Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Відвідини Успенської скелі
височайшими особами

Микола Жарких

Перелік височайших осіб, які відвідали Успенську скелю (скит), подав Ф. Ліванов [Ливанов Ф. В. Путеводитель по Крыму с исторически описанием достопримечательностей Крыма. – М.: 1875 г., разд. паг.; глава «Бахчисарайский Успенский скит в Крыму», с. 26 – 27]. Він запозичив його з першого видання брошур Діонісія «Панагія», не внісши туди ніяких поправок. Я своїм звичаєм критично переглянув цей перелік, наскільки було можливо.

(3) 1787 р. Імператриця Катерина 2-а

Цю фальшиву звістку запустив на орбіту А. Уманець:

На другий день [21.05.1787 р.] государиня з [імператором] Йосифом молилась у печерному храмі Успенського монастиря і відвідала з ним Чуфут-Кале [Уманец А. Исторические рассказы о Крыме. – Севастополь: тип.«Севастопольского листка», 1887 г., ].

Оскільки при цьому не було подано ніякого джерела, я зазирнув у статтю Широкова [Широков В. А. . – Культура народов Причерноморья, 1998 г., № 3, с. 283 – 293], в якій автор пообіцяв звести до купи і критично перевірити усі джерельні звістки про перебування Катерини в Криму.

Результат перевершив усі мої найсміливіші сподівання: за Широковим, Катерина таки відвідала Успенську скелю, і посилання при цьому дано… на популярну книгу Уманця! Таке-от «першоджерело»!

Оскільки від «істориків» поживитись нема чим, спробуємо з’ясувати справу самостійно.

1. В проекті маршруту, надрукованому в 1786 р. (в нашому літописі), відвідини скелі не планувались.

2. Олександр Васильович Храповицький (1749 – 1801), особистий секретар імператриці, який знав її справи, мабуть, краще за неї самої. Читаємо в його записках за 1787 рік:

20 травня. Приїхали ночувати у Бахчисарай […]

22 травня. В Інкермані […] Ночували в Севастополі […]

24 травня. Проїжджали через долину Байдарську і ночували в Бахчисараї [Памятные записки А. В. Храповицкого, статс-секретаря Екатерины 2-й. – М.: 1862 г., с. 30 – 31].

Як бачимо, ніякого Чуфут-Кале ніже «монастиря» нема.

3. Австрійський імператор Йосиф 2-й (1741 – 1790), котрий подався мандрувати Україною разом з Катериною. У листі до графа Лассі (1 червня (21 травня) 1787 р. з Бахчисарая) він писав:

J’ai aussi éte voir une ville voisine de Bakschisarai uniquement habitée par des juifs de la secte Caraites. [Я також бачив сусіднє з Бахчисараєм місто, де живуть самі тільки євреї із секти караїмів. – Arneth A. Joseph II und Katharina von Russland. – Wien: 1869, ].

Про Чуфут-Кале згадав (не називаючи його), а про «монастир» – ні.

3. Граф Луї-Филип Сегюр (1783 – 1830), французький посол при російському дворі, супроводжував імператрицю в поїздці і залишив докладні спогади:

A un quart de lieue de la ville, on aperçoit sur une montagne un bourg exclusivement peuplé de juifs karaïtes, qui sont comptés au nombre des plus anciens habitants de cette presqu’ile. Ces karaïtes étaient les seuls juifs qui, s’en tenant à la loi de Moise, ne croyaient pas au Talmud. [Mémoires, souvenirs et anecdotes par M. le comte de Ségur. – Paris: 1859, t. 2, ].

За чверть льє від міста [Бахчисарая] видно на горі містечко, населене виключно євреями-караїмами, які числяться серед найстарших жителів цього півострова [Крима]. Оці караїми були єдиними серед євреїв, які дотримувались закону Мойсея, але не вірили у Талмуд.

Знову бачимо згадку про Чуфут-Кале, знову без власної назви, і ні слова про «монастир».

Сегюр згадав навіть про Терехтемирів [там само, p. 35], що я пропустив був у своєму літописі Терехтемирова.

4. Принц Шарль-Жозеф де Лінь (1735 – 1814), австрійський посол при російському дворі, супроводжував імператрицю в поїздці. Він писав з поїздки листи у Париж до маркізи де Коньї (marqiuse de Coigny). Зокрема, великий лист він написав до неї 1 червня (20 травня) 1787 р. з Бахчисарая [The prince de Ligne: his memoirs, letters and miscellaneous papers. – Boston: Hardy, Pratt and Co., 1899, vol. 2, ], в якому, прецінь, нема жодного слова навіть про караїмів, не те що про «монастир».

5. Принц Карл-Генріх Нассау-Зіген (1743 – 1850), адмірал російської служби, супроводжував у поїздці імператрицю і писав у Криму щоденник. 30 травня і 1 червня (19 – 20 травня) 1787 р. він записав свої враження від Бахчисарая [В. В. Т. Императрица Екатерина 2-я в Крыму. – Русская старина, 1893 г., № 77, ]. Про екскурсії на Чуфут-Кале і Успенську скелю принц нічого не згадав.

6. Офіційний щоденник поїздки пише: 20 травня 1787 р. імператриця прибула до Бахчисарая, 21 травня – слухала літургію у поставленій у наметі церкві Старооскольського піхотного полку [ось де молилась Катерина – у похідній церкві, а не в Успенській, мої любі!], дала прийом, 22 травня вранці виїхала в Інкерман [Журнал высочайшему ее императорского величества путешествию… 1787 года. – Записки Одесского общества истории и древностей, 1853 г., т. 3, с. 281 – 282].

Ну як вам здається – переконливо? Достатньо, щоб спростувати фантазію Уманця і більше ніколи її не повторювати? Ось що я хотів би побачити в статтях «істориків», але дуже рідко на це натрапляю.

До речі, напис на Катерининський милі в Бахчисараї повідомляє, що вона була тут 14 травня 1787 р., що, як ми бачили не відповідає дійсності.

(2) 1816 р. Великий князь Микола Павлович

В 1816 р. великий князь Микола Павлович, молодший брат імператора Олександра 1-го і майбутній імператор Микола 1-й здійснив поїздку по Росії. Мати наказала йому вести в цей час щоденник, і він його дійсно вів. М. К. Шильдер зазначив, що князь виїхав з Петербурга 9 (21) травня і повернувся 26 серпня (7 вересня) 1816 р. Його маршрут передбачав проїзд через Симферополь – Севастополь – Південний берег Криму [Шильдер Н. К. Император Николай Первый. Его жизнь и царствование. – Спб.: Тип. А.С. Суворина, 1903 г., т. 1, ]. Він також навів кілька виписок з цього журналу, але в них нема згадки про Бахчисарай.

В Бахчисараї князь був безперечно, бо іншої дороги просто нема; чи їздив він по околицях – невідомо, але цілком можливо. Треба, щоби хтось спеціально подивився цей рукопис, якщо він уцілів.

Ліванов зазначив його візит до Успенської скелі 26 червня 1817 року. Рік неможливий (читайте Шильдера).

(1) 1818 р. Імператор Олександр 1-й

18 травня [1818 р.] зранку було представлення [представників татар у Бахчисарайському палаці], потім імператор поїхав у Чуфут-Кале […] Із Чуфут-Кале государ поїхав у грецький Успенський монастир, надвечір прибув у Симферополь [Записки А.И. Михайловского-Данилевского. 1818 год. – Исторический вестник, 1892 г., т. 48, ].

Після прийому представників татар у Бахчисарайському палаці государь відвідав Чуфут-Кале та Успенський монастир і 19 (31) травня знову прибув до Перекопа [Шильдер Н. К. Император Александр Первый. Его жизнь и царствование. – Спб: тип. А. С. Суворина, 1898 г., – тут, як і в багатьох інших місцях, слідує за записками Михайловського-Данилевського].

(1) 1825 р. Імператор Олександр 1-й

29 жовтня (10 листопада) [1825 р.] Олександр оглянув Севастополь і потім поїхав у Бахчисарай, де зупинився у ханському палаці […] Попри початок нездоров’я государ не дав собі спокою і між іншим здійснив поїздку верхом у Чуфут-Кале і на зворотньому шляху відвідав Успенський монастир. 1 (13) листопада Олександр виїхав на нічліг до Євпаторії [Шильдер Н. К. Император Александр Первый. Его жизнь и царствование. – Спб: тип. А. С. Суворина, 1898 г., . За спогадами Д. К. Тарасова – в нашому літописі].

Зі спогадів Тарасова ми бачимо, що імператор прикладався до ікони в 1825 році, і Гермоген (1887, в нашому літописі) даремно датував цю подію 1818 роком – «оплошно и не справясь с делом». Колоритні деталі у Гермогена вигадані – свідки візитів нічого такого не побачили.

(2) 1837 р. Імператор Микола 1-й з родиною

Цінна праця німця Шильдера уривається на превеликий жаль на 1831-у році, і нічого рівноцінного «русский мир» до сьогодні не виставив. Ліванов зазначив візит Миколи 1-го та цісаревича Олександра (1818 – 1881) та великої княжни Марії (1819 – 1876) 13 вересня 1837 р., імператриці Олександри Федорівни (1798 – 1860) – 14 вересня того ж року. Я знайшов цьому тільки слабке підтвердження:

Осмотрев 13 сентября Черноморский флот, государь посетил Бахчисарай и Симферополь и проехал отсюда через Артек и Массандру по Южному берегу до Алупки. [Полиевктов М. А. Николай I. Биография и обзор царствования. – М.: Изд. М. и С. Сабашниковых, 1918 г., ].

Але це – реферат історика, а не першоджерело. Співставляючи наші відомості, бачимо: якщо 13 вересня імператор оглядав флот, то не міг у той же день бути в Бахчисараї та Успенській скелі, хіба на наступний день. Чи справді, як подає Ліванов, імператриця відвідала скелю окремо?

(2) 1838 р. Велика княгиня Марія Павлівна

Ліванов зазначив візит великої княгині Марії Павлівни (1786 – 1859) 26 травня 1838 р. Потрібно документальне підтвердження.

(2) 1838 р. Велика княгиня Олена Павлівна

Ліванов зазначив візит великої княгині Олени Павлівни 1 вересня 1838 р. Тут треба зауважити, що це – не дочка Павла 1-го, померла ще у 1803 р., а дружина великого князя Михайла Павловича, власне, (1806 – 1873). Потрібно документальне підтвердження.

(2) 1845 р. Великий князь Костянтин Миколайович

Ліванов зазначив візит великого князя Костянтина Миколайовича (1827 – 1892) 2 вересня 1845 р. Потрібно документальне підтвердження.

(2) 1850 р. Великий князь Костянтин Миколайович

Ліванов зазначив візит великого князя Костянтина Миколайовича 19 травня 1850 р. Потрібно документальне підтвердження.

(2) 1855 р. Великі князі

Ліванов зазначив візит великих князів Миколи (1831 – 1891) та Михайла (1832 – 1909) Миколайовичів 1 жовтня 1855 р. Потрібно документальне підтвердження.

(2) 1855 р. Герцог Мекленбурзький

Ліванов зазначив візит герцога Мекленбурзького 1 листопада 1855 р. Правлячим герцогом на той час був (1779 – 1860), але може бути, що й його син (1819 – 1904) теж титулувався герцогом. Потрібно документальне підтвердження.

(2) 1861 р. Імператор Олександр 2-й з родиною

Ліванов зазначив візит імператора Олександра 2-го з імператрицею Марією Олександрівною (1824 – 1880) та дітьми: великим князем Сергієм (1857 – 1905) і великою княжною Марією (1853 – 1920) 1 листопада 1861 р. Про цей візит була замітка у «Таврических губернских ведомостях» (1861 г., № 40), але я її не бачив. Потрібно документальне підтвердження.

(2) 1863 р. Цісаревич Микола Олександрович

Ліванов зазначив візит цісаревича Миколи Олександровича (1843 – 1865) 13 вересня 1863 р. Про його смерть не згадано, що дає нам орієнтовний час укладання всього переліку.

Про його поїздку була надрукована ціла книга « государя наследника цесаревича по России от Петербурга до Крыма» (М.: 1864 г.), але останнє речення її змісту говорить: «Плавання по Чорному морю [від Керчі] до Ялти». Ясно, що цісаревич не залишився жити у Ялті назавжди, а поїхав далі, тільки ця частина, яка мала б містити наш Успенський скит, не описана.

Потрібно документальне підтвердження.

(2) 1886 р. Імператор Олександр 3-й з родиною

Брошура «Панагія» (1908) зазначає:

Его императорское величество государь император Александр Александрович [1845 – 1894], императрица Мария Федоровна [1847 – 1928], наследник цесаревич Николай Александрович [1868 – 1918], великие князья Георгий Александрович [1871 – 1899], Алексей Александрович [1850 – 1905] и великая княжна Ксения Александровна [1875 – 1960] посетили скит 4 мая 1886 г.

Потрібно документальне підтвердження.

(2) 1913 р. Імператор Микола 2-й з родиною

Імператор Микола 2-й відвідав скит 30 серпня 1913 р. разом з сестрою – великою княгинею Ольгою Олександрівною (1882 – 1960) та дочками Ольгою (1895 – 1918), Тетяною (1897 – 1918) та Анастасією (1901 – 1918). Про це писав журнал «Караимское слово» (1913, № 5, с. 20). Я однак його не бачив, цитую з .

Микола від 1882 до 1918 років вів щоденник, який зберігся і навіть опублікований. Тільки цієї паперової публікації я не бачив, тому залишаю справу майбутнім дослідникам. Також вони мусять перевірити повідомлення про давніші візити Миколи 2-го до скиту.

Таким чином, з певною обережністю можна говорити про традицію відвідань Успенської скелі правителями Російської імперії, яка тривала близько 100 років (1816 – 1913). Але обставини більшості з цих візитів ще потребують документального підтвердження.