Логотип персонального сайта М.Жарких
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історія / Гійом де Рубрук / Історичні відомості

Гійом де Рубрук

Історичні відомості

Микола Жарких

Історичні відомості у творі Рубрука чітко діляться на три групи:

– відомості з біблійних і античних часів;

– відомості з часів раннього християнства;

– відомості з новітньої історії та сучасності (в часи Рубрука події кінця 12 – 1 пол. 13 ст. були новітньою історією, і тільки нині вони вважаються середньовіччям…)

Відомості з біблійних і античних часів ми в основному розглянули в розділі «Джерела твору», тут не повторюємось.

Відомості з часів раннього християнства нечисленні (4 епізоди), але на диво точні:

Глава Звістка Коментар
1 Місто, що зветься Керсона, в якому був замучений святий Климент. 1 ст. н.е.
51 Цей єпископ розповів мені, що там близько [Нахічевані] була церква, в якій замучили блаженного Варфоломія, а також блаженного Іуду Фадея. Св.Іуда Фадей, за переказами, похований у монастирі св. Фадея (на північному заході Ірану, бл. 60 км на захід від Нахічевані).
Про місце поховання св. Варфоломея однозначного переказу не збереглося: "в місті Албані, що у Великій Вірменії", але що це за місце – невідомо.
52 У Себасті, що в Малій Вірменії, ми були на Страсному тижні. Так відвідали ми гробницю сорока мучеників. 320 р.
52 Ми прибули в Кесарію Кападокійську, в якій знаходиться церква Святого Василя Великого. Василь Великий (330 – 379) помер таки в Кесарії.

Ми бачимо, що всі ці повідомлення стосуються періоду 1 – 4 ст. н.е. і відповідають реаліям.

Діаграма співіснування історичних діячів у Рубрука

Діаграма співіснування історичних діячів

З діаграми співіснування історичних діячів видно, що новітня історія почалась для Рубрука близько 1170 р., коли на історичну арену виступили Тооріл (Ван-хан кераїтський) та його союзник і супротивник Темучжин (Чингіз-хан монгольський). Глибина відомостей з новітньої історії становить приблизно 80 – 85 років, тобто три покоління. Це, мабуть, максимально можлива глибина усної історичної пам’яті (всі більш давні події зливаються у фольклорні «незапам’ятні часи»).

Тільки згадка про падіння Антіохії (1098 р.) стоїть у творі Рубрука ізольованою між ранньохристиянськими і новітніми часами. З цією згадкою пов’язана звістка про загадкового Кон-хама:

Саме в той час, коли франки здобули Антіохію, єдиновладдя у згаданих північних країнах належало одній особі на ім’я Кон-хам […] турки послали по допомогу проти франків до короля Кон-хама, тому що саме з тих країн з’явились усі турки. Цей Кон був каракатай. «Кара» значить «чорний», а катай – назва народу, тобто «каракатай» означає «чорний катай». І так вони говорять для розрізнення їх від катаїв, котрі живуть на сході над океаном, про яких я скажу пізніше. Ці катаї жили на якихось горах, через які я переправлявся. На одній рівнині посеред цих гір жив ніякись несторіанин-пастух, чоловік могутній, який мав владу над народом найман, що належав до християн-несторіан. Після смерті Кон-хама цей несторіанин проголосив себе королем, і несторіани кликали його королем Іоаном, говорячи про нього в десять разів більше, ніж було згідно з істиною […] Таким-от чином поширилась гучна слава і про згаданого короля Іоана. Я проїхав по його пасовиськах – ніхто не знав про нього нічого, окрім небагатьох несторіан. На його пасовиськах жив Кен-хан [Гуюк], при дворі якого був брат Андрій, і я також проїжджав тією дорогою при поверненні.

Коментар Н.П.Шастіної до цього місця у виданні 1957 р. говорить:

Кон-хам – це Гур-хан, що значить «великий хан» або «всезагальний хан». Цей титул прийняв був у 1125 р. Єлюй Даші, засновник держави каракитаїв.

Якби це було так, у нас була б ще одна звістка з початку 12 ст. Але прийняти таке тлумачення, на мій погляд, не можна. По-перше, нещасливою є комбінація Рубрука, що антіохійські турки послали по допомогу аж на протилежний край Азії, а не до малоазійських турків-сельджуків (які так само жили на північ від Антіохії). Якщо ми цей здогад відкинемо, то звістки про Кон-хама концентруються в Центральній Азії. Принципово важливою є виразна вказівка Рубрука, що він проїжджав через землі каракитаїв. Знаючи маршрут Рубрука, неважко зрозуміти, що йдеться про міжгір’я Тянь-Шаня і Алтая, про сучасний східний Казахстан і західну частину сучасного китайського Синцзян-Уйгурського автономного району. Це – територія кара-китаїв починаючи з 1125 р., коли вони під натиском чжурчженів змушені були полишити свою первісну територію (довкола сучасного Пекіна; в цих східних кара-китайських землях Рубрук не бував).

Гур-ханами титулувались усі шестеро каракитайських правителів, і можна думати про будь-кого з них. Тому я думаю, що Рубрук зібрав відомості не про Єлюя Даші (1124 – 1143), першого правителя цієї держави, а про Єлюя Чжулху (1177 – 1211). Після його смерті владу перебрав князь Кучлук (1211 – 1218) – найман з роду і несторіанин вірою (все як у Рубрука). Отже, на мою думку, Кон-хам – це Єлюй Чжулху, а король Іоан – Кучлук. З часу його загибелі минуло 35 років, і Рубрук ще встиг занотувати хоч якусь пам’ять про нього, хоча від його короткочасного правління значних слідів і не можна було сподіватись.

Тому я вважаю, що звістка про Кон-хама і короля Іоана не виходить за встановлені нами межі «новітньої історії». Думку деяких істориків, що король Іоан у Рубрука – це Інанч-хан найманський, слід відкинути, бо Інанч-хан над кара-китаями не панував.

Решта епізодів «новітньої історії» у Рубрука не потребує таких докладних пояснень і подана у вигляді таблиці. Частина пояснень запозичена з коментарів до видання 1957 р., частина належить мені (вони позначені М.Ж.).

Глава Звістка Коментар
1 свеви та івери, які [також] не підкоряються татарам. Ймовірно, свани. Татари підкорили іберів в 1239 р.
1 область Трапезунда, яка має власного государя на ім'я Гвідо, що належить до роду імператорів константинопольських; він підкоряється татарам. Гвідо – Андронік I Гід (1222 – 1235)
1 Потім лежить Сінополь, який належить султану Туреччини, він так само [їм] підкоряється. Після поразки при Кесе-Дагу (26 червня 1243 р.) Конійський султанат перетворився на васала монгольських каганів.
1 Потім знаходиться земля Вастація, син якого, по дідові з боку матері, іменується Аскар; він не підкоряється [татарам]. Вастацій – Іоанн III Дука Ватацес, нікейський імператор (1222 – 3.11.1254). Аскар – Феодор Ласкаріс, його син (правив в 1254 – 1258 рр.)
Всі автори одностайно вказують, що Нікейський імперія татарам не підкорялася (М.Ж.)
1 Волощина, земля, що належить Ассану, і Мала Булгарія до Склавонії – всі платять їм данину. Ассан – Михайло II Асень (1246-1256). Данину татарам Болгарія сплачувала з 1242 р.
1 А коли прийшли татари, комани, які всі втекли до берега моря 1223, 1236 рр.
11 пан імператор константинопольський посилав лист з проханням Балдуїн II, останній імператор Латинської імперії (1228-1261)
16 алани, або аас, які сповідують християнську віру і все ще борються проти татар Ця звістка повторено в 50-й главі (М.Ж.)
50 Алани на цих горах все ще не підкорені
16 якісь сарацини, іменовані лесгами, які так само не підпорядковані [татарам] лезгини – дійсно мусульмани. Ця звістка повторено в 50-й главі (М.Ж.)
50 Між морем і горами живуть якісь сарацини на ім'я лесги, горяни, які також не підкорені
17 Бо він чув про вас від пана Балдуїна Гено Французький лицар, який перебував на службі в Константинополі в імператора Балдуїна II.
19 У цього Іоана був брат, також могутній пастух, по імені Унк; він жив за горами каракатаїв, на три тижні шляху від свого брата, і був володарем якогось містечка на ім'я Каракорум; під його владою перебував народ, що іменувався Крит і меркіт і належав до християн-несторіан. Онг-хан кереїтський, власне ім'я якого було Тооріл. Правив він в 1171-1196, 1198-1203 рр.
Кераїти (самостійні до 1203 р.) і меркіти (самостійні до 1206 р.).
19 Король Іоан помер без спадкоємця, і брат його Унк збагатився і наказував іменувати себе ханом; великі і дрібні стада його ходили до меж моалів.
19 У той час в народі моалів був якийсь ремісник Чингіз; він крав що міг з тварин Унк-хана, так що пастухи Унка поскаржилися своєму панові. Тоді той зібрав військо і поїхав в землю моалів, шукаючи самого Чингіза, а той втік до татар і там сховався. Тоді Унк, взявши здобич від моалів і від татар, повернувся. Тоді Чингіз звернувся до татар і моалів з наступними словами: «Оскільки у нас немає вождя, наші сусіди тіснять нас». І татари і моали зробили його вождем і главою. Тоді, зібравши потай військо, він кинувся на самого Унка і переміг його, той втік в Катайю. Перемога над Унком – ймовірно, 1203 р. (М.Ж.)
19 Там потрапила в полон його дочка, яку Чингіз віддав за жінку одному зі своїх синів, від нього народила вона нині царюючого Мангу. Соргахтані-беки, жінка Толуя і мати Мунке-хана, була дочкою не Онг-хана (Унк у Рубрука), а його молодшого брата.
23 Інше можна дізнатися з літописів, оскільки відомо, що області за Константинополем, іменовані нині Булгарією, Валахією і Склавонією, були областями греків. Угорщина, таким чином, була Паннонією. Угорщина – з початку 10 ст.
Болгарія стала незалежною від Константинополя з 1185 р.;
Склавонія – я думаю, Сербія, що стала незалежною з кінця 12 ст. (М.Ж.)
24 У згаданого Чингіза, першого хана, було чотири сини, від яких походять багато [царевичів]
25 Бурі, їхній пан, був убитий з такої нагоди Ймовірно, після воцаріння Мунке (1251), коли були страчені деякі царевичі з родів Чагатая і Угедея. Бурі – внук Чагатая.
28 Чингіз-хан віддав у дружини царю уйгурів свою дочку. Дочка – Алтун-біке. Це сталося близько 1209 р. (М.Ж.)
28 на схід, серед згаданих гір, живуть тангути, дуже хоробрі люди, які полонили на війні самого Чингіза; після укладення миру він був ними відпущений, а згодом підкорив їх. Чингіз-хан воював з тангутів кілька разів протягом 1202 – 1227 рр. і помер незабаром після взяття столиці тангутів Чжунсін. Звістка про те, що тангути взяли в полон Чингіз-хана – помилкова (М.Ж.)
28 У цій землі [Катайї] є багато областей, більшість яких ще не підкоряється моалам
30 ми в'їхали на ту рівнину, на якій був двір Кен-хана. Ця земля раніше належала найманам, які були власне підданими пресвітера Іоана. Тобто Гуюка.
30 По смерті Кен-хана Бату побажав, щоб Мангу був ханом. Про смерть ж самого Кена я не міг дізнатися нічого достовірного. 1248 р.
30 У Кена був брат на ім'я Сіремон, який за порадою дружини Кена і його васалів виступив з великою пишнотою у напрямку до Мангу, нібито збираючись вклонитися йому. Проте насправді він мав намір убити його і знищити весь його двір. 1251 р.
34 Ми знайшли там [в Каракорумі] одного християнина з Дамаска, який говорив, що він прибув від султана монреальського і кракського, який хотів стати данником і другом татар. Монреаль (Montreal), Керак (Kerak) – замки хрестоносців в західній Йорданії, в 1189 р. захоплені Саладіном і потім належали Єгипту. (М.Ж.)
35 Також за рік до мого приїзду туди там був один паламар з Акри, що називав себе Раймундом, а насправді ім'я його було Феодул […] Тоді Мангу запитав про ім'я єпископа. Той відповів, що його звуть Отон […] Він вже чув про те, що трапилося при Мансурі 1253 р.
1249 р.
42 Тоді там була велика кількість християн: угорців, аланів, росіян, георгіанів і вірмен, які все не бачили причастя з тих пір, як були взяті в полон 1237 – 1242 рр.
44 У Мангу – хана є вісім братів: три єдиноутробних і п'ять по батькові. Сучасні дослідники налічують 10 синів Толуя. Єдиноутробними братами у Рубрука названі сини Толуя і Сорхахтані – Мунке, Хубілай, Хулагу і Ариг–Буга. Інших синів звали Журіха, Кутухту, Бучек, Муха, Сатухтай і Сабухтай. Рубрук пише про п'ять братів по батькові, ймовірно, виключаючи з рахунку рано померлого Бучека, про котрого немає звісток після 1251 р. (М.Ж.)
44 Одного з єдиноутробних він послав у землю душогубців, іменованих ними мулідет, і наказав всіх їх убити. У жовтні 1253 р. Хулагу виступив з Монголії в похід. (М.Ж.)
44 Інший вирушив у напрямку до Персії і вже вступив до неї, збираючись, як вважають, вступити в турецьку землю і готуючись відправити звідти військо проти Балдаха і Вастація. Явна помилка Рубрука, оскільки виходить, що у Мунке – 4 єдинокровних брати, а не три (як правильно зазначено раніше). Насправді Хулагу повинен був діяти і проти асасинів, і проти Персії.
44 Одного з інших він послав у Катайю проти якихось народів, які їм ще не підкоряються. У 1251 р. продовжувати підкорення Китаю був відправлений Хубілай.
44 Меншого єдиноутробною брата на ім'я Арабукху Мангу утримав у себе Арік-Бука, молодший брат Мунке-хана.
44 Один з братів хана з боку батька взяв Вільгельма в полон в Угорщині, в одному місті на ім'я Белеграв, в якому був нормандський єпископ з Бельвіля, поблизу Руана. Найімовірніше, Белград на Дунаї. 1242 р.
Крім Бату, в поході брали участь наступні Чингізиди: сини Джучі Орда-Ічен, Шиба, Тангкут і Берке, внук Чагатая Бурі і син Чагатая Байдар, сини Угедея Гуюк і Кадан, сини Толуя Мунке і Бучек, син Чингіз-хана Кюльхан, онук Чингіз-ханового брата Аргасун. Зіставлення цього списку із вказівкою Рубрука дозволяє однозначно встановити, що мова йде про царевича Бучека. (М.Ж.)
44 Я ж все сподівався, що приїде цар вірменський. Гетум I, цар Малої (Кілікійський) Вірменії (1226 – 1270), здійснив подорож в Каракорум (1254 – 1255).
48 У той час я бачив там посла балдахського (de Baldach) каліфа
Я бачив також послів одного індійського султана
Я бачив там також послів турецького султана, які принесли ханові цінні дари
Це був багдадський халіф аль-Мустасим (правив у 1242-1258 рр.)
48 Мангу сам сказав мені власними устами, що Камус була найлютіша чаклунка і що своїм чаклунством вона згубила всю свою рідню. Тобто Огул-Гаймиш, дружина Гуюка. Стратили її після воцаріння Мунке, тобто в 1251 або 1252 рр. (М.Ж.)
49 При середньому рукаві знаходиться місто на ім'я Суммеркент, що не має стін, але, коли річка розливається, місто оточується водою. Раніше ніж узяти його, татари стояли під ним 8 років. Невідоме місто посеред Волги.
50 На рівнині раніше жили корасміни (Crosmin) Це хорезмійці, що зайняли Азербайджан в 1225 – 1231 рр. (М.Ж.)
50 При вході в гори знаходиться велике місто на ім'я Гангес, їх колишня столиця, яка перешкоджає кургам спускатися на рівнину. Гянджа – столиця хорезмійского принца Джелал ад-Діна в 1225 – 1231 рр. (М.Ж.)
51 Бату ж наказав провести мене до одного міста з назвою Наксуа, який колись був столицею якогось великого царства і найбільшим і красивим містом, але татари обернули його майже в пустелю. Це Нахічевань. Місто було в 1221-1222 рр. взяте монголами.
51 ми приїхали в землю Сагенси, колись одного з наймогутніших кургів, а нині данника татар, які зруйнували всі його укріплення. Сагенса – спотворення від «шахіншах», титулу правителів міста Ані. За часів Рубрука шахіншахом анійськім був Ваграм, якому після підкорення монголами його володінь (1236 р.) довелося служити в монгольських військах і брати участь у взятті Ерзурума.
51 Батько його по імені Захарія придбав цю землю вірмен, вибавивши їх від рук сарацинів. За царювання Тамари (1184-1213) були звільнені міста Ані, Карс, Двін і вся північ Вірменії, після чого там утворилися васальні володіння вірменських князів Захаридів (1199 – 1236), що отримали назву від імені одного з них, Захарії, видатного полководця, який перебував на службі у грузинського царя і займав високий пост головнокомандуючого грузинського царства. (М.Ж., за статтею )
52 Ми проїхали по рівнині, на якій татари перемогли турецького султана Битва при Кесе-Дагу 26 червня 1243 р. в Малій Азії між військами монгольського полководця Байджу-нойона і конійського султана Гіяс ад-Діна Кей-Хосрова II.
53 у [турецького] султана, переможеного татарами, була законна дружина з Іверії. Від цієї дружини у нього був розслаблений син, якого він оголосив своїм спадкоємцем. Інший син у нього народився від грецької наложниці, яку він потім передав одному могутньому емірові; третій син у нього був від туркені; з'єднавшись з ним, багато турків і туркомани побажали вбити синів християн.
Як я дізнався, вони вирішили також, в разі перемоги, зруйнувати всі церкви і вбити всіх тих, хто не побажає стати сарацинами, але син оцей був переможений, і багато з його наближених були вбиті. Він оновив своє військо на другий раз, і тоді його взяли в полон, в кайданах тримають його і понині. Пакастер, син грекині, став піклуватися про свого зведеного брата, щоб той став султаном, так як інший, якого відправили до татар, був слабкого складання; родичі його з боку матері івери, або георгіани, обурилися на це. Звідси нині в Туреччині панує отрок, який не має жодної скарбниці, трохи воїнів і багато недругів.
Тут:
султан – Гіяс ад-Дін (помер в 1246..1247 рр.);
законна дружина з Іверії – Тамара, дочка грузинської цариці Русудан;
розслаблений син-спадкоємець – Ала ад-Дін Кей Кобад, народився бл. 1239 р., молодший син;
грецька наложниця – невідома на ім'я дочка грецького священика;
другий син (від грекині) – Рокн ад-Дін Кулуг Арслан; Рубрук іменує його Пакастер; він народився бл. 1235 р. і був старшим із синів;
третій син (від невідомої нам туркені з Конії) – Азз ад-Дін Кай Каус, народився бл. 1237 р., середній син;
всі три брати безперервно ворогували між собою, вдаючись до заступництва монголів.
В Туреччині панує отрок – перебільшення Рубрука, Рокн ад-Діну було вже більше 20 років. (М.Ж.)
53 Син Вастація слабкого здоров’я і веде війну з сином Ассана, який також ще хлопчик і пригнічений рабством татар. Син Вастація – Феодор Ласкаріс (1221 – 1258), третій нікейський імператор (1255-1258), якому було на той час не менше 34 років, хоча Рубрук схильний вважати його юнаком. Феодор Ласкаріс страждав епілепсією, що й знайшло відображення в словах Рубрука про слабке здоров'я сина Вастація.
Син Ассана – Михайло Асень, що правив у Болгарії в 1245-1258 рр. Він був зведений на престол дитиною. Між Нікейським імператором Феодором Ласкарісом і болгарським Михайлом Асенем йшла війна, що закінчилася повною поразкою останнього в 1255 р.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2018 М.І.Жарких

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 1602

Модифіковано : 13.10.2015

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.