Логотип персонального сайта М.Жарких
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історія / Гійом де Рубрук / Географія Євразії / Східна Європа

Гійом де Рубрук

Географія Євразії

Східна Європа

Микола Жарких

Висхідний пункт поїздки не викликає сумнівів – це сучасне місто Судак у Криму.

Далі Рубрук їхав два місяці до ставки Сартака. Він спеціально відзначив, що їхав дуже повільно і міг би подолати цей шлях за місяць, якби поїхав кіньми верхи. Отже, віддаль до ставки Сартака становила 900..1200 км.

На цьому відрізку в нас є такі проміжні орієнтири: Перекоп (165 км від Судака); берег Азовського моря (420 км від Перекопу до Таганрогу); десь в районі сучасного Таганрога (точне місце не можна встановити, але це для нас не принципово) мандрівники круто повернули на північ, переправились через Сіверський Донець (цей поворот і переправа у Рубрука не занотовані, є тільки загальна згадка, що по дорозі вони переправлялись через багато річок) і прибули до берега Дону.

Переправу забезпечувало не назване на ім’я руське поселення. Місце переправи не було близьким до гирла Дону, оскільки Рубрук занотував, що взимку посли їдуть південнішим шляхом і переправляються нижче того місця, де переправлявся він.

Я думаю, що Рубрук переправлявся десь на початку великої луки Дона, в районі сучасного Богучара (330 км від Таганрога).

Коли це було – у Рубрука точно не зазначено, сказано тільки, що це було перед днем св. Марії Магдалини. Я припускаю, що в день св. Марії (22 липня 1253 р.) він вирушив від Дона далі на схід; три дні стоянки на Дону в такому разі припадають на 19 – 21 липня.

Виходить, що за час 9 червня – 19 липня (40 днів) Рубрук подолав відстань у 830 км, що дає середню швидкість руху 41 км на добу.

За Доном мандрівники мали взяти курс на північний схід і через 9 днів, подолавши приблизно 360 км, дісталися у ставку Сартака. Якщо мої міркування правильні, ця ставка мала знаходитись десь в районі сучасного міста Аткарська (Саратовська область).

Чому я так вважаю? По-перше, на підставі згадки Рубрука, що «ця країна за Танаїдом дуже красива і має ріки й ліси» (розділ 16). І справді, по дорозі від Дону до Волги він мав переправлятися через такі більші річки, як Хопер та Медведиця. Рубрук чітко відрізняє вищезгадані ліси від великого лісу, який лежить на північ. Цей ліс відповідає лісовій природній зоні, а шлях Рубрука йшов лісостепом. На жаль, докладної карти природних зон Європейської Росії я не знайшов, а загальна карта показує, що південна межа лісостепу йде приблизно по лінії Вороніж – Саратов, тобто вирахуване мною місце ставки Сартака лежить якраз на межі степу і лісостепу.

По-друге, виїхавши від Сартака, Рубрук уже на третій день дістався Волги. Тобто ця ставка була за 100..120 км від Волги. Від Аткарська до Саратова (на Волзі) всього 75 км – віддаль, яку справді можна подолати за 2.5 – 3 дні. Якби замість Аткарська припустити розташування ставки в районі Ртищева або Балашова, то ці місця віддалені від Волги на 180 км.

«Ми вирушили до Бату, тримаючись шляху просто на схід» – записав Рубрук. якщо розуміти його вираз буквально, то від Аткарська до берега Волги в районі сучасного села Воскресенського – 120 км; якщо ж узяти напрямок на південний схід, то до берега Волги в районі Саратова буде 75 км. Звичайно, для прокладання маршруту в таких деталях нам бракує орієнтирів. Тому ми будемо вважати, що переправа через Волгу відбулась в районі Саратова, де було влаштовано русько-сарацинське поселення, котре забезпечувало переправу. Н.П.Шастіна у своєму коментарі вважає, що це – золотоординське місто Укек, городище якого знаходиться на околиці Саратова. З цим ототожненням, як ми бачимо, можна погодитись.

Наступна вказівка Рубрука – від цього поселення до міст Великої Булгарії 5 днів шляху – для мене незрозуміла. Навіть якщо припустити з натяжкою, що «південні міста Булгарії» доходили до початку Самарської луки (в районі сучасного міста Тольятті), то від Саратова туди по прямій 330 км, а огинаючи Самарську луку лівим берегом Волги – 420 км. Більш реалістичним я вважаю погляд, що «південні міста Булгарії» не заходили на південь далі від сучасного міста Тетюші, тобто ще 150 км на північ. Віддаль від Саратова до Тетюшів – приблизно 570 км, що значно перевищує вказані Рубруком 5 днів.

На Волзі мандрівники з’ясували, що ставка Бату у своєму русі на південь уже проминула переправу; вони наздоганяли ставку, пливучи вниз по Волзі. Тривалість плавби Рубрук не занотував, очевидно, вона не була великою. Після цього Рубрук разом зі ставкою Бату цілих 35 днів рухався на південь уздовж Волги.

Щодо місця, де Рубрук полишив ставку Бату, можна припустити, що це було не південніше за сучасну Волгоградську ГЕС. Далі на південь від Волги відділяється Ахтуба. Рубрук докладно описав ці рукави Волги, коли повертався назад, але на шляху на схід він про них не згадав. З цього можна вивести, що вниз по Волзі (водою і берегом) Рубрук проїхав з району Саратова десь 300 км; звідси швидкість руху ставки становить десь 8 км на день.

Виїхавши від Бату, Рубрук через 12 днів доїхав до ріки Яїк (Урал). Якщо рухатись точно на схід, це становить 480 км, а середня швидкість – 40 км на добу.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2018 М.І.Жарких

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 1082

Модифіковано : 13.10.2015

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.