Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Маленький історіографічний екскурс

Микола Жарких

Я.І.Смирнов свого часу писав:

Що мощі (які не мали голови) ототожнювались з мощами св. Варвари великомучениці вже наприкінці 16 ст., видно зі свідоцтва Лаврентія Мюллера 1585 р. та з опису їх Лясотою в 1594 р. Далі про це саме свідчать заповіт Й.Борецького 1631 р., Тератургима А.Кальнофойського (1638 р.), Боплан, промова боярина В.В.Бутурліна при передачі царського прапора Б.Хмельницькому (1654 р.) [Смирнов Я.И. Рисунки Киева 1651 г. по их копиям кін.18 в. – “Труды 13-го археологического съезда”, М., 1908 г., т. 2, с. 463].

1, київські мощі не мали голови від 1865 р. (див. вище свідчення Л.Похилевича);

2, Мюллер писав протилежне тому, що йому приписав Смирнов;

3, Лясота не вважав київську Варвару – Геліопольською;

4, Боплан вважав її Никомідійською.

Щоб вороги не подумали, буцімто я написав статтю, нічого не читаючи, я розгляну фрагмент з провідника по Києву, написаного К.Широцьким, який уважався великим знавцем українського мистецтва. Ось що він написав:

Откуда и когда появились в Киеве мощи св. Варвары – вопрос очень интересный, так как на западе несколько городов оспаривают нахождение этих мощей у себя (Венеция, Кобленц). В Киеве мощи св. Варвары и предание о присылке их Василием Македонянином св. Владимиру стали известными только в XVI в., а русские паломники части этих мощей в XIII в. указывают в Константинополе. Эрих Лясота, видевший их в Киеве, говорит, что святая Варвара – дочь короля, что она имеет на голове корону; другие источники говорят, что в Киеве в XVII в. были сомневающиеся в принадлежности этих мощей обезглавленной Варваре Иерапольской (Софонович). Антиохийский патриарх Макарий тоже считал киевские мощи местной святой. Тем не менее другими (в XVI в. и в XVII в.) они отожествлялись с мощами св. великомученицы Варвары Иерапольской, пострадавшей от Диоклетиана (Мюллер, И.Борецкий, Боплан, Кальнофойский), которые, по свидетельству Димитрия Ростовского, были привезены в X в. из Византии и в эпоху татарского нашествия были скрыты в башне храма. [Шероцкий К.В. . – К. : тип. С.В.Кульженко, 1918 г., с. 117 – 118]

1. мощи св. Варвары и предание о присылке их Василием Македонянином св. Владимиру стали известными только в XVI в. – не в 16 ст., а в 1655 році.

2. Антиохийский патриарх Макарий тоже считал киевские мощи местной святой – спочатку вважав так, а потім змінив свою думку.

3. Тем не менее другими (в XVI в. и в XVII в.) они отожествлялись с мощами св. великомученицы Варвары Иерапольской, пострадавшей от Диоклетиана (Мюллер, И.Борецкий, Боплан, Кальнофойский) – Варвари Ієрапольської не бувало, була Іліопольська (Геліопольська); Мюллер стверджував протилежне тому, що йому приписав Широцький; Боплан писав про Варвару Никомідійську, не Геліопольську.

4. по свидетельству Димитрия Ростовского, были привезены в X в. из Византии – який з Дмитра Туптала свідок подій 10 ст., коли він писав у кінці 17 ст.? Він писав не про 10 ст., а про 1108 рік.

Шість фактичних помилок на один уступ тексту – чи це не забагато для вченого? Чи не краще назвати автора по-верхах-хапайком, який щось чув, щось читав і про щось пам’ятав, але все безнадйіно переплутав?