Початкова сторінка

Микола Жарких (Київ)

Персональний сайт

?

Текст універсала

Микола Жарких

Наведемо текст універсала за виданням 1998 року:

Богданъ Хмелницкій, гетманъ обоихъ сторонъ Днѣпра и Войскъ Запорожских

Панам, панамъ енералной старшині, полковникам, полковой старшинѣ, сотникам, атаманнѣ и чернѣ всего Войска Украинского и всякой кондицій людем, такъже кому б о семъ теперь и в потомніе часы вѣдать надлежало, обявляемъ сымъ нашимъ унѣверсалом,

ижъ отаманъ кошовый Войска Запорожского, панъ Демянъ Барабаш, вообщи зъ старшиною войсковою и атаманамы курѣнными положили перед нами грамоту найяснѣйшаго короля полского Стефана Баторыя в року 1577 месяца августа 20 на прошеніе антецесора нашего гетмана Якова Богдана и кошового Низового Запорожскаго Войска Павлыка данную,

в якой королевской грамоті написано, ижъ его королевская мосцъ выдячи козаковъ запорожскихъ до его королевского маєстату зичливую прихилность и рицерскіе отважніе служби, которыми завжди великіе бѣсурманскіе погромляючи силы, горъдое ихъ прагнене на кровъ христіанскую до конца затлумили и пащоку ихъ на Корону Полскую и на народъ благочестивий украинскій рикающую замкнули и вход в Польщу и Украйну заступили, всѣ их неищетніі сили и нагліе на народъ хрыстиянскій набѣги грудми своими съперли, якіе их служби нагорожаючы, а дабы имъ Войска Запорожскаго козакамъ для зѣмовихъ станцѣй, гдѣ було прихилность мѣти, такъ же от нєприятеля раненныхъ своихъ заховувати и лѣчиты, в другихъ долѣгаючихъ нуждахъ отъпочивокъ маты и всякой пожитокъ ку волѣ своей забырати, а чтоб такъже и напередъ заохочени были зичливо в войску служити и противъ неприятелей отчизны своей охочо и неомилно отъпор чиниты,

надаетъ его кролевская моцъ козакамъ низовимъ запорожскимъ вейчисте городъ Терехтемировъ з монастирем и перевозом,

опрочь складового старынного ихъ запорожскаго города Чигирина и от того города Терехтемирова на Низь понад Днепромъ рѣкою до самого Чигрина и запорожскихъ степов ку землямъ чигринскимъ подойшлих, всѣ землѣ со всѣми на тихъ земляхъ насаженными мѣстечками, селами и футорами, рыбними по тому берегу в Днѣпрѣ ловлямы и иннимы угодыи,

a вширъ от Днѣпра на степ, якъ тихъ мѣстечок, селъ и футоровъ землѣ здавна находилы и теперь так си тое въ ихъ завѣданъю мает, заховати;

городокъ старинный же запорожскій Самаръ с перевозомъ и землями в гору Днѣпра по рѣчку Орел, а в низу до самихъ степовъ нагайских и кримских, а черезъ Днѣпръ и лиманы днѣпровыи и боговыи, якъ из вѣковъ бувало, по очаковские влуси, и въ гору рѣчки Богу по рѣчку Сынюху, от самарскихъ же земель чрезъ степь до самой рѣки Дону, гдѣ еще за гетмана козацкого Прецлава Ланцъкорунскаго козаки запорожскіе свои зимовники мѣвали,

и жебы тое непорушно во вѣки при козакахъ запорожскихъ найдовалось, его королевская мосць тоею грамотою своєю козакамъ запорожскимъ укрѣпилъ и утвердилъ;

и просилъ онъ панъ кошовый запорожскій Барабашъ со всѣмъ Войскомъ Запорожским и нашего на тое гетманского універсалу, прикладаючи жалобу, же чрезъ многіе перешедшіе годы отъ войни с татарамы, турками, волохами, а наостаток и з ляхамы Войско Запорожское въ нѣвецъ зъруйновалось и въ таких утисках всѣ оные ихъ городки и землѣ з рук у ихъ вилупленни, що не тулко коней своих, на якихъ в войску служать, але и себе чимъ прокормыть с чого не мають.

Мы теди Богданъ Хмелницкій, гетман, хотяй удалились от такого Войска Запорожского прозбы, вѣдаючи ихъ и самыхъ от старадавных королей полскихъ привылегіями умоцненнихъ и особливіе клейноты и армату войсковую маючих, но же мы отъ всего Войска Запорожского и украинского на оборону отъчизны нашой назначенные зъвѣрхностью знайдуемся и зъполную от Бога и от всего Войска и народа украинского по обоймъ сторонамъ Днепра далеко расшираючогось намъ врученную мосць и владцу як в войску, такъ и во всѣхъ городахъ и всѣмъ украинскимъ народом дириговать маючи, такъ по той зверхной владзы нашой на тую прозбу пана кошового и всего Войска Запорожскаго прихиляючись, тимы всѣми городами, мѣстечками, селами и футорами из ихъ всякими угодіи, якъ от найяснѣйшого короля полского Батория Войску Запорожскому надано,

владѣть и пожитковатись с того дозволяемъ и чтоб тое все непорушно въ ихъ владзы во вѣки было, сымъ нашимъ унѣверсаломъ стверждаем.

В року 1655 ануарія 15 в Бѣлой Церкви.

Свидѣтельствовалъ Войска Запорожского Низового войсковой писар, Иванъ Глоба.

[Документи Б.Хмельницького : 1648 – 1657 рр. – К. : вид.АН УРСР, 1961 р., с. 638 – 639, № 12; Універсали Богдана Хмельницького. – К.: 1998 р., с. 250 – 251, № 9].

У легенді документу в обох публікаціях вказані численні списки грамоти, але, як не дивно, не можна зрозуміти, за яким саме зроблено публікацію і варіанти якого саме «другого списку» там подано.

Аби показати, що є предмет для накресленого вище археографічного опрацювання цього універсалу, зазначимо деякі найістотніші різночитання публікацій:

в року 1576 [не 1577] месяца августа 20 дня… кошового Павлюка [замість Павлыка][Скальковський, 1840, 1841 р.]

в року АФОζ месяца августа дня К [20.08.1577 кирилицею]…кошового Павлюка [замість Павлыка]… В року АХНЄ анарія ІЄ [рік і число наведено кирилицею, дата – 15 січня 1655 р.] [Міллер, 1846 р.]

в року 1575 [не 1577] месяца августа 20 дня… кошового Павлюка [замість Павлыка]… В року АХНЄ януарія Є [рік і число наведено кирилицею, дата – 5 (не 15) січня 1655 р.] [Яворницький, 1895 р.]

Таким чином, різні видання подають три варіанти року видачі грамоти Баторія – 1575, 1576, 1577 і два варіанти оформлення дати – кириличними та арабськими цифрами. Є також чотири варіанти дати універсалу Хмельницького в межах 1655 року: 5 січня, 15 січня, 18 січня, 15 квітня і також два варіанти оформлення дати.