Хто одержував ярлики
Микола Жарких
Сучасна політична практика учить нас, що міждержавні зносини відбуваються між особами, рівними за своїм владним становищем. Президент зустрічається з президентом, прем’єр-міністр веде переговори із прем’єр міністром, міністр закордонних справ домовляється із міністром закордонних справ, і так далі. Відповідно адресуються документи цих осіб.
Не так було в давнину. Інскрипція (формула, яка позначає одержувача документу) у ярликах кримських ханів ніколи не містить імені правителя, якому адресовано документ:
Od prawej i lewej ręki naszej i od wszelkiego państwa naszego ułanom, – panom radom, wszelkiego Państwa Ruskiego kniaziom, czerńcom, bielcom i wszelkim pospolitym [1461 р. – D. K., № 1, p. 529].
Трохи повніше і зрозуміліше виглядає інскрипція ярлика 1507 р.:
Правое руки и левое великого влоса темником, и тысячъником, и сотником, и десятником, вланом, князем, и всим руским людем, князем, бояром, митрополитом и попом, черньцом, и всим чорным людем и всему посполству [D. K., № 8, p. 555 – 556].
В ярлику 1513 р. після десятників додані ще:
и старшому сыну нашому Магмет Кгирею солтану, и сыну моему Ахмат солтану, а Магмут Кирею, а Бурнаш Кирею, а Мубарек Кгирею, и сынов моих детем солтановым [D. K., № 12, p. 595].
Але так було зроблено тільки один раз, більше імена родичів хана в інскрипціях не з’являються.
Якби такий документ був виставив Богдан Хмельницький або Українська центральна рада – ми б назвали його універсалом (зверненням до всіх). В інших ярликах ми маємо окрім «князів, ченців та більців (білого духовенства)» ще «бояр, владик, митрополитів» (і митрополити там стоять у множині!) та інші варіанти, але ніколи там немає імені правителів Литви / Польщі. Імена цих останніх стоять тільки в текстах документів.
Кому ж хан повідомляє свою волю отаким універсалом?
Спочатку йде перелік владних структур Орди. Перш за все це «права і ліва рука» – основні структурні одиниці Золотої Орди. В практичному політичному житті Кримського ханства таких структур не видно. Слід здогадуватись, що в кожній з оцих одиниць було свої начальники, починаючи від десятитисячників і кінчаючи десятниками. Можна здогадуватись, що колись-то це були реальні воєнні звання й посади, але джерела про Кримське ханство не знають в ньому конкретних осіб із такими титулами. Ці титули також стосуються давно минулого часу, мабуть, раннього періоду існування Золотої Орди.
Далі йдуть улани, князі та мурзи. Ці титули родової аристократії реально вживались у Кримському ханстві.
Наступна група адресатів – це «всі руські люди», котрі складаються із князів, бояр, духовних осіб і всього народу.
І всім цим людям хан повідомляв, що він надав якомусь там великому князю (ім’ярек) якийсь там Київ та інші міста.
Повторю ще раз: сам цей великий князь не входив у число одержувачів ярлика, його повідомляти не було потреби.
Якщо дивитись виключно на цю формулу і забути на хвилину про реальне Кримське ханство, то вийде, що «руські люди» становлять неначе третє крило ханської держави. І всім їм повідомляється при призначення нового київського князя.
Мені здається, що така формула була би доречною для ярликів хана Узбека, котрими він пожалував князя Івана Даниловича, надавши йому якусь там Москву (котру ще треба відшукувати серед лісів), або князя Олександра Михайловича, надавши йому Твер і Кашин. Всі інші руські князі мусили би це знати і зважати на волю свого пана.
Ані один такий ярлик золотоординських ханів до нас не дійшов, але їх існування надійно засвідчене згадками у московських літописах за 14 ст.
Думаю, інскрипція була переписана з якогось давнього золотоординського ярлика. Для часів, коли писались кримські ярлики, вона була цілком застарілою і до того ж не відповідала реаліям стосунків між правителями Криму й Литви. Але вона була вписана до ярлика 1461 р., і надалі за неї цупко тримались як за формулу, визнану обома сторонами.