Логотип персонального сайта М.Жарких
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
ІТехнології / Проблеми автоматизації бібліотек Росії

Проблеми автоматизації бібліотек Росії

М.І.Жарких

Безперечним лідером впровадження засобів обчислювальної техніки в бібліотеках на всьому пострадянському просторі є Державна публічна науково-технічна бібліотека Росії. В ній системи автоматизації бібліотечних процесів впроваджуються понад 30 років, пережили три покоління обчислювальної техніки (спочатку – ЕОМ типу “Мінськ”, потім – ЄС, нині – персональні ЕОМ), нагромаджено величезний досвід у цій справі. Своє лідерство ДПНТБ нещодавно підтвердила, видавши дві книги великого формату, про які зараз піде мова.

Перша з них – це матеріали міжнародної конференції “Крим-97” [Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире : новые технологии и новые формы сотрудничества.- Судак, 1997.- Т. 1 = 311 с. Т. 2 = с. 316-659], яка проходила 7 – 15 червня 1997 р. в Судаку. Організатором конференції була ДПНТБ. Швидкість, з якою видано праці конференції, просто вражає. Без будь-якого перебільшення можна сказати, що в центрі уваги конференції стояли проблеми автоматизації. Проглянувши тематику доповідей, я склав таку табличку пріоритетів у цій галузі :

Тема Число доповідей

Internet 35

Бази даних 31

Комплексна автоматизація 29

Стандартизація бібліотечної інформації 19

Спеціалізовані бібліотечні комп'ютерні мережі 13

Використання оптичних дисків (CD-ROM) 11

Електронна пошта 5

З цього огляду видно, що найбільшу зацікавленість викликає нині можливість обміну бібліотечною інформацією через глобальні комп'ютерні мережі. Цей обмін включає теледоступ до каталогів бібліотек, до проспектів та каталогів видавництв, до довідкової бібліографічної інформації, до повних текстів деяких найважливіших джерел. Технічні та організаційні аспекти такого теледоступу були предметом жвавого обговорення.

Звичайно, тема баз даних є не менш важливою – адже теледоступ до інформаційних ресурсів автоматично передбачає, що власник цих ресурсів вже створив свої локальні бази даних і хоче експлуатувати їх уже не в локальній, а в глобальній мережі. Однак можна зробити висновок, що для бібліотечної галузі етап боротьби навколо баз даних вже давно минув : ні для кого не секрет, що без них ніяка автоматизація роботи бібліотек неможлива, напрацьовані певні стандартні підходи, розроблено певний запас програмного забезпечення.

Для бібліотечної справи значно важливішим є не просто створення окремих баз даних (звичайно всі починають з електронного каталогу бібліотеки), а впровадження комплексної автоматизації усіх трудомістких процесів, починаючи від замовлення нової літератури і закінчуючи автоматичною системою контролю книговидачі. Тому увага доповідачів до проблем комплексної автоматизації видається цілком логічною. Для нас, читачів наукових бібліотек, найбільш помітною ознакою автоматизації бібліотеки є електронний каталог. Аналіз доповідей свідчить, що більшість бібліотек починає створення такого каталогу з вводу нових надходжень, тобто з переводу обробки нових книжок з ручної форми в комп'ютерну. Тільки після опанування цим процесом постає питання про введення в електронний каталог тієї літератури, яка вже була в бібліотеці (для цього вироблено навіть спеціальний термін – ретроспективна каталогізація). Звичайно, нам, читачам, далеко не байдуже, в якому порядку і якими темпами буде виконуватись така каталогізація, тому обговорення цих тем фахівцями зачіпає й нас.

Велика кількість бібліотек об'єднана в ієрархічні структури (наприклад, мережа масових бібліотек Міністерства культури і мистецтв України). Значна кількість книжок надходить у всі, або в більшість із цих бібліотек, і кожна бібліотека, впроваджуючи автоматизацію, змушена сама виконувати знову і знову ті самі операції, скажімо, в бібліографічному описі нових книжок. Звичайно, постає питання про оптимальний розподіл роботи між центральними та периферійними бібліотеками, про створення зведених та об'єднаних каталогів. Такі проблеми є предметом спеціалізованих бібліотечних комп'ютерних мереж. Створення їх важливе не тільки для оптимізації роботи самих бібліотек, але і для читачів : уявіть собі, як мило виглядала б можливість не сходячи з місця переглядати каталоги всіх наукових бібліотек, скажімо, Києва ! А якщо до такого зведеного каталогу можна буде зазирнути за допомогою глобальної мережі ! А якщо цей зведений каталог буде продаватись на Хрещатику у вигляді набору оптичних дисків !

Отже, повторюся – для бібліотек питання впровадження баз даних та автоматизації вже не є дискусійним : впроваджувати треба. Але постають ще питання : коли впроваджувати, навіщо впроваджувати, що саме впроваджувати і як це робити. На всі ці питання дає відповідь книга провідних фахівців ДПНТБ [Шрайберг Я.Л., Воройский Ф.С. Автоматизированные библиотечно-информационные системы России : состояние, выбор, внедрение, развитие.- М. : Либерея, 1996.- 271 с.]. Не зважаючи на те, що книга присвячена дуже складним і досить вузько-спеціальним технічним питанням, вона написана дуже жваво і читається легко (наскільки взагалі може бути легким читання про системи масового обслуговування та про програмне забезпечення). З цієї книги я хочу навести деякі моменти, що можуть бути корисними для нас – розробників баз даних по пам'ятках.

Перш за все, починалось усе із синців :

“З метою створення інтегральної бібліотечної системи в 1990-1991 рр. в Бібліотеці Академії наук (Спб.) було проведено адаптацію системи GEAC library information system фірми GEAC (Канада). Фірма поставила в БАН ЕОМ GEAC-8000, оснащену терміналами, та програмне забезпечення підсистем каталогізації й комплектування. В рамках вказаних робіт було змонтовано та запущено в роботу обладнання, освоєно програмне забезпечення і технологія підсистеми каталогізації, пройшов навчання персонал.

В 1992-1993 рр. здійснювалось введення до електронного каталогу бібліографічної інформації про зарубіжні серійні видання, що надходили до бібліотеки. В 1993 р. до каталогу також почали вводити бібліографічні описи авторефератів дисертацій. Програмне забезпечення підсистеми комплектування в повному обсязі опанувати не вдалося. Не вдалося також позбутися збоїв, що вели до втрати інформації в базі даних […]

В кінці 1993 р. роботи по впровадженню системи практично припинились через збої технічних засобів та програмного забезпечення. Справа в тому, що обладання, операційна система та робочі програми, що їх постачала фірма GEAC в 80-ті роки, є унікальними і можуть супроводжуватись лише фахівцями фірми […] Морально система на базі GEAC-8000 застаріла швидше, ніж фізично […] За цей час фірма встигла зняти з виробництва не тільки GEAC-8000, але й наступну GEAC-9000 [і зайнялася іншими справами]” (с. 28-29).

Як не згадати бідного, але хитрого фрязина в бархатному камзолі, який обдурює заможного, але простодушного московіта в соболиній шубі ! Продати застаріле обладнання й надалі забути про клієнта – ось принцип “цивілізованого світу” у ставленні до нас. А ми тішимо себе ілюзіями, що як ми “включимось до цивілізованого ринку” і почнемо купувати ліцензійне технічне і програмне забезпечення, у нас все само собою піде гаразд. Не піде, бо виробникам і продавцям “ліцензійного забезпечення” нема діла до наших проблем. Ми можемо зарадити собі тільки самі. І автори книги це всіляко підкреслюють, закликаючи впроваджувати програмні комплекси тільки вітчизняної розробки.

Далі треба вирішити питання – розробляти програмне забезпечення самотужки чи скористатися вже готовою розробкою :

“Програмісти [які не є вузькими фахівцями] ніколи не мали уявлення про те, що ж являють собою бібліотечні процеси, що таке каталожний опис, бібліографічний формат, індексування […] Тим не менше вони бадьоро беруться за роботу.

Робота ця виглядає таким чином : в середовищі звичного для робочої групи виконавців програмного забезпечення (частіше всього – dBase, FoxBase, Clipper) створюється база даних за списком полів, узятих в бібліографів, і пишно іменується 'Електронним каталогом'. Потім, додавши до зробленого ряд друкованих форм, вважають її завершеною. Сучасною прикрасою розробки програмного забезпечення, яка дає підстави оголосити її 'кращою', часто є її сумісність (дійсна чи уявна) з MS Windows […]

Перший рік (зрідка – два) всі задоволені : друкарські машинки замінені на комп'ютери, вхідна обробка документів стала зручнішою і швидшою […] екрани світяться, клавіші натискаються.

Однак прозріння неодмінно наступає. З'ясовується, що в системі багато чого не вистачає, що при збільшенні потоку необхідно, грубо кажучи, з кожною сотнею нових книжок купувати новий комп'ютер, що картковий каталог не відповідає машинному, що прислану від сусідів дискету неможливо прочитати. Раптом з'ясовується, що бібліотека не має не просто кращої автоматизованої системи, але що в неї нема системи взагалі і що треба шукати іншу. Гірше того – разом із 'системою' бібліотека позбувається й напрацьованого електронного каталогу, який доведеться наповнювати заново” (с. 50).

“В практиці багатьох бібліотек створення локальних автоматизованих систем чи окремих робочих місць часто пов'язане швидше з причинами престижу, а не виробничої потреби. Досвід показав, що наслідком такого підходу є даремно або, у кращому випадку, неефективно витрачені значні кошти, праця, і, як правило – система, яка не працює або не має перспектив для розвитку” (с. 55).

Нам для розробки баз даних по пам'ятках перше питання вирішувати не доводиться, бо готових до впровадження спеціалізованих програмних комплексів просто не існує. Ми змушені програмувати самі не з любові до цього заняття, а через те, що в нас немає іншого виходу. Але всі інші міркування варті уваги, щоб не наступати на вже відомі граблі.

Автори книги докладно зупиняються на проблемі підготовки персоналу для експлуатації автоматизованої системи :

“Як показує досвід, немає більш послідовних, упертих і важких для адаптації до роботи в нових умовах осіб, як ті, що раніше в своєму житті мали справу з невдалим, непідготованим або прикро перерваним досвідом автоматизації інформаційних процесів. Останнє тим сумніше, що багато з цих осіб за своїми якостями спочатку були прихильниками автоматизації і за своїми потенційними можливостями могли стати лідерами у процесах її впровадження […]

Головна мета психологічної підготовки – зняти початковий страх перед машиною у персонала системи […] Найбільш важко у психологічному плані адаптуються до машинної технології жінки з гуманітарною освітою, які становлять переважну частину працівників бібліотек та інформаційних служб” (с. 84-85).

Автори аналізують програмні продукти російського виробництва для автоматизації бібліотек (таких продуктів знайшлося 15), слушно вважаючи, що серед них є що вибрати. Найперші з цих продуктів почали впроваджуватись в 1988 р., найбільше число впроваджень одного продукту становить 560 екземплярів. Всі ці системи розраховані на експлуатацію на персональних ЕОМ (від XT до 386) в реальному режимі, під управлінням MS DOS (для мереж – під управлінням Novell NetWare). Серед засобів реалізації переважають Сі (тобто мова програмування загального призначення) та CDS/ISIS/M (система управління базами даних, орієнтована на обробку нечислових даних), і тільки на третьому місці знаходяться реляційні СУБД. Серед умов постачання переважають договірні умови (тобто ціна та порядок постачання визначається для кожного замовника окремо); рідше трапляються фіксовані ціни (від 100 до 2500 доларів), і тільки програмне забезпечення для “Російського зведеного каталогу” постачається з ДПНТБ на некомерційних умовах.

“А як у них” ? Автори коротко аналізують стан ринку аналогічних програмних продуктів для США та Європи. Більшість цих продуктів має число впроваджень, що не перевищує 200; найраніші з цих систем постачаються з 1976 року. Тільки два дуже дорогих пакети мають близько 2000 місць впровадження кожен (але й ціну від 30 000 фунтів стерлінгів). З урахуванням того, що кожна країна має в бібліотечній справі власні національні традиції, існування великої кількості однотипних програм, покликаних працювати саме в умовах цих традицій, є цілком виправданим. Також цілком виправданою є розробка нових програм для підтримки національних традицій там, де вони ще не мають комп'ютерної реалізації.

З числа конкретних програмних продуктів в книзі найбільш детально висвітлена “Інтегрована бібліотечна інформаційна система”, яка розроблена в ДПНТБ, реалізована засобами CDS/ISIS/M і експлуатується в локальній мережі персональних IBM-сумісних ЕОМ. В цьому описі можна знайти багато цікавого для реалізації нових продуктів. Дана програмна система має впровадження не тільки в Росії, але й у Білорусі, Молдові та в Україні (2 бібліотеки в Симферополі).

Остання частина книги присвячена загальним питанням організації теледоступу до інформаційних ресурсів бібліотек та опису конкретних проектів, що виконуються в Росії в цьому напрямку.

“А як у нас” ? В Україні справа автоматизації бібліотек спить істинно козацьким сном. Окрім згаданого впровадження ІБІС-у всі українські доповіді на конференції “Крим-97” були сповнені закликів до створення, розробки та впровадження… чогось (чого саме – не так важливо. До питань, порушених у книзі Шрайберга та Воройського, наші фахівці ще не дійшли). Жодного прикладу конкретно працюючої автоматизованої системи на конференції не було представлено. Звичайно, таке відставання не йде на користь ані самим бібліотекам, ані розробникам баз даних у суміжних областях (архівній, музейній, пам'яткоохоронній і т.д.).

Надійшла до редакції 31.12.1997 р.

Джерело : Археометрія та охорона історико-культурної спадщини, 1998 р., вип. 2, с. 130 – 133.

Попередня стаття | Перелік статей | Наступна стаття

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2017 М.І.Жарких

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 4467

Модифіковано : 25.08.2013

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.