Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Виборчі війська

Язон Гепеусов

Досвід останніх виборів показав, що скерувати наш народ до щасливого майбутнього старими поліцейськими методами вже не можна. Не тому, що самі ці методи погані, а тому, що наш народ такий невіглас, що просто не розуміє їхнього значення. Бачить він, прикладом, як заарештовують і страчують невинних людей, – і думає, що це робиться просто для того, щоб цих невинних знищити. І ніяк не може збагнути, що то є форма прямування до щасливого майбутнього. Не розводячись на цю тему ширше, я роблю висновок: наш народ просто не доріс до цих старих методів.

Ну, а коли він не доріс до старих методів, то потрібні нові методи. От я й пропоную один з таких нових, політичних, методів керівництва. Я пропоную сформувати спеціальні виборчі війська (ВВ) і надати їм статус нового виду Збройних Сил СРСР.

1. Джерела формування ВВ. Для того щоб не обтяжувати наш і без того дефіцитний держбюджет, пропоную формувати ВВ за рахунок внутрішніх резервів Збройних Сил СРСР. Треба значно скоротити війська протиповітряної оборони, бо досвід показує, що вони все одно своїх задач виконати не в змозі. У складі військ протиповітряної оборони треба залишити один зенітно-кулеметний батальйон і поставити його охороняти найвразливіший для нападу з повітря об’єкт – Червону площу в Москві. Звільнені людські й матеріальні ресурси направити на створення ВВ.

2. Структура ВВ. В складі ВВ треба утворити:

– генеральний штаб ВВ (не плутати в Центральною виборчою комісією! У комісії – свої завдання, у генштабу – свої).

– фотострілецькі роти, бійці яких мають в своїх фоторушниць стріляти по всіх так званих «активістах» виборів;

– батальйон зв’язку, який має пильнувати, щоб телефони цих «активістів» не перегрівалися. Для цього ті телефони треба вимикати для профілактичного ремонту або передавати номери ветеранам (за численними наполегливими вимогами останніх);

– магнітофонний батальйон – він має працювати у взаємодії в батальйоном зв’язку. Призначення його пояснень не потребує;

– хімічні роти – вони мають обробляти виборчі бюлетені, в які внесено по одному кандидату, спеціальним розчином, що після нього будь-які олівцеві, чорнильні або кулькові помітки на бюлетенях випаровуються протягом десяти хвилин і він набуває вигляду чинного бюлетеня, поданого за даного кандидата;

– десантні дивізії. Їх треба озброїти комплектами правильно заповнених бюлетенів для голосування та власними автономними виборчими скринями. Їх можна оперативно перекидати літаками на територію того виборчого округу, де виникає небезпека неправильного голосування;

– комп’ютерні роти, озброєні спеціальними мікрокалькуляторами, що видають потрібну суму голосів незалежно від того, які числа додаються. Треба передбачити, щоб при обчисленні процентів ці мікрокалькулятори показували не менше 51,3 процента.

Окремо треба сформувати гвардію виборчих військ, щоб з її складу формувати виборчі комісії й висувати кандидатів в депутати.

3. Юридичні підстави діяльності ВВ.Треба видати Указ про повноваження ВВ. Зміст цього указу я розкривати не буду: головна сила цього указу в тім, що він має бути секретним.

4. Форма ВВ. Форма повинна бути демократичною. Зі свого боку я раджу так звану «цивільну форму». Погони й петлиці в цій формі раджу пришивати не на зовнішній, а на внутрішній стороні мундирів.

5. Зауваження щодо тактики виборчих військ. Одна в найвідповідальніших операцій, що мають здійснювати ВВ – це окружні передвиборні збори. Це справа настільки важлива, що, може, варто сформувати окремі окружно-передвиборно-збірні батальйони. Їх бійці мають ще звечора перед окружними зборами просотатись у зал, де вони будуть проводитись, і сховатись під стільцями. Вранці вони мають захопити якнайбільше місць у залі й делегатських мандатів і потім діяти по команді голови зборів. Під час визначення порядку голосування вони мають виступити за відкрите голосування – якщо ми робимо легальну справу, то навіщо нам критися?

Відповідальним моментом є також передвиборна агітація. Бійці ВВ мусять показувати витримку і не піддаватись на ворожі провокації. Зокрема, ні в якому разі не треба бити агітаторів, які агітують за тих, кого не треба, або проти тих, кого треба. Досвід показує, що бажана мета цим не досягається. Слід також стримуватись від природного потягу до розбиття окулярів (бо ці «агітатори» здебільшого в окулярах). Не вартує також заарештовувати цих «агітаторів» на 15 діб: по-перше, 15 діб – це менше, ніж тривалість агітаційної кампанії. Агітатори звільняються і починають шкодити знову. По-друге, під час відсидки в буцегарні вони розкладають найстійкіші наші кадри п’ятнадцятидобовиків-професіоналів (п’яниць, нероб, дрібних хуліганів). Якщо раніше на цих людей можна було покластись, то після 15 діб, проведеній в одній камері з агітатором, вони йдуть голосувати, причому не так, як треба.

Не слід зривати агітаційні листівки неправильних кандидатів на очах у населення – краще це робити таємно, а ще краще – виготовити правильні листівки більшого розміру і клеїти їх поверх неправильних.

Отже, під час передвиборної агітації бійці ВВ мусять якомога спокійніше й аргументованіше пояснювати, що обирати з одного кандидата набагато легше, ніж з двох, а тим більше трьох. Про небажаних кандидатів слід говорити тільки одне – що всі вони мають рахунки у швейцарських банках і, щойно їх оберуть, повтікають за кордон. Не треба говорити, що вони – напів-євреї або чверть-євреї, бо це здебільшого неправда. І взагалі, бійцям ВВ треба дотримуватись правила: брехати якомога менше.

Сподіваюсь, що коли ці війська будуть сформовані в кількості не менше 50 тисяч осіб на кожен виборчий округ, то наступні вибори пройдуть так, як треба для скорішого досягнення світлого майбутнього.

Вперше опубліковано : Спадщина, 1989 р., т. 2, с. 225 – 227.