Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Київські митрополити

Микола Жарких

Розглянемо детальніше список київських митрополитів, який чомусь не викликав інтересу в дослідників. А він містить немало загадок. Випишемо ці імена в тому порядку, як вони перелічені в синодику, подаючи в дужках короткі пояснення там, де ці пояснення виглядають очевидними. Неясні імена відзначаємо знаком запитання (?) і відкладаємо для подальшого розгляду:

– Варлаам (Ясинський, 1690 – 1707; не Ванатович (1722 – 1730) – 1, архієпископ; 2, репресований),

– Іов (Борецький, 1621 – 1631),

– Сильвестр (мабуть, не Белькевич, 1567 – 1567, а Косов, 1647 – 1657),

– Іосиф (1-й – Болгаринович, 1498 – 1501; 2-й – Солтан, 1508 – 1521; 3-й – Русин, 1522 – 1533; 4-й – Тукальський, 1663 – 1676),

– Іоасаф (Кроковський, 1708 – 1718),

– Юстин (?),

– Іов (Борецький, 1620 – 1631),

– Нектарій (?),

– Іона (0-й – Одноушев, 1442 – 1461 – не затверджений патріархом; 1-й – Глезна, 1488 – 1494; 2-й – 1503 – 1507; 3-й – Протасевич, 1568 – 1577. На мою думку, жоден з них нам не підходить),

– Стефан (?),

– Петро (Могила, 1633 – 1646),

– Діонісій (Балабан, 1658 – 1663),

– Гедеон (Четвертинський, 1685 – 1690),

– Димитрій (?),

– Іоан (1-й, 1019 – 1035 (існування його сумнівне); 2-й, 1077 – 1089; 3-й 1089 – 1091; 4-й, 1164 – 1166. На мою думку, жоден з них нам не підходить),

– Федір (?),

– Никодим (?),

– Ісайя (Копинський, 1631 – 1633),

– Митрофан (?).

Із 19 імен 8 безсумнівно належать діячам 17 – поч. 18 ст. Якщо прийняти запропоновані мною ототожнення Сильвестра як Косова та Іосифа як Тукальського, ми матимемо практично повний список київських митрополитів, починаючи від 1620 року (бракує хіба Антонія Винницького).

Ще два імені – Іоан та Іона – значаться у списках київських митрополитів. Ім’я Іоан зустрічається виключно в давньоруську добу, а ім’я Іона – виключно в 15 – 16 ст. На мою думку, жоден з них нам не підходить, тому що укладач цього списку нічого не знав про митрополитів 16-го та давніших століть (тобто з часу перед Берестейською унією). В списку немає таких характерних для давньоруського часу імен, як Єфрем, Кирило, Костянтин, Никифор; таких неповторних імен 14 ст. як Кіпріан, Роман, Феогност; таких неповторних імен 15 – 16 ст. як Герасим, Григорій, Макарій, Онисифор. Якби ці імена стояли в списку – розпізнати відповідних осіб було б дуже легко. Але їх нема, і треба визнати, що глибина списку митрополитів сягає тільки 1620 року.

Тому інші 9 імен треба шукати за межами корпорації київських митрополитів.

Рідкісне ім’я Юстин, на мою думку, майже безсумнівно стосується маловідомого київського ченця Іустина Базилевича, котрий в 1702 – 1709 рр. був митрополитом білгородським (Білгород, Росія). Він помер в Києві 16 серпня 1709 р. і похований у лаврі (Іоасаф Кроковський зробив запис про це у своєму короткому літописці [Мыцык Ю. А. – «Некоторые проблемы отечественной историографии и источниковедения», Днепропетровск, ДГУ, 1978, с. 34 – 41]).

Цей успіх наводить нас на думку переглянути корпорацію російських митрополитів 17 – поч. 18 ст. І справді, ім’я Димитрій може відповідати Димитрію Тупталу (1651 – 1709), митрополиту ростовському (1702 – 1709), а ім’я Стефан – Стефану Яворському (1658 – 1722), митрополиту рязанському (1700 – 1722). Якщо наші здогади вірні – ми можемо уточнити, що розумів укладач синодика під поняттям «митрополити київські»: це [митрополити, які правили в Києві] + [митрополити, які походили з київської чернецької корпорації (можливо, з випускників Києво-Могилянської академії)].

Оце розкриття ключа (принципу формування) списку, в свою чергу, наводить на думку, що ім’я Іоан може відповідати Іоану Максимовичу (1651 – 1715), митрополиту тобольському (1711 – 1715).

Перегляд списку видатних вихованців Києво-Могилянської академії [Аскоченский В.И. Киев с древнейшим его училищем Академиею. – К. : 1856 г., т. 2, с. 563 – 566] дозволяє зробити наступні припущення: ім’я Никодим може належати Никодиму Срібницькому (митрополит тобольський в 1740 – 1742 рр., в кінці життя – єпископ переяславський; помер в 1751 р.); ім’я Митрофан – Митрофану Слотвинському (помер в 1752 р.). Імена митрополитів записані в синодику у два стовпці, а ім’я Митрофана – посередині окремого рядка нижче обох стовпців. Це означає, що запис було зроблено або після укладання списку в дві колонки, або про Митрофана забули, і дописали пізніше, коли пригадали.

Втім, у випадку з Митрофаном маємо таке ускладнення, що він формально не був митрополитом, тільки архієпископом тверським (1739 – 1752). Титул архієпископа в Російській православній церкві 18 ст. стояв нижче титула митрополита, і це добре розумів укладач синодика, поставивши чернігівських архієпископів нижче київських митрополитів.

Друга складність з ототожненням Никодима й Митрофана полягає в датах їх смерті: якщо вони померли в 1751 – 1752 роках, то чому в списку немає Рафаїла Заборовського, який помер в 1747 році? Класики історичної науки учать нас, що правильна гіпотеза мусить дати природне пояснення всіх фактів, які стосуються справи. Якщо виникає потреба в натяжках – це вірний знак того, що з базовим припущенням не все гаразд.

Тому аналіз списку київських митрополитів ми зупиняємо на імені Стефана Яворського (+1722), а імена Іона, Нектарій, Никодим, Митрофан та Федір вважаємо не поясненими. Ми можемо зробити попередній висновок, що список київських митрополитів був укладений не раніше 1722 р. і не пізніше 1747 р. Цей список, на мою думку, походить з Києва.