Густинський літопис (1620-і роки)

Микола Жарких

У цьому літописі повість про похід на Ворсклу, як звичайно, розміщена після уже розглянутої нами звістки про «похід на Дон»:

Цього літа [тобто 6905 – 1397] Темір Кутлуй, тобто Тамерлан, татарський цар, зібрався й пішов на Баязета, царя турецького, маючи з собою війська дванадцять разів по сто тисяч, і побив Баязета і всю силу турецьку. І самого, спіймавши, оковав золотими веригами і посадив у залізну клітку, і возив напоказ світу три роки, поки помер. І коли на коня всідав, ступав на плече Баязета як на підніжжя.

В літо 6906. 1398. Едигей, гетьман Тамерлана, здобув Кафу, укріплене місто в Тавриці.

В літо 6907. 1399. Тамерлан, татарський цар, пішов на Руську землю. І вийшов йому назустріч Вітовт з усією силою своєю і з усіма литовськими князями, і зійшовся з Тамерланом на ріці Ворсклі, але був переможений.

Тут були вбиті князь Андрій Ольгердович Полоцький і брат його Дмитро Брянський, Михайло Євнутієвич, Іван Дмитрович Кіндир, Андрій, онук Дмитрів, Іван Борисович Київський і багато інших князів і бояр.

А татари, перемігши християн, пішли на Руську землю, нищачи вогнем і мечем Волинь та Литву, а Київ відкупився тисячею червоних, а Печерський монастир тридцятьма червоними; цей викуп був 12 серпня [ПСРЛ, 2003 г., т. 40, с. 131 – 132].

Текст загалом слідує Й. Бельському, але має дещо з російської літописної повісті. З неї маємо два характерних моменти – згадку Михайла Євнутієвича і викуп з Печерського монастиря. Ці подробиці, як я визначив у попередній статті, є в новгородській групі основної редакції (НКЛ2 – Н4Л – НЛД) та в «московській» редакції (МЗ1493, МЗ1495, Хронограф), а також у НикЛ. Оскільки на прикладі повідомлення про Синю воду ми бачили, що автор ГЛ1 користувався НикЛ, то і тут нам слід припустити, що другим (після Бельського) джерелом був Никонівський літопис.