Літопис (лютий – квітень 1778 р.)
Микола Жарких
Основна маса документів для нашої теми надрукована у 2-у томі збірника М. Ф. Дубровіна «Присоединение Крыма к России» (Спб.: 1885). Деякі документи надруковані у збірці С. А. Калоєрова «От Крыма до Мариупольского греческого округа» (Донецьк: 2008 р. – 640 с.). Можливо, щось цікаве є у збірці А. В. Гедьо «Джерела з історії греків Північного Приазов’я (кінець XVIII – початок XX ст.)» (К.: 2001 р. – 245 с.). Але цих збірників у Мережі нема (ну, 130 років ще не минуло… Не пізніше 2146 року можна буде їх переглянути і доповнити мій літопис…)
(2) 6.01.1778 р. Рапорт князя О. О. Прозоровського
графу П. О. Рум’янцеву
Із цього великого рапорта ми випишемо тільки декілька фрагментів, які будуть потрібні для кращого розуміння можливостей російського начальства в Криму:
Про подарунки й подачки людям мало важливим, як в ордері ваше сіятельство згадувати зволите […] Двом з християн конфідентам, рекомендованим мені – одному від [грецького] сотника Андріяса, а другому від митрополита місцевого, котрі послані для розвідування на суднах в Анатолію і ще донині жоден з них не повернувся, а гадаю, що навесні (якщо живі, звісно) на перших суднах будуть, – дано на утримання їх та на інші витрати кожному по 100 голандських червінців.
[…] Тут визначив секретно через нинішнього резидента пана Костянтинова для кращого розвідування про всі справи, на підставі ордеру вашого сіятельства від 3-го травня – двом писарям, які знаходяться при хані, пенсії по 300 руб., з яких один потрапив у натовп заколотників і убитий, а другий і тепер при ньому знаходиться. І хоча пан Костянтинов нічого від них за весь час дізнатись і не міг, але вважає за доцільне продовжувати визначену йому пенсію.
[…] Однак, щоби серед такої колотнечі знайти за гроші з добрих татар, або християн і жидів вірних собі конфідентів, а тим менше схилити до цього значних людей серед ворохобників і наближених до Селім-Гірея, – посилаюсь я, світліший графе, і на самого резидента пана Костянтинова, що ніякої надії на успіх в цьому нема.
[…] Тепер же всі способи я уже вживав і через митрополита грецького знаходити за гроші християн, котрі б розвідували або мої накази, коли зв’язок був перерваний, переносити до менших начальників могли, – але жодного і він відшукати не міг […] Тому попри всі мої ненастанні старання не можу я ніяких конфідентів і ні за які гроші мати [Дубровин Н.Ф. Присоединение Крыма к России. – Спб.: 1885 г., , № 2, с. 12 – 15].
(2) 20.01.1778 р. Рапорт князя О. О. Прозоровського
князю Г. О. Потьомкіну
З доданої копії рапорта мого, відправленої до графа Петра Олександровича [Рум’янцева] того самого дня, коли прибув до мене полковник Денисов, ваша світлість зволите побачити, як мені потрібно повне рішення щодо оголошеної паном Денісовим височайшої монаршої волі. Та оскільки, можливо, я не одержу скоро від його сіятельства повної резолюції, то й лишилось мені поквапитись із донесенням цього і вам, милостивому своєму благодійнику.
Якщо, за словами пана Денисова, є монарші види на заволодіння Кримом, пошануйте, милостивий пане, мене попереднім настановленням, – як я і в попередньому листі згадав – як мені тоді обходитись із ханом і які надії йому подавати, аби він нарешті знав, як йому на своєму становищі триматись; так само як чинити з татарами, що вже обсіли?
Мені здається, тоді можна обнародувати їм маніфест, що її імператорська величність, на покарання усіх їх зухвальств і злочинів проти себе, бере Крим у вічне підданство, а їх з милосердя відпускає у Бесарабію або на Кубань, куди двір знайде потрібним, і так би їх усіх і вивести звідси.
На все це найнижче прошу поспішити милостивим вашої світлості настановленням і попередженням про дійсний план височайшого двора щодо цього, очікуючи чого перебуватиму вічно з цілковитим пошануванням і непохитною відданістю.
P. S. За перепрошенням, якщо виводити звідси християн, насмілюсь вам, світліший князю, доповісти, що коли Крим буде взято у підданство, то як і в першому листі згадав, вони будуть туту перші жителі, тому, здається, і виводити їх звідси було б уже ні до чого [Дубровин Н.Ф. Присоединение Крыма к России. – Спб.: 1885 г., т. 2, № 37, с. 97 – 98].
(2) 25.02.1778 р. Ордер графа П. О. Рум’янцева
князю О. О. Прозоровському
Рум’янцев написав великий наказ для Прозоровського, з якого нашої справи стосується одне речення:
Християн при цій нагоді запрошувати на поселення в Азовську або Новоросійську губернії; здається також зручно і панам губернаторам – могли б відповідно до наказів, які вони мають – їх тепер заохочувати і переселяти [Дубровин Н.Ф. Присоединение Крыма к России. – Спб.: 1885 г., т. 2, № 102, с. 296].
(2) 9.03.1778 р. Рескрипт імператриці Катерини 2-ї
графу П. О. Рум’янцеву
З останніх ваших донесень щодо Криму ми побачили, що ви зі свого боку дали наказ генерал-поручику князю Прозоровському, щоб він старався схиляти греків та інших християн, що там живуть, до переселення в Росію.
Ми, приймаючи цей пункт з усієї важливістю, не можемо предписати достатніх засобів, котрими згаданий генерал-поручик має посилити усі можливі для нього способи умовляти їх, щоб добровільно погодились перенести мешкання своє в Новоросійську і Азовську губернії – де під покровом нашим знайдуть вони спокійніше життя і можливе благоденствіє.
А особливо умовляти на те тамошнього митрополита, обіцяючи йому різні вигоди. Хану ж самому пояснити, що це робиться аби запобігти можливої помсти їм від татар і – може статись – від турків, якщо вони в Крим прибудуть.
А тому не занехайте генерал-поручику князю Прозоровському наполегливо рекомендувати, щоб він і всі наші військові начальники, приймаючи з усілякою ласкою усіх таких християн, що з’являються до них, чинили їм у перепровадженні до згаданих двох губерній можливу допомогу, і як скоро хто з таких бажаючих оголосить, що він має намір оселитись в тій чи другій губернії, то без затримки адресувати їх до губернаторів тих губерній.
Щодо харчування їх в дорозі, – де є наші магазини, то довольствувати з них, а де їх нема – то купівлею. Що ж належить до розміщення їх у границях наших і можливого постачання необхідним на перший час, то про це віддали ми належний наказ генерал-губернатору тих губерній князю Потьомкіну.
До вас же перебуваємо нашою імператорською милістю благосклонними [Дубровин Н.Ф. Присоединение Крыма к России. – Спб.: 1885 г., т. 2, № 113, с. 317 – 318].
(2) 9.03.1778 р. Указ імператриці Катерини 2-ї
князю Г. О. Потьомкіну
Божею милістю ми, Катерина друга, імператриця і самодержиця всеросійська…
Нашому новоросійському, азовському і астраханському генерал-губернатору князю Потьомкіну.
Даним цього числа нашому генерал-фельдмаршалу графу Рум’янцеву-Задунайському рескриптом наказали ми –
греків, грузинів і вірмен, які живуть в Криму, котрі добровільно погодяться перейти під покров наш і забажають оселитись в Новоросійській та Азовській губерніях, – то не тільки усіх таких нашим військовим начальникам, що перебувають у Криму, приймати з усією ласкою і допомогою для перепровадження їх до новоросійського і азовського губернаторів, довольствуючи по дорозі харчами, де є магазини, то з них, а де магазинів нема, то купівлею – але й намагатись усіма способами прихиляти й умовляти, щоби добровільно перейти звідти погодились, а особливо переконати в тому тамошнього грецького митрополита.
Вам же силою цього повеліваємо відповідно до цього наміру нашого поробити зі свого боку належні розпорядження, аби нові ці поселяни, з дня вступу у границі наші, не тільки у харчуванні своєму не мали ніякої недостачі, але й за розглядом вашим їм було надано як достатню кількість землі, так і потрібною до домобудівництва їх допомогою з нашої казни.
До того ж, ми надамо їм потрібні привілеї, дивлячись по числу і стану оних, а до того часу перебувати їм у власній опіці тамошніх губернаторів, яким ви маєте від себе доручити їхнє збереження.
Ми ж перебуваємо до вас нашою імператорською милістю благосклонними [Дубровин Н.Ф. Присоединение Крыма к России. – Спб.: 1885 г., т. 2, № 114, с. 318 – 319].
Тут бачимо нове доповнення до викладеного вище плану – надання привілеїв переселенцям. Скоро ми цей привілей побачимо…
(2) 10.03.1778 р. Ордер князя Г. О. Потьомкіна губернаторам
На виконання отриманого від імператриці наказу Потьомкін уже наступного дня відправив свої накази азовському губернатору Черткову та новоросійському губернатору Язикову. Переповівши указ, князь конкретизує доручення так:
[…] Вам же з обов’язку звання вашого доручаю прийняти їх у вашу власну опіку і покровительство з тим, щоби кожен з цих нових поселян за станом своїм був усім можливим забезпечений, а особливо тим, що не мають харчування – надати негайно зручну землю і збудувати на казенний кошт у відведених для цього місцях будинки, а також придбати все необхідне для заведення домогосподарств і понад звичайний провіант надати потрібне число хліба на насіння, дбати, аби вони прогодувати себе могли.
Податків же й нарядів аж до указу з них не чинити, а досить заможних записати в купці, міщани і в цехи, дивлячись по їх капіталам і бажанню.
А скільки якого сорту людей буде – надіслати мені відомість [Дубровин Н.Ф. Присоединение Крыма к России. – Спб.: 1885 г., т. 2, № 116, с. 320].
(2) 10.03.1778 р. Листи князя Г. О. Потьомкіна
князю О. О. Прозоровському
Того ж 10 березня непосидючий Потьомкін аж двічі пише до генерала Прозоровського, який не був йому підпорядкований (тому маємо листи, не ордери). Висловивши сподівання, що Прозоровський уже отримав відповідний наказ від свого безпосереднього начальника – П. О. Рум’янцева, Потьомкін розмірковував так:
[…] Надсилаю вашому сіятельству пильне моє прохання, щоби як через згаданого митрополита, так через підполковника Дмитрієва або через інших надійних конфідентів вжили ви усіх засобів умовити тих християн переселитись до нас, подаючи їм надію на височайше покровительство і всілякою потрібною на перший раз допомогою.
І як скоро матимете у тому успіх, то накажіть усім військовим начальникам, аби вони тих, що з’являться до них, приймали з особливою ласкою, подавали їм від себе усі засоби для безпечного їх звідти перепровадження і за власним їх бажанням адресувати до новоросійського або до азовського губернаторів, у якій губернії вони самі забажають.
При тому слід переконати самого хана, напоумивши його, що це робиться для порятунку їх від помсти, яка буде їм від татар, а можливо і від турків.
Про успіхи ж покірно прошу мене повідомити, тому що я беру в цьому особливу участь [Дубровин Н.Ф. Присоединение Крыма к России. – Спб.: 1885 г., т. 2, № 117, с. 321].
Для більшої зручності у виводі християн з Криму слід вам ужити всіх старань пояснити хану, що він від переходу їх до нас нічого не втратить, і що одержить він за те належне завжди відшкодування в доходах своїх. Навпаки, були б люди ці жертвою і тому не міг би він сподіватись отримати з них який-небудь доход.
Я, знаючи вашу пильність до спільного блага, упевнений, що ви не упустите в цьому випадку ужити все те, що при даній зручній нагоді від вас залежить, а надто всіляко старатись, аби сам хан у це вник. Я, очікуючи всіх успіхів, перебуваю завжди з щирим шануванням і відданістю вашого сіятельства милостивого пана мого покірний слуга [Дубровин Н.Ф. Присоединение Крыма к России. – Спб.: 1885 г., т. 2, № 118, с. 321 – 322].
(2) 11.03.1778 р. Рапорт князя О. О. Прозоровського
графу П. О. Рум’янцеву
Стосовно християн, про умовляння яких на вихід ваше сіятельство предписувати зволило, то до цього при нинішньому стані справ і приступити не можна, хіба що Крим в інший стан височайший двір прийме, про що мені невідомо.
Нині ж не тільки уряд, але й хан не погодяться на це, і я гадаю, що його світлість легше можна схилити лишити ханство, аніж він на те погодиться [це речення стилізовано дуже неясно]. А уряд з цього виснує, що Росія безсумнівно ними заволодіти хоче; тому, здається, і Порта Отоманська в такому ж виді це від них сприйме, і якщо вона буде в стані, то не чим більше як війною має бути закінчено й затверджено.
Всі ж оці християни звуться ясирями ханськими, котре слово, як вашому сіятельству звісно, значить склавів [рабів], котрі одні тепер тільки і можуть давати хану доход [Дубровин Н.Ф. Присоединение Крыма к России. – Спб.: 1885 г., т. 2, № 119, с. 322].
Тобто Прозоровський пропонував: спочатку захопіть Крим, а потім переселяйте його жителів як знаєте. Відхиляючись від теми, зауважу, що Рум’янцев на таку пропозицію відписав відмову [там само, с. 390].
(2) 23.03.1778 р. Лист графа П. О. Рум’янцева
А. Д. Костянтинову
Маю я всевисочайше повеління її імператорської величності щодо виклику греків та інших християн, котрі живуть у Криму, на поселення до Росії до Новоросійської й Азовської губерній, і внаслідок того ви докладете усе своє старання умовляти їх перенести своє мешкання в ті губернії.
Подайте їм надію, що вони під покровом її імператорської величності знайдуть спокійніше життя і можливе благоденствіє. Умовляйте на це тамтешнього митрополита, запевняючи йому різні вигоди.
Пояснюйте самому ханові, що це робиться, аби запобігти помсті, яка може їм бути; що він не повинен ні в чому суперечити бажанню всевисочайшої її імператорської величності, як своєї покровительки; але навпаки допомагати, маючи тверду надію – що до його особи відноситься, завжди буде допильновано й нагороджено.
Від відомої мені вашої майстерності у справах і постійного старання на користь її імператорської величності сподіваюсь я, що ви обернете всі інколи роблені натяки на бік нашої користі відносно того виклику і особливо проти можливих нарікань від уряду, і дайте тому виходу вид і причину їх власного на християн гніву [Дубровин Н.Ф. Присоединение Крыма к России. – Спб.: 1885 г., т. 2, № 130, с. 351 – 352].
(2) 4.04.1778 р. Рапорт князя О. О. Прозоровського
графу П. О. Рум’янцеву
У цьому рапорті Прозоровський, покликаючись на свої хвороби, просив його відставити і замінити О. В. Суворовим. Між іншими справами він писав так:
Стосовно виклику греків та інших християн на поселення до Новоросійської й Азовської губерній, то на виконання повеління вашого сіятельства, порадившись із паном резидентом Костянтиновим – спершу він говорив з митрополитом, а потім був з ним і у мене і я всіляко старався його до цього прихилити, подаючи надію як йому самому, так і народу мати під покровом її імператорської величності квітучий стан і всілякі вигоди.
На що відповідав митрополит: «Може бути, що це й можливо, і я сподіваюсь, що народ погодиться, але заздалегідь запевнити не можу, поки не зберу прямо їхніх думок; а нині наближаються свята, також його світлість [хан] вимагає від них замість грошей кількість срібла, то ці два випадки, коли люди будуть у зборі, є найліпшими, і я зможу під непроникним секретом з людьми значними порадитись і дати пряму відповідь».
Понад те, оскільки цей народ до місцевого способу життя звик, то він хотів для потрібних їм вигод написати деякі кондиції і надати резиденту, а він уже у свій час донесе вашому сіятельству, який і тепер докладно у своєму листі пояснює [Дубровин Н.Ф. Присоединение Крыма к России. – Спб.: 1885 г., т. 2, № 139, с. 380].
(2) 11.04.1778 р. Лист князя О. О. Прозоровського
князю Г. О. Потьомкіну
Очікуючи прибуття Суворова і можливості виїхати з Криму, Прозоровський поспішав ліквідувати дані йому доручення.
Світліший князь милостивий пане Григорій Олександрович!
Милостиві вашої світлості писання від 10 [березня] я мав честь отримати 7-го цього місяця.
І оскільки про виклик звідси християн отримав я два повеління його сіятельства графа Петра Олександровича [Рум’янцева]: перше, минулого лютого від 25-го, в якому не було вказано ані височайшого на це дозволу, ані сказано, щоб відкрити це ханові, то які мені тоді зустрілись утруднення і що я на те його сіятельству доносив, тут подаю виписку; друге ж від 23-го минулого березня, з викладом тієї височайшої монаршої волі, котру ваша світлість у своєму писанні пояснити зволите.
[Прозоровський дуже не любив Рум’янцева і не упустив нагоди поскаржитись на його неправомірні дії Потьомкіну. М. Ж.]
Я, всі сили мої вживаючи на виконання цього, радився з паном резидентом Костянтиновим. і потім закликав до себе митрополита і з ним говорив. Якщо до від’їзду мого звідси будуть представлені кондиції, то не промину вам, світліший князю, піднести.
Далі ж я, сподіваючись скоро звідси виїхати, поклав турботу за це на пана резидента, котрому і від його сіятельства [Рум’янцева] предписано.
І хоча виконання цього і не вважаю я неможливим, однак не можна наперед запевнити, що легко буде до виконання довести. Також не можна сказати, щоб і хана це не стривожило, який хоча й буде змушений погодитись на височайшу волю, але не знаю, чи буде прикладати зі свого боку пильне старання до кращого успіху. Це все покаже час.
Щодо пана резидента я цілком певний, що він так само, як і я сам, прикладе для виконання цього усі свої сили [Дубровин Н.Ф. Присоединение Крыма к России. – Спб.: 1885 г., т. 2, № 148, с. 401 – 402].
(2) 18.04.1778 р. Лист князя О. О. Прозоровського
князю Г. О. Потьомкіну
Але так скоро відбитись від цих гаспидських греків Прозоровському не пощастило:
При самому відправленні поданого тут вашій світлості листа був у мене місцевий митрополит із резидентом Костянтиновим.
Він об’явив мені, що його емісари, ужиті в святкові дні поміж християн для збирання їхніх думок щодо виходу звідси, повернулись, і на яких кондиціях оголосили вони своє бажання, митрополит докладно пояснює у листі на еліно-грецькій мові до вашої світлості.
Від резидента ж послані емісари ще не повернулись, а тому яких заходів він у цій справі вважає за краще вжити, – подаю також на розгляд вашої світлості копію з його листа, нині ж відправленого до його сіятельства графа Петра Олександровича [Рум’янцева. І далі – про очікування приїзду Суворова] [Дубровин Н.Ф. Присоединение Крыма к России. – Спб.: 1885 г., т. 2, № 153, с. 405; згаданих листів у збірці нема].