3. Новгородські архієпископи

Перелік, названий «Архієпископи Новгородські», розміщений у ВС на с. 15.

Новгородські архієпископи були першими після київських митрополитів церковними чинами на Русі. Після поділу митрополії в середині 15 ст. вони відійшли до Московської митрополії і не мали істотних зв’язків з Києвом. Тому природно припустити, що їх перелік запозичено з довідкових статей при великоруських літописах.

Позначення в таблицях:

Роки правління проставлені за Вікіпедією. Спірні питання церковної історії Новгорода ми тут не розглядаємо.

Послідовність стовпчиків у таблиці – від коротшого переліку до найдовшого. Вона, як ми бачимо, зовсім не збігається з хронологічною послідовністю створення самих літописів. Це – однозначне свідчення, що додаткові статті з переліками компонувались окремо від літописних текстів.

Н4Л – перелік, доданий до Новоросійського списку Новгородського 4-го літопису (цей список доведено до 1437 р.) [ПСРЛ, 1929 г., т. 4, вип. 3, с. 624]. Цей перелік досить докладний, містить число років правління, день та місяць смерті, різні біографічні подробиці. Доведений він тільки до Давида (1309 – 1325), тобто закінчується значно раніше, ніж літопис, до якого він доданий.

Л72ЯМІ – перелік, доданий до Уваровського літопису (доведеному до 1518 р.) Літопис надрукований в 28-у томі ПСРЛ (1962). Але цінні додатки до власне літописного тексту з цього рукопису були надруковані раніше, в 1910 р., як додатки до тексту Єрмолінського літопису [ПСРЛ, 1910, т. 23, с. 165]. В цій додатковій статті повністю втрачено перелік митрополитів і початок переліку новгородських єпископів. Перелік єпископів – власне, копія переліку з Н4Л, з усіма його особливостями.

ВЛ – перелік, доданий до Воскресенського літопису, 1541 р. [ПСРЛ, 1856 р., т. 7, с. 239]. Це ще одна копія переліку Н4Л, де скорочено переважну більшість подробиць.

ЛА – перелік з літопису Авраамки [ПСРЛ, 1889 р., т. 16, стб. 315 – 318.]

Н1ЛМІ – перелік, доданий в кінці статті 6496 року в Новгородському 1-у літописі молодшого ізводу [Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. – М.: 1950 г., с. 163].

НкнЛ – перелік, доданий на початку Ленінградського списку (бл. 1679 р.) Никанорівського літопису [ПСРЛ, 1962 г., т. 27, с. 141 – 142]. Це власне лапідарний літопис, який містить роки призначення та імена єпископів. Це ще одна копія Н4Л, дещо поплутана і продовжена до Серапіона (1506 – 1509).

Хр – перелік, доданий до Хронографа редакції 1512 р. за рукописом 1538 р. [ПСРЛ, 1911 г., т 22, ч. 1, с. 464]. Містить одні тільки імена, доведений до Макарія (1526 – 1542), тобто до часу написання рукопису Хронографа.

Точно такий самий перелік додано на початку Симеонівського літопису [ПСРЛ, 1913 г., т. 18, с. 22], тільки замість правильного Іоана (3-8) помилково написано Іона. Це – індивідуальна описка даного літопису. Перелік так само доведено до Макарія, тобто до часу переписування збереженої копії Симеонівського літопису.

НикЛ – довідкова стаття на початку Никонівського літопису [ПСРЛ, 1862 г., т. 9, с. 14]. Перелік доведений до Пимена (1552 – 1571), тобто до часу завершення НикЛ (бл. 1559 р.). Єдина відмінність полягає в тому, що намість правильного Нифонта (3-9) помилково записано Никифора. Це також індивідуальна описка даного літопису.

МЗ1493 – перелік, доданий як вступна стаття до списку Бел 1512 Московського скороченого зводу 1493 р. [ПСРЛ, 1962 г., т. 27, с. 296]. Містить одні тільки імена. Доведений до Олександра (1576 – 1586), тобто продовжений значно пізніше кінця того літопису, до якого він доданий.

ВС – Введенський синодик, 1654 р.

Блакитним тлом виділено редакцію Є; піщаним тлом виділено редакцію Г.

Подібно до переліків митрополитів, ми бачимо дві редакції: редакцію Є (від Єфрема, 3-2) та редакцію Г (від Григорія, 3-13). Різниця між ними така:

– редакція Є містить Єфрема (3-2), якого не визнає редакція Г;

– редакція Є містить невідомі науці імена Іллі (3-11) та Гавриїла (3-13), на місці яких редакція Г подає історичних Іоана та Григорія;

– редакція Є містить опис анархії 1-ї чверті 13 ст. (3-17 – 3-21), якого нема у редакції Г.

Редакція Є – давня, походить з 1 чв. 14 ст., і в деяких списках продовжена. Редакція Г – пізніша і більш якісна. Найкоротший і найраніший її список доведено до Євфимія 1-го, отже, вона склалась в 1430-х роках, і пізніше також поповнювалась новими іменами.

Так само легко можна встановити місце переліку ВС: це фрагмент редакції Є з деякими пропусками та самодіяльністю на кшталт Іоана (3-12), запозиченого, мабуть, з редакції Г, та невідомого з інших переліків Саватія (3-18). Встановити однозначно джерело запозичення тут не можна. Це міг бути список будь-якого з літописів Н4Л, ЛА, Л72ЯМІ, ВЛ (але не НкнЛ!).