Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Лист до 19 Всесоюзної конференції КПРС
з приводу долі Київської академії

Шановні товариші!

Відтоді, як в нашій країні була встановлена Радянська влада, охорону пам’яток історії та культури було взято під державний контроль через прийняття відповідних законів. Однак в роки масових репресій та гоніння на культуру України, так само як і інші республіки, втратила багато своїх безцінних пам’яток старовини. В 30-ті роки під виглядом боротьби з віджилим минулим проводилось планомірне їх нищення. Так, в Києві в ці роки було знищено більше 20 культових споруд, що мали велику історичну та архітектурну цінність. Подібної участі не вдалось уникнути і Богоявленській церкві (1693 р.) Київського братства на Подолі, прекрасного творіння в стилі українського бароко московського архітектора О.Старцева.

Київське братство, так само як і Києво-Могилянська академія, активно працювало на захист національних потреб українського народу в умовах жорстокої експансії зі сторони шляхетської Польщі. Деякі корпуси Академії, наприклад, старий учбовий корпус (1703 р.) разом із конгрегаційною церквою та залою мають статус пам’ятки всесоюзного значення нарівні з всесвітньовідомим Софійським собором, Києво-Печерською лаврою та Андріївською церквою. Інші споруди Академії та Братства мають статус пам’яток республіканського значення і становлять нерушимий фонд нашої культури.

На сьогоднішній день вони роздані в оренду різним установам, в тому числі і Київському вищому військово-морському політичному училищу (КВВМПУ), котре не так давно завдало садибі непоправної шкоди, розпочавши весною 1987 р. незаконне будівництво офіцерської їдальні. Це будівництво в заповідній зоні було розпочате без відповідних погоджень, без відома зацікавлених організацій, без проведення попередніх археологічних досліджень, що являє собою кричуще порушення закону. Під час риття котлована для їдальні завглибшки 3-4 метри на місці старовинного кладовища було викинуто на міське звалище більше 13 поховань найвідоміших діячів української культури, кращих професорів Академії та членів Братства. Серед викинутих могли бути й поховання таких видатних осіб, як один з фундаторів Братства, активний прихильник розвитку національної культури, герой Хотинської битви з турками гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, а також відомий мандрівник і письменник 18 ст. Василь Григорович-Барський. Цей кричущий факт не залишив байдужими громадян нашої республіки. Про це неодноразово писала газета “Літературна Україна” (30 липня, 24 вересня та 29 жовтня 1987 р.) і повідомляло республіканське телебачення.

Не дивлячись на числені протести окремих громадян і організацій, училищу вдалося завершити будівництво одноповерхової кухні-їдальні, а при прокладанні теплотраси до вище згаданої їдальні в січні 1988 року було знову зруйновано археологічні шари грунту часів Київської Русі. Ще 20 років років тому, як і сьогодні, громадськість Києва і республіки наполягала і продовжує наполягати перед керівництвом міста і урядом республіки на відселенні із садиби Академії і Братства сторонніх установ і ставить питання про організацію на цій території історичного і музейного комплексу з культурно-просвітницьким напрямком функціонування. Подібний комплекс міг би знаходитись під егідою Академії наук УРСР і Київського університету ім. Т.Г.Шевченка, де студенти гуманітарних факультетів мали б чудову базу для науково-дослідної і учбової практики. Уряд республіки відгукнувся на заклик громадськості, а Держбуд УРСР ще раніше намітив ряд практичних заходів для організації даного комплексу, про що писала газета “Літературна Україна” від. 14.05.1988 р., надрукувавши в номері виступ члена комітета Держбуду С.Пильника. Як нові, так і старі рішення залишаються ще й досі невиконаними і, напевно, залишатимуться й надалі такими, аж поки вищезгадане училище не передислокується. Але покидати дану територію училище не має наміру. Це видно хоча б із того, що КВВМПУ планує чергову атаку на заповідник, на цей раз в зв’язку з наміченим будівництвом плавального басейну.

В стінах Києво-Могилянської академії виховувались Г.С.Сковорода, М.В.Ломоносов, Семен Палій, Максим Березовський, Артем Ведель, Нестор Амбодик-Максимович, Петро Завадовський, Максим Берлінський, Микола Бантиш-Каменський і багато-багато інших відомих осіб. Тут трудились найвідоміші вчені того часу – Іов Борецький, Мелетій Смотрицький, Касіян Сакович, Іоаникій Галятовський, Інокентій Гізель, Лазар Баранович, Феофан Прокопович, Стефан Яворський, Георгій Кониський, Яків Козельський і багато інших. Випускники Академії заснували учбові заклади в Москві, Петербурзі, Астрахані, Вологді, Вятці, Казані, Костромі, Новгороді, Суздалі, Ростові, Коломні, Твері, Пскові, Рязані, Смоленську, Тобольську та в інших містах Росії. Тут вчились вихідці з Сербії, Македонії, Далмації, Чорногорії, Греції, Румунії, Болгарії, Молдавії та інших країн.

Заснована на початку 17 ст., Києво-Могилянська академія завдяки багаторічній просвітницькій діяльності по праву може вважатись одним із найбільш важливих культурно-просвітницьких центрів не тільки в країнах Східної Європи (де вона фактично була першим вищим учбовим закладом), а й Західної Європи, де вона стояла на рівні кращих університетів тих часів.

Звертаючись до Вас, шановні товариші, просимо Вас обміркувати в процесі роботи 19-тої Всесоюзної партконференції питання про долю садиби Академії і Братства. Сьогодні питання, пов’язані з розвитком національних культур, виступають на передній план боротьби з інертністю, косністю, бездуховністю, безпам’ятством і застоєм. Ці питання сьогодні набирають все більшої ваги, бо вони безпосередньо пов’язані з проблемами патріотичного виховання, особливо серед молоді, з питаннями боротьби за істинний інтернаціоналізм у стосунках між людьми і народами. Так будьмо послідовними в цій боротьбі! Бажаємо успішної роботи в дусі нового часу для розквіту нашої Батьківщини!

Підписи 60 осіб – членів клубу “Спадщина”.

Травень 1988 року.