Логотип персонального сайта М.Жарких
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Пам’ятки / Що таке складний об’єкт культурної спадщини

Що таке складний об’єкт
культурної спадщини

М.І.Жарких

Ну що може бути складного в об’єкті культурної спадщини ? Є охоронний номер – є об’єкт, нема охоронного номеру – нема об’єкту, а тому нема й пов’язаних з ним проблем, в тому числі інформаційних.

Мета побудови інформаційних систем в галузі культурної спадщини – це створення повноцінної електронної моделі об’єкту або множини об’єктів. Задачі, які має вирішувати ця система, можна визначити такі :

  • базовий (науково-популярний) рівень знань про об’єкт;
  • поглиблений рівень знань про об’єкт (рівень наукових праць);
  • супровід технічної інформації про об’єкт;
  • супровід охоронної документації об’єкту, інформаційне забезпечення охорони спадщини.

Способи побудови множини об’єктів (бази даних) будуть нами розглядатись в окремих повідомленнях. В даному повідомленні ми будемо розглядати проблеми, пов’язані з інформаційним моделюванням (описом) одного об’єкту, на науково-популярному та науковому рівнях представлення інформації.

Аспекти складності

Ми вважаємо, що складним можна називати такий об’єкт культурної спадщини, який містить принаймні одну з наступних ознак :

  • територіальна складність (об’єкт складається з кількох виразних просторових одиниць);
  • хронологічна складність (об’єкт складається з кількох виразних хронологічних шарів);
  • структурна складність (коли всередині об’єкту є інші об’єкти, що являють самостійну культурну цінність);
  • складність повноти (коли істотні частини об’єкту відірвані від основного масиву і живуть окремим життям);
  • культурна складність (коли на об’єкті якимось чином перетинаються різні суперетноси / цивілізації / культурні світи);
  • класифікаційна складність (коли об’єкт має ознаки кількох базових класів культурної спадщини);
  • мнима складність (коли з об’єктом поряд з науковою інформацією пов’язані ще легенди або вигадки).

Оскільки з точки зору програміста в природі існують тільки числа «один» і «багато», то вираз «кілька» в описі ознак слід розуміти як «два або більше». «Один» і «багато» вимагають різних алгоритмів обробки, а тому це дуже істотний момент в побудові інформаційної моделі та її наступному «оживленні» засобами якоїсь комп’ютерної програми.

Розглянемо кожен аспект дещо детальніше і наведемо приклади.

Територіальна складність

Це найбільш очевидний вид складності. Існують навіть нормативні документи, котрі рекомендують вживати термін «комплекс» для об’єктів, складові частини яких пов’язані тільки територіально, і «ансамбль» – для випадків наявності територіального та/або функціонального чи композиційного зв’язку. Тому ресторан «Макдональдс» на території заводу «Більшовик» – це комплекс, а Маріїнський палац поруч з будинком Верховної Ради – це ансамбль урядових споруд.

Наявність територіальних підрозділів об’єкту надає інформаційній моделі принаймні один додатковий рівень ієрархії і – незалежно від нашого бажання – змушує розглядати територіальні підрозділи як окремі об’єкти.

Наприклад, об’єкт «Давній Київ 9 – 13 ст.» має такі добре відомі територіальні підрозділи, як місто Володимира, місто Ярослава, Поділ, Копирів кінець, приміські монастирі та поселення. В інформаційній моделі вони займають підпорядковане положення щодо кореневого об’єкту «Давній Київ», але кожен з них повинен описуватись по повній програмі самостійного об’єкту.

Хронологічна складність

Ця складність є менше очевидною, і часто коле очі тільки в поєднанні зі, скажімо, класифікаційною складністю.

Для археологічних комплексів – це добре знана багатошаровість об’єктів (середньовічна Кафа на місці античної Феодосії чи курган доби бронзи зі впускними середньовічними похованнями). Для архітектурної споруди – це теж звичні «будівельні періоди». Задача моделювання хронологічної складності полягає у рівномірному висвітленні всіх хронологічних етапів існування об’єкту. Це тим більш важливо, що під час експонування об’єкту вибирається найбільше репрезентативний хронологічний зріз (для консервації та експонування археологічної пам’ятки вибирають найбільш збережені залишки, здебільшого останнього періоду; для натурної реставрації пам’яток архітектури вибирають певну реставраційну дату, розбираючі пізніші нашарування і доповнюючи втрачене).

Тільки інформаційна модель здатна пом’якшити наслідки такого підходу і подати всебічний образ об’єкту на всіх етапах його існування. Це особливо важливо для таких неоднозначних випадків, як Білгород-Дністровський (де було розібрано виразні й добре збережені будівельні залишки золотоординського періоду заради розкриття залишків античного часу) і П’ятницька церква у Чернігові (під час її реставрації в 1946 р. було обрано реставраційну дату кінець 12 ст. і заради цього було розібрано високоцінні барокові прибудови 17 ст.).

Хронологічна складність не зводиться до вказаних вище ясних випадків. Наприклад, коли на місці давньоруського городища будується середньовічний замок, котрий теріторіально з городищем не співпадає, то ієрархія об’єктів моделі вже не є очевидною. Також нема простого розв’язку у випадку, коли кожен будівельний період пов’язаний зі значними змінами території та складу об’єкту. Зрештою, можна навести приклади хронологічної складності, які зовсім не усвідомлюються як складність. Скажімо, місто Корсунь на Росі славне перемогою Богдана Хмельницького над поляками в 1648 р. і перемогою радянських військ над німецькими загарбниками у 1944 р. Але обидва хронологічні шари треба відбити в інформаційній моделі об’єкту «Історичне місто Корсунь».

Структурна складність

Структурна складність є скрізь, де всередині однієї пам’ятки знаходиться багато інших пам’яток. Ця складність настільки складна для сприйняття, що фахівці в галузі пам’яткознавства просто відкидають її. Разом з тим іконостас / вівтар всередині церкви; настінний монументальний живопис чи вітражі; поховання історичних діячів – це неодмінні елементи скільки-небудь поважного храму. Зрештою, поверхи багатоповерхової споруди – теж елементи структури, які треба відбивати в моделі.

Іконостас у свою чергу складається з ярусів; яруси – з елементів різьблення, ікон, врат. Модель повинна відбивати як цілісність цього об’єкту, так і його внутрішню структуру, і місце всередині об’єкту вищого ієрархічного рівня.

Стінопис теж складається з регістрів, регістри – з композицій, які треба читати у певній послідовності. Композиції в свою чергу можуть містити високоцінні (високоінформативні) фрагменти, такі які підписи чи датуючі деталі. Дати ясну структуру цієї складності – завдання моделі.

Іконостас на протязі свого існування міг перероблятись, а стінопис – переписуватись. Хронологічна складність перетинається зі структурною і побудова ясної ієрархії вимагає чималих зусиль.

Грубою помилкою при побудові інформаційної моделі є ігнорування структурних елементів об’єкту або розділення єдиної моделі на кілька за принципом : стовпи храму – архітекторам, стінопис – мистецтвознавцям, поховання – історикам.

Складність повноти

Ця складність постає, коли на певному хронологічному етапі існування об’єкту він розривається на частини, на структурні елементи. Частина цих елементів може бути безповоротно втраченою. Отже, ця складність є додатковою до хронологічної та/або культурної складності.

Наприклад, давнє курганне поховання, котре на час виникнення було єдиним об’єктом, під час археологічних досліджень розділяється на колекції. Відповідно до кількох етапів досліджень формується кілька колекцій, зчаста в різних установах. Кожна частина інформації сама по собі не дає повного образу об’єкту, і створити цей образ можна тільки засобами інформаційної моделі (шляхом, так би мовити, інформаційної реституції на противагу реституції фізичних предметів).

Ще приклади : колекція предметів української старовини В.В.Тарновського, яка зберігалась у Качанівці і потім лягла в основу музею Чернігівського земства, в радянський час була розділена Музеєм Т.Г.Шевченка в Києві, Чернігівським історичним музеєм та іншими сховищами. Створення інформаційної моделі об’єкту «Колекція В.В.Тарновського» натикається перш за все на проблему повноти. Так само жодна збірка стародруків у світі не може похвалитись повною колекцією видань Івана Федорова; об’єкт «Десятинна церква» в натурі представлений пам’яткою археології – порожнім місцем в центрі Києва і фрагментами будівельних матеріалів, розпорошеними між кількома сховищами Києва та Петербурга. Побудову більш-менш живої інформаційної моделі з цих залишків можна запропонувати в якості самостійної роботи.

Культурна складність

Микола Данилевський у своїй книзі «Росія і Європа» писав, що культурні здобутки ніколи не передаються з одного культурного світу до іншого. Непроникність до сторонніх культурних впливів він вважав за істотну ознаку об’єкту «культурний світ» (цивілізації за термінологією А.Тойнбі, суперетносу за термінологією Л.М.Гумільова). І в цьому Данилевський мав рацію. Якщо ми ще можемо собі уявити, що Ульріх фон Гуттен – це не той сам, що Вольфрам фон Ешенбах, то питання про різницю між Джамі та Сааді, або про різницю між буддійськими вченнями дзен і тантра – то вже не для середняків.

Культурна складність в описі і аналізі об’єкту спадщини постає кожного разу, коли людина, котра описує об’єкт, належить до іншого культурного світу, ніж сам об’єкт. Про археологічну, доісторичну давнину тут не йдеться : призначення біноклеподібних посудин трипільської культури було незрозумілим під час їх відкриття сто років тому, незрозуміле зараз і можна думати, залишиться незрозумілим і надалі. Тобто для такої давнини кроскультурність є правилом, а не винятком, і при побудові інформаційних моделей таких об’єктів ми завжди «виносимо за дужки» той факт, що повне розуміння їх призначення і функціонування є недосяжним.

Але для історичних часів, а надто для періоду співіснування живих на сьогодні культурних світів кроскультурна складність є – даруйте за каламбур – найскладнішою. Описувач об’єкту не має для цього знань з царини чужої культури, і має тільки найзагальніше уявлення, що варто було б щось знати, але що саме – невідомо. Ясно, що таке уявлення не може бути дороговказом для пошуку потрібних матеріалів. Разом з тим для моделювання істотно знати, чим антепедіум відрізняється від табернакулуму, міхраб – від айвана, міква – від пінкаса, іврит – від грабара, сура – від тори, Ілона Зріньї – від Марусі Богуславки, Баал Шем Тов – від Вячеслава Липинського, Газі-Гірей-хан – від Касіяна Саковича і так далі.

Цей аспект складності особливий ще тим, що вимагає розгляду об’єкту в іншому контексті, ніж всі інші аспекти складності, які належать до нашого культурного світу. Наприклад, мечеті в Криму чи католицькі кляштори в Галичині слід розглядати в контексті відповідно ісламської чи католицької культур, і ми ніколи не складемо доброї інформаційної моделі таких об’єктів без урахування цих контекстів. А врахувати ці контексти вкрай складно, оскільки – повторюся – тут треба знати, чим маюскул відрізняється від тааліка.

Класифікаційна складність

Класифікація є засобом упорядкування знань, одним з кроків на шляху спрощення складного. В пам’яткознавстві теж запропоновано кілька систем класифікації, з яких найбільше поширена та, яка зафіксована в нашому законодавстві про охорону пам’яток. В ній виділено 4 класи : пам’ятки археології, історії, монументального мистецтва, архітектури. Віднесення об’єкту до певного класу має практичне значення не тільки з огляду на фізичну охорону пам’яток, яка для різних класів здійснюється різними установами і різними методами, але і для побудови інформаційних моделей.

У випадку об’єктів, які поєднують ознаки кількох класів, практика йде шляхом вольового віднесення об’єкту до одного класу і відкидання всіх інших ознак. Наприклад, при розгляді житлових будинків – пам’яток архітектури повністю ігнорується аспект історичної цінності споруди (аспект пам’ятки історії). В результаті по Києву добра сотня об’єктів поставлена на облік двічі, і число пам’яток на цю ж сотню перевищує число фізичних об’єктів охорони, оскільки по лінії пам’яток архітектури лічба іде окремо, а по лінії пам’яток історії – окремо.

При побудові інформаційної моделі можна і треба уникнути таких неоковирностей, аналізуючи класифікаційну складність і створюючи додаткові ієрархічні рівні опису.

Мнима складність

Мнима складність виникає, коли поряд з об’єктивною, науково перевіреною інформацією об’єкт культурної спадщини несе додаткове міфічне, поетичне, легендарне навантаження. Будувати інформаційну модель Бахчисарайського палацу і не згадати (тобто не виділити в окрему гілку ієрархії) поему Пушкіна було б неправильно, оскільки пушкінська Марія оселилась в цьому палаці без прописки, проте стало.

Мниму складність ми вважаємо настільки істотним аспектом складності, що готові присвятити її розгляду окреме повідомлення.

Декомпозиція, або рекомендації

1. Побудову інформаційної моделі об’єкту культурної спадщини слід починати з аналізу його складності.

2. Спочатку треба виявити всі аспекти складності, притаманні даному конкретному об’єкту, згідно наведеного списку.

3. Слід роздивитись, чи не має даний об’єкт якихось спеціальних аспектів складності, не розглянутих в даному повідомленні.

4. З числа виявлених аспектів треба вибрати один, який виражений найбільш яскраво і забезпечує найбільш наочний поділ складного об’єкту на простіші частини.

5. На наступних кроках аналізу треба виконувати декомпозицію складності частин об’єкту; при цьому різні частини одного ієрархічного рівня можуть мати різні домінуючі аспекти складності.

6. Декомпозицію слід закінчувати на частинах, які є очевидно неподільними і які повинні фігурувати в моделі як примітивні цілісні сутності.

7. Правилом опису складного об’єкту культурної спадщини є те, що кожен такий об’єкт повинен описуватись за унікальною, притаманною тільки йому схемою, сформованою згідно правил 1 – 6. Разом з тим, проаналізувавши кілька типових об’єктів (курганних поховань чи дерев’яних церков), можна виробити певні типізовані підходи до декомпозиції, опису і моделювання цілих груп об’єктів. Тому заключна рекомендація така : використовувати типізовані підходи скрізь, де об’єкт вкладається в рамки певного типу, і модифікувати ці схеми або будувати нові в тих випадках, коли маємо діло з чимось унікальним.

Складний приклад

Розмірковуючи про складність, доцільно зробити начерк аналізу складності якогось нетривіального об’єкту.

Розглянемо Херсонес біля Севастополя. Тут перш за все впадає в очі хронологічна складність, але є аспекти територіальної, структурної, класифікаційної складності, складності повноти.

Починаємо, звичайно, з Володимирського собору. Він настільки різко відділений від усього іншого, чим є Херсонес, що автори книг про давнє місто воліють не згадувати про його існування, а автори путівників по діючих храмах, в свою чергу, ігнорують городище, на якому розташований собор.

Отже, починати ієрархію слід з виділення гілок «Володимирський собор» і «давній Херсонес». Собор ми зараз деталізувати не будемо – до нього можна спробувати прикласти типову схему опису православного храму, а подивимось на давнину. Ця давнина досить чітко розділяється на періоди класичної античності, пізньої античності та середньовіччя. Всередині кожного з цих періодів можна спробувати виділити територіальні складові (для найкраще збережених залишків середньовіччя вони читаються досить виразно).

Ці територіальні складові можна розглядати як утворення складної структури (сама тільки назва об’єкту «базиліка в базиліці» говорить про структурну складність). Значна частина істотних елементів втрачена, частина елементів структури (наприклад, поховальний інвентар) відділена від своїх рідних місць і розпорошена між сховищами, тобто має місце складність повноти.

В інформаційну модель, яка загалом слідує схемі пам’ятки археології, треба вписати історичні події, пов’язані з містом, причому не обмежуватись тільки хозарським тудуном, але згадати і про князя Володимира. Окремого розгляду вимагає рясна епіграфіка – чи прив’язувати окремі написи до об’єктів, де вони знайдені, чи виділяти в окремі групи…

На цьому доцільно поставити крапку, бо повний аналіз іде паралельно з побудовою самої інформаційної системи, а це не є предметом даного повідомлення.

Висновки

1. Складність об’єкту культурної спадщини не вичерпується тим, що його охоронний номер треба складати із двох чисел і записувати їх через косу риску.

2. Побудову будь-якої інформаційної моделі об’єкту культурної спадщини слід починати з аналізу та декомпозиції його складності відповідно до наведених вище рекомендацій. Кожна інформаційна модель завжди починається з мисленого древа – дерева ієрархії об’єктів, яке складається в голові дослідника, і лише поступово і частково переноситься в комп’ютер.

3. Оскільки об’єкти культурної спадщини мають багато аспектів складності, програмне забезпечення для побудови їх інформаційних моделей повинно забезпечувати можливість структуризації даних за довільним принципом (оскільки, як уже було згадано, для програміста «два способи побудови ієрархії» – це те саме що «багато способів побудови ієрархії»).

7.03.2006 р.

Попередня стаття | Перелік статей | Наступна стаття

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2017 М.І.Жарких

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 6259

Модифіковано : 27.07.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.