Таким чином, для 12 епізодів УБХ ми знайшли паралельні місця у творі Грабянки. Оскільки 11 з них наявні також у «Короткому описі Малоросії» (різниця лише в другорядному епізоді), ми не маємо підстав для розрізнення цих двох творів і лише умовно будемо говорити про «запозичення з Грабянки» замість коректного, але громіздкого «запозичення з Грабянки та/або Короткого опису Малоросії». Ключові фрази УБХ – про Терехтемирів та Чигирин – незаперечно запозичені звідси, як це слушно відзначив ще А. Стороженко. Незаперечним фактом є використання при складанні УБХ довідки 1745 року, яку слід розглядати як прототип універсала Баторія – Хмельницького. Власне уже в цій довідці видно знайомство з Грабянкою, тільки немає імені короля Баторія. Відома запорожцям постанова сейму 1717 року була, на мою думку, поштовхом: якась грамота Баторія для запорожців таки існувала. Можливо, що й дата «20 серпня» перекочувала в УБХ з постанови. Тексту фількіної грамоти А. Трипольського вони не мали, але він не конче був їм потрібен, оскільки вони мали виклад Баторієвої легенди, котра й була джерелом усіх «грамот Баторія для козаків». Розглянемо тепер кожен елемент історичних реалій УБХ окремо. Богдан ХмельницькийЧому виникла думка приписати універсал саме Хмельницькому, а не якомусь іншому гетьману? Я думаю, тут могли спрацювати два фактори. По-перше, закон епічної концентрації, за яким всі порядки і постанови приписуються одному герою-деміургу, в нашому випадку Б. Хмельницькому. По-друге, загальна позиція оборони запорозьких прав перед царським урядом полягала в тому, що Україна перейшла під владу Росії разом зі своїми землями і привілеями; отже, існування цих привілеїв за Хмельницького мало б (на думку запорожців) автоматично означати їх визнання царським урядом. Гетьман обох сторін ДніпраТакий титул уживав гетьман І. Мазепа. Короткий перегляд частини його універсалів [Універсали Івана Мазепи. – К.: 2006 р., частина 2] показав нам, цей титул вперше було вжито в 1688 р. (№ 44), а в 1689 р. він став майже панівним. Після падіння царівни Софії і повернення Мазепи з Москви цей титул практично зникає (1694 р. – № 133; 1696 р. – № 156) і знову з’являється в 1709 р. (№ 364). Таким чином, уживання цього титулу залежало від вказівок з Москви і зовсім не залежало від фактичного володіння: в 1704 – 1708 рр., коли Мазепа фактично об’єднав під своєю владою майже всю територію, підвладну Б. Хмельницькому, він цього титулу не вживав. Згадка у довідці 1745 р., що гетьман титулувався так «перед шведською баталією» наводить на думку, що у запорожців міг бути якийсь універсал Мазепи з часу після його розриву з Москвою, тобто з другого періоду уживання цього титулу. Зрештою, це питання для нашої теми не становить принципової ваги. З довідки ми бачимо, що запорожці були певні реальності цього титула, а як саме вони дійшли до такої певності – це окреме питання. Зазначимо також, що цим титулом користувались наступні гетьмани: Іван Скоропадський: «Великого государя нашего его царского пресветлого величества войск Запорожских обоих сторон Днепра гетман Иоанн Скоропадский» [Мотыжинский архив. – К. : 1890 г., № 76, с. 142, 19.05.1717 р.] Данило Апостол: «Его императорского всепресветлейшего величества войска Запорожского и обоих сторон Днепра гетман Даниил Апостол» [Мотыжинский архив. – К. : 1890 г., № 77, с. 144, 4.12.1728 р.] Кирило Розумовський: «Ея императорского величества Малой России обеих сторон Днепра и войск Запорожских гетман… граф Кирилл Разумовский» [Мотыжинский архив. – К. : 1890 г., № 83, с. 178, 30.12.1753 р.] З’ясування можливості запозичення формул універсалів цих гетьманів при укладанні УБХ є предметом дальших студій. Кошовий БарабашДжерелом для цієї особи могла бути як усна пам’ять (Борабаш записки 1745 р. записаний, мабуть, із уст, тоді як письмові джерела знають тільки Барабаша), так і твір Грабянки. В обох випадках йшлося про славного кошового сер. 17 ст., соратника М. Пушкаря у боротьбі проти І. Виговського Якова Федоровича Барабаша. В добі Б. Хмельницького він не був відомий, вперше з’явився в історичних джерелах в 1657 р. – одразу на посаді кошового, загинув у 1658 році. Укладач УБХ не мав про нього ніяких відомостей, окрім прізвища та посади, тому він вигадав йому ім’я «Дем’ян». Нема що й говорити, що ніякого «Дем’яна Барабаша» історичні джерела (окрім самого УБХ) не знають. Отже це ім’я суперечить історичним реаліям. Стефан БаторійПро Стефана Баторія і його стосунок до козаків запорожці мали уявлення з твору Грабянки; це було додатково підкріплено конституцією 1717 р., котрою грамота Баторія для козаків була визнана за чинну. Дата грамоти БаторіяМи вже неодноразово відзначали, що рік видачі «грамоти Баторія» в різних списках УБХ коливається від 1575 до 1577-го. У Грабянки стоїть 1576-й рік, який, мабуть, і ліг в основу УБХ. Що стосується дня 20 серпня – то цим днем 1715-го року датовано привілей короля Августа 2-го для А. Трипольського, і ця дата міститься в конституції 1717 р. Можливо, що укладач УБХ не став вигадувати день самостійно, а переніс його з конституції. Гетьман Яків БогданДжерелом для цього вигаданого гетьмана був Грабянка, де в переліку гетьманів згаданий «гетьман Богданко» (вождь Богданко також згаданий в описі подій 1575 р.). Укладач УБХ перетворив зменшувальне ім’я Богданко (у 2 пол. 18 – 1 пол. 19 ст. така форма звалась російським словом «полуимя») на прізвище Богдан і вигадав для нього ім’я Яків. Ясна річ, «гетьмана Якова Богдана» ніякі історичні джерела (окрім самого УБХ) не знають. В «Історії русів» Богданко перетворився на «Федора Богдана» (не Якова). Це – ще одне свідчення незалежності фантазій «Історії русів» від фантазій УБХ. Отже це ім’я також суперечить історичним реаліям. Кошовий ПавлюкНіяких кошових в 16 ст., у 1-й пол. 17 ст. і навіть за гетьмана Б. Хмельницького історія не знає. В ті часи кожен козацький вождь, обраний на Запоріжжі, автоматично ставав і главою коша, виконував обов’язки пізнішого кошового. Тобто титул «кошовий» стосовно часів Баторія є неможливим анахронізмом. Прізвище «Павлюк» укладач УБХ запозичив із Грабянки, де він згаданий під 1637 р., і переніс його в 1576-й рік. Своя рука – владика! Отже це ім’я двічі суперечить історичним реаліям. Город ТерехтемирівТерехтемирів переїхав в УБХ прямо із твору Грабянки з усіма своїми приналежностями – титулом «город», якого він в дійсності ніколи не мав, і монастирем. Додатково згадано перевіз, не названий у Грабянки. Ця назва повністю суперечить історичним даним, як детально простежено в нашій праці. Город ЧигиринЗгадка Чигирина є грубим анахронізмом. В часи С. Баторія це місто ще не існувало, воно тільки почало заселятись в кінці 16 ст. Про «город» Чигирин (тобто якесь визначне поселення, центр округи) можна говорити хіба що з 1630-х років. В поемі «Epicedion», опублікованій в 1585 р., є згадка про битву князя М. О. Вишневецького з татарами на урочищі Чигирин. Ця битва мала місце в 1563..1572 роках [Стороженко А.В. Стефан Баторий и днепровские казаки. – К.: 1904 г., с. 196, 197]. Привілей на заснування міста Чигирина король Сигізмунд 3-й надав 1 травня 1589 року [Архив юго-западной России. – К.: 1869 г., ч. 5, т. 1, с. 82 – 90]. Ця назва повністю суперечить історичним даним. Городок СамараНовобогородицька фортеця на ріці Самарі заснована в 1688 р. Про це є запис у Грабянки, але запорожці мали грамоту царів Івана і Петра на заснування фортеці. Це була російська воєнна база, і запорожцям вона не належала так само, як американська база Гуантанамо не належить Кубі, а база на Окінаві – Японії. Ця фортеця була зруйнована відповідно до умов Прутського миру 1711 р., і відновлення поселення на її місці чи взагалі біля гирла Самари було неможливим аж до 1734 р. Тільки з поверненням запорожців під владу Росії склалися політичні умови для побудови поселення. Це видно не тільки із загальних міркувань, але і з історичних документів. Так, у 1743 р. було складено поіменний список жителів Старої Самари з показанням часу, коли вони оселились тут [Эварницкий Д.И. Источники для истории запорожских казаков. – Владимир: 1903 г., т. 2, № 255, с. 1343 – 1344]. Найраніша дата – 1731 рік (якщо це не описка і не помилка пам’яті самого поселенця – «вот этих проклятых названий годов хоть убей не помню»). Той факт, що такого городка не було ані в часи Баторія, ані в часи Хмельницького – видно хоча б з генеральної карти України Боплана, де ріка Самара нарисована досить докладно. Ця назва повністю суперечить історичним даним. Ця реалія відповідає часу написання УБХ – середині 18 ст. На жаль, сучасні краєзнавці керуються хибно спрямованим почуттям місцевого патріотизму. Це почуття примушує їх відносити заснування «їхніх» поселень якомога далі в глибину віків, не звертаючи жодної уваги на те, що ці «ранні дати» – даруйте за каламбур! – є дуже пізньої фабрикації. От і у випадку Самари місцеві патріоти надрукували велику книгу, де УБХ покладено во главу угла, як видно прямо з її назви [Бинкевич В. В., Камеко В. Ф. Городок старинный запорожский Самарь с перевозом: краеведческий очерк. – Днепропетровск: Пороги, 2000 г. – 156 с. ] А якби в нагорній проповіді було сказано «Хліб наш старосамарський дай нам днесь» – заснування міста безперечно було б віднесене до часів Ісуса Христа. [До речі, ніхто ще не здогадався проголосити, що столиця давнього Ізраїльського царства міста Самарія засноване козаками зі Старої Самари. Старої – значить давнішої за Самарію, хіба не так? І тільки далеко пізніше частина їх переселилась до Іраку, де заснувала козацьке місто Самарра…] Віднесли ж заснування Кам’янця-Подільського до римських часів – і нічого, терпить… Ногайські степиНогайська орда сформувалась в 15 ст. на у степах між Волгою та Уралом (Яїком). В кінці 16 ст. ногайці, не маючи сили оборонити цю територію від натиску калмиків, почали переселитись на західний берег Волги, у передкавказькі степи та на Кубань, де вони змушені були визнати зверхність кримського хана. В 1620-х роках частина ногайців переселилась у Буджак, де почала зватись Буджацькою ордою (не ногайською!). І тільки в 1-й третині 18 ст. значна частина ногайців переселилась з Кубані у причорноморські степи [О.А. Бачинська, В.В. Грибовський. [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7. – К.: В-во «Наукова думка», 2010]. Отже, тільки з 1-ї третині 18 ст. причорноморські степи стали «ногайськими», а в часи Баторія чи Хмельницького вони такими зовсім не були. Ця реалія відповідає часу написання УБХ – середині 18 ст. Ця назва повністю суперечить історичним даним. Гетьман Прецлав ЛянцкоронськийЦей гетьман переїхав до УБХ з твору Грабянки. Звичайно, ніяких зимівників у його часи (на початку 16 ст.) на Запоріжжі не існувало. Підведемо підсумки. З числа згаданих в УБХ історичних реалій не менш як вісім моментів повністю суперечать реаліям часів Стефана Баторія. Натомість не менше двох моментів повністю відповідають часу написання УБХ – середині 18 ст.
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
