Логотип персонального сайта М.Жарких
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історія / Монографії / Дві традиції літописання… / «Вітовтів» літопис / З’їзд правителів і Похвала… / Джерель…

Дві традиції літописання
Великого князівства Литовського

«Вітовтів» літопис

З’їзд правителів і Похвала Вітовту

Джерельна вартість повідомлень
про з’їзд 1430 р.

Микола Жарких

Ми бачили, що навіть екстракт з Длугоша винісся на велику статтю. Величезна кількість деталей і точних дат переконує нас у його компетентності, хоча деякі твердження є власними міркуваннями хроніста. Длугош розповідав тільки те, що діялось при дворі Ягайла; Вітовт же з’являється лише тоді, коли польський король має до нього якусь справу.

Отже, Длугош описав два з’їзди правителів. Перший відбувся в Луцьку в кінці січня – лютому 1429 рр., другий – у Вільні в серпні – початку жовтня 1430 р. Між ними – проміжок у півтора роки. (Длугош, як той чукча, що закінчив партійну школу, знав, що Маркс-Енгельс – то два чоловіки, а не один).

Тепер ми, нарешті, можемо зрозуміти, що написано в ОЗП. В епізодах 2 – 28 ми маємо опис віленського коронаційного з’їзду із датою 6939 р. [Події вересня – грудня 6939 вересневого року відповідають вересню – грудню 1430-го січневого року.] Дату коронації було визначено на 15 серпня 1430 р., і до неї з’їхалися усі запрошені гості. Слід знати, що запрошення сусідніх правителів на коронацію – це була звичайна практика тих часів (почитайте у того ж Длугоша про коронаційний з’їзд Владислава 3-го 1434 р.).

7 тижнів, які гості провели у Вільно (19) від 15 серпня, дають нам 3 жовтня як кінець з’їзду. Це практично співпадає з датою Длугоша – 4 жовтня. Помилкою чи спрощенням ОЗП є запрошення на з’їзд Ягайла (3) – з Длугоша ми бачили, що його запрошували окремо і його приїзд означав власне крах коронації.

Про луцький з’їзд 1429 р. в ПВ-2 оповідається пізніше (35 – 41). Длугош підтверджує наведені там дані, що Сигізмунд був разом з королевою (40) і про великі дари (41). Але про участь у з’їзді Ягайла чи про конкретні політичні наслідки ПВ-2 нічого не подає.

А що про ці з’їзди подають великоруські літописи? Дослідження показало, що про Луцький з’їзд 1429 року вони не мають ніякого поняття, а у висвітленні подій у Литві в 1430 році поділяються на наступні 6 груп.

Перша група («новгородська») є найбільш ранньою і подає дуже скупі відомості:

В літо 6938. Восени помер Вітовт, княживши 38 років, і великим князем литовським став Свитригайло.

Такий запис дає Новгородський 4-й літопис (в усіх варіантах – 1437, 1448 років ПСРЛ, 1925 р., т. 4, с. 451, 433); Новгородський 1-й літопис молодшого ізводу (1447 р.) [ старшего и младшего изводов. – М.-Л., 1950 г., с. 416], Єрмолінський літопис (1481 р.) [ПСРЛ, 1910 р., т. 23, с. 147], Псковський 2-й літопис [Псковские летописи. – М. : 1955 г., т. 2, с. 43; стаття 6939 р. – вереснева, тобто осінь відповідає 1430 року], Новгородський літопис Дубровського (1539 р.) [ПСРЛ, 2004 р., т. 43, с. 177]

Хоча можна було сподіватись повідомлення про новгородське посольство на з’їзд 1430 р. – такої звістки нема. Я навіть думаю, що ніякого посольства і не було, бо після успішної для Вітовта війни 1428 р. (без анексій, але з контрибуцією!) сам факти прибуття посольства означав би підданство Новгорода, незалежно від того, з якими інструкціями чи пропозиціями приїхали б посли.

Псковське посольство на Віленський з’їзд 1430 року не підтверджується місцевим джерелом – так само як і новгородське.

Друга група («софійська») подає такий запис:

В літо 6938 [1430]. Того ж літа був у великого князя Вітовта з’їзд усім людям від усіх земель: онук його великий князь Василь Васильович Московський, король польський Ягайло Ольгердович, куньштер (німецький воєвода), Фотій митрополит київський і всієї Русі, кардинал від папи з Риму, великий князь Борис Тверський, воєвода Ілляш Волоський, і всі князі і воєводи, і пани, і бояри з усіх земель були в нього. Князь же великий Вітовт урядив усіх і відпустив з миром і преставився, а княжив 38 років, і сів на великому княжінні Свитригайло Ольгердович.

Так пише Софійський 1-й літопис молодшого ізводу (у списку Бальзера доведений до 1456 р.) [ПСРЛ, 1851 р., т. 5, с. 264] – найближчий до подій за часом написання. Це повідомлення подає і пізній список Царського (С3Л, 1508 р.) [ПСРЛ, 1994 р., т. 39, с. 143], і скорочений звід 1493 р. (МЗ1493) [ПСРЛ, 1962 р., т. 27, с. 269].

Деяку новину вносить скорочений звід 1945 р.: після Ілляша Волоського додано «короля чеського» [ПСРЛ, 1962 р., т. 27, с. 343]. Чеським королем на той час був імператор Сигізмунд! Ця новина повторена в Софійському 2-у літописі (1518 р.) [ПСРЛ, 2001 р., т. 6, вип. 2, стб. 53], і в Хронографі 1512 р. [ПСРЛ, 1911 р., т. 22, вип. 1, с. 430 – 431]. У скороченні (але з чеським королем) подає цей запис Львовський літопис (1560 р.) [ПСРЛ, 1910 р., т. 20, вип. 1, с. 233 – 234].

Пізній варіант такого запису подано у Безднинському літописці (бл. 1586 року) [Корецкий В. И. Безднинский летописец конца XVII века из собрания С. О. Долгова // Записки отдела рукописей Государственной библиотеки СССР им В. И. Ленина, 1977 г., т. 38; і ].

В. І. Корецький помилково вважав, що в цьому записі використано якийсь західноруський літопис. Справжнє джерело – літописи «софійської» групи. Відмінності невеликі і свідчать про пізню редакцію: Вітовт названий «королем», Ягайла титуловано «королем великопольським», незрозуміле слово кунштер зіпсовано ще гірше на Уньштер-а (у публікації – з великої літери, неначе власне ім’я), на допомогу Ілляшу Волоському додано Стефана, додано нумерацію гостей від 1-го до 11-го. Такі гості, як архієпископ краківський, єпископи віленський та полоцький – вигадки автора, так само як і міркування про забезпечення гостей (кормы посылая нарядные по выписем).

Третя група («московська») подає інакші відомості:

В літо [69]38. Того ж літа Фотій митрополит був у Троках у Вітовта, а тоді до нього зійшлися усі землі, король Ягайло і великий князь Борис Тверський, Пруський і Німецький містр і Мазовшанський великий князь, і багато інших, і з Трок з тими усіма поїхав до Вільни і велику честь усім показав і великі дари у многих днях, і звідти усі роз’їхались по своїх землях. А митрополита Фотія залишив у себе і тримав його після тих всіх 11 днів і з великою честю відпустив його до Москви. І як прийшов він [Фотій] у Новгородок Литовський, і тут прийшла до нього вість, що Вітовт помер 24 жовтня, тільки через 3 дні після його відпуску.

Так подає Московський звід 1492 р. [ПСРЛ, 1949 р., т. 25, с. 248]. Точно такий запис міститься і в Симеонівському літописі (1493 р.) [ПСРЛ, 1913 р., т. 18, с. 170], і в Літописі від 72-х язик старшого ізводу (1497 р.) [ПСРЛ, 1962 р., т. 28, с. 98], і в Літописі від 72-х язик молодшого ізводу (1518 р.) [ПСРЛ, 1962 р., т. 28, с. 264].

Дата смерті Вітовта, як бачимо, помилкова. Але якщо вважати, що 24 жовтня – це день, коли Фотій був відпущений, то справді Вітовт помер через 3 дні, 27 жовтня. Тому не виключено, що текст тут трохи зіпсовано.

Вологодсько-Пермський літопис (1538 р.) [ПСРЛ, 1959 р., т. 26, с. 186] подає цей запис з деякими доповненнями: 1, «того ж літа великий князь Василь Васильович і Фотій митрополит»…; 2, «…тільки через 3 дні після його відпуску, а великий князь тоді ще [був] у Вязьмі». Ці ж особливості бачимо й у Воскресенському літописі (1541 р.) [ПСРЛ, 1859 р., т. 8, с. 95].

Четверта група («тверська») представлена одним тільки Тверським літописом [ПСРЛ, 1863 р., т. 15, стб. 489]:

В літо 6937 [1429], індикта 9, місяця сентября 27, поїхали князі до Вітовта: князь великий Василь Московський, князь великий Борис Олександрович Тверський, і король, і всі князі німецькі та литовські. І дав їм честь велику і великі дари, і відпустив їх з великою честю; вони ж роз’їхались. Тієї ж осені помер князь великий Вітовт Литовський, і після нього сів на великому княжінні Свитригайло у Литві.

Тверська частина цього літопису закінчується, я думаю, на статті 6992 [1484] року з місцевими тверськими відомостями. Хронологія цього літопису дуже непевна, так, у процитованому записі 6937 рік відповідає 7-у індикту, а не 9-у, і ані рік, ані індикт не відповідають реальній даті.

П’ята група («никонівська») представлена Никонівським літописом (1520 р.) [ПСРЛ, 1901 р., т. 12, с. 9]:

В літо 6938. Того ж літа Фотій митрополит київський і всієї Русі був у Троках у Вітовта, а тоді до Вітовта усі землі зійшлися: онук його великий князь Василь Васильович Московський, і король Ягайло Ольгердович Польський, і великий князь Борис Олександрович Тверський, і великий князь Мазовшанський, і кардинал від папи з Риму, і князь великий Ватмський (!?), і король Чеський, і воєвода Ілляш Волоський, і Кунштер (німецький воєвода) [написано з великої літери, неначе власне ім’я!], і містр пруський і німецький, та інших багато князів і воєвод. І пішов Вітовт з усіма ними з Трок до Вільни, і там велику честь їм дав багато днів, й ушанував багатьма дарами, і так розпустив їх. І звідки усі розійшлися по своїх землях. А Фотія митрополита всієї Русі залишив у себе і тримав його після тих 11 днів, і багато вшанувавши його, відпустив до Москви. Фотій же митрополит прийшов у Новгородок Литовський, і там прийшла до нього вість, що великий князь литовський Вітовт Кейстутович помер 24 жовтня, тільки 3 дні після його від’їзду, княжив 38 років.

Не важко побачити, що це – механічне об’єднання записів 2-ї та 3-ї груп, до того ж під помилковою датою (в Никонівському літописі від кінця 14 ст. всі статті – вересневі, тому жовтень 6938 р. відповідає жовтню 1429 р.).

Нарешті, остання, шоста група літописів взагалі пропускає ці події: Типографський літопис (1489 р.) [ПСРЛ, 1921 р., т. 24, с. 182], Псковський 1-й літопис [ПСРЛ, 2003 р., т. 1, вип. 1, с. 38 – 39], Псковський 3-й літопис [Псковские летописи. – М. : 1955 г., т. 2, с. 125 – 126], Степенна книга (1560 р.) [ПСРЛ, 1913 р., т. 21, вип. 2, с. 458 – 459].

Отже, записи 2, 3 і 4-ї груп підтверджують візит до Вільни московського і тверського князів до Вільни, але нічого не подають про мету з’їзду.

Порівняємо тепер склад гостей Віленського з’їзду за всіма виявленими джерелами:

Особи Длугош ОЗП Софійська група Московська група
Правителі:
Московський князь + Василь Васильович +
Тверський князь + Борис Олександрович Борис Борис
Одоївський князь + князі (у множині)
Магістр Тевтонського ордена Павло Русдорф + Кунштер (німецький воєвода) [власне – комтур!] +
Магістр Лівонського ордена + +
Татарський хан + [Тільки посли (нижче), не сам хан]
Польський король Владислав Владислав Ягайло Ольгердович Ягайло
Краківський єпископ Збігнев Олесницький
Мазовецький князь Земовіт +
Посли від:
Імператора Сигізмунда Б. Сигала, С. Рот +
Візантійського царя Івана
Датського короля +
Рязанського князя Івана
Волоського воєводи + Ілляш Волоський [особисто, а не через послів!]
Великого Новгорода +
Пскова +
Татарського царя +
Інші учасники:
Комтури Тевтонського ордена + [Кунштер – вище]
Митрополит Фотій + +
Кардинал від римського папи +
Всього:
11 14 7 5

Найбільш представницький список гостей виставлено в ПВ-2, але участь послів Новгорода і Пскова не підтверджується власними новгородськими і псковськими джерелами. Тому перелік у ПВ-2 ми повинні розглядати як список запрошених на з’їзд, а не як список присутніх.

Перелік «софійської» групи дуже некваліфікований, писар явно не розумів слова «кунштер» (так звичайно писалось слово «комтур» в літописах Великого князівства Литовського). Загадковим є кардинал – представник римського папи. З Длугоша ми бачили, що папа негативно ставився до коронації Вітовта, і ніякого його представника у Вільні не було. Хіба можна припустити, що під цим іменем ховається Збігнев Олесницький (котрий, однак, став кардиналом тільки у 1449 році – до написання Софійського 1-го літопису молодшого ізводу, але значно пізніше самого з’їзду). Можливо, це натяк на час створення запису «софійської» групи.

Перелік «московської» групи короткий, але цікавий згадкою про мазовецького князя, який (за Длугошем) справді був супутником Ягайла. Натомість він повністю промовчує участь у з’їзді московського великого князя. Джерелом цього запису, цілком очевидно, був який документ з архіву митрополита Фотія, але він поданий з помилками, як ми бачили вище.

Отже, обидва типи записів з великоруських літописів не показують великої обізнаності їх авторів у подіях і можуть бути тільки допоміжними, другорядними джерелами для Віленського з’їзду 1430 р.

Розглянувши ці записи, ми легко можемо встановити, що оповідання про з’їзд правителів у Віт7Л містить доповнення до ОЗП, запозичені з якогось літопису «софійської» групи. Оскільки у Віт7Л ми не бачимо «чеського короля», то можливі джерела обмежуються до списків Софійського 1-го літопису молодших ізводів або зводу 1493 р.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2018 М.І.Жарких

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 154

Модифіковано : 27.07.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.