Логотип персонального сайта М.Жарких
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історія / Монографії / Терехтемирів / Сфальшований універсал… / Критичний розгляд форми універсала

Терехтемирів

Сфальшований універсал
Баторія – Хмельницького

Критичний розгляд форми універсала

Микола Жарких

Інвокація

Інвокація (богословія) – вступна формула зі згадкою бога. Вона мала означати, що особа, яка видала документ, отримала свою владу безпосередньо від бога.

Класична інвокація: «У ім’я господнє амінь» – наявна тільки в одному документі Б. Хмельницького (універсалі для шляхти Пінського повіту від 28 червня (8 липня) 1657 р. [Універсали Богдана Хмельницького. – К.: 1998 р., № 167; далі номери документів Хмельницького вказуються за цим виданням]). Цей універсал значно відрізняється від інших документів Хмельницького, і не можу бути сумніву, що його написали самі пінські депутати, а у гетьманській канцелярії він був тільки переписаний. Інвокацію в цьому документі я вважаю запозиченою із пінської заготовки.

В інших документах Б. Хмельницького інвокації немає, що відповідає уявленню про гетьмана як підданого, який має владу з волі начальства (польського короля чи московського царя). Немає її і в УБХ, що відповідає стандартам діловодства.

Інтитуляція

Інтитуляція – це іменування особи, яка видала документ. [До речі, якщо ви в академічному археографічному виданні побачите слово інСтитуляція (Універсали Богдана Хмельницького. – К.: 1998 р., с. 34) – то не вірте очам своїм. Це «лихий попутав»].

В УБХ вона звучить так:

Богданъ Хмелницкій, гетманъ обоихъ сторонъ Днѣпра и Войскъ Запорожских

Якщо ми розглянемо інтитуляцію оригінальних документів Б. Хмельницького за згаданим виданням, то легко побачимо три таких форми:

Дати документів Форма інтитуляції Число документів
1648 – 1651 рр. Богдан Хмелницкии, гетман з Воиском его королевскои милости Запорозким 17
1651, 1652 – 1653 рр. Богдан Хмелницкии, гетман з Воиском Запорозким 8
1654 – 1657 рр. Богдан Хмелницкии, гетман з Воиском его царского величества Запорозким 41

Вважаючи, що при копіюванні інтитуляція може бути спрощена, ми не враховували документи, відомі виключно з копій (хоча вони ні в чому не суперечать цій таблиці).

Перша форма титула відбиває його позицію як підданого польського короля. Друга форма титула стоїть у двох документах 1651 року з часу походу під Берестечко. Вибираючись на війну проти його королівської милості, Хмельницький не вважав доречним титулуватись його слугою. З тих самих міркувань немає «його королівської милості» на документах 2 пол. 1652 – 1653 рр., коли Хмельницький вважав мир з королем розірваним. Від початку 1654 року Хмельницький постійно й ретельно титулувався підданим російського царя.

Отже, форма інтитуляції категорично суперечить дипломатиці Б. Хмельницького. 1, вона не містить абсолютно необхідної на 1655-й рік фрази «його царського величества»; 2, вона містить фразу «обох сторін Дніпра», котра ніколи не вживалась у справжніх документах Б. Хмельницького.

Адреса

Адреса документу в дипломатиці зветься інскрипцією. В УБХ вона виглядає так:

Панам, панамъ енералной старшині, полковникам, полковой старшинѣ, сотникам, атаманнѣ и чернѣ всего Войска Украинского и всякой кондиціи людем, такъже кому б о семъ теперь и в потомніе часы вѣдать надлежало, обявляемъ сымъ нашимъ унѣверсалом…

Власне оця особливість адресації – до всіх урядників – і була притокою для називання документів універсалами. [Програміст сказав би – broad casting, а москаль – широковещательный адрес].

Разом з тим слід знати, що в нашій історичній літературі – навіть науковій та академічній – цей термін неправомірно й помилково поширюється на всі папери, видані від імені гетьмана. Так, у виданні «Універсали Богдана Хмельницького» (1998 р.) ми зустрчаємо і секретні дипломатичні документи (проекти міждержавних угод, інструкції послам – вони ніяк не призначались для загального відома), і звичайні накази, видані з однієї конкретної нагоди й адресовані одному конкретному урядовцю. Які ж з них «універсали»? Попереднє видання 1961 року мало ширшу й точнішу назву «Документи Б.Хмельницького». Так що з утворенням спеціалізованого Інституту археографії ми не тільки не бачимо якісного поліпшення, але рух у зворотньому напрямку…

В оригіналах та копіях універсалів Хмельницького зустрічаються наступні варіанти інскрипції (в квадратних дужках я, за звичаєм програмістів, вказую необов’язкові елементи формул):

Форма інскрипції Дати та номери документів (за виданням 1998 р.) Число документів
(1) Всѣмъ вобецъ и каждому зособна, кому бы о том вѣдать належало, [а меновите…] [до вѣдомости доносим…] 1648 р.: 13, 14, 16, 17, 18, 18а, 21; 1649 р.: 23, 27, 28; 1652 р.: 59; 1653 р.: 66; 1654 р.: 76; 1655 р.: 94, 98, 102; 1656 р.: 109, 110, 117, 118, 122, 141, 148, 150; 1657 р.: 154, 155, 158, 160, 164, 165 30 (28%)
(2) Ознаймуем сим писанем нашим [кождому], [кому би о том ведати належало…] [меновите…] 1649 р.: 26; 1650 р.: 33, 43; 1651 р.: 46, 47, 48, 49, 51, 52; 1652 р.: 56, 62, 63; 1653 р.: 64, 69; 1654 р.: 71, 74, 77, 82, 84, 86, 88, 90; 1655 р.: 92, 93, 96, 97, 100, 101, 103, 105; 1656 р.: 112, 114, 121, 124, 127, 131, 136, 140, 143, 144, 145, 147, 149; 1657 р.: 151, 152, 153, 156, 159, 161, 162, 163, 166, 167, 168, 169 54 (50%)
(3) [Паномъ полковникомъ|Пану полковнику], [осавуломъ,] сотникомъ, атаманомъ… до вѣдомости [подаемо|доносим] – одному полковнику – наказ 1650 р.: 38; 1654 р.: 81; 1655 р.: 107;; 1656 р.: 116, 125, 129, 130, 137, 139, 142 10 (9.5%)
(4) Ознаймуем сим [писанем|листом] нашим всѣмъ вобецъ и каждому зособна 1655 р.: 99, 104; 1656 р.: 108, 113, 119, 146 6 (5.5 %)
Різні форми:
До вѣдомости [доносим|подаем] [тим писанем нашим] [так старшим паном|всѣм] полковником, осавулом, сотником, яко и черни (1650 р.: 42; 1652 р.: 60)
До вѣдомости доносим кождому, кому-колвекъ буде вѣдати о том, меновите… (1649 р.: 22)
Ознаймуем сим писанем нашим, кому-колвек показано будет (1656 р.: 120) Ведомо чиним симъ писанемъ нашимъ, кому бы о том вѣдат належит (1656 р.: 123)
Ознаймуем сим универсалом нашим… а особливе… (1656 р.: 128) Разом 6 документів.

Форма 1 з’являється першою і вживається упродовж всього життя гетьмана. Документи з такою формою найчастіше містять самоназву «універсал» (хоча у пізніх документах такого типу трапляється самоназва «писання»). Універсал № 13 містить підпис військового писаря Івана Демковича.

Форма 2 з’являється пізніше і з 1651 року набуває значного поширення. Чотири з таких документів (№ 33, 46, 69, 101) містять підпис І. Виговського, тому можна з певною обережністю вважати, що ця форма ним і запроваджена. Документи такої форми мають самоназву «писання».

Форма 3 також з’являється в 1650 р. Один документ (№ 38) містить підпис І. Виговського. Слід зазначити, що сюди ми втягуємо як документи з власне універсальною адресою (всім полковникам), так і документи з більш обмеженою груповою адресою (одному полковнику та його підлеглим). Ці останні документи за колом адресатів займають проміжне місце між власне універсалами та наказами для однієї особи. Але кількість їх невелика, і поки що складно вирішити, яке було їх місце в типології гетьманських документів.

Форма 4 є комбінацією формул 1 та 2, вона з’явилась пізно і не набула значного поширення.

Разом форми 1 – 3 складають близько 90 % загального числа універсалів, що показує значну стійкість цього елементу формуляру. Паралельне побутування двох основних форм інскрипції я вважаю свідченням одночасної роботи двох писарів, одним з яких був Іван Демкович, другим – Іван Виговський.

Однозначно можна стверджувати, що формули «панам, панам генеральній старшині» у документах Хмельницького немає. Більше того, за Хмельницького ніяких «панів», окремих від генеральної старшини (магнатів, латифундистів, впливових осіб, які не займали офіційних посад у Війську) просто не існувало. Також дуже звичне для нас словосполучення «генеральна старшина» не існувало в часи Хмельницького і не зустрічається у його документах. Ця корпорація сформувалась пізніше. Тому вказана формула УБХ, 1, не зустрічається в універсалах Хмельницького; 2, суперечить історичним реаліям; 3, містить анахронізм «генеральна старшина».

Слова і вирази

Самоназви універсалів Б. Хмельницького вживаються такі: найбільше, бо 78 разів (26, 42, 43, 46, 47, 48, 49, 51, 52, 53, 56, 62, 63, 64, 69, 71, 74, 77, 81, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 93, 96, 97, 99, 100, 101, 102, 103, 105, 107, 108, 112, 113, 114, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122, 123, 124, 127, 129, 130, 131, 136, 137, 139, 140, 141, 142, 143, 144, 145, 146, 147, 148, 149, 151, 152, 153, 154, 156, 159, 161, 162, 163, 164, 166, 168, 169) вжито слово «писання»; 10 разів (18, 26, 38, 59, 76, 94, 109, 110, 125, 128) – слово «універсал»; 7 разів (14, 20, 28, 104, 107, 158, 167) – «лист», 1 раз (41) – грамота. В 10 документах самоназви немає. Отже, 82 % документів – це «писання», і тільки 10 % – «універсали». Тому самоназва «універсал», вжита в УБХ, не суперечить дипломатиці Б. Хмельницького.

Вираз «всякой кондиціи людем» з УБХ має відповідники в універсалах Хмельницького: «вшелякой кондиции людям» (51, 62, 66, 69, 74, 81, 88, 98, 103, 107, 108, 112, 113, 114, 116, 117, 118, 119, 120, 123, 128, 141, 146, 163, 164) або «всякого стану [и кондыции] людем» (122, 129, 130, 139, 140, 142, 147, 148, 150, 160). Отже, цей вираз з’явився в 1651 році і найбільш інтенсивно вживався в 1656 – 1657 рр. Значне, майже загальне вживання цієї формули в останній період свідчить, що вона була запроваджена керівництвом як обов’язкова. Вона, безперечно, мала якийсь соціальний зміст, але який саме – я зараз міркувати не буду. Для нас важливо, що даний вираз не суперечить дипломатиці Б. Хмельницького.

Вираз «теперь и в потомніе часы» в УБХ має нечисленні відповідники в універсалах Хмельницького (98, 123, 124). Тому і про нього можна сказати, що він не суперечить дипломатиці Б. Хмельницького.

Вираз «всѣмъ украинскимъ народом дириговать маючи», надто слово «дириговать» не зустрічається жодного разу в оригінальних документах Богдана Хмельницького. Воно, безперечно, прийшло в УБХ із канцелярського жаргону 18 ст., в 17 ст. його не знали і не вживали.

Вираз «Войско Украинское» не зустрічається жодного разу в оригінальних документах Богдана Хмельницького і мабуть належить до публіцистичної (не діловодної) термінології 18 ст.

Вираз «народ украинский» не зустрічається жодного разу в оригінальних документах Богдана Хмельницького і також мабуть належить до публіцистичної (не діловодної) термінології 18 ст.

Вираз «Войско Запорожское и Украинское» не зустрічається жодного разу в оригінальних документах Богдана Хмельницького. Поділу і протиставлення городового («українського») та запорозького війська в часи Хмельницького не існувало – це ознака 18 ст.

Есхатокол

Есхатоколом у дипломатиці називають стандартну заключну частину документу.

Короборація (текстове підтвердження автентичності документу, наприклад «При печати своею рукою подписалисме») зустрічається в універсалах Хмельницького не часто (21, 41, 60, 69, 101, 102, 105, 137, 144, 149, 165, 167). Якоїсь закономірності у її вживанні я не помітив. В УБХ короборація відсутня, як і в більшості універсалів Хмельницького, тому тут суперечності немає.

Вихідні дані (місце і дата видачі). Ця формула в документах Б. Хмельницького чітко розділяється на два класи: перший характерний тим, що він починається з дієслова (Дат|Дан|Писан|Діялося), за яким обов’язково йде означення місця; другий характерний тим, що в ньому початкове дієслово пропущене, і він обов’язково починається з означення місця видачі. Формула дати в усіх без винятку документах стоїть в кінці.

До першого класу належать 138 документів (96 %), до другого – 6 документів (4 %), з них 5 оригіналів і 1 копія. Рішуче переважання першого класу дає нам право стверджувати, що коректні вихідні дані в документі Хмельницького мають починатись з дієслова, за яким має йти означення місця.

Кожен з двох зазначених класів підрозділяється на три підкласи відповідно до формату дати:

Підклас 1-1: (Дат|Дан|Писан|Діялося) (місце) (день) (місяць) (рік) – 107 документів (78%, № 13, 14, 15, 16, 17, 18, 18а, 19, 20, 23, 24, 26, 27, 28, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 59, 61, 63, 64, 65, 71, 72, 75, 77, 78, 82, 84, 86, 87, 88, 90, 93, 94, 95, 97, 98, 101, 102, 103, 104, 105, 108, 109, 110, 111, 113, 114, 117, 118, 119, 120, 122, 123, 124, 125, 127, 128, 129, 131, 132, 134, 136, 138, 139, 140, 141, 142, 146, 147, 148, 149, 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 158, 159, 160, 161, 164, 165, 167).

Підклас 1-2: (Дат|Писан) (місце) (місяць) (день) (рік) – 23 документи (17 %, № 41, 57, 65, 68, 74, 81, 83, 92, 96, 99, 100, 106, 112, 115, 116, 121, 130, 145, 162, 163, 166, 168, 169).

Підклас 1-3: (Дат|Писан) (місце) (рік) (місяць) (день) – 8 документів (0.6 %, № 21, 25, 29, 69, 76, 137, 143, 144).

Підклас 2-1: (місце) (день) (місяць) (рік) – 2 документи (60, 62).

Підклас 2-2: (місце) (місяць) (день) (рік) – 3 документи (56, 58, 75).

Підклас 2-3: (місце) (рік) (місяць) (день) – 1 документ (22).

Причини коливань у форматі датування (власне, між підкласами 1-1 та 1-2, бо інші становлять лише незначну частку) мені невідомі. За правилами науки (тобто теоретичної фізики) тут слід було б застосувати кореляційний аналіз і пошукати кореляцію, наприклад, з формулою інскрипції. Але мені зараз не хочеться цим займатись, тим більше, що треба й професійним історикам щось лишити. Адже провести кореляційний аналіз, коли первинний матеріал уже зібрано – це зовсім не складно, чи не так?

Формулу вихідних даних в УБХ: «В року 1655 ануарія 15 в Бѣлой Церкви» – формалізовано можна представити: (рік) (місяць) (день) (місце). Вона повністю суперечить дипломатиці Б. Хмельницького: 1, немає початкового дієслова; 2, місце поставлене після дати.

Дані ітінерарію (списку місць перебування Б. Хмельницького показують, що 4 – 13 січня 1655 р. він дійсно перебував у Білій Церкві. Точна дата виїзду не встановлена, 19 січня Хмельницький був у війську біля Жашкова, куди проїхав через Ставище [Універсали Богдана Хмельницького. – К.: 1998 р., с. 292]. Отже, місце видачі УБХ не суперечить історичним реаліям. Я вважаю це випадковим співпадінням.

Підпис гетьмана – «Богдан Хмелницкий, рука власна» – є обов’язковим елементом документів Хмельницького. Тут навіть підрахунки не потрібні – кілька документів, де цього підпису немає, рішучо можна вважати випадковими. Слід зазначити, що значна кількість його документів дійшла до нас у копіях, і за правилами бюрократії слід було б зазначати: «На подлинном тако (підпис)». Але цього в жодному випадку не зроблено, і в копії переносився текст оригінального підпису без будь-яких застережень.

В УБХ підпису Б. Хмельницького немає, тобто це суперечить дипломатиці Б. Хмельницького.

Підпис писаря зустрічається всього 7 разів (Демковича – 13, Виговського – 33, 38, 42, 46, 69, 101). Це необов’язковий елемент документу, і його відсутність в УБХ не суперечить дипломатиці Б. Хмельницького.

Я сподіваюсь, що цей невеличкий екскурс в дипломатику Богдана Хмельницького не надто стомив читачів. Підведемо підсумки. Всього ми розглянули 11 показників, і знайшли, що 7 із них не суперечать формі документів Хмельницького. Разом з тим ми знайшли 12 порушень (2 – в інтитуляції, 3 – в інскрипції, 4 – у слововжитку, 2 – у вихідних даних, 1 – у підписі). Отже, можна рішуче твердити, що УБХ не належить до класу «універсали Богдана Хмельницького».

Більше того, автор УБХ не мав в руках жодного справжнього універсалу Хмельницького і не міг узяти його за зразок. Разом з тим значна кількість збіжностей з формою типового універсалу показує, що якийсь гетьманський універсал (універсали) автор УБХ мав перед собою.

Дипломатика документу Стефана Баторія, включеного в УБХ, не потребує такої детальної критики, тому що ніяких усталених формул там немає. Текст подано у вільному викладі, немає титула короля та його підпису.

Вихідні дані його грамот відповідають формулі 1-1: «Datum Warschoviae die 3 mensis Martii Anno Domini MDLXXVII» [Biblioteka Ordynacji Krasinskich. Muzeum Konstantego Swidzinskiego. – Warszawa: 1881, t. 5-6, № 8, s. 7], і ця формула дуже стійка. В УБХ немає дієслова і місця видання; дата, яка в справжніх документах Баторія подавалась римськими цифрами, передана довільно. До того ж в різних копіях, як ми бачили вище, дата коливається: 1575 – 1576 – 1577 роки. Важливо, що неможливий 1575 рік – це не друкарська помилка. Автор / копіїст УБХ, можливо, не знав, що Баторій коронувався лише в квітні 1576 року, але ж ми це знаємо.

Отже, про цей текст можна повторити: не тільки ніякий Стефан Баторій документу такого змісту не міг видати, але автор УБХ навіть віддаленого поняття не мав про те, як виглядють справжні королівські грамоти. Не маючи ніякого зразка, він був змушений удатись до вільного розповідного стилю.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2018 М.І.Жарких

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 543

Модифіковано : 11.10.2015

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.