Розділи 301 – 320
Микола Жарких
301. Леонтія… (с. 66 – 67)
32 імені чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо інока Семена схимника (в 8-й позиції), інока схимника Варлаама (10), священноієрея Семена (21), священноінока Марка (23).
302. Рід священика Афанасія
сослужителя Великого Николи з Дубровиці (с. 67)
11 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо ієрея Григорія (1), ієрея Афанасія (2).
Великий Никола – я думаю, означає Пустинно-Миколаївський монастир в Дубровиці, згаданий у тестаменті князя Юрія Івановича Дубровицького [Вольф, 108].
303. Княини [sic!] і князя Юрія Дубровицького… (с. 67)
(1) Княгиню Ульяну.
(2) Євдокію, Осія, Олену, Марію, Максима.
Князь Юрій Іванович Гольшанський-Дубровицький, власник Дубровиці (в сучасній Рівненській обл.), відомий з 1502 р. Він помер в кінці 1536 чи на початку 1537 р. Його перша дружина була донькою князя Ярославича, про неї є тільки одна пізніша згадка з 1358 р.; від 1522 р. кн. Юрій був оженений з Марією Андріївною Сангушківною, котра померла бл. 1553 р. [Вольф, 108 – 109]. Слід думати, що Ульяна – його перша дружина.
304. Старца Никольського Тихонов син Дідко (с. 67)
18 імен чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо інока Никандра (2), інока схимника Мартирія (7), Нерона (15).
Можна припустити, що це третій запис, пов’язаний із Дубровицею, з Никольським монастирем там.
До цього розділу віднесено 3 імені, приписані пізніше на полі: Івана Ртищева, Фетінію, Анну. Вище, в розділі 188, ми вже бачили таку саму приписку з тими самими іменами.
305. Федір з Мозиря рід свій вписав (с. 67)
(1) Федора, Івана, Агафію, Федора.
(2) (Рід Тиші Биковського – приписка на полі) Анну, Анну, Хатіяна (!), Діонісія.
Тиша Биковський відомий з документів від поч. 16 ст. до 1533 р. [Бонецький-1, ], але серед його родичів імен з ПС немає.
306. Іскра з Канева жену свою вписав (с. 67)
Анастасію, Анастасію.
Не ясно, чи це описка, чи справді записані дві різні Анастасії. Припускаю скоріше описку. Роду Іскр в довіднику Бонецького немає.
307. Рід священика Ісакія
від Великого Николи Пустинського монастиря (с. 67)
22 імені чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо Путяту (16).
Мені неясно, чи тут ідеться про дубровицький, чи про київський монастир.
308. Од пана Гринков О[в]ра[ч]ско[го]
Степана и жены его Анны (с. 67)
Феодосії (!).
309. Од пана Матфея Юньковича (с. 67)
(1) Матфея и жену его Марию.
(2) Саву, Стефана, Пелагею, Софронія, Матвія, Ірину, Анну, Никиту, Євдокію, Захарію, Євстафія, Іллю, Климентія, Матвія, Матрону.
Маємо документальні звістки 1533 – 1548 рр. про волинського зем’янина Василя Федоровича Юнкевича [Бонецький-1, ]; можливо тут записаний його родич (брат?).
310. Княгиню Марію… (с. 67)
(1) Княгиню Марію (Ровенская – приписка на полі).
(2) Пелагеї, Федори (!), інока Євфимія, Ісидора, Парасковії (!), Марію, Єфрема, Стефана, Лук’яна, інока Герасима, Зиновія, Іоана, Никити (!), Анастасію, Іоана, Филипа, Феодосії (!), Василя, Анну, Тита, Костянтина, Георгія, Федора, Івана, Марію, Парасковію, Євдокію, Григорія, Євдокію, Якова, Стефана, Филипа, Марії, Улити (!), Селивона, Ірини (!).
Титул Ровенська мала тільки Марія, удова по князю Семену Васильовичу Збаразькому. вона відома у 1460 – 1516 рр., померла бл. 1517 р. [Вольф, 607 – 608]. Мені не ясно, чому запис про неї внесено через відчутний час після її смерті, і то одиничний, без роду. Чи не помилився писар, роблячи свою приписку?
311. Рід ігумена Троїцького Симеона,
а вписан за устав за харатейний (с. 68)
(1) Архієпископа Іони (!), інока Іоакима, Євдокії (!), священноінока Семена, Павла, Марію, Василя, Олександра, Прокопія, Зиновія, Ульяни (!), Григорія, Єфросинію, Фому, Григорія, Василя, Іллю.
(2) (Сергія міщанина київського – приписка на полі), Аввакума, Омелухи (!), Пелагеї, Мойсея, Тетяни (!), Павла, Феодосії (!), Марфу, Тимофія, Леонтія, Іллю, Тетяни, інока йосифа, Максима, Марію.
(3) (Йосифа Пот[ія] – приписка на полі), Євдокію, Дорофея, Марії (!), Феодосія, Фоми (!), Кузьму, Івана, Євги (!), Селівана, Костянтина, Ісакія, Єфрема інока, інока Олексія, Євдокії, Євфросинії, Євфимії (!), Афанасія, Каленика, Євстафія, Павла, Дарію, Омеляна, Марка, Матрону, Якова, Марію, Феодосію, Михайла, Филипа, Катерину.
(4) Княгиню Анастасію.
(5) (Василь Якович боярин слуцький – приписка на полі), Василя, Тимофія, Семена, Ксенію, Василя, Олену, Івана, Аграфену, Олексія, Сави, Агрипини (!), Івана, Родіона, Анну, Іллю, Макавія, Харитона, Степаниду, Афанасія, Анну, Григорія, Андрія, Агафію, Іоана, Захарію, Марію, Агафію, Улиту, Олександра.
(6) (Некраш з Канева – приписка на полі), Семена, Євфимія, Тетяну, Василя, Феодосії (!), Максима, Мартина, Марію, Ульяну, Пархома.
У пошуках Троїцького монастиря, де був ігуменом Симеон, нам треба вибирати між Вільною та Слуцьком [Строев П.М. Списки иерархов и настоятелей монастырей Российской церкви. – Спб.: 1877 г., стб. 540, 543] – в обох містах з 15 ст. були Троїцькі монастирі, але ігумена Симеона інші джерела не знають в жодному.
Відомі три київських митрополити на ім’я Іона: (Глезна, 1492 – 1494 рр.), (1503 – 1507 рр.), (Протасевич, 1568 – 1576 рр.), із яких Іона Глезна мав деякий зв’язок із Слуцьким Троїцьким монастирем, а Іона 2-й ближчий за часом свого правління до часу запису. Але в будь-якому випадку цей запис зроблено через немалий час після смерті митрополита.
Далі розділ рясніє приписками на полях, і тільки блок 4 виділяється упевнено.
Перший з роду Потіїв – Потій Тишкович – відомий в 1529 – 1542 роках як лісничий (спочатку кам’янецький, думаю, Кам’янця-Литовського, потім підляський) [Бонецький-1, – 250]. Син його писався Львом Потієвичем, тобто християнського імені Потія ми не знаємо. Якщо припустити, що йдеться саме про нього, то виходить, що приписка зроблена ближче до середини 16 ст., після 1542 р.
Осіб на ім’я Некрас / Некраш відомо в кінці 15 – 1 пол. 16 ст. кілька [Бонецький-1, ], але жоден з них не мав зв’язку із Каневом або взагалі Київщиною.
312. Рід Богоявленського з Добрович (с. 68)
Священноінока Васіана, Полагію, ієрея Данила, Ірини (!), Олексія, Анну, Ігнатія, інока Йова Відблянина, інока Тихона, Левона, Василису, Тетяну, Полагію, Якима, Агафію, Аграфену, Феодосію.
Єдине село під назвою є у Вілейському районі Мінської області, на північному заході Білорусії. Тепер можемо твердити про існування церкви Богоявління в цьому селі ще в 1520-х роках.
Ім’я Йова Відблянина вказує на Вітебськ. В цьому місті ми маємо згадки про (від 1576 р.) та Троїцький Марків чоловічий монастир (мабуть, на її місці, від 1633 р.); також про (від 1618 р.). Таким чином, згадка про «нашого» Йова є чи не першою згадкою про монастирське життя у Вітебську.
313. Рід боярина пінського Дмитра Федьковича (с. 68)
(1) Дмитра, Акулини (!), Єлеазара.
(2) Тетяну.
Після імені Єлеазара в рукописі залишено кілька порожніх рядків, обведених червоним чорнилом. С. Голубев припускав, що це місце призначалось для наступних представників роду, але лишилось незаповненим.
Роду Федьковичів у довіднику Бонецького немає.
314. Рід Щепин Івана чорноризця (с. 69)
Фетінії (!), Івана, Івана, інока Стефана, Федору, Ульяни (!).
Роду Щепа / Щепин у довіднику Бонецького немає.
315. Рід князя Федора Ярославича (с. 69)
(1) Князя Федора, княгиню Олену.
(2) Анастасію, Діонісія, Анну, Федора, Авдотью, Софронія, Якова, Агафію, Ульяну, Івана, Стефана, Андрія, Семена, Семена, Павла, Аграфену.
(3) Іуду, Дем’яна, Анну (Обернеєвичів – приписка на полі проти цих 3 імен).
(4) Арефи, Марії (!), Івана, Григорія, схимника Макарія, Агафію, Марфу, Химу, Мартіана, схимника Якима, Михайла, інока Германа, Феодосію, Іоана, Василя, Авдотью, Іоана, Антона, Андрія, схимниці Пелагеї (!), Захарію, євстафія, Василя, Олену, Івана, Агафії (!), Іоана, Никона чорноризця, Меланії чорноризиці (!), Єпімаха, Феодосії (!), Никифора, Іоана, Василя, Прокопія, Аграфени, Олени (!), диякона Федора, Олену, Анну, Агафію, Василису, Олексія, Матрони (!), Василя, Анну, Анисима, Ульяну, Глікерії (!).
(5) Федори (! Мануїлова матка з Волох – приписка на полі), Дементія, інока схимника Каліста, Василису, Григорія, Нестора, Василису, Федора, Івана, Олену.
(6) Іоана, Агафію (родители Сергеевы – приписка на полі).
(7) Священноінока Васіана.
(8) Іоана (со Мстиславля – приписка на полі), Авдотью, Федора (срьшь (!) – приписка на полі).
(9) Князя Стефана (Домонтовича – приписка на полі).
(10) Інока Феодосія, Стефана, Василя, Фетінію, Бориса, Федора, Григорія, Тимофія, Марфу, Фетінію, Олександра, інока Григорія, іноки Євдокії (!), Сисоя, іноки Соломониди (!), Андрія, Анастасію, Тимофія, Остафія, Ірину, Артемія, Євсегнія, Марію, Євдокію, священноієрея Олексія, Понарію, Якова, Євгу, Никиту, Матвія, Дементія, Василису, Леонтія, схимника Феодосія, інока Ісайю, Андрія, інока Венедикта, схимницю Євдокію.
Князь Федір Іванович Ярославич відомий від 1499 р., помер у 1521 р., похований у Києво-Печерському монастирі [Вольф, 155 – 157]. Безперечно, в записі (315-1-1) йдеться саме про нього. Дружиною його була княжна Олександра Семенівна Олельківна, котра часто звалась також Оленою. вона померла в 1518 р. Вона володіла Пінськом. Запис до ПС, як бачимо, зроблений дещо пізніше смерті князя.
Роду Обернеєвичів у довіднику Бонецького немає, нема й населеного пункту з такою назвою.
Першого князя з роду Домонт / Домонтович звали Василь, він в 1552 р. володів Мошнами (в сучасній Черкаські обл.) [Вольф, 51 – 53]. Таким чином, «наш» князь Стефан, якщо він справді Домонтович, мав би бути з попереднього покоління цього роду.
316. Рід князя інока Іони Соколинського (с. 70)
(1) Князя інока Іону.
(2) Схимника Симона.
(3) Князя Олександра, княгиню Олену, князя Алімпія, князя Василя, Улити, княжни Євфимії, княжни Марії (!), князя Іоана.
(4) Агафію, Христину, Аксинію, Єрмолу.
(5) Князя Олександра.
(6) Аксинію, Федора, Єфросинію, схимника Іону, Бориса, схимницю Фетінію, Федора, Марію, Федора, Григорія, інока Йосифа, Іоана, Христину, Іоана, Ульяну, Пелагею, інока Іоаникія, Феклу, Нестора, Пелагею, Петра, Федора, Зиновія, Павла, Варвару, Логина, Фому, Пелагею, Агафона, священноінока схимника Селівана, Анисима, Агафона, Михайла (Павша – приписано на полі), інока Єфрема, Марину, Конона, Дарію, Ігнатію, Федора, Фетінію, Іону, Олексія, Макарія, Ірину, Хому, Григорія, Семена, Фетінію, Мартіана, Фетінії (!), Євгу, Данила.
Є. Вітте розглядала запис князів Соколинських, але нічого переконливого не вказала [Є. В., 87 – 88]. Розглядаючи біограми представників перших двох поколінь князів Соколинських (тільки вони підходять нам хронологічно), можна звернути увагу на князя Івана Семеновича, відомого з 1511 р., який помер перед 1524 р., зробивши запис майна на користь Печерського монастиря [Вольф, 462]. Хіба би припустити, що це він перед смертю прийняв чернецтво під іменем Іони.
Імена з блока (3) не знаходять добрих відповідників в роду Соколинських, і, можливо, не належать до цього роду.
Михайло Павша відомий з 1499 р., в 1522 р. був намісником чорнобильським. Помер перед 1524 р. [Бонецький-1, ]. Дата його смерті досить добре узгоджується із хронологією ПС. Вище (розділ 259) ми бачили запис його роду.
317. Рід Потапов Олестковича (с. 70)
Потапія, Івана.
Два представника роду Олешковичів відомі в 1549 – 1550 рр. [Бонецький-1, ], невідомо, чи мають вони стосунок до цього запису.
318. Рід князя Костянтина Крошинського
зі Смоленська (с. 70)
Князя Романа (1), князя Іоана (2), княгиню іноку Євпраксію (3), князя Федора (4), Ульяну (5), князя Костянтина (6), княгиню Анну (7), князя Василя (8), Ульяну (9). Кінець.
Рід князів Крошинських починається з князя Романа, про якого немає конкретних звісток, але син його Іван звався Романовичем, відомий у 1446 – 1450 рр.; у Івана був син Федір (невідомий з документів), а у Федора – Костянтин, відомий у 1482 – 1513 р. [Вольф, 186 – 188]. Можна припустити, що вони записані в позиціях (1), (2), (4), (6) відповідно. З розділу 152 ми бачили, що дружина Федора, мати Костянтина в чернецтві звалась Єфросинією; тому можна припустити, що Євпраксія – чернече ім’я дружини Івана, бабусі Костянтина.
Якщо припустити, що княгиня Анна (7) – це дружина Костянтина, то вона померла не раніше 1531 р. Можливо, це – хронологічний орієнтир для нас. В такому випадку можна думати, що запис було зроблено у зв’язку з її смертю.
Є. Вітте думала, що князь Василь (8) – це Василь Іванович Крошенський, небіж у других князя Костянтина, котрий помер між 1534 і 1539 роками [Є. В., 104; Вольф, 189]. Дата його смерті видається мені занадто пізньою.
Спроба Л. Войтовича тлумачити цей розділ частково співпадає із запропонованою, а частково неприйнятна [Л. В., 243 – 249].
319. Олену… (с. 70)
(1) Олену, Гаврила, Івана, Марфу.
(2) Василя (Василь Володкович – приписка на полі), Єпіфанія.
(3) Василя (Костюшкович – приписка на полі), Олександра, Григорія, ієрея Андрія, Анну, Артемія.
(4) Григорія (Глушський – приписка на полі), Андрія.
В 1496 – 1559 рр. відомі кілька представників роду Володковичів [Бонецький-1, ], але серед них не видно Василя.
Також кілька Костюшковичів відомо у 1507 – 1545 рр. [Бонецький-1, ], але й серед них не видно Василя.
Роду Глушських у довіднику Бонецького немає. Села та – нині в Любешівському районі Волинської обл., можливо, рід Глушських пов’язаний з цими селами.
320. Полатник пустинський Мисайло
рід свій уписав (с. 71)
73 імені чоловіків і жінок впереміш, серед яких відзначаємо схимника Мойсея (1), Євгу (29), інока Мартирія (36), ієрея Якова (37), схимниці Олени (! 53), інока Іларіона (56), Федора (68 Скіраса – приписка на полі), схимницю Олену (71).
Знову, як і в розділі 307, неясно, чи з дубровицького, чи з київського монастиря був полатник Мисаїл.
Що значить ім’я Скірас – я здогадатись не можу.