Народження країни

Микола Жарких

Народження країни. Від краю до держави. Назва, символіка, територія і кордони України / Авт. кол.: К. Галушко, А. Гречило, С. Громенко, Г. Єфіменко, М. Майоров; Упоряд. К. Галушко. ‒ Харків: 2016. ‒ 525 с.

Ця книга відрізняється від попередньої тим, що тут не зазначено авторів конкретних розділів. Додано перелік основної літератури, також 368 приміток.

Книга в цілому є дуже корисним оглядом історії формування території України та її національної символіки. Природно, що найбільша увага приділена часу національно-визвольної боротьби 1917 – 1920 років, упродовж якого сформувалися в основному як сучасні кордони, так і сучасна символіка, так що в 1991 і наступних роках справді мало місце відродження багатьох речей, напрацьованих раніше. Оскільки я мало знаюся на ціх питаннях, я з цікавістю цілий місяць читав цю книгу (без поспіху, по кілька сторінок на день) і побачив там багато нового для себе.

Тому й зауважень по суті у мене практично нема, тільки деякі дрібні штрихи.

Те, що історія України створюється не колись у минулому, а відбувається сьогодні, ми всі впевнилися протягом вкрай нервових і важких 2014 – 2015 рр.

Війна? Ні, не чули. Це – не до нас.

І, попри внутрішню кризу та зовнішню агресію, Україна та її громадяни показали…

А хто ж агресор, ась?

Під двома морями малися на увазі Балтійське та Чорне, що символізувало не межі розселення польського народу, а державні кордони за найкращих часів Речі Посполитої.

Ніколи, навіть у найкращі часи Речі Посполитої, її кордон не доходив до Чорного моря!

[Д. Дорошенко – ] це був перший у новітній історії українець, який після багатьох десятиліть австро-польського панування очолив Східну Галичину.

Навіть якщо вважати українцем зразка 1340-х років Дмитра Детька, то до Дмитра Дорошенка в 1917 р. минуло багато століть, не десятиліть.

Перспектива військового походу в СРСР сприяла зближенню Варшави з Берліном і була однією з вагомих причин, чому переможці Першої світової війни дозволили Німеччині переозброїтись.

Я не вмію сказати, так це було чи не так, тільки добре пам’ятаю, що «Історія СРСР» ще за доби комуністичної цензури пояснювала дозвіл на відхід Німеччини від Версальського договору саме намірами спрямувати німецьку агресію про миролюбного Радянського Союзу.

Звичайно, я був би не я, якби не зауважив деяких краплин дьогтю, розсіяних по книзі:

… уступает Испании двумя миллнонами жителей [миллионами?].

Створення карт (або картографія), як і писемність, виникає не спонтанно, не випадково, а тільки тоді, коли це дійсно потрібно. [Виникає не створення, а самі карти.]

… епізодично й лише через римейки російських карт [рамки? рюмки? рими? римарі? римляни? немає в українські мові такого слова – remake, є переробка.]

Робер-син був вихованцем і співробітником Нанайської академії. [Поки була цензура, такої академії не існувало.]

В українському історичному наративі починає домінувати термін [В українській мові нема слова наратив, є слово оповідання]

… утворила в складі Генерального секретаріату низку нових секретарств із метою повного охоплення усіх лайок державного управління. [Лайка – це колись когось лають, бештають; мабуть не лайків і не ліків, а ланок]

8 січня 1918 р. президент США Будро Вільсон запропонував умови перемир’я. [Поки діяла цензура, цього президента звали Вудро (Thomas Woodrow Wilson).]

Однак уряд Латинського проіснував недовго. [Дашинського?]

Щодо Рівненського, Лубенського та частини Кременецького повітів… [Поки діяла цензура, цей повіт звався Дубенським.]

З приводу східного польського кордону прем’єр-міністр Великої Британії Ентоні Ідей нагадав Сталіну… [Поки діяла цензура, цього прем’єра звали Іден (Sir Anthony Eden).]

Карта Беларускай Народнай Рзспублікі [Рэспублікі?]

… ініціатори звернулися безпосередньо до президента Томата Масарика.

«Ой тату, диви, помідор! – Дарма, сину! По-перше, помідор по-нашому – томат; а по-друге, то не томат, а президент Чехословаччини Tomáš Garrigue Masaryk».

Це, звичайно, не означає, не існувало ідеї поновлення ДКР.

За умов відсутності цензури узгоджувати між собою головне і підрядне речення не обов’язково.

Діофант вирушив до Пангікапея [Пантікапея?]

крапку в багатолітній історії Кримської Скіфії поставили кочові а лани [алани?].

527 р. гунський царевич Боспору Грод надумав охреститися. [Грод чи Ірод, як в наступному реченні?]

… повний суверенітет втратив уже його наступник – Манглі-Герай. [новий, невідомий науці кримський хан. Треба Менглі-Гірей або Ґерай]

… на печатках литовського князя Любарга [Любарта?]

Зображення вершника з піднятим мечем («Погоня») уперше відоме на печатці великого князя Ольгерда як символ Великого князівства Литовського 1366 р., а надалі вживалося його синами Ягайлом і Вітовтом. [Вітовт не був сином Ольгерда.]

З деяких новіших джерела випливає [джерел?]

… для кольору спеціально вигадали термін «лазуровим» [лазуровий?]

Всі недоліки ілюстрацій, які я відмітив для першої книги, наявні і тут. А шкода, бо окрім загальновідомих карт, автори намагались подати і деякі досить мало відомі карти. Але їм не пощастило.