Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Старий Крим місто

Микола Жарких

Старий Крим – місто в Кіровському районі АР Крим. Населення – 9.5 тис. чол. (2011).

Археологічні знахідки свідчать про заселення території міста принаймні з кінця 1 тис. до н.е. Найбільш важливою з них є знайдена в 1897 р. мармурова плита з грецьким написом боспорського царя Тиберія Юлія Рискупорида, датована 519 роком боспорської ери (212 р. н.е.). Але археологічний контекст цієї знахідки залишається невідомим.

[Якщо ця плита справді з 212 р. знаходилась в Старому Криму, то мала б бути відповідного розміру громадська споруда, храм. І не в чистому полі, а посеред великого поселення. А його не видно. Не виключено, що це татари притягнули її з Керчі.]

В цілому ці знахідки не дають підстав твердити про безперервний розвиток поселення в період до 2 пол. 13 ст. Спроби ототожнення Старого Криму з поселеннями, назви яких відомі з античних джерел, непереконливі.

Сучасне місто засновано золотоординською владою між 1253 і 1263 роками.

[В 1253 р. Рубрук нічого не згадував про нього; в 1263 р. учасник єгипет. посольства ібн Абд ез-Захир записав, що тут живуть кипчаки, руські та алани – ті самі народи, що й у Рубрука.]

Нове місто отримало назву Крим (зустрічається на монетах та місцевих надгробках), котре досі не має однозначного пояснення. Паралельно вживалась назва Солхат (в латинських, вірменських, турецьких [іконійських] джерелах, зрідка – на монетах). Цю назву пояснюють з тюркських мов як «ліва сторона».

[Якщо так (як думав ще А.Гаркаві), то це не:

1. Ліва (північна) сторона Чорного моря – А.П.Григор’єв;

2. поселення на лівому краю гори Агармиш – М.Г.Крамаровський;

3. поселення на лівому березі річки – О.Л.Бертьє-Делагард;

4. лівий, тобто східний бік – В.В.Бартольд;

5. східна частина півострова, володіння татар на п-ові – О.І.Домбровський. В.А.Сидоренко.

Кожен, хто в’їжджає в Крим через Перекоп і хоче потрапити в Старий Крим, має триматись лівої сторони – берега Сиваша; тобто всі балки мусять мати стік наліво, на схід – от і все. Тобто назва має характер шляхового орієнтиру, так як Харківське шосе в Києві – дійсно веде на Харків. Аж дивно, що цієї простої речі ніхто не зауважив.

Місто одразу стало центром золотоординської адміністрації на півострові; тут працював монетний двір, який карбував срібні та мідні монети. Срібні золотоординські монети (дирхеми) карбувались тут з 1266 по 1420 р. (за відомими знахідками). Пізніше тут працював монетний двір Кримського ханства. Монети карбувались в Старому Криму аж до часу правління хана Мухамед-Гірея (відомі монети 1517 р.).

Провідною національно-релігійною громадою в місті були татари (мусульмани). Для них заходами єгипетського султана Бейбарса в 1287 р. була споруджена мечеть. В період посиленої ісламізації Золотої орди (в правління хана Узбека) будується ще одна мечеть, від якої зберігся будівельний напис з датою 1314 р. та іменем хана Узбека. В цей же час будується мусульманське училище (медресе), яке в руїнах збереглось до нашого часу. Слід зауважити, що це – найдавніший на терені України будинок, спеціально побудований для освітнього закладу. В 2 пол. 15 ст. до медресе була прибудована мечеть, куди перенесено напис 1314 р. Тому цю найкраще збережену мечеть Старого Криму часто звуть «мечеттю Узбека».

До цього ж часу (14 ст.) слід віднести заснування мусульманського заїжджого двора (караван-сараю), який зберігся в руїнах.

Другою за значенням громадою була вірменська. Старий Крим був важливим центром вірменської просвіти і книжності. До нашого часу збереглося не менше 36 рукописних книг, переписаних в Старому Криму в 1332 – 1437 рр. З письмових джерел відомо про існування кількох вірменських церков, але зв’язок цих згадок з погано збереженими руїнами храмів залишається дискусійним. Важливу роль в житті вірменської громади відігравав монастир Сурб-Хач, розташований за 3.5 км від Старого Криму.

[Мабуть, книги, які містять вихідні дані «Крим», «Сурхат», насправді писались в Сурб-Хачі, тому що він жодного разу не фігурує у вихідних даних. Тобто виходить, там, де добре збережена архітектура – не писали книг, а писали там, де церков не збереглось…]

В Старому Криму були також грецькі (православні) храми, тут провадили торгівлю генуезці з сусідньої Кафи.

В 1370-х роках Старий Крим був центром політичної діяльності темника Мамая. В 1381 р. він зазнав поразки від хана Тохтамиша і був вбитий десь поблизу Старого Криму. Похований він, за однією версією, у Мамаєвому кургані на східній околиці Старого Криму (за іншою версією – в с. Айвазовське на північ від Старого Криму).

Площа міста в період його розквіту досягала 80 га. Місто було оточене ровом і оборонним муром з баштами. Час їх спорудження і взаємний зв’язок не з’ясовані, мабуть, це сталось не раніше поч. 15 ст. [Сарай почали укріплювати якимось муром в 1360-х рр.] В золотоординський час Старий Крим мав важливе значення як пункт транзитної торгівлі на Великому шовковому шляху.

[Повідомлення в науково-популярній літературі про напад Тимура в 1395 р. на Старий Крим слід віднести до числа історіографічних непорозумінь. Персидські історики Нізам ад-Дін Шамі та Шереф ад-Дін Йезді, які залишили докладні описи походу 1395 р., не писали про похід у Крим, а тільки в загальному плані згадували, що Тимур підкорив усі області від Сарая до Азака і Крима. Звідси можна вивести тільки те, що в Криму визнавали владу Тимура – бо так хотілось його історіографам – але не похід.]

З утворенням незалежного Кримського ханства (з 1443 р.) Старий Крим поступово втрачає своє значення на користь нового центру (майбутнього Бахчисараю). На початку 16 ст. Старий Крим вважався належним татарському князівському роду Ширинів; разом з тим тут часто перебував хан Мухамед-Гірей (відсилав звідси свої грамоти).

З сер. 16 ст. роль столиці остаточно переходить до Бахчисараю; мабуть з цього часу місто Крим стає «Старим» (в російських дипломатичних документах назва Старий Крим зафіксована з 1585 р.).

Евлія Челебі, який відвідав Старий Крим в 1666 р., писав про колишню велич і сучасне йому запустіння міста; тим не менше він наводить численні будівельні написи на збережених будівлях (до нашого часу з них зберігся лише напис Узбека 1314 р.).

З переходом Криму під владу Російської імперії Старий Крим, як і регіон в цілому, зазнав жорстокої демографічної кризи. В 1805 р. в місті жило лише 114 чол. Щоб зарадити цьому, російський уряд відвів біля Старого Криму місце для болгарської колонії (1803).

В Старому Криму провів останні роки свого життя (1930 – 1932) російський письменних О.С.Грін. Він похований на місцевому цвинтарі, на його могилі встановлено мистецьки вартісний пам’ятник – скульптура «Тієї, що біжить по хвилях». В Старому Криму працює літературно-меморіальний музей письменника.

З 1953 р. в Старому Криму працює протитуберкульозний санаторій «Старий Крим». В ньому лікувався, а потім працював відомий лікар-хірург М.М.Амосов (1960-і рр.).

На цвинтарі в Старому Криму поховані також радянський кінорежисер О.Я.Каплер (автор фільмів про Леніна) та радянська поетеса Ю.В.Друніна.

Література

Кулаковский Ю.А. О новейших находках в Старом Крыму. – Чтения в историческом обществе Нестора-летописца, 1899 г., т. 13, отд. 1, с. 104 – 105.

Бороздин И.Н. Солхат. – Новый Восток, 1926 г., № 13-14, с. 271 – 301.

Башкиров А.С. Художественные памятники Солхата. – Крым, 1927 г., № 1, с. 122 – 144, 18 илл.

Акчокраклы О. Старокрымские надписи по раскопкам 1928 г. – Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии, 1929 г., т. 3, с. 152 – 159.

Сыроечковский В.Е. Мухаммед-Герай и его вассалы. – УЗ Московского университета, 1940 г., т. 61, с. 3 – 71.

Домбровский О.И., Сидоренко В.А. Солхат и Сурб-Хач. – Сф. : Таврия, 1978 г. – 126 с.

Крамаровский М.Г. Солхат-Крым: к вопросу о населении и топографии города в 13 – 14 вв. – Итоги археологических работ Государственного Эрмитажа, Ленинград. 1989 г.

Київ, 3 березня 2012 р.

Звертаю увагу – тут зауваження на маргінезі внесено прямо в текст статті. В остаточній редакції в Енциклопедії вони зняті.