Логотип персонального сайта М.Жарких
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історія / Монографії / Терехтемирів / Додатки / Справа козацької армати

Терехтемирів

Додатки

Справа козацької армати

Микола Жарких

Питання про козацьку артилерію лежить дещо збоку від нашої головної теми. Нам треба тільки з’ясувати, чи перебувала колись артилерія у Терехтемирові. Тому літопис козацької артилерії ми укладаємо спрощено (litopys lite, як сказав би програміст) – не за першоджерелами, а за Михайлом Грушевським, спеціально виділяючи в тексті географічні назви.

На цю тему є цінна стаття О. Г. Сокирка [Артилерія козацької держави: створення, розвиток, внутрішня організація (1648 – 1781 рр.). – Український історичний журнал, 2012 р., № 4, с. 35 – 51]. Але нас цікавить період до 1645 року – до моменту появи оповідання П. Пясецького. Нам треба з’ясувати, чи мав він фактичні підстави писати про перебування артилерії у Терехтемирові.

1591 р.

Козаки Косинського забирали гармати в тих замках, які їм вдавалося захопити [Грушевський М.С. . – К.: 1994 р., т. 7, с. 183 – 184].

1594 р.

Лясота: гарматою завідує обозний, в ранзі полковника. Вона перебуває на Запоріжжі [Грушевський М.С. . – К.: 1994 р., т. 7, с. 282].

1596 р.

Лютий: Шавула з запорозькою гарматою стояв на Білорусі, в Пропойську. [Грушевський М.С. . – К.: 1994 р., т. 7, с. 219].

1598 р.

Нарешті кн. Ружинський пише про вісті, привезені йому з Низу козаками: козаки (партії Байбузівської очевидно) просять ради на те своєвільство, бажають аби король дав їй гетьмана від себе й позволив вивезти з Запорожа „гармату” – гармати й гаковниці, котрих є там за сто і більше, „бо кажуть що відколи армата там за порогами настала, тоді більше своєвільства намножилося” [Грушевський М.С. . – К.: 1994 р., т. 7, с. 245].

1625 р.

Переговори після Куруковської битви:

Козаки просили осібної платні для старшини, на армату. Хотіли, аби дано приміщення на найблизшу зиму в якихось містах для козаків і армати з огляду на спустошення України польським військом. (В протоколі комісії про це немає мови.) [Грушевський М.С. . – К.: 1994 р., т. 7, с. 558].

1626 р.

Посилаючи Конецпольському реляцію про свою діяльність на Запоріжжі і „скомпутований” реєстр, Дорошенко з старшиною заразом ставив цілий ряд жадань і усильно просив вглянути в ті різні прикрості й недогоди, які терпить військо.

Треба також визначити якесь місце і кватири на армату – досі вона стояла в Києві, але далі було б утяжливо сьому місту її тримати.

Посольство козацьке ставилося у Конецпольського в Барі десь з початком липня н. ст. [Жерела, 8, № 184] Але нічого втішного воно від нього не почуло. Король відіслав козаків до гетьмана, гетьман відіслав назад до короля, від Анни до Кайафи, як казали тоді. Так приходиться здогадуватися з того, що кілька місяців пізніше військо козацьке зверталося з тими своїми справами знову до короля [Грушевський М.С. . – К.: 1995 р., т. 8, кн. 1, с. 29 – 30].

1629 р.

Правдивий гетьман має бути не „поданий їм королем, а вибраний військом при арматі й інших клейнотах” [Грушевський М.С. . – К.: 1995 р., т. 8, кн. 1, с. 65].

Так писали запорожці до козацького старшого Чорного, 1629 р.

1629 – 1630 рр.

В 1629 – 1630 рр. козацька армата перебувала на Запоріжжі, і Конецпольський вимагав її повернення на волость. В повстанні 1630 р. козаки взяли її в похід під Переяслав.

1632 р. Петиція козаків на сейм, скликаний у березні:

Козаки просили окрім платні ще дати на армату, та визначити їй місце. Відповідь короля була солодкаво-квасковата. […] На будучім сеймі обіцяє внести справу збільшення платні козакам і підтримати її всім своїм впливом, так само справу спеціальної дотації для козацької армати [Грушевський М.С. . – К.: 1995 р., т. 8, кн. 1, с. 137].

1632 р.

Лист козаків на елекційний сейм 4 вересня (с. с. ) 1632 р.:

В дуже скромних виразах повторено військові домагання, оклепані жадання „поправи вільностей і збільшення річного жолду” зведені тепер до дуже невеликих конкретних жадань: „причинення суми на новоприписані дві тисячі” козаків, вказання місця для пробутку армати і дотації для неї [Грушевський М.С. . – К.: 1995 р., т. 8, кн. 1, с. 157].

1633 р.

Під Смоленськ в 1633 р. козаки привезли 10 польових (полкових) гармат. І це була не мала кількість. Так, М. Потоцький, вирушаючи в похід проти козаків у листопаді 1637 р., мав 6 гармат. В бою під Кумейками (6 грудня с. с. 1637 р.) козаки мали 10 гармат. В Корсунській битві 1648 р. поляки мали 12 гармат.

1635 р.

Посли реєстрових козаків, що привезли Сулиму, дістали за свою лояльність милостиву відправу королівську, дня 15/XII н. с. , три дні по екзекуції виданих ними проводирів. З неї довідуємося, що військо, відсилаючи Сулиму з товаришами на суд, заразом занесло скаргу на українських старостів, на різні прикрості і утиски війську від них, далі пригадувало за досі ще незаплачені гроші козакам і доповнення реєстру на місце побитих і померших; нарешті просило позволення, щоб армату козацьку, вивезену з Запорожа, можна було розложити на волостях по маєтностях шляхетських.

Розложити армату по шляхетських маєтностях [король] рішуче не згодився – козаки можуть поставити її в котрійсь королівщині: в Каневі або в Корсуні [Два відмінні конспекти сеї відправи з ркп. Публ. бібл. Пол. Nr 94 с. 7 і 12]. [Грушевський М.С. . – К.: 1995 р., т. 8, кн. 1, с. 226].

1636 р.

Військо рішило зачекати ще до Богородиці 8 (18) IX, але як доти гроші не прийдуть, то рушать з Чигирина, де стояла армата, на Запороже і вважатимуть свою умову з Річчю посполитою за розірвану через недодержання умов правительством.

[Наприкінці 1636 р.] Козаки не пустили жовнірів на визначені їм зимові лежі в Корсунщині, поставили там армату та почали збирати на неї всякі контрибуції; захопили при тім і частину київської армати. Подробиці і близші мотиви сеї ворохобні звісні нам досить мало; те освітлення, яке давала сій подїї козацька старшина, знаходимо в її відповіді на лист короля, що докорив їм за се, „нібито ми спустошили Корсунь, поставивши там армату, і чинили наїзди, забираючи хутори” [ркп. 94 с. 228]. [Грушевський М.С. . – К.: 1995 р., т. 8, кн. 1, с. 235, 237].

1637 р.

На сеймі відмовлено в різних прошеннях в справі армати козацької, а питання про додаток для сьомої тисячі і армати відложено до будучого сейму […]

Піднявши сею аґітацією Запороже, Павлюк десь при кінці мая ст. ст. кинувся з випищиками на волость, захопив армату в Корсуні й перетягнув її на Запороже. Се зробило страшенне враження. По козацьким традиціям армата була свого рода клейнотом, інсіґніями військової власти і орґанізації.

Поставило було військо армату в Корсуні, так панове жовніри її відти вигнали, а щоб до Києва та Білої Церкви – про те ані мислити, хоч звідти й бувало арматі виживлення. Змінили присягу нашим і на виховання нашої армати подали нам тільки Черкаси, Чигирин та Крилів, де вже й людей нема, у котрих би армата могла мати виховання, – та і звідти вигнали її панове уряди! Не майте отже нам за зле, що ми забравши армату, поставили її на звичайнім місці [тобто на Запоріжжі – М.Ж.] [Грушевський М.С. . – К.: 1995 р., т. 8, кн. 1, с. 245, 246, 248].

1637 р.

21 вересня, відповідь Павлюка гетьману Конецпольському, процитована в літописі – артилерія перебувала в Черкасах.

1638 р.

Після капітуляції козацького війська на Старці (28.07 с. с. )

Військо козацьке мало відставити армату до Канева, під нагляд тимчасових полковників визначених Потоцьким, і розійтися [Грушевський М.С. . – К.: 1995 р., т. 8, кн. 1, с. 310].

Згадка про артилерію міститься в тексті присяги, яку принесли козаки у таборі на Старці 28 липня (7 серпня) 1638 р.:

Артиллерия и все знаки войсковые должны оставаться на месте, обусловленном полковниками с согласия ясновельможного пана гетмана [Мемуары, относящиеся к истории южной России. – К.: 1896 г., т. 2, с. 213].

16 (26) серпня 1638 р. польний гетьман М.Потоцький надіслав до козаків листа, де, зокрема, запитував:

Почему казаки, нарушая свое обязательство, скрепленное присягою, до сих пор не доставили в Канев, как было условлено, артиллерии, составляющей собственность Войска Запорожского [Мемуары… с. 268].

На козацькій раді в Києві, яка відбулася у присутності гетьмана М.Потоцького 30 серпня (9 вересня) 1638 р., були ухвалені вимоги козаків, зокрема:

O porządku około armaty, ta ma być w Kaniowie […] i na tych który będą, uniżenie upzaszamy, aby prowent był ukazany, gdyż w Kaniowie nie mają na czem żyć [Okolski S. Dyariusz transakcji wojennej miedzy wojskom koronnym i zaporoskim w r.1637. – Kraków : 1858, s. 187 – 188].

Что касается артиллерии, то она должна оставаться в Каневе […] Для оставленных [при артиллерии] покорно просим назначить содержание, так как им нечем жить в Киеве [Мемуары… с. 273].

Звертаємо увагу на істотну помилку в російському перекладі – Київ замість Канева.

Загальна рада справді відбулася в Києві, 9 н. с. вересня 1638 р., в присутності гетьмана Потоцького […] армату порішено поставити в Каневі і коло неї не тримати нікого крім пушкарів і гармашів, чоловіка з двадцять, не більш, а іншим розійтися по домах [Грушевський М.С. . – К.: 1995 р., т. 8, кн. 1, с. 312].

Грудень 1638 р. – згідно реляції польських комісарів, процитованій в літописі, армата перебувала в Корсуні.

1649 р.

Кисіль в половині квітня с. ст. [1649 р.] мав відомості: армату з-за Дніпра, з Переяслава перевезено до Мошен.

Під Маслів Став (коло Росави) в перших днях мая рушила армата з Чигрина [Грушевський М.С. . – К.: 1995 р., т. 8, кн. 3, с. 175].

1649 р. 16 жовтня с. с.

Інша старшина вписана нижче в реєстрі Чигиринського полку: Васько хоружий бунчучний, Опанас Процовкин хоружий військовий, Васько Томиленко хоружий гарматний, Петро Дорошенко писар гарматний [Грушевський М.С. . – К.: 1995 р., т. 8, кн. 3, с. 274].

Отже, згідно Зборівського реєстру головна квартира артилерії була в Чигирині, де знаходився і штаб артилерії.

1654 р. Петиція козаків

12. На роботу коло армати військової, на пушкарів, і на всіх робочих коло армати людей просимо твоє цар. вел., май ласкаву увагу – на зиму, на становища, також і на обозного 400 зол. [Грушевський М.С. . – К.: 1996 р., т. 9, с. 787]

Дискусія при переговорах:

“Давніше було королівське жалування на армату, порох, оливо, – нехай би й тепер було від государя жалування, яке зволить”.

“Людям і коням що під арматою, визначити місця на прогодованнє в Запорізькім війську”. [Грушевський М.С. . – К.: 1996 р., т. 9, с. 805]

Березневі статті:

4. На роботи військової армати, на пушкарів і всіх робочих людей що бувають при арматі, аби царське величество зволив вчинити милостиву ласку на зимове прогодованнє і пристановище; також на арматного обозного 200 зол., а на хорунжого 50 зол.

Царське величество пожалував, велів дати з тамошніх доходів. [Грушевський М.С. . – К.: 1996 р., т. 9, с. 815]

1659 р.

Затвердження на Москві Переяславських статей:

А в статьях, каковы даны прежнему гетману Богдану Хмельницкому, а ныне те статьи в Переяславле на раде подкреплены, написано, что армате войсковой быть в Корсуне, и весь повет дать на выживленье и на всю оправу до гарматы [Акты, относящиеся к истории южной и западной России, Спб., 1867 г., т. 5, с. 7].

1666 р.

Прохання правобережного козацтва до короля Яна-Казимира, вироблене на раді у Лисянці 20 (30) лютого 1666 р.

Należy y na tym niemało do całości y wolnościy Woyska JEo Kr. Mści, Pana naszeo wielce młściwego, y porządku dawneo woyskoweo, iż armata woyskowa nasza, beneuole na zamku Bialocerkiewskim będąca, bez woli y consensu JE° Kr. Mści, Pana naszeo wielce mlwego, nie może Woysku JE° Kr. Mści Zaporozkiemu być przywrócona; prosić tedy będą posłowie nasi pokornie, aby z osobliwey woli y roskazania JE° Kr. Mści, Pana nasze° mlścweo, mogliśmy z tego zamku własne swoie działa odszukać y kleynotami woyskowemi się cieszyć.

Відповідь короля датована 14 (24) травня 1666 р.

Armaty, w Bialey Cerkwi kollokowaney, przeniesienie nie widzi Jego Królewska Mość potrzebne ani też przyczyny słuszney od Woyska, dla iakiey dział, prochówy innych armatnych rynsztunków, na tamtym mieyscu, teraz osobliwie ufortyfikowanym, mieć nie życzy, ile że Biała Cerkiew iest pośrednie mieysce Ukrainy po tey strony Dniepru, z którego na wszystkie strony do miast y miasteczek obrona y posiłek naypredszy bydź może dany. Jako tedy w mieyscu tym iest iawne bespieczeństwo armaty, tak przeniesienia oney y same Woysko, gdy się lepiey na myśli nie będzie prosiło, gdyż na tamtym mieyscu niedalszego innego, tylko dla obrony woyska y zamku iest osadzona [Крикун М. Війська Запорозького на варшавський сейм 1666 року і відповідь короля Яна Казимира на неї. – Україна модерна, 1999 р., № 2-3.].

Не можна не визнати рацію польському королю – він не був певний, що в руках козаків ці гармати не стрілятимуть на поляків. Так нехай ці гармати залишаються у Білій Церкві під наглядом польського гарнізона – ціліші будуть…

З літопису ми можемо зробити наступні висновки:

1. Козацька артилерія квартирувала в різних місцях Подніпров’я – Києві, Корсуні, Каневі, Чигирині – та на Запоріжжі.

2. У своїх проханнях до польського і російського урядів козаки просили визначити місце квартирування артилерії, але самі ніяких пропозицій щодо цього місця не вносили.

3. Ординацією 1638 року було передбачене квартирування артилерії у Терехтемирові, але це рішення виявилось нездійснимим, і артилерію залишили у Корсуні.

4. Немає жодного свідчення перебування артилерії у Терехтемирові.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2018 М.І.Жарких

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 434

Модифіковано : 13.10.2015

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.