Методи боротьби з народом: маскування

Микола Жарких

– Гей, Іване, чого ти вулицю метеш? Ти ж раніше працював в обкомі?

– Та якась собака донесла, що я безпартійний.

З уст народу.

Серед різних засобів привертання уваги виборців, що їх застосовують кандидати у нинішній виборчій кампанії, вартий уваги й поширення той, що його вжив кандидат у народні депутати УРСР Василь Іванович Дроботун (Червоноармійський округ № 22). В своїй листівці, вказавши свою нинішню посаду – перший секретар Московського райкому КПУ м.Києва, він у біографічній довідці не вказав, що він є членом КПРС.

Приклад скромності, поданий В.І.Дроботуном, не залишився без наслідування. Володимир Дмитрович Бондаренко, перший заступник голови Ленінградського райвиконкому м.Києва (кандидат в депутати Київської міськради, округ № 129), також вирішив не зачіпати у своїй біографічній довідці питання про своє членство у КПРС.

Не можна не вітати такі кроки наших керівників. Адже ж відомо: “Спочатку було слово”. Нехай і в нас спочатку буде слово (точніше, відсутність слова), а потім, гляди, побачимо безпартійних секретарів комітетів КПУ і керівників радянського апарату.

Десь березень 1990 р. Призначалось для газети «Голос»; не було надруковано.