1821 – 1825 рр.
Микола Жарких
(1) 1822 р. Роберт Лиал Подорож до Криму
Англійський лікар і мандрівник Роберт Лиал (1790 – 1841) багато років прожив у Росії, вивчив російську мову; в 1822 – 1823 рр. він об’їхав південь України та Кавказ. Про Бахчисарай і наш монастир він написав так:
Християн у Бахчисараї живе, згідно з офіційними даними (чоловіків / жінок / разом): офіцерів та чиновників – 40 / 26 / 66; духовних осіб – 6 / 7 / 13; міщан 89 / 75 / 164. [Lyall R. Travels in Russia, the Krimea [sic!], the Caucasus, and Georgia. – London: T. Cadell, 1825, vol. 1, ].
Тут є одна грецька церква, один грецький монастир і одна вірменська церква [p. 265].
Soon after passing the ruins of an extensive palace, called Ashlama, we reached the Greek monastery, which we remarked in the morning. This establishment, formed by excavations in the front of a perpendicular rock, has been described by Pallas, Clarke, and Castelnau. I nearly agree with the latter author, who says,
"One must have a great deal of merit, much self-confidence, or more than human resignation, in choosing the most savage, isolated, and frightful place in nature for a residence. I only consider it as a dungeon perpendicularly situated."
It is now no longer the residence of monks, but is inhabited by a solitary couple, an old man and his wife, who are its keepers. As the calcareous rock is soft, there could be no great difficulty in cutting out subterranean chambers; but it is the overhanging position of part of the rock, without any support, which renders it singular and frightful. A wooden balcony is erected in its front, from which we had a view of the defile of Tchufut-Kale, and the surrounding mountains and rocks, a scene singularly wild and fantastic [p. 272 – 273].
Скоро після проїзду попри руїни великого палацу Ашлама ми прибули до грецького монастиря, який ми зауважили зранку. Ця споруда, утворена вирубками у вертикальній скелі, була описана Палласом, Кларком та Кастельно. Я мушу погодитись з останнім автором, який сказав:
«Треба мати багато достоїнств, велику самовпевненість або понад-людське зречення, щоби обрати для проживання найбільш дике, ізольоване і страшне місце. Я вважаю його підземеллям, розташованим поперек» [до поверхні скелі].
Нині це не є мешканням ченців, але тут живе усамітнена пара, старий чоловік і його жінка, котрі тут доглядають. Оскільки вапняна порода м’яка, не становило великою трудності вирубати підземні камери; але над ним нависає частина скелі, без будь-якої опори, що робить його особливим і небезпечним. Перед ним споруджений дерев’яний балкон, з якого ми дивились на долину Чуфут-Кале та на оточуючі гори і скелі – вид особливо дикий і фантастичний.
Ну, нам не випадає дивуватись, що і цей опис не був зауважений ніким з «істориків» монастиря.
(1) 1823 р. Джордж Джонс Подорож до Криму
Англійський морський офіцер Джордж Джонс в 1822 – 1823 роках об’їхав Росію та Україну. У квітні 1823 р. він відвідав наш монастир (а що роблять іноземці в Росії вдалині від скель Бахчисарая?):
On the right side of the valley, at two versts from the town, situated half way up the cliff, by an approach romantic and even terrific, is the Monaster of St. Mary, cut out of the solid rock, but with a gallery and several wooden cells, apparently of the frailest nature, stuck on the side of the cliff, with overhanging fragments ready to fall and hurl them to the bottom.
The chapel is held in high veneration by the Greeks, who on Saint’s day flock to it from all parts of the Crimea. Tradition says it was founded by a shepherd, in consequence of an order from St. Mary, given in a miraculous interview which he had with her.
Seventy monks were originally on the establishment; at present the number is reduced to two, although the superstition of the devoteed has rather increased then diminished. In the lower part of the cliffs many excavations are to be met with, which are said to have formerly served the Arians as places of refuge; at present they answer the same purposes to hordes of gipsies [Jones G. M. Travels in Norway, Sweden, Finland, Russia, and Turkey. – London: J. Murray, 1827, , p. 245].
На правому боці долини, за дві версти від міста [Бахчисарая], на половині висоти скелі розташований монастир св. Марії. Підхід до нього романтичний і навіть приголомшуючий. Він вирубаний у суцільній скелі, але має галереї і кілька дерев’яних келій, котрі здаються дуже крихкими. Вони приліплені на боці скелі, а їх нависаючі частини готові упасти на дно.
Каплиця дуже шанована серед греків, котрі на день свята сходяться до неї з усіх частин Криму. Переказ говорить, що монастир був заснований пастухом, з наказу святої Марії, даному у чудесному видінні, яке він мав.
Спочатку тут було сімдесят ченців, нині їх число скоротилось до двох, але марновірство прихожан тільки збільшується, а не зменшується. У нижній частині скелі можна побачити багато печер, котрі, як кажуть, колись служили аріанам як місце притулку. А нині вони служать для тієї ж цілі ордам циган.
Ясна річ, ніхто з «істориків» ніколи цього англійця не читав. Я читав, але ж я не історик (бог милував).
(1) 1825 р. Павло Свиньїн Подорож до Криму
Російський журналіст Павло Петрович Свиньїн (1787 – 1839) у 1825 році об’їхав Росію, щоб подивитись залишки старовини. Він відвідав і наш монастир:
Поблизу Бахчисарая знаходяться дві пам’ятки віддаленої давнини: це Успенський монастир і Чуфут-Кале. Перший складається з церкви і кількох келій, викопаних у високій перпендикулярній горі, подібно до інкерманських печер. 15 серпня буває тут величезний збір богомольців з усього Криму [Обозрение путешествия издателя «Отечественных записок» по России в 1825 году, относительно археологии. – Отечественные записки, 1826 г., , № 72, апрель, с. 122 – 123].
Цей опис, хоча й був надрукований російською мовою 190 (сто дев’яносто, мої любі!) років тому, не привернув увагу нікого з «істориків». Мабуть, і російська мова для них – така ж тяжка, як для мене латинська.
(1) 1825 р. Джемс Вебстер Подорож до Криму
Англійський мандрівник Джемс Вебстер в 1825 році об’їхав Крим і відвідав наш монастир:
On our return, we saw a Greek monastery on Mareonopoli. It is now uninhabited, and is half way up on the cliffs. In front are three balconies of wood, overhanging a large low-roofed chapel, fifty feet by thirty. It is cut in the rock, has four pillars, and rude paintings of three apostles. A lamp was burning at the side, and some votive offerings were fastened on the apostolic paintings, such as copecs, cradles, ropes, and other such acceptable tributes [Webster J. Travels through the Crimea, Turkey and Egypt, performed during the years 1825 – 1828. – London: 1830, v. 1, ].
При нашому поверненні [із Чуфут-Кале до Бахчисарая] ми бачили грецький монастир у Мареополі. Нині він не заселений і розташований на половині висоти скелі. Спереду – три дерев’яних балкони, які нависають над великою низькою каплицею, 50 футів на 30 [15 × 9 м]. Вона вирубана у скелі, має чотири стовпи, і грубо намальовані три апостоли. Збоку горить лампа, і деякі присвятні пожертви прикріплені до намальованих апостолів – такі як копійки, колиски, мотузки, та інші такого роду приноси.
Цей короткий, але дуже змістовний опис монастиря, ясна річ, ніхто з його «істориків» ніколи не читав і не використав. Навіщо самим трудитись – все одно колись цим займуться фізики-теоретики і все зроблять. Звертаємо увагу на колиски (навіть у множині), що підтверджує записи Марії Гатрі.
(1) 1825 р. Б. Єгер Подорож до Криму
Німецький мандрівник Б. Єгер в 1825 році проїхав від Петербурга через Україну, Крим і Кавказ. А як він уже виїхав з Петербурга, то куди він ще міг приїхати, як не до Успенського монастиря в Бахчисараї?
Da die bekannte Festung Tschu-Fut-Kale, die blos von Karaimen bewohnt wird, nur 4 Werste von hier entfernt liegt, so mietheten wir sogleich Pferde, und machten uns noch heute dahin auf den Weg. Außerhalb Baktschisarai führt ein schmaler Felsenpfad über steile Steinwande, von denen sich mehre rauschende Bergwässer brausend in die Tiefe stürzen.
Auf der Halfte des Weges stößt man auf eine, etliche hundert Fuß hohe, senkrechte Felsenwand, die man bis gegen Tschu-Fut-Kale immer zur Seite hat. Hier deutete uns unser Führer an, daß wir bei einem griechischen Kloster waren, ungeachtet von außen nichts als ein kleiner, an der schroffen hohen Fels senwand hangender, hölzerner Balkon sichtbar war. Ich war sehr neugierig zu wissen, wo sich denn eigentlich dieses Kloster befinden solle.
Allein unser Führer führte uns an eine in den Felsen eingehauene Treppe, die wir bestiegen, und als wir eine Höhe von beilaufig 5 – 6 Stockwerken erreicht haben konnten, kam uns ein Mönch entgegen, der uns die in den senkrechten Felsen wagerecht eingehauene Kirche mit vielen an der Seite für Mönche bestimmten Zellen zeigte, welche durch den an der Außenwand hangenden Balkon mit einander verbunden sind. Dieses Kloster heißt auf russisch Uspenski Monastyr (Maria Himmelfahrt) [Jäger B. Reise von St. Petersburg in die Krimm und die Länder des Kaukasus im Jahre 1825. – Leipzig: 1830, ].
До відомої фортеці Чуфут-Кале, заселеної одними тільки караїмами, звідси тільки 4 версти. Тому ми одразу найняли коней і вирушили в дорогу. За межами Бахчисарая йде вузька кам’яна стежка, над якою височать кам’яні стіни, і потоки гірської води шумлять, падаючи з них в глибину.
На півдорозі зустрічаємо одну вертикальну скелю заввишки кілька сотень футів, котра лежить напроти Чуфут-Кале. Як пояснив наш провідник, ми були біля грецького монастиря, попри те, що ззовні було видно тільки дерев’яний балкон, підвішений на високій стрімкій скелі. Мені було дуже цікаво дізнатись, де по суті він знаходиться.
Наш провідник підвів нас до вирубаних у скелі сходів, по яких ми піднімалися, і коли піднялися на висоту приблизно 5 – 6 поверхів, нам назустріч вийшов чернець, який показав нам церкву, вирубану горизонтально у вертикальній скелі, і численні келії, призначені для проживання ченців. Вони з’єднані між собою балконом, що висить на зовнішній стіні. Цей монастир по-російськи зветься Успенский монастырь (Вознесіння Марії).
Німці, як бачимо, виконували настанову Тараса Шевченка і розповідали нам нашу історію, та щось за оці безмаль 200 років не густо було бажаючих читати. Фактично – я був першим читачем цієї книги.
(1) 1825 р. Д. Тарасов Подорож до Криму
Д. К. Тарасов (1792 – 1866) був надвірним медиком російського імператора Олександра 1-го і разом з ним відвідав Крим у 1825 році. Про наш монастир він записав так:
О 12-й годині ранку 29 жовтня [1825 р.] государь переправився через [Севастопольську] бухту і відправився по тракту в Бахчисарай […] зупинився в ханському палаці.
31 жовтня зранку государ відправився верхи у Чуфут-Кале […] На зворотньому шляху, в ущелині, государ відвідав Успенський монастир, який дивним способом поміщено на висячій скелі, і мабуть цілком готовий зірватися в ущелину. Імператор і ми всі (члени почту) за ним, по висіченіх у самій скелі вузьких сходах, не без страху увійшли до цієї усамітненої святині. Государя зустріли два іноки і провели прямо до церкви; його величність приклався до св. ікони Божої матері і потім оглянув келії, більш схожі на печери.
Не можна не дивуватись цій обителі, котра з великим трудом і самовідданістю висічена у крейдяній скелі, на висоті десь 20 сажнів від підошви ущелини, яка відділялась вгорі від гірського хребта на значну віддаль. В монастирі перебувають два відшельника-ченця; всі приналежності обителі і само церковне начиння вкрай бідні [Тарасов Д. К. Император Александр I. Последние годы царствования, болезнь, кончина и погребение: По личным воспоминаниям лейб-хирурга Д. К. Тарасова. – Пг. : Тип. т-ва А. С. Суворина, 1915 г., ].
Слід знати, що свої спогади він почав писати не раніше 1850 року і при цьому не користувався якимись щоденниковими записами, а виключно покладався на свою пам’ять.