Логотип персонального сайта М.Жарких
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історія / Монографії / Звичай постриження правителя… / Первинний матеріал / Новгородський 1-й літопис…

Звичай постриження правителя в ченці

Первинний матеріал

Новгородський 1-й літопис старшого ізводу

Микола Жарких

Новгородський 1-й літопис старшого ізводу цитуємо за академічним виданням [ старшего и младшего изводов. – М.-Л., 1950. – 659 с. ]. Він зберігся у єдиному пергаментному списку, доведеному до 1352 року.

Въ лѣто 6711 [1203]. Томь же лѣтѣ прѣставися Мирошьшка, посадникъ новъгородьскыи, постригъся у святого Георгия.

Въ лѣто 6713 [1205]. Въ то же лѣто прѣставися княгыни Всеволожая.

Въ лѣто 6714 [1206]. Прѣставися рабъ божии Митрофанъ, а мирьскы Михалько, постригься у святѣи Богородици въ Аркажи манастыри маия въ 18, посадникъ новгородьскыи.

Въ лѣто 6715 [1207]. Въ то же лѣто прѣставися рабъ божии Парфурии, а мирьскы Прокша Малышевиць, постригься у святого Спаса на Хутинѣ, при игумене Варламе; а покои господи душю его.

Въ лѣто 6728 [1220]. Твьрдиславъ же съшьдъся съ князьмь въ любъвь, и лишися посадницьства: немочьнъ бо бѣ; и даша посадничьство Иванъку Дмитровицю; въ тои же немочи пребы 7 недѣль, и прия и больши немочь; и утаивъся женѣ и дѣтии и всѣи братьи, иде къ святѣи Богородици въ Аркажь манастырь и пострижеся февраря въ 8 день. Тъгда и жена въ друзѣмь манастыри пострижеся у святѣи Варвары.

В лѣто 6746 [1238 – татари під Владимиром]. И бысть на заутрье, увидѣ князь Всеволодъ и владыка Митрофанъ, яко уже взяту быти граду, внидоша въ церковь святую Богородицю, и истригошася вси въ образъ, таже въ скиму, от владыкы Митрофана, князь и княгыни, дчи и сноха, и добрии мужи и жены.

В лѣто 6746 [1238 – кн. Юрій на Сіті]. И нача князь полкъ ставити около себе, и се внезапу Татарове приспѣша; князь же не успѣвъ ничтоже, побѣже; и бы на рѣцѣ Сити, и постигоша и, и животъ свои сконча ту. Богъ же вѣсть, како скончася: много бо глаголють о немь инии.

В лѣто 6751 [1243]. Преставися рабъ божии Варламъ, а мирьскы Вячеславъ Прокшиничь, на Хутинѣ у святого Спаса, мѣсяца маия въ 4; а погребенъ бысть заутра, въ 5, на память святыя Ирины, архиепископомъ Спиридономъ и игуменомъ Сидоромъ, при князи Александрѣ. [Пам’ять великомучениці Ірини – 5 травня.]

В лѣто 6752 [1244]. Преставися княгыни Ярославляя, постригшися у святого Георгия в манастыри; ту же и положена бысть, сторонь сына своего Федора, мѣсяца маия въ 4, на память святыя Ирины; наречено бысть имя еи Ефросинья. [Пам’ять св. Ірини – 5 травня, не 4-го.]

В лѣто 6755 [1247]. Преставися рабъ божии Костянтинъ Вячеслаличь, а чернечьское имя Анкюдинъ; и положенъ бысть честно у святого Спаса на Хутинѣ.

В лѣто 6770 [1262]. Того же лѣта поиде князь Олександръ в Татары, и удержа и Берка, не пустя в Русь; и зимова в Татарѣхъ, и разболѣся.

В лѣто 6771 [1263]. Приде князь Олександръ ис Татаръ велми не здравя, въ осенинѣ, и приде на Городець, и пострижеся въ 14 мѣсяца ноября, на память святого апостола Филипа. Тои же ночи и преставися; и везоша и въ Володимирь, и положиша и въ манастыри у святои Богородици Рожества. И снемшеся епископи и игумени съ митрополитомь Кюриломь и со всѣмь ерѣискымь чиномь и с черноризци и со всѣми суждалци, погребоша и честно мѣсяца того же въ 23, на святого Амфилохия, в пятох. [Пам’ять св. Амфілохія Іконійського – дійсно 23 листопада. 23 листопада 1263 р. – дійсно п’ятниця. Всі показники збігаються.]

В лѣто 6780 [1272]. Преставися князь великыи Новгородьскыи Ярославъ Ярославичь в Татарѣхъ, и положиша и въ Тфѣри у святого Козмы и Демьяна.

В лѣто 6812 [1304]. Преставися великыи князь Андрѣи Александрович, внукъ великого Ярослава, мѣсяца июля 27, на память святого Пантелѣимона, постригъся въ скиму, и положенъ бысть на Городци.

В лѣто 6827 [1319]. Уби цесарь въ Ордѣ князя Тфѣрьского Михаила.

В лѣто 6830 [1322]. Того же лѣта преставися князь Афанасии, брат Юрьевъ, постригъся в черньци; и положиша и у святого Спаса на Городищи.

В лѣто 6833 [1325]. Того же лѣта поѣха владыка Моисии к митрополиту ставитъся на Москву; и привезоша при нем князя великого Юрья изъ Орды, сына Данилова, внука Александрова, и погребоша и митрополитъ Петръ и архиепископъ Моисии и тфѣрьскыи епископъ Варсонофии и ростовьскыи епископъ Прохоръ, рязаньскыи епископъ Григории, в суботу 1 поста; и плакася его князь Иванъ и всь народ плачемь великым, от мала и до велика: убилъ бо и бяше въ Ордѣ князь Дмитрии Михаилович безъ цесарева слова.

Літопис доведено до 1352 року, тобто останній його автор був сучасником Івана Калити. Але після 1333 року літопис вівся вряди-годи – маємо тільки записи за 1337, 1345 та 1352 роки, решта років промовчана. Спільних точок з Лаврентіївським літописом в нашій вибірці немає.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2018 М.І.Жарких

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 694

Модифіковано : 10.10.2015

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.