Замітки для газети “Сальцесон”
Микола Жарких
Телеграми
ГАРЯЧО ПРІВЄТСТВУЄМО УТВОРЕННЯ РУХУ ЗА КОВБАСУ ТЧК ВСІ ГОТОВІ ВСТУПИТИ ТЧК ПРОСИМО ЩИТАТИ НАС ОСЕРЕДКОМ ТЧК ПИШІТЬ НАМ НА АДРЕСУ МІСТО ГЕНЕРАЛЬНОСЕКРЕТАРСЬК ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГАСТРОНОМ ЧЕРГА У КОЛБАСНИЙ ОДДЕЛ
ПОЛНІСТЮ ЗГОДНІ З ІДЕЄЮ НАДАННЯ СУРЖИКУ СТАТУСУ ДЕРЖАВНОЇ ДВОМОВНОСТІ ТРЕБУЄМО ПРИЙНЯТТЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРОГРАМИ ПІДДЕРЖКИ ТА РОЗВІТІЯ СУРЖИКУ ЖИТЕЛІ СЕЛА МИХАЙЛІВКА-ЗАБУВАЙЛІВКА ВСЬОГО ТРИСТА ПІДПИСІВ
СРАЗУ ВИДНО ЩО РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ НАСТОЯЩОГО СУРЖИКА НЕ ЗНАЄТ ЗПТ БО ПИШЕ ПЄРЄСТРОЙКА ТОДІ ЯК НАДА ПІРІСТРОЙКА ТЧК ЦЕ ВСЬО ЛЬВОВСЬКІ ШТУЧКИ ЗПТ БО НАСТОЯЩИЙ СУРЖИК ТІЛЬКО В КИЄВІ ЗНАЮТЬ ТЧК ТРЕБУЮ ПЕРЕНЕСЕННЯ ЦЬОГО ІЗДАНІЯ ДО КИЄВА ТЧК ПЬОТР ТОЛСТОЛОБОВ
Оголошення про створення Руху України за ковбасу (РУК) викликало велике піднесення серед зголоднілих мас трудящих; редакція одержує чималу кількість пропозицій щодо організаційного оформлення РУКу і бере на себе сміливість виступити в ролі оргкомітету РУКу. Наші пропозиції, засновані на відгуках читачів, такі:
1. Первинні осередки та місцеві відділення РУКу створюються на базі гастрономічних відділів продовольчих магазинів. Членом осередку може бути кожен, хто постійно стоїть у черзі в даному магазині.
2. Установчий з’їзд РУКу буде проведено в Центральному гастрономі (Київ, Хрещатик, 36) в період перед викиданням ковбаси на прилавки.
3. Генеральним секретарем РУКу пропонуємо обрати того донецького номенклатурного “шахтаря”, який на зустрічі з Горбачовим заявив, що ковбаса йому дорожче за мову. Такий не підведе.
4. Осідок секретаріату РУКу слід влаштувати під дверима закритого розподільника ЦК КПУ, що у дворі будинку по вул.Орджонікідзе 1/3 в Києві. По-перше, при такому розташуванні легко буде вирішувати всі поточні проблеми, розмовляючи з працівниками ЦК, коли вони заходять до розподільнику; по-друге, цей розподільник зручно розташований напроти барлогу екстремістів, сиріч Спілки письменників, де засів “народний” РУХ. Легко буде визначити, де справжні інтереси народу.
5. Пропонуємо вважати державним символом України тризубу виделку з насадженою на неї сарделькою.
ФІЛОСОФІЯ РУКу
В наш плюралістичний час кожна більш-менш масова організація висуває політичні вимоги і прагне перетворитись у політичну партію. Не є вийнятком і РУК. Поки програма і статут Народно-Ковбасної Партії ще не розроблені, ми пропонуємо деякі замітки, які можуть прислужитися при цій розробці.
Філософія повинна бути партійною. Мета філософії – не відшукання якоїсь “істини”, а захист інтересів конкретної партії, тому партійна філософія РУКу повинна грунтуватись на таких тезах:
1. Ковбаса первинна, а все інше вторинне.
2. У світі нема нічого, окрім ковбаси, що вічно рухається.
3. Ковбаса є спосіб існування білкових тіл.
4. Ковбаса є такою ж невичерпною, як і атом.
5. Під час дефіциту зникає не ковбаса, а та межа, до якої ми пізнали ковбасу.
6. Старі ковбасники тільки пояснювали світ, нові ж ковбасники мусять захопити владу над ним.
З ІСТОРІЇ КОВБАСИ НА УКРАЇНІ
Ковбаса є одним з найдавніших видів харчування на Україні. Ще перші мандрівники по Україні відзначали, що тут панують свині, а де свині – там і ковбаса. Але в умовах антагоністичного експлуататорського суспільства ковбаса була їжею тільки незначної купки привілейованих багатіїв, а більшість трудящих жила у злиднях і не могла навіть мріяти ані про “докторську”, ані про “русанівську”. В той час як поміщики й капіталісти на чолі з царем жерли “полтавську”, заїдаючи її “краківською”, а інколи й “сервілатом”, робітники й селяни тяжкою працею ледве заробляли на хліб.
Тільки Жовтнева революція залізними полками своєї Червоної Армії викинула з України гетьмансько-петлюрівських недобитків і дала трудящим землю, велю і ковбасу. Щоправда, землю і волю потім відібрали назад у казну, але ковбаса лишилась найтривкішим символом досягнень революції.
Під керівництвам Комуністичної партії ковбаса на Україні досягла нечуваного розквіту і стала основним продуктом харчування мільйонів трудящих. Справдилися величні задуми простого російського мужика Порфірія Велентьєва, котрий ще в середині 19 століття подав проект “Найдешевшого засобу до прогодування армії та флотів, або Ковбаса з ялинкових шишок з додатком нікуди не годних м’ясних обрізків” (докладніше про це див. М.Є.Салтиков-Щедрін “Господа ташкентцы”, паралель четверта). Реакційний і відсталий царський уряд був не в змозі скористатися цим геніальним винаходом, і тільки Радянська влада, широко відкривши масам шлях до науки і технічної творчості, взяла на озброєння винахід Велентьєва. Тепер, у перебудову, ще ширше розгортається план по виробництву ковбаси і виробництво планів по ковбасі, так що до 2000 року кожна сім’я буде постачатися “окремою” ковбасою.
МОЯ БАТЬКІВЩИНА ТАМ, ДЕ КОВБАСА
– сказав в інтерв’ю кореспондентові газети “Сальцесон” відомий патріот Радянської України Дмитро Тупорилов.
Кор.: Пане Дмитре, як ви оцінюєте сучасний стан перебудови на Україні?
Д.Т.: Я вам не пан. Всіх панів ми в сімнадцятому році до ноги вирізали.
Кор.: А оскільки до того Росія була “страной рабов, страной господ” і всіх “господ” винищили, то лишилися тільки раби…
Д.Т.: Так, лишилися тільки раби, які звуть один одного “товаришами”.
Кор.: Але повернімося до питання. Як ви оцінюєте стан перебудови на Україні?
Д.Т.: Як вкрай незадовільний. Комуністична партія не приділяє уваги нагальним потребах трудящих і замість того щоб здійснювати свою керівну роль у ковбасній справі, грається у демократизацію. Так ми скоро побачимо, що ковбаси не вистачить не тільки трудівникам, але й секретарям райкомів. Хіба що секретарям обкомів вистачить.
Кор.: Яка ваша думка про нинішній курс М.С.Горбачова?
Д.Т.: Він недосить ковбасофільський. Не знаю, що їсть сам Горбачов і чим він годував Міттерана на обіді в Києві, але мільйонні маси чекають від депутатів, від Верховної Ради, від самого Горбачова перш за все ковбаси. Недооцінка ролі ковбаси в історії СРСР може негативно вплинути на саме існування нашого Союзу.
Кор.: Як ви ставитесь до українського Закону про мови?
Д.Т.: Я матеріаліст, для мене на першому плані завжди ковбаса, а потім вже все інше. Я готовий вивчити будь-яку мову, якщо від неї прибавиться ковбаси у крамницях.
Кор.: А от, приміром, у Канаді ковбаси завались і українська мова там широко вживана…
Д.Т.: Правда? А де найближчий ОВІР і коли там Канаду дають?
Грудень 1989 р.
Ці замітки призначались для сатиричної газети “Сальцесон”, яку видавав у Львові мій приятель Ярослав Фішер. Він видав два номери, і коли вони потрапили до Києва, мені вони дуже сподобались і я для третього номера написав оці матеріали. Оскільки газета користувалась успіхом, то треба було вживати заходів; для цього товариство Лева пересварилось із Фішером за цю газету, і третій номер її ніколи не вийшов.