Логотип персонального сайта М.Жарких
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історія / Енциклопедія історії України / Троїцька надбрамна церква Києво-Печерської лаври

Троїцька надбрамна церква
Києво-Печерської лаври

Микола Жарких

Троїцька надбрамна церква Києво-Печерського монастиря – видатна пам’ятка архітектури та монументального мистецтва 12 – 18 ст.

1978 р. (?) Фото М.І.Жарких. Слайдотека.

В давньоруських літописах немає повідомлень про її спорудження. За переконливим припущенням Д. Вортмана, це означає, що вона була збудована не раніше 1115 року (все, що будувалось в Києво-Печерському монастирі в кінці 11 – на початку 12 ст., ретельно фіксувалось у Повісті времен і літ, яка писалась в монастирі).

Перша письмова згадка про церкву належить німецькому мандрівникові М. Груневегу (1584 р.). Груневег ретельно фіксував всі оповідання з історії Києва, які йому вдалося почути. Відсутність оповідання про історію надбрамної церкви є вагомою вказівкою, що в монастирі про її історію нічого не знали.

Першу історичну довідку про церкву склав А. Кальнофойський у книзі «Тератургима» (1638 р.). Він пов’язав її будівництво з постриженням у ченці князя Святоші (Святослава) Давидовича (у чернецтві – Миколи) і датував будівництво 1106 – 1108 роками. Це датування не є «джерельним свідченням» – його слід розглядати як результат києвознавчих студій А. Кальнофойського і вважати науковою гіпотезою. Ця гіпотеза помилкова, оскільки ані літопис, ані Києво-Печерський патерик не містять вказівок на фундацію кн. Святослава.

Церква вимурована у змішаній техніці (зі застосуванням каменю та плінфи), дещо архаїчній для початку 12 ст. Орієнтовно її будівництво можна датувати часом між 1115 та 1128 роками.

Давньоруська церква збереглась винятково добре. В нижньому ярусі середину приміщення займав проїзд заввишки бл. 4 м, перекритий півциркульним склепінням (нині рівень підлоги в проїзді підвищився, і висота зменшилась). З півночі і півдня до проїзду примикали приміщення, утворюючи загальний план у формі квадрату. Нині входи в ці бічні приміщення прорізані на північ та південь; чи були ці приміщення в давнину додатковими проходами і чи з’єднувались з центральним проїздом – невідомо.

Над ярусом брами підноситься чотиристовпна церква. Три її невеликі апсиди утоплені в товщі східної стіни і ззовні не проявляються. Церква увінчана одним куполом на восьмигранному барабані. Купол було перекладено заново у 17 ст., мабуть в часи П. Могили.

Єдиний вхід до церкви знаходиться на північному фасаді. В давнину, слід здогадуватись, тут був дерев’яний ганок, а в 1720-х роках замість нього побудували мурований притвор, пишно оздоблений в стилі українського бароко.

Під спорудою простежено фрагмент підземного ходу, призначення якого залишається невідомим.

2 вересня 2005 р. Фото М.І.Жарких. 	Ліворуч – фрагмент північного фасаду книгарні.

В кінці 12 ст. на південь від церкви було побудовано кам’яний мур, імовірно, оборонного призначення. Від примикав до південно-західного рогу церкви. Пізніше цей мур було розібрано, збереглися лише незначні фрагменти підземної частини. В кінці 17 ст. під час побудови стін довкола верхньої території лаври церква була включена до їх периметру, при цьому перед нею влаштовано невеликий курдонер.

Від 17 ст. церква була головним храмом Микільского больничного монастиря, який займав північно-західний двір верхньої території лаври. Твердження, що цей монастир існував уже в давньоруський час (або був заснований князем Миколою-Святошею), не мають джерельних підстав.

В 1731 році східний та західний фасади облицьовано новою цеглою та прикрашено рясним ліпленим декором й розписами в стилі бароко. Пізніше цей декор поновлювався, але в цілому храм зберіг своє барокове опорядження.

В 1734 р. лаврські живописці завершили розпис інтер’єру церкви. Розпис виконано у стилі бароко, з використанням в якості зразків гравюр з Біблії Піскатора та інших західноєвропейських ілюстрованих біблій. Того ж року встановлено іконостас. В 1744 р. завершено розпис притвору. Комплекс опорядження інтер’єру є найкраще збереженим зразком ансамблю в стилі українського бароко.

Література:

Вортман Д. Про час спорудження Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерського монастиря. – Київська старовина, 1998 р., № 1, с. 155 – 159.

Ісаєвич Я. Д. про історичну топографію та архітектурні пам’ятки стародавнього Києва (Мартин Груневег і його опис Києва) // Київська Русь. Культура. Традиції. К., Вид.: Наукова думка. 1982, с. 113 – 129.

Кондратюк А. Європейський вплив на іконографію розписів Троїцької надбрамної церкви. – Пам’ятки України, 2012 р., № 6, с. 10 – 23.

Лопушинська Є., Овчаренко О., Трегубова Т., Фурман Р. Церква Свято-Троїцька над Святою брамою. – Звід пам’яток історії та культури України. Київ., кн. 1, ч. 3, 2011 р., с. 1324 – 1330. / 108

Павленко С. та його наближених у Києво-Печерській лаврі. – Сiверянський літопис, 2008 р., № 1, с. 94 – 102.

Уманцев Ф.С. Троїцька надбрамна церква Києво-Печерської лаври. – К. : Мистецтво, 1970 р.

На маргінезі

1. Найдавніша монастирська брама

Де знаходилась найдавніша брама Печерського монастиря – ота сама, яку висікли половці в 1096 році (Повість времен і літ) – достеменно невідомо. Оскільки в 12 ст. парадна брама була на західному боці, то дослідники на автопілоті приймають, що там вона була із самого початку.

Але це – тільки припущення, яке бажано обгрунтувати.

Зі східного і південного боків площадка Верхньої лаври обмежена крутими схилами, і звідти доступу не було, як нема його і нині. Отже, вхід міг знаходитись на північному та/або західному боці – десь там, де стоять і нині надбрамні церкви.

Я припускаю, що первісна брама монастиря була якраз на північному боці, на дорозі, яка веде з княжої резиденції Берестове до Успенського собору. Відповідно до цього північний фасад собору був головним, а площа перед ним – головною церемоніальною площею монастиря. З західного ж боку, на мою думку, первісно міг бути тільки частокіл чи якась подібна огорожа.

2. Орієнтація Троїцької церкви

Коли у 12 ст. парадний в’їзд до монастиря вирішили перенести на західний бік і тут постала Троїцька надбрамна церква, то її вісь була зорієнтована не на головний вхід до Успенського собору, як можна було очікувати, а північніше – саме на площу перед північним фасадом собору. В цьому легко може пересвідчитись кожен, хто пройде через браму або подивиться на космічне фото:

Верхня лавра на космічному фото Google (2014 р.)

Верхня лавра на космічному фото Google (2014 р.)

Знову бачимо ту саму проблему, з якою ми вже стикалися при аналізі розміщення храмів города Ярослава – хаотичної орієнтації осей, в якій не можна побачити ніякої закономірності.

От і тут ми не бачимо звичного для сучасного архітектурного мислення принципу орієнтації входу на головну споруду ансамблю. Єдине, що спадає у зв’язку з цим на думку – те, що для будівничих надбрамної церкви площа перед північним фасадом собору видавалась важливішою за сам собор (наприклад, там духовенство монастиря урочисто зустрічало князя, який входи через парадну браму).

3. Бічні приміщення брами

Південний бік проїзду брами. Вигляд з північного соду Зондаж на південній стіні проїзду.
Південний бік проїзду брами. Вигляд з північного соду. Фото М. І. Жарких 20 жовтня 2013 р. Зондаж на південній стіні проїзду. Фото М. І. Жарких 20 жовтня 2013 р.

Інтригуючим моментом залишається призначення бічних приміщень першого ярусу, розташованих по обидва боки проїзду. В наш час вони відділені від проїзду закладками, і входи до них є тільки ззовні – з північного притвору та з південного фасаду самої церкви відповідно.

Але вже давно висловлено припущення, що бічні приміщення були відкриті у центральний прохід або навіть були бічними проходами. На моїх фото можно побачити певне підтвердження цього припущення. На лівому фото ми бачимо лопатку на південній стіні проїзду, яка розкрита зондажем. Техніка кладки там порядова, матеріал – давньоруська плінфа. А от праворуч – ніша-прохід, нині закладена зовсім інакшою, товствою білою цеглою (фото праворуч). Ясно, що ця закладка виконана значно пізніше, але коли саме? Я не буду гадати – хай на цю теми висловляться фахівці, але маленька загадка в цьому проході є.

4. Реконструкція Асеєва

Троїцька надбрамна церква Печерського монастиря. 1106 – 1108 рр. Реконструкція Ю.С.Асеєва. 	Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.:…

Реконструкція Ю. С. Асеєва [Уманцев, с. 13; Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 85 та ін.].

Графічна реконструкція первісного вигляду Троїцької церкви, виконана Ю. С. Асеєвим, багато разів публікувалася і добре відома. На ній церква показана з південного заходу, в комплексі з оборонними мурами кінця 12 ст.

Питання до реконструкції полягають саме у цих стінах. За зразок тут узято стіни часів І.Мазепи (кінця 17 ст.) – вони мають приблизно таку саму висоту і такі самі мерлони, як на рисунку. Але бойовий хід не має даху (який відновлено над фрагментами нині збережених стін).

Чи були в давньоруський час зубці-мерлони – сказати важко, здається, жодна з нечисленних давньоруських оборонних стін до верху не збереглась. Отже, треба шукати аналогії у Візантії або у Західній Європі.

Чи мали ці стіни оборонне призначення, чи були тільки орогожею – також не зовсім ясно. З огляду на те, що Троїцька церква ніяких пристосувань для оборонної функції не має (такі церкви-фортеці в давньоруський час взагалі не відомі), можна сумінватись і в оборонному призначенні стін.

Найбільш спірний момент – курдонер, з якого буцімто мали вести флаговий обстріл ворогів перед брамою. Сучасний курдонер виник наприкінці 17 ст. Аналоги тут – курдонер перед брамою Спаського монастиря у Новгороді-Сіверському, який виник в 4 чв. 17 ст., та курдонери перед всіма трьома брамами Софійського монастиря у Києві (кін. 17 – 1 пол. 18 ст.). В давньоруський час нам ніяких курдонерів не відомо, і матеріали розкопок стіни 12 ст. не дають підстав його припускати – стіна винесена перед західним фасадом церкви на 1.5 – 2 метри, а це – не курдонер.

Перспективи побудови нової брами

Слід сказати, що старі брами Києво-Печерської лаври, побудовані ще до того, як «Мерседес» став першої й найважливішою ознакою православного аскетизму, не зовсім відповідають сучасним умовам глобалізації, інтернаціоналізації, комерціалізації та загальної мерседизації.

Це показує і досвід перебудови брами, що веде до нижньої Лаври.

18 вересня 2007 р. Фото М.І.Жарких. Купи цегли від пам’ятки 16 квітня 2009 р. Фото М.І.Жарких.
Брама, побудована православними мракобісами минулого. 18 вересня 2007 р. Фото М.І.Жарких. Брама, зруйнована православними мракобісами сучасного. 10.10.2007 р. Фото з сайту . Брама, відновлена заради православних мракобісів майбутнього. 16 квітня 2009 р. Фото М.І.Жарких.

Але я думаю, що на досягнутому не можна і не слід зупинятись. Чому б не подумати про нову парадну браму?

Нова брама з двома смугами автомобілього руху, яка забезпечить пропуск «Мерседесів» до Успенського собору і їх безперешкодний виїзд назад, стане новим етапом у розвитку православія.

Якщо американці вигадали MacDrive і тепер можуть отримувати свої гамбургери й «Кока-коли», не виходячи з автомобіля, то чому б нам не відповісти на це програмою McBog, за якою «Мерседес», об’їжджаючи Успенський собор, отримував би свячену воду, просфори і заодно – відпущення всіх своїх гріхів – минулих, сучасних і майбутніх? І все це – на швидкості 30 км/годину, не вилазячи з машини?

Я упевнений, що із запровадженням такої системи народ (фордники та мерседесеї) просто цілим натовпом почне навертатись до православія, і рівень нашої духовності підніметься вище не тільки за Велику дзвіницю, але й за «хатинки», які її оточують і дивляться на дзвіницю згори вниз.

Істинно вам говорю: легше багатому на «Мерседесі» в’їхати прямо у царство небесне, ніж бідному здалека зазирнути за мури Києво-Печерського «раю»…

Попередня стаття | Перелік статей | Наступна стаття

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1978 – 2018 М.І.Жарких

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на мій сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 1704

Модифіковано : 21.09.2015

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.