Логотип персонального сайта М.Жарких
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історія / Фальшиві київські мощі «святої Варвари» / Мощі Варвари Київської / Василь Бутурлін (1654 р.)

Фальшиві київські мощі «святої Варвари»

Мощі Варвари Київської

Василь Бутурлін (1654 р.)

Микола Жарких

Московський боярин В.В.Бутурлін на Переяславській раді 8 січня 1654 р. передав гетьману Б.Хмельницькому царський прапор. В промові, виголошений згідно царського указу, він подав такий опис і пояснення:

На цьому царському своєму прапорі написано царя царюючих, всемилостивого Спаса, на перемогу над ворогами, пресвяту богородицю в Покров і преподобних печерських зі святою Варварою, руських молитовників […] І святі ж божі угодники руські, Антоній і Феодосій, зі святою великомученицею Варварою, котрої святі мощі як многоцінний дар має ваша країна, – як на початку православія в цій руській землі ці мощі православіє утверджували, так і нині нехай будуть швидкими тобі й усім помічниками, стверджуючи мир православія. [Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. – Спб., 1878 г., т. 10, стб. 230]

З цієї промови випливає, що російський уряд, готуючи цей прапор і промову, уже мав цілком певну інформацію про київські мощі і визнав їх за дійсні мощі св. Варвари (не вдаючись у питання їх походження).

Як московський уряд отримав ці відомості? На мою думку, варто звернути увагу на таку обставину. 24 травня 1649 р. цар Олексій надіслав грамоту на ім’я київського митрополита Сильвестра Косова. Цар просив надіслати до Москви Арсенія Сатановського та Дамаскина Птицького для роботи над перекладом Біблії з грецької мови (це була славна никонівська реформа богослужбових книг). Косов відповів царю листом з 20 липня 1649 р., який привезли київські ченці Феодосій Софонович, Єпіфаній Славинецький та Арсеній Сатановський. У серпні 1649 р. їх прийняв цар, і Ф.Софонович виголосив перед ним промову (вона, як і більшість документів цього посольства, лишається не виданою). Пізніше Ф.Софонович повернувся до Києва з царською милостинею для Братського монастиря [Мицик Ю.А., Кравченко В.М. . – В кн.: Софонович Ф. Хроніка з літописців стародавніх, К., Наукова думка, 1992 р., с. 10].

Цей візит Ф.Софоновича до Москви мав і дальші наслідки. 1 жовтня 1653 р. земський собор у Москві прийняв рішення про союз з Україною. Наслідком цього рішення цар надіслав в Україну посольство на чолі з боярином В.В.Бутурліним. Посольство виїхало з Москви надзвичайно спішно, уже 19 жовтня, не зважаючи на те, що подарунки для гетьмана ще не були готові. Із Москви у слід посольству весь час слали гінців з новими інструкціями та предметами дарів. Згаданий вище царський прапор привезли вже безпосередньо в Переяслав 1 січня 1654 року.

Готуючи інструкції для посольства, московські дипломати пригадали Ф.Софоновича: «Доповісти государеві – киянину старцю Феодосію показано у польській конституції присягу Яна Казимира на коронації, і старець Феодосій, переглянувши конституцію і прочитавши всю ту статтю, порадив цю статтю списати і послати гетьманові». Отже, під час перебування Софоновича в Москві він виступив як експерт у справі становища православної церкви в Речі Посполитій (Ян-Казимир коронувався в січні 1649 р., а висновок зроблено у серпні, по свіжих слідах). На підставі цієї довідки 6 листопада 1653 р. цар дав інструкцію Бутурліну – пригадати в розмові з Хмельницьким цю присягу короля і пояснити, що ламаючи права православної віри, король увільнив українців від підданства [Грушевський М.С. Історія України-Руси. – К.: 1996 р., т. 9, кн. 1, с. 649, 733, 738, 741]

У такий спосіб Ф.Софонович зробив свій внесок у справу дипломатичної підготовки союзу Росії з Україною.

В опублікованих документах розглянутих нами посольств 1649 і 1653 рр. немає згадок про мощі св. Варвари. Але я припускаю, що в 1649 р. Ф.Софонович розповів у Москві про київські мощі, і в Посольському приказі було зроблено відповідні записи. В жовтні 1653 р. цими записами скористались під час розробки програмної промови В.В.Бутурліна, яку ми процитували вище, та її символічного відповідника – зображення на прапорі. Можна сподіватись, що в неопублікованих паперах посольств знайдуться якісь вказівки по цій темі.

Якщо моє припущення справдиться, то вийде, що Ф.Софонович став пропагандистом київських мощів принаймні з 1649 р. Як ми скоро побачимо, він був основним ентузіастом цієї справи упродовж наступної чверті століття.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2018 М.І.Жарких

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 954

Модифіковано : 11.10.2015

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.