 – 35.

Воробъёва Е.В. Рельеф с драконом из Галича. – Советская археология, 1981 г., № 1, с. 209 – 218.

Лукомський Ю. Успенський собор Давнього Галича (За результатами нових досліджень 1992-2000 років). – Записки НТШ, Львів, 2002 р., т. 244, с. 578 – 607.

Лукомський Ю., Петрик В. Успенський собор княжого Галича: історія вивчення та нові дослідження. – Вісник інституту “Укрзахідпроектреставрація”, 1997, т. 8, с. 83 – 92.

Czołowski A. O położeniu starego Halicza. – “Pamiętnik drugiego zjazdu historików polskich”, Lw., 1890, t. 1. – 20 s.

Київ, 8 жовтня 2013 р.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2018 М.І.Жарких

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 2008

Модифіковано : 19.09.2015

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.