Логотип персонального сайта М.Жарких
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історія / Енциклопедія історії України / Судацька фортеця

Енциклопедія історії України

Судацька фортеця

Микола Жарких

Судацька фортеця (Генуезька фортеця) – пам’ятка архітектури та археології, рештки середньовічного міста Сугдеї-Солдаї (див. Судак). Судацька фортеця займає схили Фортечної гори (або Дженевез-Кая – кримськотатар. Генуезька скеля), розташованої на західній околиці сучасного м. Судак (селище Уютне). З боку моря фортеця надійно захищена скелястими урвищами. З інших сторін її оточує півкільце оборонних споруд, розміщення яких продиктовано рельєфом місцевості.

В історії будівництва Судацької фортеці налічується не менше 4-х періодів, істотно різних за будівельною технікою. Траса фортифікацій при цьому суттєво не змінювалася, нове будівницто часто мало характер відновлення (ремонту) старих споруд. Найкраще документований останній (генуезький) період будівництва (1365–1475), в значній мірі завдяки плитам з будівельними написами, які є важливим історичним джерелом (зокрема, завдяки ним відомі назви башт і дати їх спорудження). Дати раніших періодів залишаються дискусійними. Відомості про ремонти чи перебудови турецького часу (1475 – 1783) відсутні. В початковий період російського панування (1783 – 1 чв. 19 ст.) споруди фортеці розбирались місцевими жителями на будівельний матеріал. Пізніше фортеця починає охоронятись як історична пам’ятка, в наш час частина її споруд реставрована або законсервована.

Фортеця має два яруси оборони: нижній, який захищав власне місто, і верхній (цитадель). Цитадель складається з трьох елементів: Консульського замку, двору на південний захід від нього і Дозорної башти. Консульський замок (або замок св. Хреста) являє собою оточений стінами двір, основною спорудою якого є Консульська башта – рідкісний для України зразок башти-донжона, в якому містився зал для прийомів, житлові приміщення, а також цистерна для води. Двір на південний захід від замку, затиснений між оборонним муром та урвищем, був у давнину густо забудований; головною спорудою тут є Георгіївська башта (в її першому поверсі була каплиця). Далі на південний захід мур цитаделі піднімається по схилу гори, захищаючи трасу підйому до Дозорної башти. Вона споруджена на найвищій точці гори, на висоті близько 150 м, і також мала цистерну для води.

Мур східного фронту нижнього ярусу оборони починається від Консульського замку. На цьому фронті не було башт, оскільки він достатньо захищений урвищем. На північному і західному фронтах башти розміщені досить рівномірно, через 70–100 м, що забезпечувало добрий фланговий обстріл куртин (башти винесені перед лінією мурів). Комплекс головної брами утворено двома високими баштами, між якими міститься брама. Майданчик перед брамою додатково захищений барбаканом. Башти відкриті з внутрішнього боку (вважається, це було потрібно, щоб командири могли стежити за діями вояків-найманців у баштах).

Система планування міста (території між двома ярусами оборони) не з’ясована. В наш час на ній можна оглянути залишки «храму на консолях» (12–14 ст.), три великих цистерни для води. Археологічними розкопками розкрито залишки кордегардії (або митниці) біля головної брами, католицького храму Діви Марії та вірменської церкви.

Найбільша і найкраще збережена споруда мечеті. Заснування її відносять до 13 ст. У 1423 генуезці переробили її на зал для прийомів. В османський час вона знову служила мечеттю, а в 19 ст. використовувалась як храм вірмен-католиків. Нині в мечеті (котру деякі дослідники з обережності звуть храмом з аркадою) розміщено експозицію музею.

На території Судацької фортеці немає джерел води. Археологічними дослідженнями встановлено, що з джерел на схилі гори Перчем воду подавали керамічними трубами до водозбірних споруд у фортеці.

З південного заходу до фортеці прилягала портова частина міста, яка мала окремі укріплення. З них добре збереглась башта Фредерико Астагвера, біля якої знаходиться маленька церква (у 19 ст. вона отримала назву церкви 12-ти апостолів).

В цілому збережені споруди фортеці представляють італійську школу оборонної архітектури 14–15 ст. Вони важливі ще й тим, що в самій Італії таких оборонних споруд збереглося досить мало.

Площа фортеці – 27,9 га. Вона є основним об’єктом Судацького заповідника, який відвідується численними туристами.

Література

Памятники градостроительства и архитектуры УССР. Т. 2. К., 1985; (стаття )

Баранов И.А. Главные ворота средневековой Солдайи. В кн.: Архитектурно-археологические исследования в Крыму. К., 1988;

Лопушинская Е.И. Крепость в Судаке. К.: Будівельник, 1991;

Пономарьова Л. Генуезька фортеця у Судаку. В кн.: З історії української реставрації. К., 1996;

Пам’ятки архітектури і містобудування України. К.: Техніка, 2000. (стаття )

Київ, 27 лютого 2012 р.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2018 М.І.Жарких

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 1174

Модифіковано : 19.09.2015

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.